Рішення

від 14.08.2014 по справі 155/1613/13-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 155/1613/13-ц Провадження № 22-ц/773/1225/14 Головуючий у 1 інстанції: Адамчук Г.М. Категорія: 39 Доповідач: Данилюк В. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 серпня 2014 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого судді Данилюк В.А.,

суддів Шевчук Л.Я., Подолюка В.А.

при секретарі Захаровій Н.А.

з участю: позивача ОСОБА_2,

представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_3,

відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_5,

представників відповідача Ворончук Н.М., ОСОБА_7,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Квасівської сільської ради, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа на стороні відповідачів, яка не заявляє самостійних вимог, ОСОБА_8 про визнання права власності на спадкове майно за апеляційною скаргою відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_5 на рішення Горохівського районного суду Волинської області від 18 червня 2014 року,

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до відповідачів про визнання права власності на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 та земельну ділянку, яка належала спадкодавцю на підставі Державного акту серії ВЛ №072887 від 05.12.2006 року, обґрунтовуючи заявлені вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла його баба ОСОБА_9, яка за життя склала заповіт, у якому усе належне їй майно заповіла йому ОСОБА_2 На час її смерті він був неповнолітнім, а тому прийняв спадщину, проте не може оформити своїх спадкових прав, оскільки ОСОБА_9 не оформила належним чином документи на право власності. Просив визнати за ним право власності в порядку спадкування на нерухоме майно: житловий будинок з надвірними будівлями та земельну ділянку.

Рішенням Горохівського районного суду Волинської області від 18 червня 2014 року позов ОСОБА_2 задоволено повністю.

Визнано право власності ОСОБА_2 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_9 на житловий будинок з відповідними надвірними будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1, земельну ділянку площею 1,6712 га (кадастровий номер 0720882400:01:001:0030), яка належала ОСОБА_9 на підставі Державного акта серії ВЛ №072887, виданого Горохівською райдержадміністрацією 05.12.2006 року.

Вирішено питання щодо стягнення судових витрат.

Не погоджуючись з даним рішенням в частині визнання права власності на весь будинок з погосподарськими спорудами за позивачем, відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 подали апеляційну скаргу, в якій покликаються на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просять рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким визнати за позивачем ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_9 на 3/8 частки житлового будинку з надвірними будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1.

В судовому засіданні відповідачі ОСОБА_4, ОСОБА_5, їх представник ОСОБА_7 апеляційну скаргу підтримали, просять її задоволити, представник Квасівської сільської ради Ворончук Н.М. визнала апеляційну скаргу, позивач ОСОБА_2, його представники ОСОБА_1, ОСОБА_3 апеляційну скаргу заперечили.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню в частині задоволення позову про визнання права власності на житловий будинок з наступних підстав.

Відповідно до статті 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно з ч. 1 ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1235 ЦК України надається право заповідачу на призначення спадкоємців.

Судом першої інстанції встановлено і це відповідає матеріалам справи, що 19 травня 2008 року складено заповіт ОСОБА_9, який було посвідчено секретарем Квасівської сільської ради та зареєстровано в реєстрі за №159, відповідно до якого ОСОБА_9 належний їй житловий будинок в АДРЕСА_1 та все належне їй майно заповіла ОСОБА_2 (а.с.9).

Згідно з свідоцтвом про смерть ОСОБА_9 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року (а.с.8).

Документами про родинні відносини стверджується, що ОСОБА_2 є внуком ОСОБА_9.(а.с.6,7).

Згідно з довідкою Квасівської сільської ради Горохівського району від 08.07.2013 року №786 ОСОБА_9 належав житловий будинок з господарськими та побутовими будівлями, що знаходяться в АДРЕСА_1, заповіт ОСОБА_9 у сільській раді посвідчувався 19.05.2008 року за Р №159. Спадкоємцями після померлої за законом є сини ОСОБА_4, ОСОБА_8, за заповітом внук ОСОБА_2.

Відповідно до Державного акту серії ВЛ №072887, виданого Горохівською райдержадміністрацію 05.12.2006 року, ОСОБА_9 належала земельна ділянка (а.с.11).

З відповіді Горохівської державної нотаріальної контори від 19.08.2013 року №1294/01-09 вбачається, що спадкової справи після померлої ОСОБА_9 не заводилось.

Технічною документацією на житловий будинок з відповідними надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 стверджується, що його було побудовано з дотриманням відповідних будівельних норм (а.с. 80-85).

Відповідно до записів у погосподарських книгах будинок, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, належав до суспільної групи «колгоспний двір», а отже майно цього двору належить його членам на праві сумісної власності (ст.120 ЦК УРСР 1963 року).

Членами колгоспного двору відповідно до зазначених норм законодавства та даних погосподарських книг станом на 01.01.1986 року були дід позивача ОСОБА_10, баба ОСОБА_9, батько позивача і відповідач у справі ОСОБА_4 (а.с. 31).

