Постанова

від 04.08.2014 по справі 922/1656/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" липня 2014 р. Справа № 922/1656/14

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Здоровко Л.М., суддя Плахов О.В., суддя Шутенко І.А.,

при секретарі Деркач Ю.О.

за участю представників сторін:

позивача - Федорова Ю.О. на підставі довіреності від 10.06.2014р.

відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Яблуневий дар", м. Городок, Львівська обл. (вх.№1554Х/2) на рішення господарського суду Харківської області від 27.05.2014р. у справі № 922/1656/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія "Біотоп", м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Яблуневий дар" в особі Харківської філії ТОВ "Яблуневий дар", м. Харків

про стягнення 25 704,59 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 27.05.2014р. у справі №922/1656/14 (суддя Лавренюк Т.А.) позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія "Біотоп" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Яблуневий дар" в особі Харківської філії ТОВ "Яблуневий дар" про стягнення суми основного боргу в розмірі 21 600,00грн., 3% річних в розмірі 63,91грн., пеню в розмірі 3 888,00грн., проценти за користування чужими грошовими коштами в розмірі 152, 68грн. за неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором поставки від 03.10.2012р. задоволено частково; стягнуто з ТОВ "Яблуневий дар" в особі Харківської філії ТОВ "Яблуневий дар" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія "Біотоп" 21 600,00грн. основного боргу; 305, 36грн. пені; 63, 91грн. 3% річних; 1 827,00грн. судового збору; в частині стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами в сумі 152, 68грн. провадження у справі припинено.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду від 27.05.2014р., Товариство з обмеженою відповідальністю "Яблуневий дар" звернулося до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права, вважає, що судом не було з'ясовано всіх обставин, які мають значення для справи, просить оскаржуване рішення господарського суду скасувати, справу повернути до господарського суду Харківської області для виконання вимог частини 1 статті 17 Господарського процесуального кодексу України.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом не досліджувалось питання щодо наявності у Харківської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Яблуневий дар" як відособленого підрозділу права здійснювати від імені юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідністю "Яблуневий дар" повноваження сторони у справі. Вважає, що дана справа повинна розглядатись за місцезнаходженням відповідача господарським судом Львівської області, оскільки згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, місцезнаходженням ТОВ "Яблуневий дар" є Львівська область.

Розпорядженням секретаря судової палати №2 Харківського апеляційного господарського суду від 16.06.2014р. для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Здоровко Л.М., суддя Білоусова Я.О., суддя Плахов О.В.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 16.06.2014р. у справі №922/1656/14 апеляційну скаргу прийнято до провадження.

04.07.2014р. апелянт подав до Харківського апеляційного господарського суду письмові пояснення (вх.№5248) з додатками, а саме, копіями статуту ТОВ "Яблуневий дар" та Положення про Харківську філію ТОВ "Яблуневий дар".

07.07.2014р. позивачем подано до Харківського апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу (вх.№5275), просить рішення місцевого господарського суду від 27.05.2014р. залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

У зв'язку з відпусткою судді Білоусової Я.О., розпорядженням голови Харківського апеляційного господарського суду від 07.07.2014р. для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Здоровко Л.М., суддя Плахов О.В., суддя Шутенко І.А.

У судовому засіданні Харківського апеляційного господарського суду 28.07.2014р. представник позивача просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення місцевого господарського суду без змін.

Враховуючи, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду апеляційної скарги по суті, зважаючи на те, що відповідач про дату, час і місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином, а також, що явка представників сторін судового процесу у судове засідання не була визнана обов'язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути скаргу в даному судовому засіданні.

Дослідивши матеріали справи №922/1656/14, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

03.10.2012р. між Харківською філією Товариства з обмеженою відповідальністю "Яблуневий дар" (надалі - Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АПК "Біотоп" (надалі - Постачальник) укладено договір поставки (надалі - договір) (т.1 а.с.15-16), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначеним даним договором, поставити покупцю пелети (гранули деревні) (надалі - Товар), а покупець зобов'язується прийняти і оплатити даний товар.

