Рішення

від 28.01.2014 по справі 914/4631/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.01.2014 р. Справа № 914/4631/13

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "ФОРУМ-АЛЬЯНС" (69076, вул. Новобудов, 3, м. Запоріжжя; ідентифікаційний код 35366736)

Відповідач: Публічне акціонерне товариство "ХОЛДИНГОВА КОМПАНІЯ "ЕКО-ДІМ" (79024, вул. Бескидська, 44, м. Львів; ідентифікаційний код 05393518)

про стягнення заборгованості у сумі 2028,63грн.

суддя Фартушок Т.Б.

секретар Полюхович Х.М.

Представники:

Позивача: не з'явився;

Відповідача: Сенів Н.Я. та Чупахін І.Р. - представники, довіреності в матеріалах справи.

Суть спору:

Товариством з обмеженою відповідальністю "ФОРУМ-АЛЬЯНС" заявлено позов до Публічного акціонерного товариства "ХОЛДИНГОВА КОМПАНІЯ "ЕКО-ДІМ" з вимогою стягнення боргу у сумі 38726,91грн., що виник у зв'язку з порушенням Відповідачем грошових зобов'язань (з оплати за поставлений товар), передбачених умовами Договору №17/13 від 29.04.2013 року.

Крім цього, заявлено вимогу про стягнення з Відповідача 375,59грн. 3% річних від простроченого платежу та 1653,04грн. пені.

12.12.2013р. Ухвалою Господарського суду Львівської області порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 12год. 45хв. 15.01.2014р. Розгляд справи відкладався з причин та підстав, зазначених в ухвалі Господарського суду Львівської області по даній справі від 15.01.2014р.

Представникам Відповідача по явці оголошено права і обов'язки, визначені ст.ст. 20, 22, 28, 38 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, в ухвалах господарського суду Львівської області по даній справі, які скеровані Сторонам (підтвердженням чого є дані реєстрів вихідної кореспонденції Господарського суду Львівської області, наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень, та письмові повідомлення про відкладення розгляду справи) зазначено, що права та обов'язки учасників визначені ст.ст. 20, 22, 28, 38 Господарського процесуального кодексу України.

Заяв про відвід судді не надходило.

Позивач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, явка визнавалась обов'язковою, про причини неявки суду не повідомив, був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судових засідань, підтвердженням чого є повідомлення про вручення поштового відправлення наявні в матеріалах справи.

30.12.2013 року направив на адресу суду заяву про зменшення розміру позовних вимог у частині стягнення суми основного боргу, у зв'язку з її сплатою в повному обсязі, відповідно до якої просив суд стягнути з Відповідача 375,59грн. 3% річних від простроченого платежу та 1653,04грн. пені; заява прийнята судом.

28.01.2014р. до господарського суду Львівської області надійшла заява Позивача про розгляд справи без участі представника Позивача.

Представники Відповідача в судове засідання з'явились, надали пояснення по суті спору. В судому засіданні 29.01.2014р. подали Відзив на позовну заяву з додатками, у якому зазначено про погашення суми основного боргу в повному обсязі.

Також, суд зазначає, що відповідно до ч.3 ст.4 3 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

На виконання зазначених вимог Кодексу, в ухвалі господарського суду Львівської області про порушення провадження у справі (на необхідність виконання вимог якої зазначалось в ухвалах про відкладення розгляду справи), окрім подання відзиву на позовну заяву, сторін зобов'язувалось надати всі докази в обґрунтування правової позиції по суті спору.

Крім того, відповідно до ч.ч.1,2 ст.4 3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.38 (витребування доказів) Господарського процесуального кодексу України (якою, в тому числі, передбачені права сторін, про що зазначалось в кожній з ухвал господарського суду по даній справі), сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів; у разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази. Зі змісту наведеної статті вбачається, що протягом розгляду справи суд позбавлений можливості самостійно збирати докази, і вправі витребовувати такі виключно за клопотання сторони або прокурора.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам процесу щодо обґрунтування їх правової позиції по суті спору та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

Відповідно до вимог ст.4-7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

В судовому засіданні суд оглянув оригінали документів, долучених до матеріалів справи.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників Відповідача, суд встановив наступне :

