Рішення

від 04.02.2014 по справі 914/4832/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.02.2014 р. Справа № 914/4832/13

Позивач : Товариство з обмеженою відповідальністю "Порше Україна" (02660, вул. Колекторна, 1, м. Київ; ідентифікаційний код 35291194)

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Автогалерея" (79034, вул. Луганська, 18, м. Львів; ідентифікаційний код 35968865)

про стягнення заборгованості у сумі 25030,58грн.

суддя Фартушок Т.Б.

секретар Полюхович Х.М.

Представники:

Позивача : Любич С.О. - представник, довіреність в матеріалах справи;

Відповідача : не з'явився.

Суть спору:

Товариством з обмеженою відповідальністю "Порше Україна" заявлено позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автогалерея" з вимогою стягнення боргу у сумі 10553,04грн., що виник у зв'язку з порушенням Відповідачем грошових зобов'язань (з оплати за надані послуги), передбачених умовами Договору від 03.12.2012р.

Крім цього, заявлено вимогу про стягнення з Відповідача 534,50грн. пені, 13824,43грн. штрафу, 108,06грн. 3% річних від простроченого платежу та 10,55грн. інфляційних нарахувань.

29.12.2013р. ухвалою Господарського суду Львівської області порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 10год. 00хв. 22.01.2014р. Розгляд справи відкладався з причин та підстав, зазначених в ухвалі Господарського суду Львівської області по даній справі від 22.01.2014р.

Протягом розгляду справи представнику Позивача оголошено права і обов'язки, визначені ст.ст.20,22,28,38 ГПК України. Крім того, в ухвалах господарського суду Львівської області по даній справі, які скеровані Сторонам (підтвердженням чого є дані реєстрів вихідної кореспонденції Господарського суду Львівської області, наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень, та письмові повідомлення про відкладення розгляду справи) зазначено, що права та обов'язки сторін визначені ст.ст.20,22,28,38 ГПК України.

Заяв про відвід судді не надходило.

Представник Позивача в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав, надав пояснення по суті спору з обґрунтуванням наявності підстав для стягнення з Відповідача заборгованості.

Відповідач явку особисто чи повноважного представника в жодне з судових засідань не забезпечив, явка визнавалась обов'язковою, про причини неявки суду не повідомив, був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судових засідань; вимог ухвал Господарського суду Львівської області, в тому числі щодо надання відзиву на позовну заяву, не виконав, про причини невиконання суду не повідомив.

Згідно ч. 1 ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Ухвали Господарського суду Львівської області надсилались Сторонам за адресами, зазначеними у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців - Позивачу та витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (серії АГ №№391920 станом 19.12.2013р. та серії АГ №№395197-395198 станом на 03.02.2014р.) - Відповідачу. Крім того, в матеріалах справи наявні повідомлення про вручення Сторонам копій ухвал суду по даній справі про порушення провадження у справі.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що ухвали про порушення провадження у справі та ухвали про відкладення розгляду справи вручені Сторонам належним чином.

Також, суд зазначає, що відповідно до ч.3 ст.4 3 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

На виконання зазначених вимог Кодексу, в ухвалі господарського суду Львівської області про порушення провадження у справі (на необхідність виконання вимог якої зазначалось в ухвалах про відкладення розгляду справи), окрім подання відзиву на позовну заяву, сторін зобов'язувалось надати всі докази в обґрунтування правової позиції по суті спору.

Крім того, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 4 3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 38 (витребування доказів) ГПК України (якою, в тому числі, передбачені права сторін, про що зазначалось в кожній з ухвал господарського суду по даній справі), сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів; у разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази. Зі змісту наведеної статті вбачається, що протягом розгляду справи суд позбавлений можливості самостійно збирати докази, і вправі витребовувати такі виключно за клопотання сторони або прокурора.

Враховуючи вищенаведене, судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам процесу щодо обґрунтування їх правової позиції по суті спору та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

Відповідно до вимог ст.4-7 ГПК України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

В судовому засіданні суд оглянув оригінали документів, долучених до матеріалів справи.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами відповідно до ст.75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представника Позивача, суд встановив наступне.

Щодо стягнення 10553,04грн. боргу.

03.12.2012р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Порше Україна" (Імпортер) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Автогалерея" (Дилер) уклали договір про надання інформаційних послуг пошукової системи сервісу №94324560 (надалі - Договір), відповідно до п.1 якого, Імпортер надає Дилерові послуги з доступу до бази данних щодо ремонту та обслуговування автомобілів без права передачі третім особам, як фізичним, так і юридичним (далі інформаційні послуги); базою данних є електронна інформаційно-пошукова система сервісу (далі ІПСС); складові частини ІПСС включають: оновлення до ELSA, оновлення до VAS, Portal; послуги доступу до бази данних ІПСС надаються Дилеру через Інтернет або на ком пакт дисках.

Згідно з п.2.2 Договору, Дилер зобов'язується вчасно оплатити наданий рахунок від Імпортера згідно терміну, установленого в рахунку.