З оглянутих в судовому засіданні погосподарських книг по селу Охлопів Горохівського району вбачається, що відповідач ОСОБА_4 проживав в спільному господарстві по грудень 1995 року, відповідач ОСОБА_5 зареєстрована з 1996 року, будучи неповнолітньою. Третя особа, ОСОБА_8, вибув з 1985 року. З пояснень сільського голови Ворончук Н.М. убачається, що погосподарські книги за 2000-ні роки не збереглися.

Відповідно до постанови Пленуму ВСУ від 22.12.1995 року №20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» до правовідносин, що виникли раніше, застосовується діюче на той час законодавство. Зокрема, спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, ще регулювали власність цього двору, а саме: а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба); б) розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних. Частку працездатного члена двору може бути зменшено або відмовлено у її виділенні при недовгочасному його перебуванні у складі двору або незначній участі працею чи коштами в господарстві двору.

Задовольняючи повністю позовні вимоги позивача ОСОБА_2, та визнаючи за ним право власності на будинковолодіння після смерті ОСОБА_9, суд першої інстанції не вірно застосував норми матеріального права, не беручи до уваги тієї обставини, що станом на 15.04.1991 року членами колгоспного двору були ОСОБА_10, ОСОБА_4, ОСОБА_9, а тому відповідно частка відповідача ОСОБА_4 у даному господарстві становила 1/3 частину. При цьому суд зазначив, що будь-яких доказів про виділ частки в натурі відповідач суду не надав, а оскільки у 1995 році ОСОБА_4 вибув з господарства, то право на виділ частки з майна колгоспного двору він втратив.

Разом з тим, відповідно до довідки Квасівської сільської ради Горохівського району №786 від 08.07.2013 року встановлено, що відповідач ОСОБА_4 на день смерті своєї матері ОСОБА_9, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року, проживав разом з нею у спірному будинку і на даний час зареєстрований та проживає у зазначеному будинку (а.с. 4). Тобто фактичним і зареєстрованим місцем проживання відповідача ОСОБА_2 є спірний будинок, а тому невірним є висновок суду про пропущення останнім строку позовної давності стосовно його частки у господарстві колгоспного двору, оскільки захисту підлягає порушене право, тоді як відповідач ОСОБА_4 стверджує, що про те, що його право на частку в майні оспорюється, дізнався після звернення до суду позивача ОСОБА_2

Невірним є також висновок суду щодо прийняття спадщини після смерті голови двору ОСОБА_2 лише ОСОБА_9 з покликанням на те, що до закінчення шестимісячного строку після смерті батька ОСОБА_4 вибув з господарства.

Батько відповідача ОСОБА_10 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року (а.с.5).

Відповідно до ст. 548 ЦК Української РСР 1963 року визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном або якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Враховуючи, що ОСОБА_4 на день смерті батька ОСОБА_2 проживав у спадковому будинку і був зареєстрованим у ньому, від спадщини не відмовлявся, то він вважається таким, що прийняв спадщину.

Отже після смерті ОСОБА_2 1/3 частку останнього успадкували ОСОБА_9 та ОСОБА_4, тобто кожному належало по ? частці будинковолодіння (по 1/3 частці члена колгоспного двору та по 1/6 успадкованої).

Таким чином після смерті ОСОБА_9 відкрилася спадщина на ? будинковолодіння, а тому, враховуючи, що на дане будинковолодіння право власності зареєстроване не було, то за позивачем слід визнати право власності на ? його частку, яку він успадкував по заповіту після смерті його баби ОСОБА_9, оскільки у встановленому законом порядку він позбавлений можливості його оформити.

На іншу половину будинковолодіння слід визнати право власності за відповідачем ОСОБА_4, який володів 1/3 часткою як член колгоспного двору та успадкував 1/6 частку після смерті батька.

Що стосується доводів апеляційної скарги про право на спірне майно відповідачки ОСОБА_5, то вони є безпідставними у зв'язку з тим, що доказів належності ОСОБА_5 до членів колгоспного двору домогосподарства в АДРЕСА_1, не надано. Крім того, даний факт спростовується записами погосподарської книги про те, що ОСОБА_5 на момент припинення існування колгоспного двору ОСОБА_2 була членом іншого колгоспного двору, що не заперечується сторонами.

З огляду на вказане, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції через невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильним застосуванням норм матеріального права слід скасувати в частині визнання права власності на будинковолодіння за позивачем ОСОБА_2, постановивши у цій частині нове рішення про часткове задоволення позовних вимог, визнати право власності на ? частину будинковлодіння, що знаходиться в АДРЕСА_1, а на іншу половину даного будинковолодіння визнати право власності за позивачем ОСОБА_4

В решті рішення суду залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313-316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_5 задовольнити частково.

Рішення Горохівського районного суду Волинської області від 18 червня 2014 року в даній справі в частині задоволення позову про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування скасувати.

Позов ОСОБА_2 до Квасівської сільської ради, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання права власності на спадкове майно задовольнити частково.

Визнати право власності ОСОБА_2 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_9 на ? (одну другу) частку житлового будинку з надвірними будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1.

Визнати за ОСОБА_4 право власності на ? (одну другу) частку житлового будинку з надвірними будівлями в АДРЕСА_1.

В решті рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий:

Судді: