Постанова

від 11.08.2014 по справі 2а-0870/7276/11; сн/808/12/14

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2014 року о 17 год. 07 хв.Справа № 2а-0870/7276/11 Провадження №СН/808/12/14 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Мінаєвої К.В.

за участю секретаря судового засідання Федорук І.В.

за участю представників:

позивача - Гришина Р.В.,

відповідача - Міщенко О.В., Гумми Є.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Індустріал Центр»

до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла адміністративна справа за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Індустріал Центр» (далі - позивач) до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя (далі - відповідач), в якому позивач просить суд визнати незаконними та скасувати податкові повідомлення - рішення №0001862302/12349 та №0001862305/12348 від 26.08.2011 р.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на безпідставність висновків податкового органу, яких він дійшов за результатами позапланової виїзної перевірки, про безтоварний характер взаємовідносин позивача з ТОВ «Технолітбуд», оскільки роботи, отримані від ТОВ «Технолітбуд» були виконані, що підтверджується наданими до справи документами. Зазначає, що жодною нормою Закону України «Про податок на додану вартість» не поставлено в залежність право платника податку на податковий кредит від факту сплати або несплати податку на додану вартість контрагентами. Просить задовольнити позовні вимоги. Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги.

Відповідач проти позову заперечує. В обґрунтування заперечень зазначає, що податковим органом підчас проведення перевірки встановлено неможливість фактичного здійснення контрагентом позивача - ТОВ «Технолітбуд» господарських операцій, направлених на настання реальних наслідків, відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю необхідної кількості трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів. Зазначене свідчить, що операції від імені ТОВ «Технолітбуд» не мали факту реального вчинення. Таким чином, позивач неправомірно задекларував податковий кредит по операціях, на підставі документів, виписаних від імені ТОВ «Технолітбуд». Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи судом встановлено, що ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Індустріал Центр» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2008 року по 28.07.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008 року по 28.07.2011 року, за результатами якої складено акт №266/23-509/30293873 від 04.08.2011 року. Перевіркою встановлено порушення ТОВ «Індустріал Центр» п. 1.7 ст. 1, пп. 7.2.1 п. 7.2, пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.4, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.18 Наказу ДПА України від 30.05.1997 №165 «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення», внаслідок чого, ТОВ «Індустріал Центр» завищено розмір податкового кредиту в сумі 382407,00 грн., у тому числі за вересень 2009 року у сумі 1667,00 грн., за вересень 2010 у сумі 22502,00 грн., листопад 2010 у сумі 25071,00 грн., грудень 2010 у сумі 2174,00 грн., січень 2011 у сумі 2369,00 грн., лютий 2011 у сумі 16365,00 грн., березень 2011 у сумі 207298,00 грн., квітень 2011 у сумі 104905,00 грн., травень 2011 у сумі 56,00 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 26.08.2011 року №0001862302/12349, яким було зменшено розмір від'ємного значення податку на додану вартість за травень 2010 року у розмірі 460897,00 грн. та податкове повідомлення-рішення від 26.08.2011 року №0001862305/12348, яким було визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 395265,05 грн., за основним платежем - 382407,00 грн., за штрафними санкціями - 12858,05 грн.

Позивач, не погодившись з прийнятими податковими повідомленнями рішеннями, звернувся з позовом до суду.

Під час розгляду справи в суді представник позивача зазначив, що позивач не заперечує правомірність прийняття податкового повідомлення - рішення №0001862305/12348 від 26.08.2011 р. в частині збільшення податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 2083,75 грн. в т.ч. за основним платежем в розмірі 1667,00 грн. та 416,75 грн. штрафні санкції та визнає зазначене порушення, а отже позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Суд, вважає за необхідне відмітити наступне. Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. В підпункті 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Згідно пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. При цьому, згідно пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 даного Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Отже, підставою для нарахування податкового кредиту, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) є податкова накладна, що видається платником податку на реально отриманий товар, призначений для використання в господарській діяльності.

