Рішення

від 06.08.2014 по справі 917/1089/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2014 р. Справа № 917/1089/14

За позовом В.о. прокурора Козельщинського району Полтавської області, 39100, Полтавська область, Козельщинський район, с. Козельщина, вул. Радянська, 90/6, в інтересах держави в особі Українського державного фонду підтримки фермерських господарств, 04112, м. Київ, вул. О.Теліги, 8, кім. 58А, 59, в особі Полтавського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств, 36011, м. Полтава, вул. Міщенка, 2, кім. 69, 45

до Селянського (фермерського) господарства "Криниця", 39143, Полтавська область, Козельщинський район, с. Пашківка

про стягнення 43815,29 грн.

Суддя Гетя Н.Г.

Представники:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

від прокуратури: Копитець О.О.

В судовому засіданні 06.08.2014 року після виходу з нарадчої кімнати на підставі ст. 85 ГПК України судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть справи: розглядається позовна заява про стягнення 43815,29 грн. боргу згідно договору про надання фінансової підтримки (допомоги) фермерському господарству № 26 від 15.12.2008 року, в т.ч. 40000,00 грн. основного боргу, 2361,10 грн. пені та 1454,19 грн. інфляційних витрат.

Представник прокуратури підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Позивач уповноваженого представника в судове засідання не направив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 60).

Відповідач свого повноваженого представника в судове засідання також не направив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, про що свідчить відповідне повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 62), відзиву на позов до суду не надав.

У зв'язку з тим, що необхідних для вирішення спору доказів, наявних в матеріалах справи, достатньо і господарський суд повідомляв належним чином відповідача про час, дату та місце проведення судового засідання, а його неявка не перешкоджає розгляду справи по суті, справа розглядається за наявними у ній матеріалами на підставі ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника прокуратури, суд встановив:

15.12.2008 року між Українським державним фондом підтримки фермерських господарств у особі Полтавського відділення (позивач, Укрдержфонд) і Селянським (фермерським) господарством "Криниця" (відповідач, фермерське господарство) був укладений договір за № 26 (а.с. 18-20), згідно умов якого Укрдержфонд взяв на себе зобов'язання надати фермерському господарству фінансову підтримку (допомогу) на поворотній основі в сумі 100000,00 грн., а фермерське господарство у свою чергу - використати її за цільовим призначенням (придбання ПММ, ЗЗР, насіння, запасних частин до с/г техніки, придбання поголів'я свиней, обладнання для свиноферми, ветпрепаратів) та повернути фінансову підтримку (допомогу) у визначений договором строк (розд. 1 та 2 договору).

Відповідно до положень п. п. 4.1., 4.2. договору про надання фінансової підтримки (допомоги) фермерському господарству № 26 від 15.12.2008 року (далі - договір) фінансова підтримка в розмірі 100000,00 грн. надається фермерському господарству терміном до 15.12.2013 року та повертається останнім згідно з встановленим графіком (пп. 3.4.2. договору).

У відповідності до пп. 3.4.2. договору фермерське господарство зобов'язане повернути кошти фінансової підтримки на поворотній основі згідно з наступним графіком:

- до 15.12.2009 року - 20000,00 грн.;

- до 15.12.2010 року - 20000,00 грн.;

- до 15.12.2011 року - 20000,00 грн.;

- до 15.12.2012 року - 20000,00 грн.;

- до 15.12.2013 року - 20000,00 грн.

На виконання умов укладеного між сторонами договору позивачем було надано відповідачеві фінансову підтримку (допомогу) в сумі 100000,00 грн., що підтверджується наявною у справі копією платіжного доручення № 1161 від 19.12.2008 року (а.с. 21).

Разом із тим, відповідач виконав взяті на себе зобов'язання не в повному обсязі, внаслідок чого позивачем на його адресу було направлено вимогу за № 39 (вих. № 106) від 17.04.2014 року (а.с. 22) про погашення залишку заборгованості в розмірі 40000,00 грн., які мали бути сплачені відповідачем згідно погодженого графіку в терміни до 15.12.2012 року та до 15.12.2013 року. Проте дана вимога була залишена відповідачем без реагування.

Встановивши наведені вище обставини в ході перевірки з питань реалізації державної політики в сфері підтримки фермерських господарств, прокуратура Козельщинського району Полтавської області звернулась до суду з позовом про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за спірним договором в сумі 40000,00 грн., а також нарахованих на неї окремо по кожному платежу пені в розмірі 2361,10 грн. за період з 15.12.2012 року по 17.04.2014 року та інфляційних витрат в розмірі 1454,19 грн. за період з грудня 2012 року по березень 2014 року.

Згідно зі ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші угоди (правочини), передбачені законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що спірний договір за своєю правовою природою є договором позики.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно ст. ст. 509, 510 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Положеннями ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України визначено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином, в установлений строк, у відповідності до закону, договору, одностороння відмова від зобов'язання не допускається, крім передбачених законом випадків.

