Рішення

від 15.04.2014 по справі 914/3703/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.04.2014 р. Справа № 914/3703/13

Позивач : Національний університет харчових технологій (01601, вул. Володимирська, 68, м. Київ; ідентифікаційний код 02070938)

Відповідач: Державне підприємство "Сторонибабський спиртовий заовд" (80562, с. Сторонибаби, Буський район, Львівська область; ідентифікаційний код 00374775)

про стягнення заборгованості у сумі 6732,40грн.

головуючий суддя Фартушок Т.Б., судді Бортник О.Ю., Шпакович О.Ф.

секретар Полюхович Х.М.

Представники:

Позивача : Худякова Н.Б. - представник, довіреність в матеріалах справи;

Відповідача : не з'явився.

Суть спору:

Національним університетом харчових технологій заявлено позов до Державного підприємства "Сторонибабський спиртовий завод" з вимогою стягнення боргу у сумі 6000,00грн., що виник у зв'язку з порушенням Відповідачем грошових зобов'язань (з оплати за надані послуги), передбачених умовами Договору №540/10 від 14.09.2010р.

Крім цього, заявлено вимогу про стягнення з Відповідача 474,41грн. 3% річних від простроченого платежу та 257,99грн. інфляційних нарахувань.

02.10.2013р. ухвалою Господарського суду Львівської області порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 14год. 30хв. 29.10.2013р. Розгляд справи відкладався з причин та підстав, зазначених в ухвалах Господарського суду Львівської області по даній справі від 29.10.2013р., 11.11.2013р. (відповідно до вимог ст.69 ГПК України строк розгляду справи продовжено на 15 днів), 03.12.2013р. та 24.03.2014р.

Ухвалою господарського суду Львівської області по даній справі від 10.12.2013р. провадження у справі зупинено та скеровано копії матеріалів справи до слідчих органів.

Провадження у справі поновлено згідно ухвали суду по даній справі від 13.03.2014р. та розгляд справи призначено в судовому засіданні на 16год. 00хв. 24.03.2014р.

Ухвалою господарського суду Львівської області по даній справі від 24.03.2014р. призначено колегіальний розгляд справи у складі трьох суддів.

Призначення суддів здійснювалось згідно даних автоматизованої системи розподілу справ господарського суду та у відповідності до розпоряджень керівника апарату суду.

Протягом розгляду справи представнику Позивача оголошено права і обов'язки, визначені ст.ст.20,22,28,38 ГПК України. Крім того, в ухвалах господарського суду Львівської області по даній справі, які скеровані Сторонам (підтвердженням чого є дані реєстрів вихідної кореспонденції Господарського суду Львівської області, наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень, та письмові повідомлення про відкладення розгляду справи) зазначено, що права та обов'язки сторін визначені ст.ст.20,22,28,38 ГПК України.

Заяв про відвід судді не надходило.

Представник Позивача в судове засідання з'явилась, позовні вимоги підтримала, надала пояснення по суті спору з обґрунтуванням наявності підстав для стягнення з Відповідача заборгованості.

Представник Відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судових засідань.

Згідно ч. 1 ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Також, суд зазначає, що відповідно до ч.3 ст.4 3 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

На виконання зазначених вимог Кодексу, в ухвалі господарського суду Львівської області про порушення провадження у справі (на необхідність виконання вимог якої зазначалось в ухвалах про відкладення розгляду справи), окрім подання відзиву на позовну заяву, сторін зобов'язувалось надати всі докази в обґрунтування правової позиції по суті спору.

Крім того, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 4 3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 38 (витребування доказів) ГПК України (якою, в тому числі, передбачені права сторін, про що зазначалось в кожній з ухвал господарського суду по даній справі), сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів; у разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази. Зі змісту наведеної статті вбачається, що протягом розгляду справи суд позбавлений можливості самостійно збирати докази, і вправі витребовувати такі виключно за клопотання сторони або прокурора.

