Рішення

від 14.07.2014 по справі 310/3352/14-ц

БЕРДЯНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 310/3352/14-ц

РІШЕННЯ

Іменем України

14 липня 2014 року Бердянський міськрайонний суд

Запорізької області

в складі: головуючого судді - Крамаренко А.І.

при секретарі - Корнієнко Н.І.

розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом за позовом ОСОБА_1 до Бердянської міської ради, ОСОБА_2 треті особі : ОСОБА_3, ОСОБА_4, про визнання недійсними рішень, визнання договору недійсним,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що 10.07.2008 р. рішенням Бердянської міської ради №18 (пункт 16.2) «Про продовження терміну реєстрації документу, що посвідчує право на земельну ділянку та терміну розробки проекту відведення земельної ділянки, про передачу в оренду земельних ділянок та надання дозволу на розроблення проекту відведення» затверджено проект відведення земельної ділянки та передано ОСОБА_2 в короткострокову оренду земельну ділянку, площею 0,0769 га, розташовану по АДРЕСА_1, для ведення городництва, строком до 01.06.2013 р.. 12.07.2013 року рішенням 39 сесії Бердянської міської ради №33 «Про передачу в оренду земельних ділянок» (пункт20) поновлено договір оренди землі від 28.07.2008 р., про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 21.10.2008 р. за № 040826500489, межі якої визначено в натурі (на місцевості) та без зміни її цільового призначення, передавши в короткострокову оренду ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,0769 га (кадастровий номер 2310400000:08:008:0173), розташовану за адресою: АДРЕСА_1, для ведення городництва, строком до 01.07.2018 р..

28.07.2008 р між відповідачами було укладено договір оренди земельної ділянки, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 21.10.2008 р. за № 040826500489, який 12.07.2013 року було поновлено

Позивач вважає, що оскаржувані рішення та договір договір оренди землі було укладено з порушенням положень ЦК України та ЗК України, що порушує його законні права та інтереси.

Так, він є співвласником житлового будинку по АДРЕСА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом , від 09.07.2013року, посвідченого державним нотаріусом Бердянської державної нотаріальної контори Запорізької області Тищук Н.Ю. реєстр. №1-273. Іншими співвласниками є: ОСОБА_4 та ОСОБА_3. На час відкриття спадщини в період чинності ЦК УРСР нормами ст. 549 було передбачено певні дії, які свідчили про прийняття спадщини, зокрема - подання до державної нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини заяви про прийняття спадщини. Він та ОСОБА_4, ОСОБА_3 прийняли спадщину, що відкрилася після смерті ОСОБА_6, яка померла 12.03.2003року, проте, внаслідок тривалих судових спорів отримали свідоцтва про право на спадщину за заповітом 09.07.2013 року.

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 09.07.2013 року він є спадкоємцем на ? частку зазначеного в заповіті ОСОБА_6 майна, відповідно ОСОБА_4 на ? частку , ОСОБА_3 - на ? частку, Спадщина, на яку в указаних частках видане зазначене свідоцтво складається з житлового будинку АДРЕСА_2, розташованого на земельній ділянці площею 1200,0 кв.м., належного спадкодавцеві на підставі договору про надання у безстрокове користування земельної ділянки, виданого Осипенківською державною нотаріальною конторою Запорізької області 18 липня 1956 року за реєстр. №4698, зареєстрованого в Реєстрі прав власності на нерухоме майно Комунальним підприємством з технічної інвентаризації Бердянської міської ради 01.11.2012 р. в книзі 22, номер запису 6009, реєстр. номер майна - 37447858.

05.07.1956 року за договором про надання в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку на право особистої власності з числом кімнат від однієї до п'яти включно згідно рішення виконкому Осіпенківської міської ради депутатів трудящих №398 від 06.09.1955 року ОСОБА_6 було надано право безстрокового користування земельною ділянкою, площею1200 кв.м. по АДРЕСА_2 ( після перенумерації АДРЕСА_2).

