Рішення

від 13.08.2014 по справі 902/841/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

13 серпня 2014 р.

Справа № 902/841/14

за позовом :Товариства з обмеженою відповідальністю "Фотон-Україна" (вул. Леніна,31, м. Київ, 02088)

до :Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінниччина" (вул. Леніна.1, с. Чорновиця, Оратівський р-н, Вінницька обл., 22613)

про стягнення 23626,49 грн. заборгованості

Головуючий суддя Яремчук Ю.О.

Cекретар судового засідання Головаченко Т.В.

Представники

позивача : Білик В.Б.,

відповідача : не з'явився

ВСТАНОВИВ :

Подано позов товариством з обмеженою відповідальністю "Фотон-Україна" до товариства з обмеженою відповідальністю "Вінниччина" про стягнення 23626,49 грн. заборгованості, яка виникла внаслідок неналежного виконання договору поставки № ФТ - 0000182 від 22.05.2013 року, з яких: 17 180,00 грн. заборгованості; 1410,37 грн. пені, 2004,91 грн. інфляційних втрат; 3031,21 грн. 20% за користування чужими грошовими коштами.

Ухвалою суду від 18.06.2014 року порушено провадження у справі з призначенням її до розгляду в судовому засіданні на 13.08.2014 року.

В судове засідання 13.08.2014 року з'явився представник позивача, який позов підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового засідання належним чином повідомлений, про що свідчить поштове повідомлення, яке наявне в матеріалах справи.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

При цьому, суд констатує, що відповідачем не подано жодного клопотання, заяви, телеграми, в тому рахунку і щодо перенесення розгляду справи, її відкладення чи неможливості забезпечити участь в судовому засіданні свого представника.

Беручи до уваги приписи ст.69 ГПК України щодо строків вирішення спору та той факт, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

22.05.2013 року між позивачем та відповідачем було укладено договір на поставку товару № ФТ- 0000182.

Відповідно до п. 1.1.,п.1.2. - договору: «Продавець зобов'язався передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити Культиватор "КРН - 5,6-02" за кількістю, комплектністю, визначеною Специфікацією, що є невід'ємною частиною даного Договору.

Відповідно до п. 2.1. договору загальна сума договору орієнтовано складає 42 180,00 грн. та розраховується з урахуванням податку на додану вартість та конкретизується у видаткових накладних або актах приймання-передачі. Сукупна вартість товару вказана в видаткових накладних або актах приймання - передачі, складає суму договору.

Відповідно до п.2.2. договору покупець зобов'язується провести оплату по даному договору в наступному порядку:

2.2.1. - 5000,00 грн. покупець сплачує в строк не пізніше 25 травня 2013 року.

2.2.2. - 37 180,00 грн. покупець сплачує в строк не пізніше 12 червня 2013 року.

Відповідно до п.2.3. договору, право власності на товар придбаваємий відповідно до даного договору, переходить до покупця з моменту оплати 100% вартості товару зазначеної в п. 2.1. договору та передачі товару по акту приймання - передачі.

Відповідно до п. 3.1. договору, товар за договором постачається на умовах ЕХР, місце поставки - склад постачальника за адресою: м. Вінниця, вул. Немирівське шосе,94 у відповідності з міжнародними правилами тлумачення торговельних термінів «Інкотермс» ( редакції 2010 року), з урахуванням особливостей наведених у договорі.

Відповідно до п.3.2. договору Продавець здійснює відпуск товару покупцеві по акту приймання-передачі після оплати товару згідно п.2.2.1 право власності на товар переходить до Покупця після повної оплати суми, зазначено у п.2.1. даного договору.

Позивач на виконання пунктів 3.1. та 3.2. договору, передав у власність товар та виконав при цьому свої зобов'язання за Договором.

Підтвердженням виконання зобов'язань є видаткова накладна на товар № ФТ-0000149 від 22 травня 2013 року на суму 42 180,00 грн. та довіреністю на отримання товару № 52 від 22 травня 2013 року.

Тобто, позивачем були повністю виконані зобов'язані передбачені договором.

Натомість відповідач свої зобов'язання стосовно оплати за поставлений товар здійснив частково, а саме: 22.05.2013 року було проплачено 5 000,00 грн., 12.07.2013 року ще 10 000,00 грн., 26.07.2013 року 10 000.00 грн., всього 25 000,00 грн.

Залишився неоплаченим борг в розмір 17180,00 грн.

Непроведення повних розрахунків відповідачем спонукало позивача звернутися з позовом до суду про стягнення боргу із врахуванням штрафних санкцій, а саме 1410,37 грн. пені, 2004,91 грн. інфляційних втрат; 3 031,21 20% за користування чужими грошовими коштами.

Суд задовольняючи позовні вимоги виходив з наступного.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Дії позивача по передачі товару та дії відповідача по прийняттю вказаного товару, за визначеною ціною свідчать про те, що у боржника (відповідача) виникло зобов'язання по оплаті за отриманий товар.

З моменту укладення сторонами договору на поставку товару № ФТ- 0000182 від 22.05.2013 року між ними виникли зобов'язання, які регулюються параграфом 3 глави 54 Цивільного кодексу України "Поставка".

Згідно ч.ч.1, 2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.631 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ч.1 статті 625 ЦК України).

Згідно із ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як видно з матеріалів справи відповідачем були порушені умови договору, а саме щодо розрахунків за поставлений товар.

Борг в сумі 17 180,00 грн. підтверджується матеріалами справи, а тому позов в цій частині підлягає задоволенню.

Крім суми основного боргу позивачем було заявлено до стягнення 1410,37 грн. пені, 2004,91 грн. інфляційних втрат; 3 031,21 грн. 20% за користування чужими грошовими коштами.

Разом з тим, частиною 2 ст.193 ГК України встановлено, що порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Стаття 549 ЦК України вказує, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Стаття 610 цього ж Кодексу передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У п.3 ч.1 ст.611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язань, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно із ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив строк виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно із ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п.6.2. договору за порушення строків оплати товару Покупець оплачує продавцеві пеню за кожен день прострочки в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який нараховується пеня, розраховану від несвоєчасної оплаченої суми.

Суд, перевіривши нарахування пені, інфляційних втрат та 20 % річних за користування чужими грошовими коштами приходить до висновку, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства, інтересам сторін та підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Виходячи з наведеного, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 4-3, 33, 43, 47, 49, 82, 84, 115,116 ГПК України, ст.7 Закону України "Про судовий збір" -

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Вінниччина" (вул. Леніна.1, с. Чорновиця, Оратівський р-н, Вінницька обл., 22613. код ЄДРПОУ 36942392) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Фотон-Україна" (вул. Леніна,31, м. Київ, 02088, код ЄДРПОУ 35871436) 17 180,00 грн. заборгованості; 1410,37 грн. пені, 2004,91 грн. інфляційних втрат; 3031,21 20% за користування чужими грошовими коштами; 1827,00 грн. витрат судового збору.

Видати наказ після набранням рішенням сили.

Копія рішення надіслати відповідачу.

Повне рішення складено 15 серпня 2014 р.

Суддя Яремчук Ю.О.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - відповідачу (вул. Леніна.1, с. Чорновиця, Оратівський р-н, Вінницька обл., 22613)