Рішення

від 21.07.2014 по справі 910/8031/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/8031/14 21.07.14 Господарський суд міста Києва у складі судді Чебикіної С.О., розглянувши справу за позовом Державного підприємства "Укрекоресурси" в особі Центрального територіального управління регіонального розвитку та контролю Державного підприємства з питань поводження з виходами як вторинною сировиною до Товариства з обмеженою відповідальністю "Технопромінвест" про зобов'язання укласти договір про надання послуг, за участю представників позивача - Башинського О.Д. за довіреністю № 33 від 20.02.2014 р., відповідача - Петровича В.В., довіреність №51, від 08.07.2014 року,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2014 року позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовом до відповідача про зобов'язання укласти договір про надання послуг з організації збирання, заготівлі та утилізації використаних тари та пакувальних матеріалів на умовах і за тарифами, визначеними постановою КМУ від 26.07.2001 року №915.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 29.04.2014 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 28.05.2014 року.

21.05.2014 року відповідачем через канцелярію суду надано відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити в задоволенні позову та розглядати справу без представника відповідача.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 28.05.2014 року, у зв'язку з перебуванням судді Чебикіної С.О. у відпустці, справу № 910/8031/14 передано для розгляду судді Удаловій О.Г.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.05.2014 року суддя Удалова О.Г. прийняла справу № 910/8031/14 до свого провадження, розгляд справи призначено на 02.07.2014 року.

Розпорядженням в.о. Голови Господарського суду міста Києва від 16.06.2014 року, у зв'язку з виходом судді Чебикіної С.О. з відпустки, справу № 910/8031/14 передано для розгляду судді Чебикіній С.О.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.06.2014 року суддя Чебикіна С.О. прийняла справу № 910/8031/14.

27.06.2014 року відповідачем через канцелярію суду надано відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити в задоволенні позову та розглядати справу без представника відповідача.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 11.12.2013р. Державне підприємство "Укрекоресурси" в особі відокремленого підрозділу Територіального управління «Центрекоресурси» на виконання постанови Кабінету Міністрів України „Про впровадження системи збирання, заготівлі та утилізації відходів як вторинної сировини" №915 від 26.07.2001р. звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю "Технопромінвест" з пропозицією, що до укладання обов'язкового для укладання договору разом з проектом договору про надання послуг з організації збирання, заготівлі та утилізації використаних тари і пакувальних матеріалів листом №768 від 11.12.2013 року, згідно якого просив останнього підписати обов'язковий до укладення договір.

Відповідач в порушення ст. 17 Закону України "Про відходи" та постанови Кабінету Міністрів України №915 від 26.07.2011р. на вказану пропозицію позивача щодо укладення договору відповів відмовою, жодних дій щодо укладення договору про надання послуг з організації збирання, заготівлі та утилізації використаних тари і пакувальних матеріалів не вчинив, запропонований проект договору підписаним не повернув.

Договори такого виду суб'єкти господарювання можуть укладати тільки з Державним підприємством з питань поводження з відходами як вторинною сировиною в особі Державного підприємства "Укрекоресурси", яке в постанові Кабінету Міністрів України №915 від 26.07.2001 року зазначене під терміном "Компанія" з огляду на те, що зазначене підприємство є єдиним спеціалізованим, створеним КМУ для цієї мети.

Пунктом 5 постанови Кабінету Міністрів України „Про впровадження системи збирання, заготівлі та утилізації відходів як вторинної сировини" №915 від 26.07.2001р. передбачено, що підприємства, установи та організації всіх форм власності, які використовують в Україні тару та пакувальні матеріали або імпортують їх разом з продукцією, зобов'язані: самостійно з дотриманням вимог законодавства забезпечити приймання та утилізацію використаних тари та пакувальних матеріалів відповідно до встановлених пунктом 3 цієї постанови мінімальних норм утилізації або укласти з Компанією договори про організацію їх збирання, заготівлі та утилізації з оплатою послуг за тарифами, затвердженими пунктом 2 цієї постанови; забезпечити виконання встановлених пунктом 3 цієї постанови норм утилізації, незалежно від того, самостійно чи на підставі укладених договорів вони здійснюють збирання і заготівлю використаних тари і пакувальних матеріалів; подавати щороку до 10 грудня територіальним органам Міністерства охорони навколишнього природного середовища інформацію про обсяги використаних ними тари і пакувальних матеріалів. Кошти, що надходять як плата за послуги з організації, збирання, заготівлі та утилізації використаних тари і пакувальних матеріалів відповідно до цієї постанови, зараховуються на спеціальний рахунок, відкритий Компанією в Державному казначействі, і використовуються в порядку та за напрямами, визначеними Кабінетом Міністрів України.