26.10.1955 року за актом №447 ОСОБА_6 передана в безстрокове користування земельна ділянка в натурі, площею 1200 кв.м. для індивідуального будівництва за зазначеною адресою, виконана відбивка меж, встановлені межові знаки.

За життя ОСОБА_6 вилучення раніше наданої їй у безстрокове користування земельної ділянки по АДРЕСА_2 в порядку , встановленому Основами Земельного законодавства Союзу РСР від 13.12.1968 р., Земельного кодексу Української РСР від 08.07.1970 р., Земельного кодексу України від 18.12.1990 р. та Земельного кодексу України від 25.10.2001, № 2768-III не відбувалося.

Оформити право на земельну ділянку позивач не має можливості так як частина земельної ділянки, яка обслуговує житловий будинок по АДРЕСА_2 відведена ОСОБА_2, для городництва.

Позивач просив визнати частково незаконним та скасувати рішення тридцять дев'ятої сесії VI скликання Бердянської міської ради №33 від 12.07.2013року «Про передачу в оренду земельних ділянок » в частині пункту 20 щодо поновлення договору оренди землі від 28.07.2008 р., та надання в короткострокову оренду ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,0769 га (кадастровий номер 2310400000:08:008:0173), розташованої за адресою: АДРЕСА_1, для ведення городництва, строком до 01.07.2018 р. Визнати частково незаконним та скасувати рішення сорок п'ятої сесії V скликання Бердянської міської ради №32 від 10.07.2008 року «Про продовження терміну реєстрації документу , що посвідчує право на земельну ділянку та терміну розробки проекту відведення земельної ділянки , про передачу в оренду земельних ділянок та надання дозволу на розроблення проекту відведення» в частині пункту 16.2 щодо затвердження проекту відведення земельної ділянки та передання в короткострокову оренду ОСОБА_2 земельної ділянки , площею 0,0769 га, розташованої по АДРЕСА_1, для ведення городництва, строком до 01.06.2013 р. Визнати недійсним договір оренди землі від 28.07.2008 р., реєстр № 040826500489 від 21.10.2008 р. у Державному реєстрі земель, укладений між Бердянською міською радою та ОСОБА_2 та поновлений пунктом 16.2 рішення сорок п'ятої сесії V скликання Бердянської міської ради №32 від 10.07.2008 року «Про продовження терміну реєстрації документу , що посвідчує право на земельну ділянку та терміну розробки проекту відведення земельної ділянки, про передачу в оренду земельних ділянок та надання дозволу на розроблення проекту відведення».

Представником позивача за довіреністю ОСОБА_8 до суду подана заява про розгляд справи у його відсутність.

Представник Бердянської міської ради, ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3 в судове засідання не з'явились, повідомлені належним чином.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Згідно ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною держави. Право на землю набувається і реалізується громадянами і суб'єктами господарської діяльності виключно відповідно до закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституцій України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 144 Конституції України передбачено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

У відповідності до ч. 2 ст. 144 Конституції України рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України підлягають оскарженню в судовому порядку.

Як встановлено судом, 10.07.2008 р. рішенням Бердянської міської ради №18 (пункт 16.2) «Про продовження терміну реєстрації документу, що посвідчує право на земельну ділянку та терміну розробки проекту відведення земельної ділянки, про передачу в оренду земельних ділянок та надання дозволу на розроблення проекту відведення» затверджено проект відведення земельної ділянки та передано ОСОБА_2 в короткострокову оренду земельну ділянку , площею 0,0769га, розташовану по АДРЕСА_1, для ведення городництва, строком до 01.06.2013 р.; 12.07.2013 року рішенням 39 сесії Бердянської міської ради №33 «Про передачу в оренду земельних ділянок» (пункт20) поновлено договір оренди землі від 28.07.2008 р., про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 21.10.2008 р. за № 040826500489, межі якої визначено в натурі (на місцевості) та без зміни її цільового призначення, передавши в короткострокову оренду ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,0769 га (кадастровий номер 2310400000:08:008:0173), розташовану за адресою: АДРЕСА_1, для ведення городництва, строком до 01.07.2018 р..

