Рішення

від 14.08.2014 по справі 906/844/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "14" серпня 2014 р. Справа № 906/844/14

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Лозинської І.В.

при секретарі Зарудяному А.В.

за участю представників сторін:

- від позивача: Бондар О.О. - головний спеціаліст юридичного відділу Головного управління Держземагенства у Житомирській області, дов. № 380/06 від 08.05.14 р.

- від відповідача-1: не з'явився

- від відповідача-2: не з'явився

- прокурор: прокурор відділу прокуратури м. Житомира Дедяєва О.І., посвідчення №016850;

- від третьої особи: Борисенко К.О. - провідний юрисконсульт юридичного сектору Держсільгоспінспекції в Житомирській області дов. №06 від 11.07.2012 р.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Прокурора Олевського району в інтересах держави в особі Головного управління Держземагентства в Житомирській області (м. Житомир)

до 1) Кишинської сільської ради Олевського району (с.Кишин, Олевського району)

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтаїр-І" (м. Житомир)

за участю в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державної інспекції сільського господарства в Житомирській області (м. Житомир)

про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним

Прокурором Олевського району в інтересах держави в особі Головного управління Держземагентства в Житомирській області пред'явлено позов до Кишинської сільської ради Олевського району (с. Кишин, Олевського району), ТОВ "Альтаїр-І" (м. Житомир) про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним.

03.07.2014 р. до господарського суду повернувся конверт з копією ухвали господарського суду від 25.06.2014 р., направленої на адресу відповідача, яка вказана в позовній заяві, з поштовою відміткою "за закінченням терміну зберігання" (а. с. 43, 44).

18.07.2014 р. до господарського суду від відповідача-1 надійшла заява вих. №176 від 15.07.2014 р. щодо визнання позовних вимог та розгляд справи без його участі.

04.08.2014 р. до господарського суду повернувся конверт з копією ухвали господарського суду від 22.07.2014 р., направленої на адресу керівника ТОВ "Альтаїр-І", з поштовою відміткою: "за закінченням терміну зберігання" (а. с. 58 - 60).

Прокурор та представник позивача позовні вимоги підтримали у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Крім того, представник позивача подав додаткові письмові пояснення до позовної заяви (а. с. 61, 62).

Представник третьої особи позовні вимоги підтримав.

Відповідач-2 повноважного представника в засідання суду не направив, про причини неявки не повідомив, хоча про час і місце розгляду справи повідомлявся вчасно та належним чином, про що свідчить Реєстр Ф103 на відправку простої кореспонденції від 24.07.2014 р. (а. с. 65).

З метою уточнення відомостей щодо місцезнаходження відповідача, в порядку ст.ст. 17 та 22-1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", 22.07.2014 р. господарським судом зроблено електронний запит до Єдиного державного реєстру за №19034288.

Відповідно до Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 22.07.2014 р., ТОВ "Альтаїр-І зареєстровано за такою адресою: 10020, м. Житомир, вул. Перемоги, 99, кв. 19,20 (а. с. 53).

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу. (п.11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. N01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році").

Відповідно до пп.3.9.1 та 3.9.2 Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. За змістом цієї норми, у разі якщо ухвали суду було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом... У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач-2 не змінював своєї юридичної адреси, адреса, на яку направлялися ухвали господарського суду, відповідає адресі, вказаній у Спеціальному витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та у позовній заяві.

Враховуючи те, що явка представників сторін в засідання суду обов'язковою не визнавалась, надання письмового відзиву відповідно до вимог ст. 59 ГПК України є правом відповідача, а не його обов'язком, господарський суд вважає, що неявка відповідача, повідомленого належним чином, не перешкоджає розгляду справи за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Заслухавши пояснення прокурора, представників позивача та третьої особи, дослідивши матеріали справи, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

31.10. 2013 р. між Кишинською сільською радою (відповідач 1) та ТОВ "Альтаїр" (відповідач 2) укладено Договір оренди землі (далі - Договір), за умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення загальною площею 1 га, для товарного сільськогосподарського виробництва (а. с.17-18а).

Пунктом 18 Договору обумовлено, що передача земельної ділянки в оренду здійснюється без розроблення проекту їх відведення.

Договір укладено на 11 місяців (на період виготовлення документації), підписано зі сторони орендодавця сільським головою Макарчуком О.О., зі сторони орендаря - директором ТОВ "Альтаїр" Мешковим Д.М.

Договір зареєстровано в Кишинській сільській раді, про що в книзі реєстрації договорів оренди вчинено запис від 04.10.2013 р. №3 (копія на а. с. 36)..

На запит прокуратури Олевського району відносно реєстрації Договору оренди землі від 04.10.2013 р., реєстраційна служба Олевського районного управління юстиції повідомила, що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, станом на 12.05.2014 р. інформація відсутня (а. с. 24).