Враховуючи вищенаведене, судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам процесу щодо обґрунтування їх правової позиції по суті спору та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

Відповідно до вимог ст.4-7 ГПК України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

В судовому засіданні суд оглянув оригінали документів, долучених до матеріалів справи.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

З врахуванням наведеного суд вважає за можливе розглянути спір у порядку ст.75 ГПК України.

При цьому суд зазначає, що з врахуванням вимог ч.ч.1, 3 ст.69 ГПК України, в суду відсутні правові підстави для подальшого відкладення розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представника Позивача, суд встановив наступне.

Щодо стягнення 6000,00грн. боргу.

14.09.2010р. Національний університет харчових технологій (Виконавець) та Державне підприємство "Сторонибабський спиртовий завод" (Замовник) уклали договір на проведення науково-дослідних і технологічних робіт №540/10 з додатками (надалі - Договір), відповідно до п.1.1 якого, Замовник доручає (приймає), а Виконавець виконує (передає): Технологічний аудит основного виробництва ДП "Сторонибабський спиртовий заовд" на предмет енерго- та ресурсозаощадження. Об'єм, характер і вартість робіт, вказаних у п.1.1 договору визначаються "Протоколами узгодження договірної ціни", "Календарним планом", "Кошторисом" і іншими необхідними документами, узгодженими сторонами, які є невід'ємними додатками до договору і основою для проведення взаємних розрахунків (п.1.2).

Згідно з п.2.2 Договору, строк дії договору: початок 14.09.2010р., закінчення 31.12.2010р.

У п.3.1 Договору зазначено, що Замовник оплачує вартість всіх робіт, виконаних Виконавцем згідно договору у відповідності з "Протоколом узгодження договірної ціни" в розмірі: вартість робіт - 5000,00грн., ПДВ - 1000,00грн., всього по договору - 6000,00грн.

Приписами п.3.2 Договору встановлено, що виплата здійснюється по закінченню робіт.

Остаточний розрахунок здійснюється після здачі та приймання всієї роботи, не пізніше 5 денного терміну з дня підписання акту здачі-приймання робіт (п.3.2.3).

Відповідно до п.4.1 Договору, про закінчення виконання кожного етапу робіт, а також роботи в цілому, Виконавець повинен повідомити Замовника, після чого сторони складають двохсторонній акт здачі-приймання робіт. Приймання роботи по етапах та в цілому здійснюється за узгодженим календарним планом.

Пунктом 4.5 Договору передбачено, що Замовник протягом 5 днів з дня одержання акту здачі-приймання робіт і необхідних звітних документів зобов'язаний направити Виконавцю підписаний акт здачі-приймання робіт або мотивоване відмовлення від приймання робіт.

Згідно з п.5.3 Договору, за прострочення здійснення оплати виконаних робіт згідно акту здачі-приймання робіт Замовник сплачує суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми та пеню у розмірі облікової ставки НБУ в день від неоплаченої вартості робіт за кожний день прострочення.

У відповідності до п.5.6 Договору, суперечки між Замовником і Виконавцем розв'язуються у порядку встановленому діючим законодавством України.

Договір підписано та скріплено відбитками печаток Сторін.

На виконання умов Договору Позивачем відповідно до Акту здачі-приймання робіт №1 від 30.12.2010р. на суму 6000,00грн. з ПДВ (без зауважень), надано послуги Технологічного аудиту основного виробництва ДП "Сторонибабський спиртовий завод" на предмет енерго- та ресурсозаощадження, які відповідають умовам Договору, а Замовником прийнято виконані роботи, що підтверджується підписами та скріпленими печатками на зазначеному Акті.

Відповідач за виконані роботи не розрахувався.

Позивачем скеровано Відповідачу претензію №94/33 від 05.07.2011р. про сплату заборгованості за Договором, яка була отримана представником Відповідача - 12.07.2010р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, наявним в матеріалах справи.

З врахуванням вищенаведеного суд зазначає, що борг Відповідача перед Позивачем становить 6000,00грн .