На виконання зазначеної постанови, 17.09.2002 року Постановою КМУ №1393 затверджено Статут Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною, з офіційним найменуванням - Державне підприємство з питань поводження з відходами як вторинною сировиною (Державне підприємство "Укрекоресурси"). Тобто, з вказаного вище вбачається, що позивач у справі - є саме тією Компанією, з якою передбачено укладення договорів про організацію збирання, заготівлі та утилізацію відходів як вторинної сировини відповідно до постанови КМУ від 26.07.2001 року №915.

Також, зазначеною вище постановою Кабміну від 26.07.2001 року №915 передбачено покладення на Компанію виконання функцій щодо розроблення і організації системи збирання, заготівлі та утилізації відходів, у тому числі використаної тари і пакувальних матеріалів вітчизняного та імпортного виробництва як вторинної сировини. Тобто позивач зобов'язаний забезпечити організацію збирання, заготівлі та утилізації також і тієї тари та упаковки, яку використовує у процесі виробництва відповідач. Ухиляючись від укладення договору, укладення якого є обов'язковим для сторін, відповідач не сплачує позивачу кошти за послуги, які позивач здійснює на виконання постанови КМУ, в тому числі організовуючи збирання, заготівлю та утилізацію і тієї тари та упаковки, яку виробляє (використовує у виробництві) відповідач.

Відповідач самостійно не забезпечує приймання та утилізацію тари і пакувальних матеріалів відповідно до встановлених п. 3 постанови КМУ „Про впровадження системи збирання, заготівлі та утилізації відходів як вторинної сировини від 26.07.2001 року №915 мінімальних норм утилізації, оскільки відповідачем не надано суду доказів протилежного, що підтверджує той факт, що відповідач не здійснює збирання від кінцевих споживачів (населення) використаної тари, яку він використовує у власному виробництві.

Предметом позову є вимога про зобов'язання відповідача укласти із позивачем договір про надання послуг з організації збирання, заготівлі та утилізації використаних тари і пакувальних матеріалів на умовах і за тарифами, визначеними постановою КМУ від 26.07.2001р. №915.

Частиною 3 ст.179 Господарського кодексу України передбачено, що укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Згідно ст. 187 Господарського кодексу України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.

Відповідно до п. б). ч. 1 ст. 17 Закону України "Про відходи" (далі - Закон) суб'єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами зобов'язані забезпечувати приймання та утилізацію використаних пакувальних матеріалів і тари, в яких знаходилася продукція цих підприємств, установ та організацій - суб'єктів господарської діяльності, або укладати угоди з відповідними організаціями на їх збирання та утилізацію.

Згідно п. 5 постанови Кабінету Міністрів України "Про впровадження системи збирання, заготівлі та утилізації відходів як вторинної сировини" №915 від 26.07.2001р. підприємства, установи та організації усіх форм власності, які використовують в Україні тару і пакувальні матеріали або імпортують їх разом з продукцією, зобов'язані самостійно з дотриманням вимог законодавства забезпечити приймання та утилізацію використаних тари і пакувальних матеріалів відповідно до встановлених пунктом 3 цієї постанови мінімальних норм утилізації або укласти з Компанією договори про організацію їх збирання, заготівлі та утилізації з оплатою послуг за тарифами, затвердженими пунктом 2 цієї постанови.

Частиною першою ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи наведене, позовні вимоги є доведеними та обгрунтованими, а тому позов підлягає задоволенню.

Судом надано належну оцінку відзиву відповідача, проте доводи відповідача викладені у відзиві не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи по суті та повністю спростовуються матеріалами справи.

Судові витрати відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Технопромінвест" (01011, м. Київ, вул. Печерський узвіз, буд. 15, код 30674452) укласти із Державним підприємством "Укрекоресурси" в особі відокремленого підрозділу Територіального управління «Центрекоресурси» (02090, м. Київ, вул. Лобачевського, 23-В, код 21702947) договір про надання послуг з організації збирання, заготівлі та утилізації використаних тари і пакувальних матеріалів на умовах і за тарифами, визначеними постановою КМУ від 26.07.2001р. №915.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Технопромінвест" (01011, м. Київ, вул. Печерський узвіз, буд. 15, код 30674452) на користь Державного підприємства "Укрекоресурси" в особі відокремленого підрозділу Територіального управління «Центрекоресурси» (02090, м. Київ, вул. Лобачевського, 23-В, код 21702947) 1 218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 25.07.2014р.

Суддя С.О.Чебикіна