Рішення

від 11.08.2014 по справі 914/2410/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.08.2014 р. Справа № 914/2410/14

За позовом : Казенного підприємства «Шосткинського казенного заводу «Імпульс», м.Шостка, Сумська область

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «АДВЕС», м. Львів

про стягнення заборгованості за договором № 19 від 04.03.2013р.

Суддя Коссак С.М.

при секретарі Довгополов А.О.

Представники:

Від позивача: Грищенко О.В. - представник за довіреністю № 24/2013-Д від 23.04.2014р.;

Від відповідача: не з`явився.

На розгляд господарського суду Львівської області Казенним підприємством «Шосткинський казенний завод «Імпульс» подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю «АДВЕС» про стягнення заборгованості за договором № 19 від 04.03.2013р.

Ухвалою суду від 11.07.2014р. порушено провадження у справі та призначено судовий розгляд справи на 28.07.2014р. З підстав зазначених в ухвалі суду від 28.07.2014р. розгляд справи відкладено на 11.08.2014р.

В судове засідання 11.08.2014р. позивач явку повноважного представника забезпечив. Через канцелярію суду подав клопотання (вх. № 3942/14 від 11.08.2014р.) про доручення до матеріалів справи документів, а саме: заяву про зміну(зменшення) розміру позовних вимог з розрахунками суми та бухгалтерську довідку від 07.08.2014р. щодо відсутності перерахування коштів від відповідача.

Представник позивача підтримує подану ним заяву про зміну (зменшення) розміру позовних вимог просить прийняти рішення, яким зобов'язати відповідача повернути майно позивачу, а саме перетворювач частоти. Стягнути з відповідача на користь позивача неустойку у розмірі 1 509,75 грн., штраф у розмірі 577,50 грн., 3% річних у розмірі 306,49 грн., інфляційні втрати в сумі 1848,00 грн. та зобов'язати повернути кошти сплачені за ремонт обладнання, та введення його в експлуатацію з ціллю управління тиском води водопроводу у розмірі 22 000,00 грн.

Відповідач у судове засідання 11.08.2014р. явку повноважного представника не забезпечив, причин неявки та невиконання вимог ухвал суду не повідомив, відзиву на позов не надав.

Поштова кореспонденція з ухвалою про порушення провадження у справі від 11.07.2014р. та ухвалою про відкладення розгляду справи від 28.07.2014р. скеровувалась господарським судом відповідачу на адресою зазначеною позивачем у позовній заяві та вбачається з Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців щодо відповідача №19034277 станом на 22.07.2014 року місцезнаходженням відповідача у справі є адреса: 79005, Львівська область, м. Львів, вул. Миколи Коперника, буд. 20 (оригінал Витягу з ЄДРЮО та ФОП у справі) не повернуто підприємством зв'язку.

Відповідно до підпункту 4.1.2 пункту 4.1, пункту 4.2 розділу 4 Нормативів та нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 12 грудня 2007 року № 1149 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України від 19 грудня 2007 року за № 1383/14650 нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку) становлять по області: день подання поштового відправлення до пересилання в об'єкті поштового зв'язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання плюс три дні, протягом яких пересилається поштове відправлення, тобто орієнтовано 4 дні, для доставки рекомендованої пошти по місту поштовий перебіг складає 5, 6 днів.

Відповідно до пункту 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Отже, господарським судом виконані всі можливі заходи щодо сповіщення відповідача про час та місце судового засідання.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідач не скористався своїм правом подання відзиву на позовну заяву та надання доказів в порядку статті 33 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи те, що норми статті 38 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.

У зв'язку з тим, що відповідач не використав наданого законом права на участь у судовому засіданні, подання відзиву на позов та доказів, а матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін і неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України - за наявними у ній матеріалами.

Справа розглядається у відповідності до поданої позивачем 11.08.2014р. заяви про зміну (зменшення) розміру позовних вимог.

У судовому засіданні 11.08.2014р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

04.03.2014р. між позивачем та відповідачем було укладено Договір № 19 (надалі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору підрядчик (відповідач у справі) зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у Договорі, виконати за завданням Замовника з використанням свого обладнання, а замовник (зобов'язується) в порядку та на умовах, визначених в Договорі, прийняти і оплатити роботи по ремонту обладнання, та введенню його в експлуатацію з ціллю управління тиском води водопроводу.