Остаточний розрахунок повинен був бути проведений не пізніше 04.01.2011 року.

З приводу доводів Відповідача суд зазначає, і аналогічна позиція викладена у рішенні Господарського суду м.Києва від 22.05.2013р. у справі №911/1439/13, яке набрало законної сили, за позовом Національного університету харчових технологій до Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт», наступне.

Відповідно до додатку № 1 Постанови КМУ від 28.07.2010 р. № 672 «Про утворення Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості» ДП Сторонибабський спиртовий завод» підлягає реорганізації шляхом приєднання до державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт». Факт реорганізації підтверджується витягом з ЄДРПОУ станом на 19.04.2012 р. існує відокремлений підрозділ Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» - Сторонибабська філія Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт», яка знаходиться за адресою: 80562, Львівська обл., Буський р-н, с. Сторонибаби, вул. Заводська, 1.

На виконання зазначеної постанови КМУ від 28.07.2010р. №672 Міністерством аграрної політики України 17.08.2010р. за №498 видано наказ про реорганізацію Відповідача.

Проте, відповідно до ч. 3 ст. 95 ЦК України, філії не є юридичними особами. Філією є відокремлений структурний підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює частину її функцій.

Приписами ч. 1, 2 ст. 104 ЦК України встановлено що юридична особа припиняється у результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам-правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації. Юридична особа є такою що припинилася, з дня внесення до ЄДРПОУ запису про її припинення Листом від 22.05.2012 р. № 01-4-2/184 ДП «Укрспирт» повідомив позивача про те, що ДП «Укрспирт» та ДП «Сторонибабський спиртовий » є окремими юридичними особами; для вирішення питання щодо заборгованості необхідно звернутись безпосередньо до ДП «Сторонибабський спиртовий завод».

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 672 від 28.07.2010 р. та наказу Міністерства аграрної політики № 481 від 10.08.2010 р. ліквідовано Державний концерн спиртової та лікеро-горілчаної промисловості (концерн "Укрспирт") та утворено Державне підприємство спиртової та лікеро-горілчаної промисловості (Державне підприємство "Укрспирт") на базі майна Державного концерну спиртової та лікеро-горілчаної промисловості, державних підприємств і об'єднань спиртової та лікеро-горілчаної промисловості з віднесенням підприємства до сфери управління Міністерства аграрної політики.

Згідно постанови Кабінету Міністрів України № 672 від 28.07.2010 р. підлягають реорганізації державні підприємства і об'єднання спиртової та лікеро-горілчаної промисловості, що належать до сфери управління Міністерства аграрної політики, згідно і датками 1, 2 шляхом приєднання до Державного підприємства "Укрспирт" та шляхом виділу майна, з використанням якого виготовляється підакцизна продукція, і передачі того майна до Державного підприємства "Укрспирт".

Відповідно до ч.4 ст.91 ЦК України, цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення. Юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступника (злиття, приєднання, поділу, - створення) або в результаті ліквідації (ч. 1 ст. 104 Цивільного Кодексу України).

Згідно зі ст. 106 ЦК України, злиття, приєднання, поділ та перетворення юридичної особи здійснюються за рішенням його учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, а у випадках, передбачених законом, - рішенням суду або відповідних органів державної влади. Законом може бути передбачено одержання згоди відповідних органів державної влади на припинення юридичної особи шляхом злиття або приєднання.

У ст.107 Цивільного Кодексу України встановлений порядок припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу та перетворення. Так, після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), які мають містити положення про правонаступництво щодо всіх зобов'язань юридичної особи, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов'язання, які оспорюються сторонами.

Підписані головою і членами комісії з припинення юридичної особи та затвердженні учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про припинення юридичної особи, примірники передавального акта та розподільчого балансу передаються в орган, який здійснює державну реєстрацію юридичної особи, що припиняється, за місцем її державної реєстрації, а також в орган, який здійснює державну реєстрацію юридичної особи - правонаступника, за місцем її державної реєстрації.