Суд вважає за необхідне зазначити, що податкові накладні, наявні в матеріалах справи, виписані ТОВ «Технолітбуд» для документального оформлення виконання умов договорів поставки, містять відомості про адресу місцезнаходження покупця та продавців, одиниці виміру товару, кількість товару, ціну товару, тому відповідають вимогам оформлення первинних документів бухгалтерської та податкової звітності. Будь-яких порушень щодо оформлення податкових накладних не встановлено, зауваження до змісту та форми зазначених документів відсутні, що не заперечується і відповідачем в акті перевірки. Суми податку на додану вартість, які були включені позивачем до податкового кредиту, підтверджені податковими накладними, які видані ТОВ «Технолітбуд». Податкові накладні видані підприємством, яке на час здійснення господарських операцій зареєстроване суб'єктом підприємницької діяльності, платником податку на додану вартість (а.с. 168, т.1). За таких обставин, немає підстав для не включення сум податку на додану вартість по вказаних податкових накладних до складу податкового кредиту позивача за відповідні періоди.

Суд зазначає, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності. Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ч.4 ст.70 КАС України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

З матеріалів справи судом встановлено, що між ТОВ «Індустріал центр» та ТОВ «Технолітбуд» від 05.05.2010 року укладено договір №0505-10, відповідно до якого ТОВ «Технолітбуд» приймає на себе зобов'язання з будівництва об'єкта нерухомості - берегове укріплення та причалу для маломірних суден водноспортивної бази, який знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Луначарського 17-А. Повна вартість робіт згідно даного договору складає 3000000,00 грн.

Підчас розгляду справи судом встановлено, що підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень - рішень став висновок податкового органу про неможливість фактичного здійснення ТОВ «Технолітбуд» господарських операцій, направлених на настання реальних наслідків, відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю необхідної кількості трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів.

Стосовно господарської необхідності здійснення позивачем будівництва об'єкта нерухомості - берегове укріплення та причалу для маломірних суден водноспортивної бази, який знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Луначарського 17-А, суд зазначає наступне.

Підчас розгляду справи судом встановлено, що між позивачем та Запорізьким обласним спортивним клубом «Гарт» укладено договір №3 від 27.04.1999 р., відповідно до умов якого ЗОСК «Гарт» зобов'язується виділити площу розміром 1,76 га для будівництва причалу, а ТОВ «Індустріал центр» зобов'язується за власний рахунок забезпечити будівництво та монтаж причалу, та введення його в експлуатацію. Отже, позивачем здійснювались роботи з будівництва об'єкта нерухомості - берегове укріплення та причалу для маломірних суден водноспортивної бази на виконання договору №3 від 27.04.1999 р.

Суд зазначає, що на момент укладання договору з ТОВ «Індустріал центр» у ТОВ «Технолітбуд» (код ЄДРПОУ 34535187) була наявна ліцензія серії АВ №154546 на зайняття будівельною діяльністю (строк дії 14.09.2006 - 14.09.2011 р.).

На підтвердження здійснення господарської діяльності позивачем до матеріалів справи надано податкову накладну, довідку про вартість виконаних підрядних робіт за травень 2010 року, акт приймання виконаних підрядних робіт за травень 2010 року.

Стосовно посилань представника відповідача на відсутність у ТОВ «Технолітбуд» необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності, суд зазначає наступне.

Позивачем до матеріалів справи надано договір №ДГ0000031 від 06.05.2010 р. надання послуг, відповідно до умов якого ДП «Запорізьке управління механізації» ВАТ «Запоріжсантехмонтаж» виділяє замовнику ТОВ «Технолітбуд» автотранспорт та будівельні механізми (автокран, екскаватор, ЗИЛ самоскид), що відповідають вимогам техніки безпеки і виконує відповідно до умов договору роботи, а замовник ТОВ «Технолітбуд» зобов'язується прийняти ці роботи і зробити оплату (а.с. 53-54, т.1). На підтвердження використання техніки отриманої від ДП «Запорізьке управління механізації» ВАТ «Запоріжсантехмонтаж» позивачем до матеріалів справи надано акт виконаних робіт до договору надання послуг №ДГ0000031 від 06.05.2010 р.

Крім того, на підтвердження здійснення робіт за договором, укладеним позивачем з ТОВ «Технолітбуд», до матеріалів справи надано акт прийому - передачі обладнання від 05.05.2010 р., відповідно до якого ТОВ «Дніпробудінвест» передає у тимчасове користування ТОВ «Технолітбуд» для будівництва причалу для маломірних суден за адресою: вул. Луначарського, 17А, плавучий збірно-розбірний кран ПРК - 100 в кількості 1 шт.

