Постанова

від 13.08.2014 по справі 820/10396/14

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

13 серпня 2014 р. №820/10396/14

Харківський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді -Волошина Д.А.,

за участю секретаря судового засідання Ільницької І.Л.

представників : позивача - Семенова В.О., відповідача - Бураківського О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Харківський Лакофарбовий завод "Червоний Хімік" до Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень ,-

В С Т А Н О В И В:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, Публічне акціонерне товариство «Харківський лакофарбовий завод «Червоний хімік», з адміністративним позовом до Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, в якому просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області № 0000232212, № 0000242212, № 0007681706 від 19.05.2014р.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що за результатами проведеної планової перевірки позивача відповідач дійшов помилкових висновків про порушення позивачем положень податкового законодавства внаслідок чого податкові повідомлення-рішення № 0000232212, № 0000242212 та № 0007681706 від 19.05.2014р. є незаконним та підлягають скасуванню.

Представник позивача в судове засідання з'явився, позов просив задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві та письмових поясненнях.

Відповідач, в письмових запереченнях та представник відповідача в судових засіданнях проти позову заперечував, зазнаючи, що відповідачем було здійснено планову перевірку позивача за результатами якої було встановлено порушення позивачем п. 1.25. ст. 1, п.п. 4.1.6. п. 4.1. ст. 4, ст. 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п. 14.1.11. п. 14.1. ст. 14., п.п. 135.5.4. п. 135.5. ст. 135 Податкового кодексу України, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, а також п.п. 168.1.2. п.п. 168.1.5. п. 168.1. ст. 168 п. 176.2. ст. 176 Податкового кодексу України в частині несвоєчасного та неповного перерахування податку на доходи фізичних осіб протягом періоду травень 2012р. - грудень 2013р.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, судом встановлене наступне.

Позивач, Публічне акціонерне товариство «Харківський лакофарбовий завод «Червоний хімік» зареєстрований у встановленому законом порядку, як юридична особа, набув правового статусу суб'єкта господарювання - юридичної особи, як платник податків, зборів (обов'язкових платежів), знаходиться на обліку в Західній об'єднаній державній податковій інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області та є платником податку на додану вартість.

В ході судового розгляду перелічені обставини були визнані сторонами, суд не має підстав для сумнівів у добровільності визнання цих обставин сторонами та їх достовірності, а тому ці обставини окремо перед судом не доказуються.

В період з 03.04.2014 року по 24.04.2014 року Західною об'єднаною державною податкової інспекцією м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області було проведено документальну планову виїзну перевірку Публічного акціонерного товариства «Харківський лакофарбовий завод «Червоний хімік» (код 00204234) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.12.2013 року.

За результатами перевірки було складено акт від 30.04.2014 року № 1439/20-33-22-01-07, який став підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень № 0000232212, № 0000242212 та № 0007681706 від 19.05.2014р.

Як зазначає відповідач перевіркою було встановлено порушення Публічним акціонерним товариством «Харківський лакофарбовий завод «Червоний хімік» п. 1.25. ст. 1, п.п. 4.1.6. п. 4.1. ст. 4, ст. 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а також п.п. 14.1.11. п. 14.1. ст. 14., п.п. 135.5.4. п. 135.5. ст. 135 Податкового кодексу України, не віднесено до складу інших доходів заборгованості на загальну суму 2 917 862,00 грн., у тому числі: 1 квартал 2011р. на суму 471 613,00 грн.; 4 квартал 2011р. на суму 1 086 738,00 грн.; 3 квартал 2012р. на суму 47 395,00 грн.; 4 квартал 2013р. на суму 1 312 116,00 грн, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 627 108,00 грн.