Сторонами, в тому числі Відповідачем, в порушення приписів ч. 4 ст. 91, ч. 1 ст. 104, ст. ст. 106, 107 ЦК України не було надано суду доказів про правонаступництво - перехід прав і обов'язків за зобов'язаннями від одного підприємства до іншого у випадку злиття, приєднання, перетворення, виділу, зокрема, передавального акту, розподільчого балансу, затверджених учасниками юридичної особи або органом, що прийняв рішення про її припинення, які мають містити положення про правонаступництво щодо всіх зобов'язань юридичної особи, що припиняється, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов'язання , які оспорюються сторонами (Відповідачем), а також доказів про здійснення запису в ЄДРПОУ про припинення юридичної особи - Державного підприємства Сторонибабський спиртовий завод».

Також, відповідно до наданого на вимогу ухвал суду листа Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» №01-4-2/129 від 11.04.2014р. (вх. №16283/14 від 14.04.2014р.), ДП «Сторонибабський спиртовий завод» не ліквідовано, Відповідач залишається окремою юридичною особою.

Крім того, щодо доводів Відповідача про те, що акт приймання-передачі підписаний особою (ОСОБА_2), яка була звільнена з посади директора підприємства Відповідача суд зазначає наступне.

Наказом Мінагрополітики від 17.08.2010р. №498 зі змінами (Додаток №3) ОСОБА_2 призначено керівником Сторонибабського місця провадження діяльності ДП «Укспирт».

Наказом Мінагрополітики від 16.09.2010р. №152-к ОСОБА_2 звільнено з посади директора підприємства Відповідача в тому числі на підставі наказу Мінагрополітики від 17.08.2010р. №498. Проте, в матеріалах справи відсутні, Відповідачем не наведені доводи та не подані докази фактичного припинення трудових відносин ОСОБА_2 з підприємством Відповідача, такі докази не надані також і на вимоги ухвал суду по даній справі.

Відповідно до витягу з ЄДРЮОФОП серії АД №№594119-594121 станом на 11.04.2014р. (на час розгляду спору), Відповідач (ДП «Сторонибабський спиртовий завод») не ліквідований, та директором підприємства Відповідача є саме ОСОБА_2

Відповідно до вимог статті 241 ЦК України, правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою; правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання; наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Скріплення відбитком печатки Акту здачі-приймання робіт №1 від 30.12.2010р. на суму 6000,00грн. є доказом його схвалення Відповідачем. При цьому суд бере до уваги, що Відповідачем не представлено доводів та не надано доказів факту звернення у правоохоронні органи з приводу викрадення у час підписання Акту здачі-приймання робіт №1 від 30.12.2010р. печатки підприємства (аналогічна правова позиція з обґрунтуванням відсутності підстав до незадоволення позову із зазначених Відповідачем мотивів викладена у постановах Вищого господарського суду України від 29.04.2010р. №11/105 та від 20.01.2005р. №35/163).

При цьому суд зазначає, що Відповідачем не надано суду безспірних доказів підписання Акту здачі-приймання робіт №1 від 30.12.2010р. (оригінал якого судом оглянуто) особою, яка не була представником підприємства Відповідача, як і не заявлено вимог про отримання таких в порядку ст.38 ГПК України чи клопотання про призначення експертизи. При чому, вжиті судом заходи: виклик в судове засідання в порядку ст.30 ГПК України ОСОБА_2 (не з'явився); скерування копій матеріалів справи в слідчі органи; витребування у Відповідача копії трудової книжки, особового листка обліку кадрів та посадової інструкції ОСОБА_2; витребування інформації в Мінагрополітики та ДП спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" - не мали своїм наслідком отримання інформації на підтвердження доводів Відповідача та Відповідачем (в частині його обов'язку) вимоги ухвал суду не виконані.

