Рішення

від 11.08.2014 по справі 914/2476/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.08.2014 р. Справа № 914/2476/14

За позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю «Контанго Трейд», м.Київ

до відповідача: Приватного підприємства «ВД-Транс», с. Терновиця, Яворівський район, Львівська область

про стягнення основного боргу та штрафних санкцій у розміри 70 859, 63 грн.

Суддя Коссак С.М.

при секретарі Довгополов А.О.

Представники:

Від позивача: Закутнєв А.В. - представник за довіреністю від 13.06.2014р.;

Від відповідача: не з`явився.

На розгляд господарського суду Львівської області Товариством з обмеженою відповідальністю "Контанго Трейд" подано позов до Приватного підприємства "ВД-Транс" про стягнення основного боргу та штрафних санкцій у розміри 70 859, 63 грн.

Ухвалою суду від 11.07.2014р. порушено провадження у справі та призначено судовий розгляд справи на 28.07.2014р.

З підстав викладених в ухвалі суду від 28.07.2014р. розгляд справи було відкладено на 11.08.2014р.

В судовому засіданні 11.08.2014р. представник позивача позовні вимоги підтримував з підстав зазначених в позовній заяві. Просить в позові задоволити повністю.

Відповідач в черговий раз у судове засідання 11.08.2014р. явку повноважного представника не забезпечив, причин неявки та невиконання вимог ухвал суду не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідач не скористався своїм правом подання відзиву на позовну заяву та надання доказів в порядку статті 33 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи те, що норми статті 38 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.

У зв'язку з тим, що відповідач не використав наданого законом права на участь у судовому засіданні, подання відзиву на позов та доказів, а матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін і неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України - за наявними у ній матеріалами.

У судовому засіданні 11.08.2014р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Проаналізувавши матеріали справи, судом встановлено наступне.

01.10.2013р. між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки нафтопродуктів № Л-39 (далі за текстом - Договір).

Згідно Договору постачальник (позивач у справі) зобов'язується передати в погоджені терміни, а Покупець (відповідач у справі) прийняти і сплатити на умовах, викладених в Договорі і Додатках до нього нафтопродукти, що іменуються далі по тексту - товар, в асортименті, кількості та цінах згідно з згідно з Договором та Додатковими угодами до Договору № Л-39.

На виконання умов Договору та додатків до Договору позивачем було поставлено, а відповідачем отримано товар на загальну суму 411 847,80 грн.,що підтверджується: видатковою накладною № 622 від 01.10.2013р. на суму 65 156,00 грн., видатковою накладною №628 від 02.10.2013р. на суму 64 100,40 грн., видатковою накладною № 629 від 02.10.2013р. на суму 65 156,00 грн., видатковою накладною № 630 від 02.10.2013р. на суму 44 089,50 грн., видатковою накладною № 633 від 04.10.2013р. на суму 44 089,50 грн., видатковою накладною № 651 від 10.10.2013р. на суму 65 156,00 грн., видатковою накладною № 658 від 11.10.2013р. на суму 64 100,40 грн. підписаних сторонами та скріплені печатками без жодних застережень та довіреностями на отримання ТМЦ № 01 від 01.10.2013р. та № 2 від 02.10.2013р.

Крім цього, отримання товару відповідачем підтверджується Товарно-транспортними накладними на відпуск нафтопродуктів, підписаних сторонами та скріплений печатками з відміткою про одержання вантажу.

Згідно Додатку № 1 від 01.10.2013р. до Договору, Додатку №2 від 02.10.2013р. до Договору, Додатку №3 від 02.10.2013р. до Договору, Додатку №4 від 04.10.2013р. до Договору та Додатку №5 від 10.10.2013р. до Договору відповідач зобов'язаний оплатити вартість партії товару (в тому числі ПДВ), що відображена у відповідному Додатку: 100% оплата вартості товару до встановленого строку у Додатках.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач порушував строки оплати товару, що передбачені Додатками до Договору та частково оплатив вартість отриманого товару в сумі 360 247,80 грн., що підтверджується банківськими виписками по рахунку позивача та підтримується позивачем.

Відповідач покладені на нього зобов'язання щодо оплати отриманого товару по даних видаткових накладних за договором в повній мірі не виконав, у зв'язку з чим у нього заборгованість в сумі 51 600,00 грн.