Слід зазначити, що до Договору. акт приймання - передачі земельної ділянки не складався, викопіювання на дану земельну ділянку відсутнє, що підтверджується листом Кишинського сільського голови від 23.05.2014 р. (а. с. 34).

Інших додатків до договору оренди, як невід'ємних його частин, сторони договору також не погоджували.

31.03.2014 р. Державною інспекцією сільського господарства України в Житомирській області згідно з вимогами ст.ст. 6,10 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", на підставі листа прокуратури Олевського району №74-6094 від 03.12.2013 р. здійснено перевірку дотримання вимог земельного законодавства Кишинською сільською радою при наданні у користування земельної ділянки ТОВ "Алтаїр-1" та встановлено, що в порушення ст. 124 Земельного кодексу України договір оренди земельної ділянки укладено без відповідного рішення органу місцевого самоврядування (а. с. 22, 23).

Листом від 22.05.2013 р. Кишинська сільська рада підтвердила, що рішення сільської ради щодо укладання Договору оренди землі від 04.10.2013р. з ТОВ "Альтаїр" не приймалося (а. с. 32).

Прокуратурою Олевського району також проведено перевірку щодо законності використання земельної ділянки Кишинської сільської ради, яка орендується ТОВ "Альтаїр-1" та знаходиться за межами населеного пункту с. Кишин; в ході перевірки зафіксовано порушення вимог ст. 122 Земельного кодексу України, оскільки сільська рада уповноважена розпоряджатися земельними ділянками комунальної власності, про які йдеться у ст. 83 Земельного кодексу України , а не державної власності.

На запит прокурора Олевського району відділом Держземагентства в Олевському районі підтверджено, що земельна ділянка площею 1,0 га розміщена за адресою с. Кишин, вул. Гаражна 9, розташована за межами населених пунктів Кишинської сільської ради на землях сільськогосподарського призначення державної власності (господарський двір); нормативно - грошова оцінка даної земельної ділянки не проводилась (а. с. 25).

Крім того, в обґрунтування позовних вимог про визнання Договору оренди землі від 04.10.2013 р. недійсним, прокурор посилається на те, що в ході перевірки рішень виконавчого комітету Кишинської сільської ради виявлено, що лише 14.10.2013 р. прийнято рішення № 30, яким присвоєно окрему юридичну адресу по вул. Гаражна, 9 будівлям та спорудам, які розміщуються в с. Кишин для здійснення підприємницької діяльності (а. с. 20), в той час, коли в Договорі вже було визначено місцезнаходження земельної ділянки, а саме: с. Кишин, вул. Гаражна, 9.

Одночасно з цим встановлено, що невід'ємною частиною договору оренди землі є: план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду; кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів; акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); акт приймання-передачі об'єкта оренди; проект відведення земельної ділянки. Проте, дані документи відсутні, що стверджується довідкою сільської ради від 23.05.2014 р. (а. с. 34).

Також прокурор вказує, що в Договорі не визначено умови збереження стану об'єкта оренди, форми внесення та порядку перегляду орендної плати, що є істотними умовами договору оренди землі та підставою для визнання його недійсним.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані прокурором та учасниками провадження докази, господарський суд вважає за необхідне зазначити таке.

Згідно із ст. 11 ЦК України, акти органів місцевого самоврядування, є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків стосовно об'єктів цивільних прав, якими є, зокрема, земельні ділянки.

Відповідно до вимог статті 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень , визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Згідно з п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування» до виключної компетенції сільської ради належить вирішення на пленарних засіданнях відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Стаття 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських рад у галузі земельних відносин на території сіл відносить надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 Земельного кодексу України в редакції, чинній на момент укладання договору оренди землі від 04.10.2013 р., сільські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

У ч. 2 ст. 83 Земельного кодексу України визначено, що у комунальній власності перебувають:

а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності;

б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.

З врахуванням викладеного, у комунальній власності села можуть перебувати землі усіх категорій, що визначені у ст.19 ЦК України, зокрема, землі сільськогосподарського призначення.

Приписами ст. 22 Земельного кодексу України врегульовано, що землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції.

До земель сільськогосподарського призначення належать сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги).

Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування, зокрема, сільськогосподарським підприємствам - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Згідно із вказаним Спеціальним витягом з ЄДР від 22.07.2014 р. № 190342888, яким підтверджуються види економічної діяльності за КВЕД відповідача -2, ТОВ "Альтаїр-1 " не є сільськогосподарським підприємством ( а. с. 53, 54).

Крім того, Кишинська сільська рада Олевського району не уповноважена законом передавати земельні ділянки сільськогосподарського призначення у користування для виробництва сільськогосподарської продукції відповідачу -2, оскільки ТОВ "Альтаїр-1" не є сільськогосподарським підприємством, землі знаходяться за межами села Кишин, а відтак є землями сільськогосподарського призначення державної, а не комунальної власності.

