Рішення

від 12.08.2014 по справі 922/2185/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" серпня 2014 р.Справа № 922/2185/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жиляєва Є.М.

при секретарі судового засідання Васильєві А.В.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АВ метал груп", м. Дніпропетровськ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Радікс Плюс", м. Харків про стягнення 44324,38 грн. за участю представників:

позивача - Голубнича І.Ю., довіреність від 02.01.2014 року;

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АВ метал груп", м. Дніпропетровськ (позивач) звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Радікс Плюс", м. Харків про стягнення 44324,38 грн. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання з боку відповідача покладених на нього обов'язків за договором поставки № ХФЧ 34 від 02 січня 2013 року, з урахуванням чого просить суд стягнути з відповідача суму заборгованості в розмірі 38947,03 грн., пеню в розмірі 2261,08 грн., 3 % річних в розмірі 445,99 грн. та індекс інфляції в розмірі 2670,28 грн. Також до стягнення заявлені судові витрати.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 06 червня 2014 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі № 922/2185/14 та призначено її розгляд у відкритому судовому засіданні на 24 червня 2014 року о 10:40.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 24 червня 2014 року клопотання позивача про продовження строку розгляду справи № 922/2185/14 (вх. № 21665 від 24.06.14р.) задоволено, строк розгляду справи продовжено на п'ятнадцять днів, до 18 серпня 2014 року, клопотання позивача про відкладення розгляду справи (вх. № 20439 від 18.06.14р.) задоволено та розгляд справи відкладено на 12 серпня 2014 р. о 10:40, відповідно до приписів ст. 77 ГПК України.

07 серпня 2014 року через канцелярію суду, до матеріалів справи від позивача надійшов супровідний лист (вх. № 7481) з Випискою з ЄДРПОУ стосовно позивача, який досліджено та долучено судом до матеріалів справи.

12 серпня 2014 року через канцелярію суду, до матеріалів справи від позивача надійшов супровідний лист (вх. № 27986) з Випискою з ЄДРПОУ стосовно позивача, який досліджено та долучено судом до матеріалів справи.

12 серпня 2014 року через канцелярію суду, до матеріалів справи від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог (вх. № 27987), в якій позивач зазначає про часткову сплату відповідачем суми основного боргу в розмірі 3947,03 грн., на підставі чого просить суд стягнути з відповідача: суму основного боргу в розмірі 35000,00 грн., пеню в розмірі 2261,08 грн., 3 % річних в розмірі 445,99 грн., індекс інфляції в розмірі 2670,28 грн. та понесені судові витрати по сплаті судового збору.

12 серпня 2014 року через канцелярію суду, до матеріалів справи від позивача надійшли: додаткові пояснення (вх. № 28115) та супровідний лист (вх. № 28116) з додатковими документами, які досліджено та долучено судом до матеріалів справи.

Позивач в призначене судове засідання з'явився та підтримав подану раніше заяву про зменшення розміру позовних вимог (вх. № 27987), яку просить суд прийняти до розгляду та задовольнити викладені в ній обставини.

Відповідач в призначене судове засідання не з'явився, 05 та 11 серпня 2014 року на адресу суду повернули ухвали від 24.06.2014 року, які були направлені на адресу відповідача, що вказана в позовній заяві, з довідкою поштового відділення: "повернуто за закінченням терміну зберігання".

Суд, дослідивши заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог (вх. № 27987), виходить з наступного.

Згідно зі ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених ст. 5 цього кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Відповідно до п. 3.11., п. 3. 12. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач.

Отже, суд розглянувши подану позивачем заяву про зменшення розміру позовних вимог (вх. № 27987), приймає її до розгляду та розглядатиме справу в подальшому з її врахуванням.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

02 січня 2013 року між позивачем - Товариство з обмеженою відповідальністю "АВ метал груп" (постачальником) та відповідачем - Товариства з обмеженою відповідальністю "Радікс Плюс" (покупцем) було укладено Договір поставки № ХФЧ34 (далі-Договір), відповідно до умов якого позивач (постачальник) прийняв на себе зобов'язання у порядку та в строки, встановлені Договором, передати у власність відповідача (покупця) чорний металопрокат (товар), асортимент, кількість, ціна та строки поставки якого вказується у Специфікаціях та/або в рахунках на оплату, що є невід'ємною частиною даного Договору, а відповідач (покупець) зобов'язався прийняти та оплатити товар на умовах, визначених цим Договором (п. 1.1 Договору).

Постачальник поставляє покупцю товар окремими партіями (2.1 Договору).

Згідно з п. 2.2 поставка товару за цим Договором здійснюється у відповідності до Міжнародних правил тлумачення торговельних термінів "ІНКОТЕРМС 2010", на умовах ЕХW, якщо інше не зазначено сторонами у Специфікації або в рахунках на оплату.

У відповідності до п.2.4 вищенаведеного Договору, прийом товару за кількістю та якістю здійснюється матеріально відповідним представником покупця (відповідача) за довіреністю на отримання товарно - матеріальних цінностей, оформленою у відповідності з вимогами діючого законодавства України:

за кількістю - згідно із накладною:

за якістю - згідно із супровідними документами, що посвідчують якість товару, який поставляється.

Право власності на поставлену партію товару і ризики загибелі то/або пошкодження товару переходять від постачальника (позивача) до покупця (відповідача) з моменту передачі - прийому товару в пункті поставки і засвідчується підписанням сторонами видатковою накладної. Дата отримання партії товару покупцем вказується у накладній (2.5 Договору).

Пунктами 3.1-3.5 сторони передбачили та погодили порядок здійснення оплати товару, а саме, всі розрахунки за даним Договором відбуваються виключно в національній валюті України - гривні.

