Постанова

від 14.08.2014 по справі 823/2112/14

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2014 року справа № 823/2112/14

10 год. 35 хв. м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Гайдаш В.А.,

при секретарі - Дудці Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Черкаси адміністративну справу за позовом управління Пенсійного фонду України в Корсунь-Шевченківському районі Черкаської області до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Каневі про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

11 липня 2014 року до суду з позовною заявою звернулося управління Пенсійного фонду України в Корсунь-Шевченківському районі Черкаської області, в якій просить стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Каневі заборгованість у сумі 336 грн. 36 коп.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем, в порушення вимог ст.ст. 21, 24, 25 Закону України від 23.09.1999 № 1105-XIV «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», не враховані суми витрат на виплату пенсій по інвалідності по справах, в яких акт Н-1 не відповідає вимогам законодавства на загальну суму 336 грн. 36 коп.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, надіславши до суду клопотання про підтримання позовних вимог та розгляд справи за відсутності представника управління Пенсійного фонду України в Корсунь-Шевченківському районі Черкаської області.

Представник відповідача надіслав на адресу суду заперечення проти позову, однак в судове засідання не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Частиною 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства встановлено, що у разі неприбуття в судове засідання відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Враховуючи, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду справи, суд приходить до висновку про розгляд справи за відсутності представника відповідача на підставі наявних у справі доказів.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що за період з 01.03.2014 року по 31.05.2014 року позивачем виплачено пенсію з інвалідності ОСОБА_1 у сумі 336 грн. 36 коп. Суми виплаченої пенсії відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Каневі до відшкодування не прийнято. Згідно із таблицями розбіжностей до довідки про відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, з 01.03.2014 року по 31.05.2014 року (а. с. 7, 10, 13) відповідач не прийняв до заліку для відшкодування витрати на виплату пенсій по інвалідності на загальну суму 336 грн. 36 коп., підтверджуються розрахунком суми боргу (а. с. 5).

Статтею 4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» № 1105-XIV від 23.09.1999 року (надалі - Закон №1105-XIV) встановлено, що законодавство про страхування від нещасного випадку складається із Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, Кодексу законів про працю, а також Закону України «Про охорону праці» та інших нормативно - правових актів. Законом №1105-XIV (п. 5 ч. 1 ст. 24) визначено, що Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України зобов'язаний співпрацювати з фондами з інших видів соціального страхування у фінансуванні заходів, пов'язаних з матеріальним забезпеченням та наданням соціальних послуг застрахованим, у кожному конкретному випадку спільно приймаючи рішення щодо того, хто з них братиме участь у фінансуванні цих заходів. Законом №1105-XIV (ст. 21) передбачено, що Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України зобов'язаний у встановленому законом порядку своєчасно та у повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження здоров'я, у тому числі пенсії по інвалідності від трудового каліцтва або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, у разі настання страхового випадку.

Механізм відшкодування понесених страховиком витрат, визначено Порядком відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України та Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань № 5-4/4 від 04.03.2003 року (надалі - Порядок). Пунктом 4 Порядку передбачено, що відшкодуванню підлягають суми, що виплачуються відповідно до Законів України "Про пенсійне забезпечення", "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, що спричинили втрату працездатності" та інших нормативно-правових актів, а саме: сума основного розміру пенсії з інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; щомісячна цільова грошова допомога на прожиття, якщо така надавалась пенсіонеру, який одержував вищезазначену пенсію; допомога на поховання сім'ї померлого або особі, яка здійснила поховання особи, яка отримувала вищезазначену пенсію; сума витрат Пенсійного фонду з виплати і доставки вищезазначених пенсій.

Судом встановлено, що відповідач не приймає до відшкодування пенсію, виплачену управлінням Пенсійного фонду пенсіонеру ОСОБА_1 за період з 01.03.2014 року по 31.05.2014 року у сумі 336 грн. 36 коп. (112 грн. 12 коп. (основний розмір пенсії) х 3 місяці = 336 грн. 36 коп.), якому призначено пенсію з інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, у зв'язку з тим, що акт про нещасний випадок за формою Н-1 від 10.12.2003 року складено усупереч вимогам чинного на той час Положення про порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого Постановою КМУ від 21.08.2001 №1094.

Суд зазначає, що невідповідність форми акту про нещасний випадок форми Н-1 від 10.12.2003 (стосовно ОСОБА_1) законодавчим актам не є предметом розгляду даної адміністративної справи. Відповідачем під час судового розгляду не було надано доказу оскарження зазначеного акту у судовому порядку, визнання акту недійсними чи його скасування, а також доказів визнання неправомірними дій позивача щодо призначення пенсії. Враховуючи зазначене, дії відповідача щодо невідшкодування позивачеві пенсії, виплаченої ОСОБА_1 за період з 01.03.2014 року по 31.05.2014 року у сумі 336 грн. 36 коп. є неправомірними.

Відповідно до абз. 2 п. 3 Прикінцевих положень Закону № 1105-XIV відшкодування шкоди, медична, професійна та соціальна реабілітація провадяться Фондом соціального страхування від нещасних випадків також зазначеним у ст. 8 цього Закону особам, які потерпіли до набрання ним чинності та мали право на зазначені страхову виплати і соціальні послуги, у абз. 3 цього пункту встановлено, що уся заборгованість потерпілим на виробництві та членам їх сімей, яким до набрання чинності цим Законом підприємства, установи та організації не відшкодували матеріальної і моральної (немайнової) шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, виплачується цими підприємствами, установами і організаціями, а в разі їх ліквідації без правонаступника - Фондом соціального страхування від нещасних випадків. За змістом наведеної норми обов'язок Фонду соціального страхування від нещасних випадків відшкодувати потерпілим на виробництві та членам їх сімей матеріальну і моральну (немайнову) шкоду, заподіяну ушкодженням здоров'я, не залежить від того, чи сплачували цьому Фонду страхові платежі підприємства, що ліквідуються та на яких було ушкоджено здоров'я потерпілого. Фонд соціального страхування від нещасних випадків є правонаступником державного, галузевих та регіональних фондів охорони праці, передбачених статтею 21 Закону України від 14.10.1992 р. № 2694-XII «Про охорону праці», що ліквідуються.

Витрати, понесені органами ПФУ у зв'язку із виплатою та доставкою пенсій з інвалідності від трудового каліцтва належить відшкодовувати за рахунок Фонду соціального страхування від нещасних випадків як належного страховика від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання. Аналогічна правова позиція з даного питання викладена у постановах Верховного Суду України від 20.03.2007 у справі № 21-1087во06, від 12.06.2012 у справі № 21-165а12, від 21.05.2013 у справі № 21-129а13 та від 12.11.2013 у справі № 21-388а13.

Положеннями ч. 1 ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Підсумовуючи викладене, витрати на виплату пенсії з інвалідності від трудового каліцтва УПФУ в Корсунь-Шевченківському районі Черкаської області підлягають до відшкодування саме виконавчою дирекцією Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Каневі за березень 2014 року - травень 2014 року в сумі 336 грн. 36 коп.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

На підставі викладеного, керуючись статтями 159 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Каневі (19000, Черкаська область, м. Канів, вул. Героїв Дніпра, 41, ідентифікаційний код 25875082) на користь управління Пенсійного фонду України в Корсунь-Шевченківському районі Черкаської області (19400, Черкаська область, м. Корсунь-Шевченківський, вул. Шевченка, 42, ідентифікаційний код 21366656) заборгованість у сумі 336 (триста тридцять шість) грн. 36 коп.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд в порядку, передбаченому ст. ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.А. Гайдаш