Рішення

від 14.08.2014 по справі 756/4921/14-ц

ОБОЛОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

14.08.2014 Справа № 756/4921/14-ц

унікальний номер 756/4921/14-ц

справа № 2/756/2710/14

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 серпня 2014 року Оболонський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді - Шумейко О.І.,

при секретарі - Мишковець М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до державного підприємства «Інженерно-технічний центр» Міністерства охорони здоров'я України про виплату заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористану відпустку та середньої заробітної плати за час затримки розрахунки,

в с т а н о в и в:

У квітні 2014 року позивач звернувся до суду в порядку цивільного судочинства з позовом до ДП «Інженерно-технічний центр» Міністерства охорони здоров'я України про виплату заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористану відпустку та середньої заробітної плати за час затримки розрахунки.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у період з 21 березня по 09 червня 2011 року позивач працював на ДП «Інженерно-технічний центр» МОЗ України на посаді заступника директора з підготовки та супроводження проектів. При звільненні позивачу не було виплачено заробітну плату за весь період роботи. Позивач вказав, що на підставі наказу від 25 листопада 2010 року щодо затвердження організаційно-функціональної структури державного підприємства розмір його посадового окладу становив 10500 грн.

За таких обставин, позивач просив стягнути з відповідача на свою користь заробітну плату у розмірі 32142,48 грн. та середній заробіток за весь час затримки виплати заробітної плати, починаючи з 10 червня 2011 року та виходячи з розміру середньої заробітної плати на місяць.

Позивач у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просив суд задовольнити позов у повному обсязі. Зазначив, що копія наказу відповідача від 25 листопада 2010 року щодо затвердження організаційно-функціональної структури державного підприємства у нього відсутня.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позову, просив суд відмовити у задоволенні позову. Зазначив, що позивачем не доведено факт невиплати йому заробітної плати, не надано підтверджуючих документів про відпрацьований час. Разом з тим, представник відповідача не заперечував, що ОСОБА_1 дійсно працював на підприємстві.

Заслухавши пояснення представника відповідача, позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази, суд встановив наступне.

21 березня 2011 року позивач прийнято на роботу до ДП «Інженерно-технічний центр» Міністерства охорони здоров'я України на посаду заступника директора з підготовки та супроводження проектів. (а.с. 7)

Відповідно до наказу відповідача від 09 червня 2011 року № 09/06/2011/02-к ОСОБА_1 звільнено з 10 червня 2011 року із займаної посади за угодою сторін. (а.с. 2)

Такі обставини підтверджені записами у трудовій книжці позивача, копією наказу про звільнення із займаної посади та не заперечувалися представником відповідача.

У відповідності до положень ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

За правилами ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

З висновків Верховного Суду України, викладених в постановах, ухвалених за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 355 Цивільного процесуального кодексу України, за II півріччя 2013 року вбачається, що відповідальність за затримку розрахунку при звільненні наступає для роботодавця за умови відсутності спору про розміри належних звільненому працівникові сум. При цьому, відсутність фінансово-господарської діяльності або коштів у роботодавця не виключає його вини в невиплаті належних звільненому працівникові коштів та не звільняє роботодавця від відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України.

Згідно зі ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як убачається з матеріалів справи, між сторонами виникли трудові правовідносини.

Після свого звільнення позивач звернувся до відповідача з листом про проведення звірки та виплати заробітної плати, компенсації за невикористану щорічну відпустку у розмірі 32142,51 грн. за період з 21 березня 2011 року по 10 червня 2011 року. (а.с. 11)

У відповідь на звернення позивача відповідач повідомив, що виконуючим обов'язки директора державного підприємства Мітулиним С.В. не здійснено передачу справ за період з березня по липень 2011 року. Підприємство працює за відновленими документами та з новою печаткою. Крім того, відсутня звітна та бухгалтерська документація підприємства за період з 19 листопада 2010 року по 28 липня 2011 року, що в цілому не дає можливості виконати звірку розрахунків та виплату заробітної плати колишнім працівникам. (а.с. 10)

Відповідно до листа Печерського РУ ГУ МВС України в м. Києві від 17 жовтня 2011 року за фактом утримання печатки та документів колишнім директором підприємства порушено кримінальну справу відносно ОСОБА_3 за ознаками складу злочину, передбаченого ст. 357 КК України.

З метою з'ясування розміру заробітної плати, яка нараховувалася ОСОБА_1 під час роботи на підприємстві, суд звернувся із запитами до ДПІ та УПФ України в Оболонському районі м. Києва. З інформації отриманої, від ДПІ та УПФ України в Оболонському районі м. Києва, вбачається, що заробітна плата ОСОБА_1 за час роботи на ДП «Інженерно-технічний центр» МОЗ України не нараховувалася.