Як з'ясовано судовим розглядом, фактичною підставою для винесення податкового повідомлення-рішення № 0000242212 від 19.05.2014р. слугували відображені в акті перевірки від 30.04.2014 року № 1439/20-33-22-01-07 висновки відповідача про порушення позивачем п. 1.25. ст. 1, п.п. 4.1.6. п. 4.1. ст. 4, ст. 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а також п.п. 14.1.11. п. 14.1. ст. 14., п.п. 135.5.4. п. 135.5. ст. 135 Податкового кодексу України в частині віднесення до складу доходів (валових доходів) сум заборгованості позивача за простими векселями зі строком платежу «за пред'явленням», виданими в погашення грошових зобов'язань позивача перед контрагентами ТОВ «Євротурбуд» (код 33371812), ТОВ «Інтехмаш» (код 37263473), ТОВ « ПП «Сканто» (код 36875101), ТОВ ТБ «Хімік» (36223214) та ТОВ «Дім Споживчого Побуту-Бриз» (36673488). Висновки про порушення позивачем положень податкового законодавства зроблені відповідачем на підставі положень Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Податкового кодексу України, які передбачають віднесення до складу доходів (валових доходів) позивача сум заборгованості за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності, а також заборгованості суб'єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв'язку з їх ліквідацією.

Перевіряючи вказані висновки відповідача, а відтак і прийняте на їх підставі спірне податкове повідомлення-рішення, на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, суд виходить з такого.

Щодо податкового повідомлення - рішення № 0000232212 від 19.05.2014 року.

Як зазначено відповідачем в акті від 30.04.2014 року № 1439/20-33-22-01-07 та запереченнях на адміністративний позов для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконанні роботи, надані послуги позивачем були емітовані та передані контрагентам векселі: ТОВ «Євротурбуд» на загальну суму 249 762,00 грн., векселі складені в грудні 2009р.; ТОВ «Інтехмаш» на загальну суму 365 010,00 грн., векселі складені в березні 2011р.; ПП «Сканто» на загальну суму 697 344,18 грн., векселі складені в березні 2011р; ТОВ «Євродез-2007» на загальну суму 471 613,00 грн., векселі складені в серпні 2010р.; ТОВ ТБ «Хімік» на загальну суму 1 086 738,00 грн., векселі складені у жовтні, листопаді, грудні 2009р. та березні 2010р.; ТОВ «Дім Споживчого Побуту-Бриз» на загальну суму 47 394,60 грн., векселі складені в січні 2010р.

За результатами перевірки відповідач дійшов висновку, що розмір заборгованості позивача за емітованими та переданими ТОВ «Інтехмаш», ПП «Сканто» та ТОВ «Євротурбуд» векселями підлягав включенню до складу доходу з відповідним збільшенням доходу позивача за 4-й квартал 2013р. на загальну суму 1 312 116,00 грн. у зв'язку зі спливом строків позовної давності щодо зазначеної у відповідних векселях заборгованості позивача.

З наданих позивачем актів приймання-передачі векселів вбачається, що позивачем були емітовані та передані контрагентам векселі на наступні суми: ТОВ «Інтехмаш» - 365 010,00 грн., ПП «Сканто» - 697 344,18 грн. та ТОВ «Євротурбуд» - 249 762,00 грн. Матеріалами справи підтверджується, що емітовані та передані позивачем ТОВ «Інтехмаш», ПП «Сканто» та ТОВ «Євротурбуд», прості векселі на момент їх видачі містили зазначення строку платежу - «за пред'явленням».

Згідно п.п. «а» п.п. 14.1.11. п. 14.1. ст. 14., п.п. 135.5.4. п. 135.5. ст. 135 Податкового кодексу України безнадійною є заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності.

Передбаченим ч. 1 ст. 34 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі строком платежу за векселем за пред'явленням є момент його пред'явлення для платежу. Законодавством передбачено, що простий вексель зі строком платежу за пред'явленням повинен бути пред'явлений для платежу протягом одного року від дати його складання.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі, вимоги до векселедавця простого векселя погашається зі спливом 3-х років, що обчислюються від дати настання строку платежу.