Пункт 1.2. договору визначає, що кількість товару, що підлягає поставці, ціна за одиницю, визначаються сторонами у накладних, які є невід'ємною частиною даного договору. Згідно пункту 3.2., 3.3. договору розрахунок за товар покупець здійснює після його отримання на протязі трьох календарних днів з моменту пред'явлення рахунку-фактури на оплату. Передача товару здійснюється на підставі видаткових накладних за кожну партію товару.

Згідно наявних у матеріалах справи видаткових накладних №20 від 10.10.2012р., №25 від 26.10.2012р., №27 від 05.11.2012р., №29 від 19.11.2012р. (т.1 а.с.23-26) постачальником було поставлено покупцеві товар у кількості 61 т на загальну суму 70 100, 00грн.

Відповідно до виписки по особовим рахункам за 30.10.2012р., 14.11.2012р., 23.11.2012р., 01.03.2012р., 06.03.2012р. (т.1 а.с.18-22) покупцем перераховано на рахунок постачальника за поставлений товар грошові кошти в сумі 48 500, 00грн.

Згідно акту звірки взаємних розрахунків станом на 30.04.2013р. між Харківською філією ТОВ "Яблуневий дар" та ТОВ "АПК "Біотоп" (т.1 а.с.17) заборгованість покупця перед постачальником за поставлений товар становить 21 600, 00грн.

Як вбачається із матеріалів справи, 04.03.2014р. постачальником направлено на адресу покупця рахунок на оплату №33 від 21.11.2012р. на суму 21 600, 00грн., який був отриманий покупцем 12.03.2014р. (т.1 а.с.31).

Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

Стаття 193 Господарського кодексу України визначає, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до приписів статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи вищенаведене та з урахуванням вимог чинного законодавства України, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що факт отримання товару покупцем підтверджується матеріалами справи та покупцем не спростовується, покупець направлений постачальником рахунок щодо сплати грошових коштів у розмірі 21 600,00грн. отримав, проте рахунок не оплатив, доказів на підтвердження погашення заборгованості до суду не надав, наявну заборгованість перед постачальником не спростовує. Таким чином, вимога позивача щодо стягнення з покупця грошових коштів за поставлений товар є правомірною, відповідає вимогам чинного законодавства та такою, що підлягає задоволенню.

Згідно положень статей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Стаття 612 цього Кодексу закріплює, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пункт 6.3. договору визначає, що за прострочку оплати, передбаченої пунктом 3.2. договору, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,5% від несплаченої суми за кожен день прострочки.

Згідно статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем за період з 18.03.2014р. по 22.04.2014р. була нарахована пеня у розмірі 3 888, 00грн., 3% річних від простроченої суми у розмірі 63, 91грн. та відсотки за користування чужими грошовими коштами в сумі 152, 68грн.

15.05.2014р. позивач звернувся до місцевого господарського суду із заявою про зменшення позовних вимог в частині стягнення з відповідача суми пені до 305, 36грн.

Згідно статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Дослідивши наданий позивачем розрахунок пені та 3% річних від суми заборгованості, враховуючи приписи чинного цивільного законодавства та передбачене процесуальним законодавством право позивача зменшити розмір позовних вимог, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку про правомірність та обґрунтованість позовних вимог в цій частині.

У судовому засіданні 27.05.2014р. позивач подав до суду заяву про часткову відмову від позову, відмовляється від позову в частині стягнення відсотків за користування чужими грошовими коштами в сумі 152, 68грн., просить суд стягнути з відповідача на користь позивача суму основного боргу - 21 600, 00грн., пеню - 305, 36грн., 3% річних - 63, 91грн.