Додатком № 1 до Договору № 19 сторони погодили що вартість здійснення ремонтних робіт обладнання, та введенню його в експлуатацію з ціллю управління тиском води водопроводу (ремонт перетворювча частоти FDU 40-090,45kW ) становить 22 000,00 грн.(у т.ч. ПДП 20% - 3666,67 грн.).

Відповідно до п. 3.1. Договору оплата проводиться: 75% попередня оплата згідно Додатку №1; 25% остаточний розрахунок здійснюється замовником на протязі 10 банківських днів з моменту підписання сторонами Акту приймання виконаних робіт.

Підрядчик виконує робити, визначені у п. 1.1 Договору у строк не пізніше 45 календарних днів з дати повної попередньої оплати Замовником робіт згідно з п. 3.1. Договору.(п.4.1. Договору).

На виконання умов Договору позивачем проведено попередню оплату вартості ремонтних робіт в розмірі 22 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 3571 від 18.07.2013р. на суму 7 500,00 грн. та № 454 від 06.09.2013р. на суму 14 500,00 грн.

З метою належного виконання умов Договору позивачем згідно Акту прийому-передачі обладнання для діагностики несправностей та ремонту в серпні 2012р. передано Перетворювач частоти FDU 40-090,45kW, Сер. № АВ0819030409, а відповідачем прийнято.

З матеріалів справи вбачається, що останнім днем виконання робіт припадав на 21.10.2013р., однак на момент розгляду справи в суді відповідачем не подано доказів належного виконання зобов'язань згідно умов Договору.

У зв'язку з цим, позивач просить зобов'язати відповідача повернути кошти сплачені позивачем за ремонт обладнання, та введення його в експлуатацію з ціллю управління тиском води водопроводу в сумі 22 000,00 грн.

З метою до судового врегулювання спору 20.01.2014р. позивачем було направлено відповідачу претензію, однак залишена останнім без відповіді.

Відповідно п.6.2. Договору, за порушення термінів виконання підрядник сплачує неустойку у розмірі 0,05% вартості робіт за кожен день прострочки, а при затриманні виконання робіт більше ніж на 30 календарних днів, додатково сплачується штраф у розмірі 3,5% вартості робіт.

У зв'язку невиконання відповідачем умов Договору позивач на підставі п. 6.2. Договору просить стягнути з відповідача неустойку в сумі 1 509,75 грн., штраф в сумі 577,50 грн., з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог. Розрахунок в матеріалах справ).

Відповідно до ст. 625 ЦК України позивач просить стягнути з відповідача 306,49 грн. - 3% річних та 1 848,00 грн. - інфляційні втрати.

Доказів виконання робіт згідно Договору та доказів погашення заборгованості, повернення оплачених коштів станом на день розгляду справи сторонами до суду не надано.

Крім цього, позивач просить зобов'язати позивача повернути майно, а саме Перетворювач частоти, який відповідач від позивача прийняв у серпні 2012р. задля діагностики та оцінки вартості ремонтних робіт, що підтверджується Актом прийому-передачі обладнання для діагностики несправностей та ремонту і накладання на відпуск матеріалів на бік № 2305 від 15.08.2012р.

Доказів повернення обладнання сторонами не подано.

При прийнятті рішення суд виходив з того.

Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В силу положень статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу інших актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ч.1 ст.837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно ч. 2 цієї статті договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до статті 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Відповідно до Додатку №1 до Договору ціна робіт складає 22 000,00 грн. в тому числі ПДВ 3 666,67 грн., яка оплачена позивачем, що підтверджується платіжними доручення № 3571 від 18.07.2013р. на суму 7 500,00 грн. та № 454 від 06.09.2013р. на суму 14 500,00 грн., підтримується позивачем та не заперечується відповідачем.

Відповідно до статті. 852 Цивільного кодексу України Якщо підрядник відступив від умов договору підряду, що погіршило роботу, або допустив інші недоліки в роботі, замовник має право за своїм вибором вимагати безоплатного виправлення цих недоліків у розумний строк або виправити їх за свій рахунок з правом на відшкодування своїх витрат на виправлення недоліків чи відповідного зменшення плати за роботу, якщо інше не встановлено договором. За наявності у роботі істотних відступів від умов договору підряду або інших істотних недоліків замовник має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

З матеріалів справи вбачається, що позивач оплатив роботи передбачені п. 1.1. Договору. Однак, відповідачем не подано доказів виконання зобов'язань за Договором, а саме відповідно п. 5.1.3. Договору в 5-ти денний строк з моменту завершення виконаних робіт, визначених в п.1.1. Договору, подати замовнику на підписання Акт виконаних робіт, та передати з оформленням Акту приймання - передачі Замовнику устаткування, зазначене в п.1.1 Договору.