Оплата здійснюється покупцем (відповідачем) в безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника (позивача). Фактом оплати вважається надходження грошових коштів на поточний рахунок постачальника (позивача).

Покупцю (відповідачу) надається відстрочка оплати переданого йому товару за цим Договором строком на 14 (чотирнадцять) календарних днів з моменту переходу3 права власності на товар згідно з п. 2.5 цього Договору.

Загальна сума Договору складається із вартості всіх партій товару у відповідності до видаткових накладних, що були поставлені за цим Договором за період його дії.

Покупець (відповідач) зобов'язаний, на вимогу Постачальника, звірити стан розрахунків оформити та підписати Акт звірки.

Як свідчать матеріали справи № 922/2185/14, позивач свої зобов'язання за вищевказаним Договором поставки № ХФЧ34 від 02.01.2013р. виконав в повному обсязі та належним чином - поставив відповідачу товар за видатковими накладними за період з 26.12.2013 року по 14.03.2014 року всього на загальну суму 976539,17 грн. (а.с. 23-71), відповідач товар отримав, про що свідчить підпис та печатка підприємства, проте, оплату в строки, встановлені п. 3.3 Договору поставки № ХФЧ34 від 02.01.2013р. своєчасно та в повному обсязі не провів, сплативши позивачу частину суми боргу в розмірі 937592,14 грн., у зв'язку з чим у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість за вищевказаним Договором від 02.01.2013 року, яка склала 38947,03 грн.

В заяві про зменшення розміру позовних вимог (вх. № 27987), яку прийнято судом до розгляду, позивач, враховуючи здійснені відповідачем часткові оплати, просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 35000,00 грн.

Враховуючи вищевикладене, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за отриманий відповідачем товар в розмірі 35000,00 грн., в обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на укладений між сторонами Договір поставки № ХФЧ34 від 02.01.2013р., видаткові накладні, які підписані відповідачем та скріплені печаткою підприємства.

Відповідач під час розгляду справи не скористався своїми правами, наділених його статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, на участь уповноваженого представника в судовому засіданні, на спростування позовних вимог, не надав суду доказів належного виконання договірних зобов'язань, не провів звірку взаємних розрахунків з позивачем, не надав суду свій варіант проекту акту звірки, тощо

Таким чином, на момент прийняття рішення у справі в матеріалах справи відсутні будь-які докази погашення відповідачем заборгованості в розмірі 35000,00 грн. в добровільному порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам суд виходить з наступного.

Згідно з приписами ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

Статтею 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Спірний Договір є договором поставки. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст.712 ЦК України).

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з приписами ч.ч. 1, 4 ст. 692 вказаного Кодексу покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч.1 ст.693 цього Кодексу якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до ст. 530 цього Кодексу

Згідно ст. 526 ЦК України та ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу.

Згідно ст. 34 ГПК України, суд вважає, що позивач надав належні докази для підтвердження своїх вимог стосовно суми боргу.

Враховуючи вищенаведені обставини та приписи діючого законодавства, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 35000,00 грн. підтверджуються наявними матеріалами справи, відповідають вимогам діючого законодавства України, та є такими, що не спростовані відповідачем та підлягають до задоволення повністю.

Окрім того, позивачем пред'явлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 2261,08 грн.

Відповідно до частини 1 статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч.1 та ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 7.2 Договору поставки № ХФЧ34 від 02.01.2013 року сторони передбачили та погодили, що у випадку порушення строку оплати за товар, що поставляється, покупець (відповідач) зобов'язаний сплатити постачальнику (позивачу) пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, від простроченого платежу, за кожен день порушення зобов'язання.

Відповідно до ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши надані позивачем нарахування пені в розмірі 2261,08 грн. відповідно розрахунку позивача, суд приходить до висновку, що даний розрахунок не суперечить вимогам чинного законодавства, нарахований вірно, з урахуванням чого позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю.

Щодо пред'явлених до стягнення 3 % річних в розмірі 445,99 грн. та інфляційних нарахувань суми заборгованості в розмірі 2670,28 грн., суд зазначає про наступне.

В силу вимог ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Приймаючи до уваги встановлений факт прострочення відповідачем виконання основного грошового зобов'язання, заявлені позивачем вимоги відповідно розрахунку позивача про стягнення 3 % річних в розмірі 445,99 грн. та інфляційних нарахувань суми заборгованості в розмірі 2670,28 грн. обґрунтовані, доведені матеріалами справи, такі, що не спростовані відповідачем, а тому вони підлягають задоволенню, а вказані суми стягненню з відповідача на користь позивача.

Вищенаведені обставини є підставою для повного задоволення позовних вимог.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується статтею 49 ГПК України, відповідно до якої, витрати по сплаті судового збору при повному задоволенні позову покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 1, 4, 12, 22, 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Радікс Плюс", 61195, м. Харків, вул. Гвардійців Широнінців, буд. 127, кв. 66 (р/р 26004052302607 в КБ "Приватбанк", м. Харків, МФО 351533, код ЄДРПОУ 35072131) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АВ Метал Груп", 49000, м. Дніпропетровськ, вул. Шолом - Алейхема, дуб. 5 (п/р 2600630532001 в ПАТ Банк "Кредит-Дніпро" м. Дніпропетровськ, МФО 305749, код ЄДРПОУ 36441934) - 35000,00 грн. основного боргу, 2261,08 грн. пені, 445,99 грн. 3 % річних, 2670,28 грн. індексу інфляції, 1827,00 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 18.08.2014 р.

Суддя Є.М. Жиляєв