Згідно ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. При цьому позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вже зазначалось, обов'язок відповідача своєчасно і в повному обсязі здійснювати повернення коштів фінансової допомоги, а також терміни його виконання встановлено розд. 1, п. п. 3.4., 4.1., 4.2. спірного договору тощо.

У відповідності до ст. ст. 610-612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Наданими до справи доказами підтверджуються факт існування між сторонами заснованих на договорі правовідносин з приводу надання позики, розмір наданої за договором фінансової допомоги, факт наявності перед позивачем заборгованості в розмірі 40000,00 грн., а також факт прострочення виконання грошових зобов'язань відповідачем.

З урахуванням вищенаведеного позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 40000,00 грн. заборгованості є правомірними та обгрунтованими, внаслідок чого підлягають задоволенню.

У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Як вже було вказано, нарахування інфляційних витрат здійснено окремо по кожному платежу за період з грудня 2012 року по березень 2014 року. Так, сума інфляційних витрат склала:

- 747,41 грн. - на заборгованість в розмірі 20000,00 грн., що мала бути сплачена відповідачем до 15.12.2012 року (тобто останнім днем сплати є 14.12.2012 року);

- 706,78 грн. - на заборгованість в розмірі 20000,00 грн., що мала бути сплачена відповідачем до 15.12.2013 року (тобто останнім днем сплати є 14.12.2013 року).

Судом встановлено, що в 2013 році 14 та 15 грудня припадали на вихідні дні, а отже, останнім днем виконання відповідачем своїх зобов'язань у 2013 році в силу вимог ст. ст. 253, 254 ЦК України є 16.12.2013 року, тобто прострочення виконання виникає з 17.12.2013 року.

Приймаючи до уваги наведене, судом за допомогою ІАЦ "Ліга" з урахуванням рекомендацій, наданих Верховним Судом України в листі № 62-97р від 03.04.1997 року, було здійснено власний перерахунок інфляційних витрат наступним чином:

- на заборгованість в сумі 20000,00 грн., що мала бути сплачена до 15.12.2012 року, інфляційне збільшення за період з грудня 2012 року по березень 2014 року склало 740,00 грн.;

- на заборгованість в сумі 20000,00 грн., що мала бути сплачена до 15.12.2013 року, інфляційне збільшення за період з січня 2013 року по березень 2014 року склало 600,00 грн.

Отже, загальна сума інфляційних витрат, що підлягає стягненню, становить 1340,00 грн.

За змістом положень ст. ст. 216, 218, 229, 230, 231 ГК України боржник несе господарсько-правову відповідальність за невиконання ним грошового зобов'язання шляхом застосування до нього господарських санкцій.

Згідно приписів ст. ст. 546, 549, 550 ЦК України зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штрафом або пенею) - грошовою сумою або іншим майном, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ст. ст. 547-548 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вичиняється у письмовій формі. Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

У відповідності до п. 5.2. договору за несвоєчасне повернення коштів фінансової підтримки (допомоги) фермерське господарство сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період прострочення, яка обчислюється від суми простроченого платежу.

За результатами перевірки правильності нарахування суми пені суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

Клопотання про витребування додаткових доказів по справі в порядку ст. 38 ГПК України від сторін не надходили.

У відповідності до п. 4 ст. 129 Конституції України, ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Сторони вільні у наданні до суду своїх доказів та у доведенні перед судом їх переконливості.

Таким чином, застосовуючи основні конституційні засади судочинства, принцип верховенства права, виходячи з фактичних обставин даної справи, з'ясування природи дійсних правовідносин між сторонами у даному спорі та чинного законодавства України, яке повинно застосовуватися до них при вирішенні спорів, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 32-34, 43, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Селянського (фермерського) господарства "Криниця" (39143, Полтавська область, Козельщинський район, с. Пашківка, код ЄДРПОУ 24831390) на користь Українського державного фонду підтримки фермерських господарств (04112, м. Київ, вул. О.Теліги, 8, кім. 58А, 59) в особі Полтавського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств (36011, м. Полтава, вул. Міщенка, 2, кім. 69, 45, код ЄДРПОУ 13934566) - 40000,00 грн. основного боргу, 2361,10 грн. пені та 1340,00 грн. інфляційних витрат .

3. Стягнути з Селянського (фермерського) господарства "Криниця" (39143, Полтавська область, Козельщинський район, с. Пашківка, код ЄДРПОУ 24831390) в дохід державного бюджету України (отримувач УДКСУ у м. Полтава Полтавської області (м. Полтава), 22030001, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38019510, рахунок отримувача 31214206783002, банк отримувача ГУДКСУ у Полтавській області, код банку отримувача 831019, код класифікації доходів бюджету 22030001) - 1822,24 грн. судового збору .

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

5. В іншій частині позову відмовити.

Повне рішення складено 11.08.2014 року.

Суддя Гетя Н.Г.