Відповідно до ч.3 ст. 858 Цивільного кодексу України якщо відступи у роботі від умов договору підряду або інші недоліки у роботі є істотними та такими, що не можуть бути усунені, або не були усунені у встановлений замовником розумний строк, замовник має право відмовитися від договору та вимагати відшкодування збитків.

В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, подані відповідачем (підрядчиком) на виконання умов Договору.

Суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача про повернення коштів сплачених позивачем як передоплата за ремонт обладнання, та введення його в експлуатацію з ціллю управління тиском води водопроводу у розмірі 22 000,00 грн., підлягає задоволенню, оскільки такі обґрунтовані та підтверджені матеріалами справи. Крім цього, поверненню підлягає позивачу майно, а саме Перетворювач частоти, переданий відповідачу на підставі Актом прийому-передачі обладнання для діагностики несправностей та ремонту.

Відповідно п.6.2. Договору, за порушення термінів виконання підрядник сплачує неустойку у розмірі 0,05% вартості робіт за кожен день прострочки, а при затриманні виконання робіт більше ніж на 30 календарних днів, додатково сплачується штраф у розмірі 3,5% вартості робіт.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафними санкціями, згідно з ч.1 статтею 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 Господарського кодексу України, в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошового зобов'язання встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір не встановлений законом або договором

Відповідно до ст.1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст.3 Закону).

Відповідно до п. 2.9 Постанови Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» за приписом статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало були виконати.

Суд доходить висновку, що заявлена до стягнення сума в розмірі 0,05% вартості робіт за кожен день прострочки за шість місяців - є пенею, як різновид неустойки.

Суд здійснивши перерахунок пені на суму попередньої оплати (з врахуванням розміру подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня ) встанови, що стягненню підлягає пеня, як різновид неустойки в сумі 1 097,14 грн. В частині 412,61 грн. пені слід відмовити.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій. Така позиція зазначена у постанові Верховного Суду України від 27 квітня 2012року №06/5026/1052/2011 та відображено в інформаційному листі Вищого господарського суду №01-06/908/2012 від 13.07.2012р.

Відповідно до статті 627 Цивільного кодексу України, враховуючи статтю 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Отже, нарахований позивачем на підставі п. 6.2. Договору штраф в сумі 577,50 грн. (з врахуванням заяви про зміну (зменшення) позовних вимог) на суму попередньої оплати, нараховані правомірно та підлягають стягненню.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Заявлена позивачем до стягнення сума 3% річних у розмірі 306,49 грн. та інфляційні втрати на суму 1 848,00 грн. на суму попередньої оплати нараховані правомірно і підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно зі статтею 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Виходячи з наведеного вище, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог частково.

Судовий збір відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України підлягає розподілу між сторонами пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 179, 193, 230, 231, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 15, 526, 549, 625, 626, 627, 629, 837, 843, 852, 858 Цивільного кодексу України та ст.ст. 22, 33, 34, 43, 49, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Адвес» (79005, м. Львів, вул. Миколи Коперника, буд. 20; ідентифікаційний код юридичної особи 33674756) на користь Казенного підприємства «Шостський казенний завод «Імпульс» (41101, Сумська область, м.Шостка, вул. Куйбишева, буд. 41; ідентифікаційний код юридичної особи 14314452) 22 000,00 грн. - основного боргу, 1 097.14 грн. - неустойки, 577,50 грн. - штрафу, 306,49 грн. 3% % річних та 1 848,00 грн. інфляційних втрат та 1 798,27 грн. - витрати по сплаті судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Зобов'язати Товариства з обмеженою відповідальністю «Адвес» (79005, м. Львів, вул. Миколи Коперника, буд. 20; ідентифікаційний код юридичної особи 33674756) повернути Казенному підприємству «Шостський казенний завод «Імпульс» (41101, Сумська область, м.Шостка, вул. Куйбишева, буд. 41; ідентифікаційний код юридичної особи 14314452) майна, а саме перетворювач частоти FDU 40-090,45kW, Сер. № АВ0819030409.

5. Накази видати відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91- 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 15.08.2014 року.

Суддя Коссак С.М.