З наведеного вбачається, що строк позовної давності стосовно заборгованості з простих векселів зі строком платежу за пред'явленням починає свій перебіг зі спливом одного року з моменту складення відповідного векселя, а за векселями зі строком платежу в конкретно визначену дату - з моменту настання такої зазначеної у відповідному векселі дати, при цьому, передбачений законодавством строк позовної давності спливає через три роки з моменту початку його відліку. З урахуванням зазначеного, строк позовної давності стосовно заборгованості з простих векселів зі строком платежу за пред'явленням у разі їх непред'явлення спливає через чотири роки від дати складення відповідного простого векселя, а за векселями зі строком платежу в конкретну визначену дату - через три роки з моменту настання зазначеної у відповідному векселі дати платежу.

Матеріалами справи підтверджується факт складення позивачем простих векселів, які були передані:

- ТОВ «Інтехмаш» (№ АА 0510478 на суму 50 000,00 грн., дата складання - 30.03.2011р.; № АА 0510479 на суму 50 000,00 грн., дата складання - 30.03.2011р.; № АА 0510480 на суму 50 000,00 грн., дата складання - 30.03.2011р.; № АА 0510481 на суму 50 000,00 грн., дата складання - 30.03.2011р.; № АА 0510482 на суму 50 000,00 грн., дата складання - 30.03.2011р.; № АА 0510483 на суму 50 000,00 грн., дата складання - 30.03.2011р.; № АА 0510484 на суму 65 010,00 грн., дата складання - 30.03.2011р.;) на загальну суму - 365 010,00 грн., зі строком платежу - за пред'явленням;

- ПП «Сканто» (№ АА 0510423 на суму 100 000,00 грн., дата складання - 01.03.2011р.; № АА 0510424 на суму 100 000,00 грн., дата складання - 01.03.2011р.; № АА 0510425 на суму 100 000,00 грн., дата складання - 01.03.2011р.; № АА 0510580 на суму 37 154,00 грн., дата складання - 01.03.2011р.; № АА 0510471 на суму 50 000,00 грн., дата складання - 04.03.2011р.; № АА 0510472 на суму 50 000,00 грн., дата складання - 04.03.2011р.; № АА 0510473 на суму 50 000,00 грн., дата складання - 04.03.2011р.; № АА 0510474 на суму 50 000,00 грн., дата складання - 04.03.2011р.; № АА 0510475 на суму 50 000,00 грн., дата складання - 04.03.2011р.; № АА 0510476 на суму 50 000,00 грн., дата складання - 04.03.2011р.; № АА 0510477 на суму 60 190,18 грн., дата складання - 04.03.2011р.;) на загальну суму - 697 344,18 грн., зі строком платежу - за пред'явленням;

- ТОВ «Євротурбуд» (№ АА 0510562 на суму 20 000,00 грн., дата складання - 07.12.2009р.; № АА 0510563 на суму 20 000,00 грн., дата складання - 07.12.2009р.; № АА 0510564 на суму 20 000,00 грн., дата складання - 07.12.2009р.; № АА 0510565 на суму 20 000,00 грн., дата складання - 07.12.2009р.; № АА 0510566 на суму 20 000,00 грн., дата складання - 07.12.2009р.; № АА 0510567 на суму 20 000,00 грн., дата складання - 07.12.2009р.; № АА 0510568 на суму 20 000,00 грн., дата складання - 07.12.2009р.; № АА 0510569 на суму 20 000,00 грн., дата складання - 07.12.2009р.; № АА 0510570 на суму 20 000,00 грн., дата складання - 07.12.2009р.; № АА 0510571 на суму 20 000,00 грн., дата складання - 07.12.2009р.; № АА 0510572 на суму 25 000,00 грн., дата складання - 07.12.2009р.; № АА 0510573 на суму 24 762,00 грн., дата складання - 07.12.2009р.) на загальну суму - 249 762,00 грн., зі строком платежу - за пред'явленням.

Відповідно до наявного в матеріалах справи акту зміни за векселями від 09.09.2010р. позивачем та ТОВ «Євротурбуд» було змінено строк платежу за наведеними векселями на 31.03.2012р.Вказані векселі були емітовані та передані позивачем для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари та виконанні роботи.