Також, на підтвердження здійснення оплати за договором позивачем до матеріалів справи надано платіжне доручення від 15.06.2010 №130 на суму 90000,00 грн. та від 15.07.2011 №2 на суму 2910000,00 грн., на якому зазначено «повертається без виконання на підставі п.2 гл.2 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою Постановою Правління НБУ від 21.01.2004 №22 та зареєстровано у Міністерстві юстиції України від 29.03.2004 №777/8976 у зв'язку з відсутністю коштів».

Суд зазначає, що часткова несплата коштів за договором не свідчить про нереальність господарської операції, за наявності інших первинних документів податкового та бухгалтерського обліку, несплата коштів може свідчити про неналежне виконання сторонами умов договору.

Крім того, з приводу неналежного виконання договору позивачем до матеріалів справи надано ухвалу Господарського суду Запорізької області від 14.12.2010 р. по справі №16/255/10, прийняту у справі про банкрутство ТОВ «Індустріал Центр», якою судом визнано грошові вимоги кредитора - ТОВ «Технолітбуд» до боржника - ТОВ «Індустріал Центр» в розмірі 2910000,00 грн., що свідчить про подальші взаємовідносини з контрагентом, та визнання цієї вимоги до банкрута судом.

Суд не приймає посилання представника відповідача на те, що оскільки позивачем не було сплачено грошові кошти за договором з ТОВ «Технолітбуд», то у позивача не виникло права на віднесення коштів до складу податкового кредиту, оскільки відповідно до приписів пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій, зокрема, дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Таким чином, позивач, отримавши від ТОВ «Технолітбуд» податкову накладну №3105-1 від 31.05.2010 р., яка засвідчує факт придбання позивачем робіт з будівництва об'єкта нерухомості - берегове укріплення та причалу для маломірних суден водноспортивної бази, мав право відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість» на віднесення вказаних сум до складу податкового кредиту.

Суд зазначає, що за умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення постачальниками товару правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на податковий кредит. Платник податків (покупець товару) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням постачальниками товару вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів. Такий платник не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію.

Нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару, укладення покупцем товару договору з метою безпідставного формування податкового кредиту з податку на додану вартість за придбання товару має підтверджуватися належними та допустимими доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, суд дійшов висновку, що наявність первинних документів є достатньою підставою для відображення вказаних операцій в бухгалтерському обліку, а так як дані податкового обліку базуються на даних бухгалтерського обліку, висновок відповідача щодо незаконності віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є необґрунтованим, що зумовлює відсутність підстав для висновку про безтоварність або невідповідність закону вчинених господарських операцій.

Суд зазначає, що при розгляді даної адміністративної справи Вищий адміністративний суд України, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій, вказав, що судами попередніх інстанцій не досліджено обставин, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самих господарських операцій між позивачем та контрагентом ТОВ «Технолітбуд», а саме: технічні та технологічні можливості контрагента на виконання договірних зобов'язань, не досліджено питання щодо залучення контрагентом позивача для виконання укладеного з позивачем договору субпідрядників; не досліджено питання щодо фактичної оплати позивачем податку на додану вартість в ціні виконаних контрагентом робіт, з відповідним документальним підтвердженням.

Суд, з урахуванням ухвали Вищого адміністративного суду України встановив, що на час розгляду справи в суді відсутня можливість отримати додаткові документи (відомості про субпідрядників ТОВ «Технолітбуд», тощо), оскільки 09.09.2012 р. державним реєстратором в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців внесено запис №1103117003201447 про припинення юридичної особи ТОВ «Технолітбуд». Суд зазначає, що позивачем до матеріалів справи надано документи первинного податкового та бухгалтерського обліку, які об'єктивно було можливо надати на підтвердження реальності здійснення господарської операції з ТОВ «Технолітбуд», зокрема, документи на підтвердження залучення ТОВ «Технолітбуд» до виконання умов договору з ТОВ «Індустріал Центр» технічних засобів від ТОВ «Дніпробудінвест» та ДП «Запорізьке управління механізації» ВАТ «Запоріжсантехмонтаж».

Також суд зазначає, що порушень щодо несплати податку на додану вартість ТОВ «Технолітбуд» податковими органами встановлено не було. Крім того, підчас процедури банкрутства ТОВ «Технолітбуд» по справі №26/5009/6833/11 одним із кредиторів була ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя, яка при розгляді справи не вказувала на порушення ТОВ «Технолітбуд» вимог податкового законодавства, а заборгованість ТОВ «Технолітбуд» по податкових зобов'язаннях на момент розгляду справи про банкрутство склала 14856,04 грн.