28.07.2008 р між відповідачами було укладено договір оренди земельної ділянки, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 21.10.2008 р. за № 040826500489, який 12.07.2013 року було поновлено

З матеріалів інвентарних справ на домоволодіння АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1, та матеріалів проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для городництва ОСОБА_2 які були досліджені в судовому засіданні слідує, що за договором про надання в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку на праві особистої власності з кількістю кімнат від однієї до п'яти включно від 05.07.1956 року ОСОБА_6 на підставі рішення виконкому Осипенківської міської Ради депутатів №398 від 06.09.1955 року надано в безстрокове користування земельну ділянку по АДРЕСА_2 (після перенумерації АДРЕСА_2), площею 1200 кв.м. Межі земельної ділянки встановлені актом №447 від 26.10.1955року. При здійсненні порівняння схематичних планів земельних ділянок, які обслуговують домоволодіння по АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 вбачається, що по співвідношенню до житлового будинку літ. «А» на території домоволодіння по АДРЕСА_1, який свого місцезнаходження не змінював, межі земельної ділянки по АДРЕСА_1 збільшилися за рахунок земельної ділянки по АДРЕСА_2. Лінійні розміри додаткової земельної ділянки, на плані земельної ділянки по АДРЕСА_1 співпадають з лінійними розмірами цієї ділянки в матеріалах проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_2

Статтею 141 Земельного кодексу України від 25.10.2001 року в редакції станом на 20.12.2001 року встановлені підстави припинення права користування земельною ділянкою, а саме: добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; припинення діяльності державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; систематична несплата земельного податку або орендної плати. Зазначений перелік є вичерпним.

Рішення про вилучення частини земельної ділянки , що була надана рішенням виконавчого комітету Осіпенківської міської ради депутатів трудящих №398 від 06.09.1955 року, уповноваженими згідно до норм законодавства органами відповідно до 149 Земельного кодексу України від 25.10.2001 р., не приймалося.

Право громадян користуватися земельними ділянками , що раніше були їм надані уповноваженими органами визнається державою та може бути припинено лише в порядку, з підстав та за умов, визначених статтями 140-149 Земельного кодексу України

Відповідно до ч.1, 4 ст. 120 Земельного кодексу України від 25.10.2001 року в редакції станом на 20.12.2001 року при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди. При переході права власності на будівлю та споруду до кількох осіб право на земельну ділянку визначається пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та споруди, якщо інше не передбачено у договорі відчуження будівлі і споруди. Згідно зі ст. 548 ЦК УРСР 1964р. прийнята спадщина визнається належною спадкоємцю з моменту відкриття спадщини. Така норма передбачена і ч. 5 ст.1268 ЦК України , відповідно до якої незалежно від часу прийняття спадщини , вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Статтею 1225 Цивільного кодексу України, визначено, що до спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, яка необхідна для їх обслуговування, якщо інший її розмір не визначений заповітом.

Жодна з наведених вище підстав припинення права користування земельною ділянкою, площею1200 кв.м. по АДРЕСА_2, не відбулася; до спадкоємців житлового будинку перейшло право користуватися земельною ділянкою, яка виділялася для розташування та обслуговування домоволодіння по АДРЕСА_2, а отже відповідачі не мали права на укладення договору оренди цієї земельної ділянки.

Крім того, суд звертає увагу на наступне.

З матеріалів проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для городництва ОСОБА_2 вбачається, що позивач, який прийняв спадщину після померлої 13.03.2003 року ОСОБА_6 межі земельної ділянки , яка фактично вилучена та надана у користування ОСОБА_2 та треті особи у справі не узгоджували , підписи у акті встановлення меж в натурі на не ставили.