Відповідно до п.5.1 Договору, за користування послугами, які передбачені цим Договором, Дилер протягом 3-х робочих днів з дня отримання рахунку від імпортера перераховує кошти на розрахунковий рахунок імпортера.

У п.5.1.1 Договору зазначено, що вартість використання ІПСС включає у себе наступні складові: абонементна плата за ELSA за місяць у розмірі 2058,54грн. (у т.ч. ПДВ 20% - 343,09грн.); абонементна плата за актуальну версію оновлення VAS505X/ODIS за місяць у розмірі 1441,02грн. (у т.ч. ПДВ 20% - 240,17грн.); абонементна плата за доступ та можливість отримання (скачування) оновлень, прошивок та налаштувань електронних вузлів та компонентів, що наявні в автомобілях та є необхідними для здійснення їх ремонту і іншого сервісного обслуговування за місяць у розмірі 679,32грн. (у т.ч. ПДВ 20% - 113,22грн.); абонементна плата за користування у режимі on-line Порталом (Portal) за місяць у розмірі 2058,54грн. (у т.ч. ПДВ 20% - 343,09грн.).

Вартість використання ІПСС, що вказана в п.5.1.1 Договору, встановлена за використання Дилером ІПСС щодо однієї марки. Під маркою в цьому пункті Договору розуміється, надання послуг щодо ремонту та обслуговування продукції марки Seat (Сеат) (п.5.1.2).

Відповідно до п.5.2 Договору, на підтвердження передачі Імпортером та отримання Дилером інформаційних послуг з використанням системи ІПСС, Імпортер складає двосторонній акт виконаних робіт. Акт виконаних робіт оформлюється Імпортером та передається Дилеру. В строк, який не перевищує трьох робочих днів з моменту отримання Акту виконаних робіт, Дилер зобов'язаний підписати його, скріпити печаткою та передати Імпортеру або висловити свої зауваження в письмовій формі. У разі потреби складається видаткова накладна або акт приймання-передачі щодо передачі інформаційних носіїв.

Приписами п.6.1 Договору встановлено, що Договір набирає сили з моменту підписання обома сторонами і діє до 31.12.2012р. У разі, якщо жодна зі сторін не заявить у письмовому вигляді за два місяці до спливу терміну дії Договору про намір щодо його розірвання, даний Договір автоматично продовжує діяти ще на три роки. У разі, якщо одна і сторін заявить у письмовому виді про намір розірвати Договір, він втрачає силу через два місяці після отримання другою стороною письмового повідомлення.

На виконання умов Договору Позивачем відповідно до Акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.03.2013р. №200001697 на суму 10553,04грн. з ПДВ, надано в період з 01.01.2013р. по 31.03.2013р. послуги з доступу до баз даних і абонементна плата за використання ELSA, VAS/ODIS- Seat за січень, лютий та березень 2013р., які відповідають умовам Договору.

Проте, в матеріалах справи відсутні докази надсилання Позивачем Відповідачу Акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31 .03.2013р., оскільки підтверджуючий документ про надіслання Відповідачу датований 26 .03.2013р. (дата отримання - 27.03.2013р.).

Крім того, Позивачем виставлено Відповідачу рахунок-фактуру №0950-001697 від 20.03.2013р. на суму 10553,04грн. із зазначенням необхідності оплати протягом 5-ти банківських днів з моменту отримання рахунку. Згідно наявного в матеріалах справи підтверджуючого документу про надіслання Відповідачу рахунку-фактури (в кількості 1 документ), рахунок-фактура отриманий Відповідачем 27 .03.2013р.

Відповідач за виконані роботи не розрахувався.

Позивачем скеровано Відповідачу претензію №888-1 від 09.08.2013р. про сплату заборгованості за Договором, яка була отримана представником Відповідача - Гавринець О.Р. 13.08.2013р., що підтверджується декларацією №14-0036610 від 12.08.2013р. кур'єрської служби АСД. В матеріалах справи відсутні, Сторонами не наведені доводи та не подані докази надання відповідачем відповіді на зазначену претензію чи сплати заборгованості повністю або частково.

З врахуванням вищенаведеного суд зазначає, що борг Відповідача перед Позивачем становить 10553,04грн .

Крім того, протягом розгляду справи Позивачем надіслано Відповідачу акт звірки взаємних розрахунків, який Відповідачем залишено без уваги, чим, в тому числі, не виконано вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі.

З врахуванням вищенаведеного суд також зазначає, що Відповідач своїм правом на подання відзиву чи заперечення доводів Позивача не скористався.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

У ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зазначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно із ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписами ч.1 ст.527 ЦК України передбачено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок.

В силу положень ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст.530 Цивільного кодексу України).

У ч.1 ст.612 Цивільного Кодексу України зазначено, що Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Приписами ч.1 ст.901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором .

Відповідно до ч.1 ст.903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 1 статті 906 Цивільного кодексу України встановлено, що збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи вищенаведене, в тому числі те, що Відповідачем порушено зобов'язання щодо оплати за надані послуги згідно Договору, в тому числі станом на час подання позову, порушення провадження у справі - на суму 10553,04грн.; беручи до уваги те, що станом на час вирішення спору в матеріалах справи відсутні, Сторонами не наведені доводи те не подані докази здійснення оплати Відповідачем перед Позивачем 10553,04грн. основного боргу повністю чи частково, суд приходить до висновку, що вимоги Позивача про стягнення з Відповідача 10553,04грн. основного боргу підлягають до задоволення.

Щодо стягнення 534,50грн. пені .

Позивач просить також стягнути 534,50грн. пені.

Абзацом 2 п.4.2 Договору передбачено, що у випадку порушення Дилером п.2.2 Договору, Дилер зобов'язаний сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу від суми заборгованості.

Згідно з ст.ст.549, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст.230 Господарського кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання; боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Частиною 6 ст.232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором , припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст.ст.1,3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Перевіривши правильність розрахунку пені, проведеного за період з 04.04.2013р. по 09.08.2013р., суд зазначає, що такий проведено невірно, - допущено арифметичні помилки, внаслідок яких занижено розмір пені. Беручи до уваги те, що позовні вимоги щодо стягнення пені за інші періоди не заявлялись, враховуючи також вимоги п.2 ст.83 ГПК України, в суду відсутні правові підстави до виходу за межі позовних вимог та стягнення пені за більш пізній термін чи у більшому розмірі.

Враховуючи вищенаведене, беручи до уваги доводи мотивувальної частини рішення щодо стягнення основного боргу, перевіривши правильність проведеного розрахунку пені, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову в частині стягнення з Відповідача на користь Позивача 534,50грн. пені.

Щодо стягнення 13824,43грн. штрафу .

Позивач просить також стягнути 13824,43грн. штрафу, який розраховано за період з 01.04.2013р. по 09.08.2013р.

З даного приводу суд зазначає наступне.

Так, п. 4.4 Договору, за порушення строку передачі Акту виконаних робіт з наданих послуг, без висловлення в письмовій формі своїх зауважень, Дилер несе відповідальність в розмірі 1% від вартості замовлених послуг за кожен календарний день прострочення.

Згідно з ст.ст.549, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст.230 Господарського кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання ; боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Як вбачається з наведеного, встановлена п.4 4 Договору відповідальність за своєю правовою природою не є штрафом, а є пенею, оскільки обчислюється у відсотках за кожен день прострочення, а вимога щодо стягнення пені заявлена Позивачем та розгляднута вище судом. Відтак, повторне стягнення такої суперечить вимогам ст.61 Конституції України.

Враховуючи вищенаведене суд приходить до висновку про відсутність правових підстав до задоволення позовних вимог в частині стягнення 13824,43грн. штрафу.

Щодо стягнення 108,06грн. 3% річних та 10,55грн. інфляційних нарахувань.

В прохальній частині позовної заяви Позивач також просить стягнути з Відповідача 108,06грн. 3% річних та 10,55грн. інфляційних нарахувань.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши правильність розрахунків інфляційних нарахувань та штрафу, суд приходить до висновку, що такі проведені з арифметичними порушеннями, внаслідок яких занижено їх розмір. Проте, беручи до уваги те, що позовні вимоги щодо стягнення інфляційних нарахувань та 3% річних за інші періоди не заявлялись, враховуючи також вимоги п.2 ст.83 ГПК України, в суду відсутні правові підстави до виходу за межі позовних вимог та стягнення інфляційних нарахувань та 3% річних за більш пізній термін чи у більшому розмірі.

Враховуючи вищенаведене, в тому числі доводи мотивувальної частини рішення щодо стягнення основного боргу, перевіривши підставність та правильність розрахунків 3% річних та інфляційних нарахувань, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з Відповідача на користь Позивача 108,06грн. 3% річних та 10,55грн. інфляційних нарахувань підлягають до задоволення.

Відповідно до вимог ст.4.-7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст.43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

04.02.2014р. у відповідності до вимог ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначено в протоколі судового засідання. Повний текст рішення виготовлений та підписаний 10.02.2014р.

На підставі ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати у справі слід покласти на Відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищенаведене, керуючись п. 4 ч. 3 ст.129 Конституції України, ст.ст. 4, 4-5, 4-7, 33, 38, 43, 49, 75, 82-87, 115-116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1 . Позов задоволити частково.

2 . Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Автогалерея" (79034, вул. Луганська, 18, м. Львів; ідентифікаційний код 35968865) на користь Товариство з обмеженою відповідальністю "Порше Україна" (02660, вул. Колекторна, 1, м. Київ; ідентифікаційний код 35291194) 10553,04грн. основного боргу, 722,61грн. судового збору.

3. В решті позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку.

Суддя Фартушок Т.Б.