Крім того суд зазначає, що оскільки Договір було підписано від імені Відповідача ОСОБА_2, то у Позивача не могло виникати сумнівів щодо правомірності підписання останнім Акту здачі-приймання робіт №1 від 30.12.2010р. (аналогічна правова позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України від 29.04.2010р. №11/105 та від 20.01.2005р. №35/163).

При цьому суд також враховує, що з моменту укладення Договору, зважаючи на визначені у ньому строки виконання, Відповідачем не заявлялись Позивачу претензії щодо невиконання останнім умов Договору. Крім того, Відповідач не заперечив необхідності отриманих послуг та виконаних робіт, при цьому і не зазначив про існування факту виконання таких робіт та надання послуг (передбачених Договором) іншою, аніж Позивач, особою.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У ч.1 ст.894 Цивільного кодексу України зазначено, що виконавець зобов'язаний передати, а замовник прийняти та оплатити повністю завершені науково-дослідні або дослідно-конструкторські та технологічні роботи. Договором можуть бути передбачені прийняття та оплата окремих етапів робіт або інший спосіб оплати.

Приписами ч.1 ст.901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч.1 ст.903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 1 статті 906 Цивільного кодексу України встановлено, що збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно із ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час; боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи вищенаведене, в тому числі те, що Відповідачем порушено зобов'язання щодо оплати за надані послуги згідно Договору від 14.09.2010р., в тому числі станом на час подання позову, порушення провадження у справі - на суму 6000грн.; беручи до уваги те, що станом на час вирішення спору в матеріалах справи відсутні, Сторонами не наведені доводи те не подані докази здійснення оплати Відповідачем перед Позивачем 6000грн. основного боргу повністю чи частково; враховуючи спростування доводів Відповідача, суд приходить до висновку, що вимоги Позивача про стягнення з Відповідача 6000грн. основного боргу підлягають до задоволення.

Щодо стягнення 474,41грн. 3% річних та 257,99грн. інфляційних нарахувань.

В прохальній частині позовної заяви Позивач також просить стягнути з Відповідача 474,41грн. 3% річних та 257,99грн. інфляційних нарахувань.

У п. 5.3 Договору зазначено, що за прострочення здійснення оплати виконаних робіт згідно акту здачі-приймання робіт Замовник сплачує суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми та пеню у розмірі облікової ставки НБУ в день від неоплаченої вартості робіт за кожний день прострочення.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши правильність розрахунку 3% річних та інфляційних нарахувань, суд зазначає, що такий розраховано Позивачем правильно.

Враховуючи вищенаведене, в тому числі доводи мотивувальної частини рішення щодо стягнення основного боргу, перевіривши підставність та правильність розрахунків 3% річних та інфляційних нарахувань, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з Відповідача на користь Позивача 474,41грн. 3% річних та 257,99грн. інфляційних нарахувань підлягають до задоволення.

Відповідно до вимог ст.4.-7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст.43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

15.04.2014р. у відповідності до вимог ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначено в протоколі судового засідання. Повний текст рішення виготовлений та підписаний 18.04.2014р.

На підставі ст.49 Господарського процесуального кодексу України, беручи до уваги те, що спір виник з вини Відповідача, судові витрати у справі слід покласти на Відповідача.

Враховуючи вищенаведене, керуючись п. 4 ч. 3 ст.129 Конституції України, ст.ст. 4, 4-5, 4-7, 33, 38, 43, 49, 75, 82-87, 115-116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1 . Позов задоволити повністю.

2 . Стягнути з Державного підприємства "Сторонибабський спиртовий заовд" (80562, с. Сторонибаби, Буський район, Львівська область; ідентифікаційний код 00374775) на користь Національного університету харчових технологій (01601, вул. Володимирська, 68, м. Київ; ідентифікаційний код 02070938) 6000,00грн. основного боргу, 474,41 3% річних, 257,99грн. інфляційних нарахувань та 1720,50грн. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку.

Головуючий суддя Фартушок Т.Б.

Судді: Бортник О.Ю.

Шпакович О.Ф.