Зі змісту ст.79 Земельного кодексу України слідує , що установлені межі є однією із складових поняття - земельна ділянка. Статтею 198 Земельного кодексу України, в редакції від 03.06.2008 року встановлено , що до комплексу робіт, виконуваних для визначення та відновлення меж земельних ділянок ( кадастрові зйомки) обов'язково входить погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами

Отже, можна дійти до в висновку , що Бердянська міська рада порушила процедуру виділення земельних ділянок в користування на підставі проекту відведення земельних ділянок , надавши в користування земельну ділянку з неузгодженими межами та уклала договір оренди такої земельної ділянки.

Згідно ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушений, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

За змістом ст.ст. 11, 15 ЦК України цивільні права і обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист.

Захист цивільних прав - передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Загальний перелік способів захисту суб'єктивних цивільних прав та інтересів визначений в ст. 16 ЦК України.

При цьому, власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Частіше за все спосіб захисту порушеного права визначається законом, який регламентує конкретні цивільні правовідносини.

Позивач, як на підставу позовних вимог. посилається на порушення своїх прав як власника житлового будинку користуватися земельною ділянкою, наданою уповноваженим органом для розміщення та обслуговування домоволодіння.

Статтею 152 Земельного кодексу України визначені способи захисту прав на земельну ділянку , зокрема шляхом визнання недійсними рішень органів місцевого самоврядування та визнання недійсними угод.

Підставами для визнання рішення органу місцевого самоврядування недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та (або) визначеній законом компетенції органу, який прийняв це рішення. Обов'язковою умовою визнання рішення недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного рішення прав та охоронюваних законом інтересів фізичних чи юридичних осіб.

Статтею 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою, та шостою статті 203 ЦК України. Відповідно до ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства , а також моральним засадам суспільства.

В Постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України від 01.03.2013р. №3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» (пункт7) зазначено, що спори , що виникають із земельних відносин , у яких хоча б однією із сторін є фізична особа, незважаючи на участь у них суб'єкта владних повноважень, згідно зі ст.15 ЦПК України розглядаються в порядку цивільного судочинства.

З огляду на наведене , суд вважає доведеним, що спірними рішеннями Бердянської міської ради порушене гарантоване Конституцією України право позивача на землю. На підставі незаконного рішення відповідачами укладено незаконний договір оренди земельної ділянки, яким порушуються гарантовані законом права позивача.

Керуючись ст. ст. 11, 15, 57 -61, 212 - 215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати частково незаконним та скасувати рішення тридцять дев'ятої сесії VI скликання Бердянської міської ради №33 від 12.07.2013 року «Про передачу в оренду земельних ділянок » в частині пункту 20 щодо поновлення договору оренди землі від 28.07.2008 р., та надання в короткострокову оренду ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,0769 га (кадастровий номер 2310400000:08:008:0173), розташованої за адресою: АДРЕСА_1, для ведення городництва, строком до 01.07.2018 р.

Визнати частково незаконним та скасувати рішення сорок п'ятої сесії V скликання Бердянської міської ради №32 від 10.07.2008 року «Про продовження терміну реєстрації документу , що посвідчує право на земельну ділянку та терміну розробки проекту відведення земельної ділянки , про передачу в оренду земельних ділянок та надання дозволу на розроблення проекту відведення» в частині пункту 16.2 щодо затвердження проекту відведення земельної ділянки та передання в короткострокову оренду ОСОБА_2 земельної ділянки , площею 0,0769 га, розташованої по АДРЕСА_1, для ведення городництва, строком до 01.06.2013 р.

Визнати недійсним договір оренди землі від 28.07.2008 р., реєстр № 040826500489 від 21.10.2008 р. у Державному реєстрі земель, укладений між Бердянською міською радою та ОСОБА_2 та поновлений пунктом 16.2 рішення сорок п'ятої сесії V скликання Бердянської міської ради №32 від 10.07.2008року «Про продовження терміну реєстрації документу , що посвідчує право на земельну ділянку та терміну розробки проекту відведення земельної ділянки, про передачу в оренду земельних ділянок та надання дозволу на розроблення проекту відведення».

Рішення може бути оскаржено через суд першої інстанції до апеляційного суду Запорізької області.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя А.І. Крамаренко