При обрахуванні суми заборгованості по виплаті заробітної плати позивач послався на наказ ДП «Інженерно-технічний центр» від 25 листопада 2010 року № 2, відповідно до якого, як вказує позивач, його посадовий оклад становив 10500 грн. на місяць. Такі твердження позивача не підтверджені належними та допустимими доказами, копія вказаного наказу у відповідача відсутня.

Згідно з штатним розписом ДП «Інженерно-технічний центр» МОЗ України, затвердженим директором ОСОБА_3 04 червня 2011 року, посадовий оклад заступника директора складав 4000 гривень на місяць.

Враховуючи те, що сторони не долучили до матеріалів справи докази розміру посадового окладу позивача, крім вказаного штатного розпису, такої інформації не було отримано судом під час розгляду справи, відповідач не заперечував факт роботи позивача на підприємстві протягом наведеного період, суд вважає правильним розрахувати заборгованість з виплати заробітної плати за період з березня по червень 2011 року, виходячи з посадового окладу у розмірі 4000 гривень.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст.27 Закону України "Про оплату праці" за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100 (надалі - Порядок).

За правилами п.2 Порядку у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

За час роботи на підприємстві позивачем відпрацьовано 56 днів, середньоденна заробітна плата позивача за два останні календарні місяці роботи (квітень - травень 2011 року) становила 205,13 грн. Відтак, розмір заборгованості з виплати заробітної плати складає 11487,28 грн.

Станом на час розгляду справи заробітна плата позивачу не виплачена. Час затримки розрахунку при звільненні становить з 14 червня 2011 року, наступного робочого дня після останнього робочого дня позивача, по 08 серпня 2014 року, тобто 793 робочих днів.

Середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 14 червня 2011 року по 08 серпня 2014 року складає 162668,09 грн.

Згідно зі ст. 79 КЗпП України щорічні основна та додаткові відпустки повної тривалості у перший рік роботи надаються працівникам після закінчення шести місяців безперервної роботи на даному підприємстві, в установі, організації.

Відповідно до ст. 81 КЗпП України за бажанням працівників, переведених на роботу з одного підприємства, установи, організації на інше підприємство, в установу, організацію, які не використали за попереднім місцем роботи повністю або частково щорічну основну відпустку і не одержали за неї грошової компенсації, щорічна відпустка повної тривалості надається до настання шестимісячного терміну безперервної роботи після переведення.

За приписами ст. 83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей.

Матеріалами справи підтверджено, що з попереднього місця роботи позивач звільнився за власним бажанням. На підприємстві відповідача ОСОБА_1 пропрацював менше, ніж шість місяців, а тому у нього не виникло право на щорічну основну відпустку, що унеможливлює стягнення з відповідача на користь позивача компенсації за невикористану щорічну відпустку.

Враховуючи вищенаведене, суд доходить висновку про часткове задоволення позову та вирішує стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість по виплаті заробітної плати у сумі 11487,28 грн. та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 14 червня 2011 року по 08 серпня 2014 року у сумі 162668,09 грн. У задоволенні решти позовних вимог суд вирішує відмовити з підстав наведених вище.

У відповідності до положень статті 367 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення в частині в частині стягнення заборгованості по виплаті заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України суд присуджує до стягнення з відповідача судовий збір у сумі 1741,55 грн. пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в дохід держави.

Керуючись ст.ст. 4, 10, 11, 60, 88, 209, 212-215, 218, 367 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до державного підприємства «Інженерно-технічний центр» Міністерства охорони здоров'я України про виплату заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористану відпустку та середньої заробітної плати за час затримки розрахунки - задовольнити частково.

Стягнути з державного підприємства «Інженерно-технічний центр» Міністерства охорони здоров'я України, код ЄДРПОУ 37403126, на користь ОСОБА_1 заборгованість по виплаті заробітної плати у сумі 11487 (одинадцять тисяч чотириста вісімдесят сім) гривень 28 копійок та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 14 червня 2011 року по 08 серпня 2014 року у сумі 162668 (сто шістдесят дві тисячі шістсот шістдесят вісім) гривень 09 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення заборгованості по виплаті заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

Стягнути з державного підприємства «Інженерно-технічний центр» Міністерства охорони здоров'я України, код ЄДРПОУ 37403126, судовий збір 1741 (одна тисяча сімсот сорок одна) гривня 55 копійок в дохід держави.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду міста Києва через Оболонський районний суд міста Києва шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення рішення суду апеляційної скарги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя О.І. Шумейко