31.03.2014р. позивач направив відповідачу вимогу вих. №2703/14-03 від 27.03.2014р. з вимогою оплати заборгованість за поставлений товар в сумі 51 600,00 грн. згідно Договору, яка відповідачем отримана 04.04.2014р. (докази надіслання та отримання в матеріалах справи). Однак дана вимога залишена відповідачем без реагування.

22.05.2014р. позивач повторно надіслав вимогу вих. № 2205/14-02 від 22.05.2014р. про сплату заборгованості (докази надіслання та отримання в матеріалах справи), яка також залишена без відповіді.

Доказів оплати за поставлений товар відповідачем не надано.

Відповідно до п. 4.1. Договору в разі невчасної оплати товару (не оплати) покупець виплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, в період несвоєчасної оплати (не оплати) за кожен день прострочення від суми невиконання грошового зобов'язання.

Крім цього, п. 6 Додатків до Договору встановлено, що за порушення строків опалати, встановлених в п.5 Додатків , покупець на вимогу постачальника крім пені згідно п. 4.1. Договору сплачує також, згідно ст. 625 ЦК України, 25 (двадцять п'ять) % річних від суми простроченої заборгованості, протягом 5 робочих днів із дня одержання відповідної письмової вимоги постачальника.

За неналежне виконання умов Договору позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 6 985,03 грн. та 25 % річних в сумі 12 274,60 грн.

Доказів повного погашення заборгованості станом на день розгляду справи сторонами до суду не надано.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного .

Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В силу положень статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу інших актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Між сторонами у справі виникли зобов'язання на підставі договору купівлі-продажу (поставки) в силу пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона-постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари)в сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено - якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачені наслідки порушення зобов'язання.

Стаття 599 Цивільного кодексу України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідач проти вимог позивача не заперечив, будь-яких пояснень по суті предмету спору суду не надав, доказів проведення повної оплати вартості отриманого товару не представив. Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення заборгованості в сумі 51 600,00 грн., оскільки такі обґрунтовані та підтверджені матеріалами справи.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З врахуванням п.4.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» сторони договору можуть зменшити або збільшити передбачений законом розмір процентів річних. Якщо укладеним сторонами договором передбачено збільшення розміру процентів у зв'язку з простроченням сплати боргу, розмір ставки, на яку збільшено проценти, слід вважати іншим розміром процентів.

Відповідно до п. 6 Додатку № 1 від 01.10.2013р. до Договору, Додатку №2 від 02.10.2013р. до Договору, Додатку №3 від 02.10.2013р. до Договору, Додатку №4 від 04.10.2013р. до Договору та Додатку №5 від 10.10.2013р. до Договору позивачем нараховано 25% річних від прострочення грошового зобов'язання в сумі 12 274,60 грн.

Однак, з п. 6 Додатків до Договору вбачається, згідно ст. 625 ЦК України сплачується 25 (двадцять п'ять) % річних від суми простроченої заборгованості, протягом 5 робочих днів із дня одержання відповідної письмової вимоги постачальника.

З матеріалів справи вбачається, що про стягнення заборгованості отримана відповідачем 04.04.2014р. Отже стягненню підлягає 25% річних за період з 10.04.2014р. по 25.06.2014р. в сумі 2 721,37 грн. (сума заборгованості 51 600,00 грн. *25%*77 кількість днів прострочення/365). В частині стягнення 25% річних в сумі 9 553,23грн. слід відмовити.

Судом встановлено, що відповідачем було допущене порушення умови договору щодо оплати коштів за отриманий товар, а саме - прострочення термінів оплати.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафними санкціями, згідно з ч.1 статтею 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало були виконати.

Суд здійснивши перерахунок пені з врахуванням ч. 6 ст. 232 прийшов до висновку, що стягненню підлягає пеня в сумі 6 985,03 грн. в межах заявлених позовних вимог.

Згідно з ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Виходячи з наведеного вище, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог частково.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 179, 193, 230, 232, 265 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 15, 509, 526, 530, 549, 599, 610-612, 625, 626, 627, 629, ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України, та ст.ст. 22, 33, 34, 49, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства «ВД-Транс» (81060, Львівська область, Яворівський район, село Терновиця; ідентифікаційний номер юридичної особи 37362466) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Контанго Трейд» (03680, місто Київ, вулиця Горького, 172 офіс 517; ідентифікаційний код юридичної особи 36856141) 51 000,00 грн. - основного боргу, 2 721,37 грн. - 25 % річних, 6 985,03 грн. - пені та 1 580,69 грн. витрати по сплаті судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені статтями 91-93 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 15.08.2014 року.

Суддя Коссак С.М.