Так, згідно із ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України, центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Отже, право на розпорядження сільськогосподарськими землями за межами населених пунктів належить до компетенції територіальних органів Держземагентства.

Відповідно до п. 1 Положення про Головне управління Держземагентства у Житомирській області таким органом є Головне управління та згідно з п. 4.28 передає відповідно до закону земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у власність або користування для всіх потреб в межах області.

За вказаних обставин, суд дійшов висновку, що Кишинською сільською радою були вчинені дії, які суперечать нормам чинного законодавства України.

Стосовно доводів позову про порушення відповідачем -1 при прийнятті оскаржуваного рішення також вимог ст. 124 Земельного кодексу України в частині передання земельних ділянок сільськогосподарського призначення в оренду без відповідного рішення органу місцевого самоврядування та ст. 15 Закону України "Про оренду землі" слід зазначити, що встановлення обставин дотримання порядку надання земельних ділянок в оренду в порядку ст. 124 Земельного кодексу України (на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади) та ст. 15 Закону України "Про оренду землі" (істотні умови договору оренди землі), має місце в разі, коли відсутнє порушення в сфері повноважень органу, що розпорядився земельними ділянками.

Оскільки відповідач-1 передав земельну ділянку в оренду без наданих законом повноважень, чим порушив як приписи ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України, так і ч. 2 ст. 19 Конституції України, суд погоджується з доводами позову про незаконність (протиправність) укладання спірного Договору оренди землі від 04.10.2013 р.

Крім того, судом береться до уваги, що земельна ділянка загальною площею 2,000 га, розташована за межами населеного пункту с. Кишин, розпорядженням Олевської РДА від 28.04.2010 р. №223 була передана у власність за проектом її відведення ОСОБА_6 (а. с. 28, 29), а також те, що ТОВ "Альтаїр", з яким укладено Договір та ТОВ "Альтаїр-І", печаткою якого посвідчено підпис директора Мешкова Д.М. на Договорі, є однією і тією ж юридичною особою.

Таким чином, судом враховується, що згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частина 2 статті 203 Цивільного кодексу України встановлює, що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Цивільна дієздатність юридичної особи визначається у ст. 92 ЦК України, згідно якої юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Згідно із ч.2 ст. 4 Закону України "Про оренду землі" орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом.

Враховуючи встановлені судом обставини, Кишинська сільська рада не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності для укладення спірного Договору, а тому він підлягає визнанню недійсним на підставі ч.2 ст. 203 ЦК України.

У частині 1 статті 236 ЦК України визначено, що правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення (укладення). За змістом ч.3 ст. 207 ГК України господарське зобов'язання, визнане судом недійсним, також вважається недійсним з моменту його виникнення.

Разом з тим, відповідно до приписів ч. 4 статті 21 Закону України "Про оренду землі", у разі визнання у судовому порядку договору оренди землі недійсним, отримана орендодавцем орендна плата за фактичний строк оренди землі не повертається.

Пунктом 2.13 Постанови пленуму Вищого господарського суду від 29.05.2013 р. за № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними", зазначено, зокрема, що у разі задоволення позову господарський суд у резолютивній частині рішення зазначає про визнання правочину недійсним (у тому числі й на майбутнє).

Аналогічні приписи містить і п. 2.29. Постанови Пленуму ВГСУ від 17.05.2011 р. №6.

За вказаного, оспорюваний договір оренди землі, слід визнати недійсним на майбутнє, про що зазначити в резолютивній частині рішення.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Судовий збір покладається на відповідачів в рівних частинах, оскільки вони спонукали прокурора звернутись з позовом до суду.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати недійсним на майбутнє Договір оренди землі від 04.10.2013 р., укладений між Кишинською сільською радою (с. Кишин Олевського району Житомирської області) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Альтаїр" (м. Житомир).

3. Стягнути з Кишинської сільської ради Олевського району Житомирської області (11040, Житомирська область, Олевський район, с. Кишин, вул. Леніна, 55, код 04343576)

- в дохід Державного бюджету України - 609,00 грн. судового збору.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтаїр-І" (10020, м. Житомир, вул. Перемоги, 99, кв. 19,20, код 37019745)

- в дохід Державного бюджету України - 609,00 грн. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 15.08.14

Суддя Лозинська І.В.

Віддрукувати:

1 - до справи

2 - прокуратура Олевського району, м. Олевськ, вул. З.Космодем'янської, 2

3 - ГУ Держземагенства в Житомирській області, м. Житомир, вул. Довженка, 45

4 - Кишинська сільська рада, Житомирська обл., Олевський р-н, с. Кишин, вул. Леніна, 55

5 - ТОВ "Альтаїр-І", м. Житомир, вул. Перемоги, 99,кв. 19,20

6 - Державна інспекція сільського господарства в Житомирській області, 10014, м. Житомир, майдан С.П. Корольова, 2