29.04.2013р. Товариство з обмеженою відповідальністю "ФОРУМ-АЛЬЯНС" (Постачальник) та Публічне акціонерне товариство "ХОЛДИНГОВА КОМПАНІЯ "ЕКО-ДІМ" (Покупець) уклали Договір №17/13 з додатками (далі-Договір), згідно з умовами якого (п.1) Постачальник зобов'язується передати у власність, а Покупець прийняти та оплатити продукцію відповідно до Додатків до Договору: двосторонніми специфікаціями до Договору і/або Накладними Постачальника. Кожний з додатків є невід'ємною частиною Договору. Номенклатура, асортимент, кількість, ціна за одиницю продукції вказуються в Додатках (Специфікаціях, Накладних) до Договору.

Приписами п.2.1 Договору передбачено, що загальна вартість продукції, постачання якої здійснюється у відповідності до Договору, визначається шляхом додавання всіх додатків за якими здійснювалося постачання протягом всього терміну дії Договору.

Пунктом 2.2 Договору встановлено, що ціни на продукцію, що поставляється, є звичайними, не вище ринкових, вказуються в Додатках (Специфікаціях, Накладних) до Договору і є базовими.

Відповідно до п.2.3 Договору, у разі, якщо в специфікації не вказана ціна на продукцію, що поставляється, або за певної партії продукції сторони не підписували Специфікацію, ціна на продукцію визначається в момент приймання товару і зазначається в Накладних.

Згідно п.3.1 Договору, Постачальник приймає на себе зобов'язання здійснити поставку продукції партіями, протягом строку, узгодженого Сторонами в Специфікаціях до Договору. Постачальник має право на дострокову поставку продукції. Базові умови поставки продукції встановлюються відповідно до Міжнародних правил тлумачення комерційних термінів у редакції "Інкотермс-2000" та погоджуються сторонами в Специфікаціях до Договору (п.3.2).

У п.4.2 Договору зазначено, що здача-приймання продукції за кількістю та якістю здійснюється сторонами відповідно до "Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю", затвердженої Постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966р. №П-7 та "Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю", затвердженою Постановою Державного арбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965р. №П-6.

Відповідно до п.5 Договору, оплата продукції і тари здійснюється Покупцем, банківським переказом на поточний рахунок Постачальника шляхом 100% оплати, протягом 14 календарних днів з моменту відвантаження продукції, якщо Сторонами не обумовлено іншого порядку оплати в Специфікаціях. У разі наявності у Покупця простроченої заборгованості за отриману продукцію та/або тару на момент перерахування коштів, Постачальник має право зарахувати такий платіж Покупця як розрахунок за раніше отриману продукцію, не беручи до уваги призначення платежу, вказане у платіжному документі.

Положенням п.9 Договору передбачено, що будь-який спір, розбіжність або вимога, що виникає з Договору або стосується його, або його порушення, припинення або недійсності, підлягає вирішенню в господарському суді за місцем знаходження Відповідача.

Пунктом 10.1 передбачено, що Договір набуває чинності з дати його підписання і діє до 31.12.2013р., а в частині оплати отриманої продукції - до повного виконання зобов'язань.

Сторонами підписано Специфікаї №1 (Додаток №1 до Договору), №2 (Додаток №2 до Договору) та №3 (Додаток №3 до Договору), в яких обумовлені ознаки товару, кількість, ціна, дата поставки та строк оплати (14 календарних днів).

На виконання умов Договору та для підтвердження прийняття зобов'язань за Договором, Позивачем поставлено, а Відповідачем отримано Товар за видатковими накладними №РН-0000114 від 13.05.2013р. на суму 9274,56грн. з ПДВ; №РН-0000117 від 16.05.2013р. на суму 19410,01грн. з ПДВ; №РН-0000133 від 03.06.2013р. на суму 28626,91грн. з ПДВ; №РН-0000140 від 10.06.2013р. на суму 26893,99грн. з ПДВ та № РН-0000170 від 05.07.2013р. на суму 23796,00грн. з ПДВ; всього на загальну суму 108001,47грн .

При цьому підписання Відповідачем видаткових накладних, які є первинним обліковим документом у розумінні Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема ст. 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами ч. 1 ст. 692 ЦК України. (Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. №01-06/928/2012).

За поставлений товар Відповідач розрахувався лише частково в розмірі 69274,56грн ., що підтверджується Актом звірки взаєморозрахунків станом на 05.11.2013р., який підписаний та скріплений відбитком печатки Позивача.

Загальна сума боргу, яка не оплачена Відповідачем, становила 38726,91грн .

Позивач направив Відповідачу Претензію від 07.10.2013р. №15/10/13 з вимогою погашення суми боргу, яку Відповідач отримав 11.10.2013р.

У відповідь на отриману Претензію Відповідач згідно платіжних доручень: №11807 від 19.11.2013р. на суму 5000,00грн.; №11831 від 20.11.2013р. на суму 5000,00грн.; №12323 від 19.12.2013р. на суму 28726,91грн. здійснив оплату суми основного боргу в повному обсязі, що підтверджується випискою з банківського рахунку Позивача та наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень з відмітками банку про сплату.

З врахуванням вищенаведеного суд зазначає, що станом на час подання позовної заяви (відправлена 04.12.2013р., - згідно поштового штемпеля на конверті) та станом на час надходження позовної заяви до суду (10.12.2013р.) борг Відповідача перед Позивачем становив 28726,91грн. (38726,91-5000-5000).

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно із ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписами ч.1 ст.527 ЦК України передбачено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст.530 Цивільного кодексу України).

У відповідності до ч. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування

Згідно ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 691 ЦК України передбачено, що Покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу

Відповідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Щодо стягнення 1653,04грн. пені.

Позивач просить також стягнути 1653,04грн. пені, розрахунок якої додано до позовної заяви та який проведено з суми боргу 38726,91грн. за період з 20.07.2013р. по 14.11.2013р.

У п.7.2 Договору передбачено, що у разі несвоєчасної оплати Покупцем продукції в терміни узгоджені сторонами, Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ діючої в період затримки оплати від вартості не оплаченої (несвоєчасно оплаченої) продукції за кожен день прострочення платежу. При цьому пеня нараховується за весь час поки зобов'язання Покупця по оплаті продукції залишається простроченим.

Згідно з ст.ст.549, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст.230 Господарського кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Частиною 6 ст.232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Перевіривши правильність розрахунку пені суд зазначає, що такий розраховано Позивачем правильно.

Враховуючи вищенаведене, беручи до уваги доводи мотивувальної частини рішення щодо стягнення основного боргу, перевіривши правильність проведеного розрахунку пені, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову в частині стягнення з Відповідача на користь Позивача 1653,04грн. пені.

Щодо стягнення 375,59грн. 3% річних.

В прохальній частині позовної заяви Позивач також просить стягнути з Відповідача 375,59грн. 3% річних, розрахунок яких надано в додатках до позовної заяви.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши правильність розрахунку 3% річних суд зазначає, що такий розраховано Позивачем правильно.

Враховуючи вищенаведене, перевіривши правильність розрахунку 3% річних, суд приходить до висновку, що в частині стягнення 3% річних у сумі 375,59грн. позовні вимоги підлягають до задоволення.

29.01.2014 року у відповідності до вимог ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначено в протоколі судового засідання. Повний текст рішення виготовлений та підписаний, з врахуванням вихідних, 03.02.2014р.

Виходячи з наведеного та керуючись нормами ст.ст. 4-3, 4-7, 20, 22, 28, 32, 33, 34, 36, 43, 49, 69, 75, 82-87, 115-116 ГПК України, - суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "ХОЛДИНГОВА КОМПАНІЯ "ЕКО-ДІМ" (79024, вул. Бескидська, 44, м. Львів; ідентифікаційний код 05393518) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОРУМ-АЛЬЯНС" (69076, вул. Новобудов, 3, м. Запоріжжя; ідентифікаційний код 35366736) 1653,04грн. пені, 375,59грн. 3% річних.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку.

Суддя Фартушок Т.Б.