Позивачем кошти в розмірі 90000,00 грн. за виконані роботи були сплачені з урахуванням податку на додану вартість.

Суд також не приймає посилання відповідача на акт ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя №154/2302/34535187 від 17.03.2011 р., яким встановлено, що у ТОВ «Технолітбуд» відсутні основні фонди, транспортні засоби, трудові ресурси, встановлено відсутність можливості надання послуг підприємством ТОВ «Технолітбуд» підприємству ТОВ «Індустріал Центр», оскільки в силу закону отримання податковим органом акту перевірки, довідки зустрічної звірки або акту про неможливість проведення зустрічної звірки, в яких викладені висновки про наявність ознак фіктивної господарської діяльності, відсутність факту реального вчинення господарських операцій, вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, акт перевірки контрагента або акт про неможливість проведення зустрічної звірки тощо, не має преюдиціального значення при розгляді справи судом та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Суд зазначає, що при дослідженні факту здійснення господарських операцій, що були підставою для формування витрат платника податків, оцінювати слід відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовано дані податкового обліку. Відносини між учасниками попередніх ланок постачання товарів не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між конкретними контрагентами. В разі наявності у органу державної податкової служби інформації щодо порушення окремим платником податків податкового законодавства, негативні наслідки повинні застосовуватися саме щодо цієї особи.

Суд зазначає, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця. Норми Закону України «Про податок на додану вартість» не містять вимог про необхідність коригування платником податку правомірно визначеного податкового кредиту з податку на додану вартість у зв'язку з тим, що підприємства, з якими мав правові відносини контрагент такого платника податку, порушують вимоги податкового законодавства.

Отже, податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладення штрафних санкцій.

В ході розгляду справи відповідачем не надано до суду доказів наявності обвинувального вироку відносно посадових (службових) осіб ТОВ «Технолітбуд» та наявності рішення суду про визнання угод недійсними. Отже, податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладення штрафних санкцій.

Зазначене узгоджується з практикою Верховного Суду України, викладеною у постановах від 09 вересня 2008 року у справі №21-500во08 та від 01 червня 2010 року у справі №21-573во10.

Згідно ст.1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого Протоколу та Протоколів 2, 4, 7, 11 до Конвенції» ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року, Україна визнала джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковим для правозастосування органами правосуддя.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 22 січня 2009 року у справі «Булвес» АД проти Болгарії (заява №3991/03) визначено, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Європейського суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідачем не доведено правомірність свого рішення.

Враховуючи наведене, позивач у відповідності приписів Закону України «Про податок на додану вартість», правомірно включив до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість. Податковий орган при прийнятті рішення дійшов необґрунтованого висновку про порушення позивачем положень Закону України «Про податок на додану вартість», з огляду на обставини діяльності інших осіб, а не позивача.

Крім того, суд зазначає, що в описовій частині акту перевірки (арк.17 акту перевірки) податковий орган дійшов висновку про завищення позивачем податкового кредиту на суму 500000,00 грн. (за травень 2010 р.), проте податковим повідомленням - рішенням №0001862302/12349 зменшено позивачу розмір від'ємного значення податку на додану вартість за травень 2010 року у розмірі 460897,00 грн. та податковим повідомленням - рішенням №0001862305/12348 визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 395265,05 грн. З наданих податковим органом до податкових повідомлень - рішень розрахунків суд позбавлений можливості встановити, з яких саме сум та за які порушення позивачу зменшено розмір від'ємного значення податку на додану вартість за травень 2010 року у розмірі 460897,00 грн. та збільшено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 395265,05 грн.

Відповідно до п.3 ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій, бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, серед іншого, чи прийняті вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. При розгляді справи встановлено, що при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень - рішень відповідач частково діяв необґрунтовано, тобто без врахування всіх обставин, які мають значення при прийнятті рішення.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення часткового позовних вимог ТОВ «Індустріал Центр».

Керуючись ст.ст. 2, 4, 7-12, 14, 71, 86, 158-163, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Індустріал Центр» до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя №0001862302/12349 від 26.08.2011 р.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя №0001862305/12348 від 26.08.2011 р., в частині донарахування податку на додану вартість на загальну суму 393181,75 грн.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Індустріал Центр» судовий збір в розмірі 3,40 (три гривні 40 коп.).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня отримання такої постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя К.В.Мінаєва