Враховуючи право позивача на відмову від позову, передбачене статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, та відповідно до пункту 4 частини 1 статті 80 ГПК України, яка визначає, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом, та з урахуванням, що позивач відмовився не від усього позову, а частково, тобто від вимоги щодо стягнення відсотків за користування чужими грошовими коштами в сумі 152, 68грн., а також, що часткова відмова не суперечить законодавству та не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, судова колегія погоджується з висновками місцевого господарського суду щодо припинення провадження у справі в частині стягнення відсотків за користування чужими грошовими коштами в сумі 152, 68грн.

Щодо наявності у Харківської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Яблуневий дар" як відособленого підрозділу права здійснювати від імені юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідністю "Яблуневий дар" повноваження сторони у справі, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 15 Господарського процесуального кодексу України справи у спорах, що виникають при виконанні господарських договорів та з інших підстав, а також справи про визнання недійсними актів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням відповідача.

Якщо юридичну особу представляє уповноважений нею відособлений підрозділ, територіальна підсудність спору визначається з урахуванням частин першої - третьої цієї статті залежно від місцезнаходження відособленого підрозділу.

Як зазначається у пункті 1.7 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", юридичні особи для здійснення своїх функцій мають право створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами. Коло повноважень відокремленого підрозділу юридичної особи стосовно здійснення у господарському суді повноваження сторони у справі від імені цієї особи визначається установчими документами останньої, положенням про відособлений підрозділ, яке затверджено юридичною особою, або довіреністю, виданою нею ж у встановленому порядку керівникові цього підрозділу.

Як вбачається із матеріалів справи, договір поставки був укладений між ТОВ "АПК "Біотоп" та Харківською філією ТОВ "Яблуневий дар", товар за договором поставки також отримувала Харківська філія ТОВ "Яблуневий дар".

Відповідно до пункту 2.1.10 Статуту ТОВ "Яблуневий дар" товариство вправі створювати філії, представництва та інші відокремлені підрозділи як на території України, так і за її межами з дотриманням законодавства України та законодавства країни, де створюються вказані підрозділи. Відокремлені підрозділи товариства, які зареєстровані на території України, функціонують на підставі положення і діють від імені товариства.

Згідно Положення про Харківську філію ТОВ "Яблуневий дар" (т.1 а.с.82-90), філія є відокремленим структурним підрозділом ТОВ "Яблуневий дар", ним створюється та йому підпорядковується. Філія здійснює свою діяльність від імені товариства і в межах повноважень, встановлених цим положенням.

Місцезнаходженням філії є: Харківська область, Харківський район, с. Затишшя, вул. Харківська, 5.

Пункт 3.1. Положення визначає, що філія має право подавати від імені товариства позови до юридичних та фізичних осіб у відповідні суди, користуватися всіма процесуальними правами відповідної сторони процесу позивача, відповідача, третьої особи.

Таким чином, коло повноважень Харківської філії ТОВ "Яблуневий дар" стосовно здійснення у суді повноваження сторони у справі від імені ТОВ "Яблуневий дар" визначено установчими документами, оскільки Положенням про Харківську філію ТОВ "Яблуневий дар" зазначено про наявність у відокремленого підрозділу права представляти юридичну особу в суді та надано Харківській філії повноваження сторони у справі.

Отже, позивачем правомірно визначено відповідачем у справі Товариство з обмеженою відповідальністю "Яблуневий дар" в особі Харківської філії ТОВ "Яблуневий дар" та подано позовну заяву до господарського суду Харківської області за місцезнаходженням Харківської філії ТОВ "Яблуневий дар".

З огляду на викладене, враховуючи, що місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду винесено з дотриманням норм матеріального та процесуального права та при повному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, у зв'язку з чим рішення господарського суду Харківської області від 27.05.2014р. у справі №922/1656/14 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 91, 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Яблуневий дар» залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 27.05.2014р. у справі №922/1656/14 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 31.07.2014 року.

Головуючий суддя Здоровко Л.М.

Суддя Плахов О.В.

Суддя Шутенко І.А.