Матеріалами справи, актом від 30.04.2014 року № 1439/20-33-22-01-07 та поясненнями позивача підтверджується, що зазначені емітовані та передані позивачем ТОВ «Інтехмаш», ПП «Сканто» та ТОВ «Євротурбуд» векселі станом на момент розгляду справи векселедержателями до платежу не пред'явленні.

З урахуванням зазначеного строк позовної давності за векселями, що були емітовані позивачем та передані ТОВ «Інтехмаш», ПП «Сканто» та ТОВ «Євротурбуд» на загальні суми 365 010,00 грн., 697 344,18 грн. та 249 762,00 грн. відповідно, не може сплинути раніше ніж у березні 2015р. та не сплив у періоді, за який відповідачем проведено перевірку (01.01.2011 - 31.12.2013р.) та за наслідками якої було складено акт від 30.04.2014 року №1439/20-33-22-01-07.

З огляду на зазначені обставини висновок відповідача про порушення позивачем п.п. 14.1.11. п. 14.1. ст. 14., п.п. 135.5.4. п. 135.5. ст. 135 Податкового кодексу України по відношенню до заборгованості позивача перед ТОВ «Інтехмаш», ПП «Сканто», та ТОВ «Євротурбуд» за складеними та переданими зазначеним суб'єктам господарювання векселями на загальні суми 365 010,00 грн., 697 344,18 грн. та 249 762,00 грн. відповідно зроблений відповідачем всупереч положенням законодавства.

В акті перевірки відповідачем зазначено, що розмір заборгованості позивача за емітованими та переданими ТОВ «Євродез-2007», ТОВ ТБ «Хімік» та ТОВ «Дім Споживчого Побуту-Бриз» векселями підлягав включенню до складу доходу з відповідним збільшенням доходу позивача за 1-й квартал 2011р. на суму 471 613,00 грн., 4-й квартал 2011р. на суму 1 086 738,00 грн. та за 3-й квартал 2012р. на суму 47 395,00 грн. у зв'язку з державною реєстрацію припинення ТОВ «Євродез-2007», ТОВ ТБ «Хімік» та ТОВ «Дім Споживчого Побуту-Бриз» які було здійснено 25.02.2011р., 05.10.2011р. та 28.09.2012р. відповідно.

Позивачем до матеріалів справи надані акти приймання-передачі векселів, якими підтверджується передання позивачем:

- ТОВ «Євродез-2007» простих векселів (№ АА 0510413 на суму 50 000,00 грн., дата складання - 05.08.2010р.; № АА 0510414 на суму 50 000,00 грн., дата складання - 05.08.2010р.; № АА 0510415 на суму 50 000,00 грн., дата складання - 05.08.2010р.; № АА 0510416 на суму 50 000,00 грн., дата складання - 05.08.2010р.; № АА 0510417 на суму 50 000,00 грн., дата складання - 05.08.2010р.; № АА 0510418 на суму 50 000,00 грн., дата складання - 05.08.2010р.; № АА 0510419 на суму 50 000,00 грн., дата складання - 05.08.2010р.; № АА 0510420 на суму 50 000,00 грн., дата складання - 05.08.2010р.; № АА 0510421 на суму 50 000,00 грн., дата складання - 05.08.2010р.; № АА 0510422 на суму 21 613,00 грн., дата складання - 05.08.2010р.) на загальну суму 471 613,00 грн., зі строком платежу - за пред'явленням;

- ТОВ ТБ «Хімік» простих векселів (№ АА 0510401 на суму 30 000,00 грн., дата складання - 17.03.2010р.; № АА 0510402 на суму 30 000,00 грн., дата складання - 17.03.2010р.; № АА 0510403 на суму 30 000,00 грн., дата складання - 17.03.2010р.; № АА 0510404 на суму 30 000,00 грн., дата складання - 17.03.2010р.; № АА 0510405 на суму 30 000,00 грн., дата складання - 17.03.2010р.; № АА 0510406 на суму 30 000,00 грн., дата складання - 17.03.2010р.; № АА 0510407 на суму 30 000,00 грн., дата складання - 17.03.2010р.; № АА 0510408 на суму 30 000,00 грн., дата складання - 17.03.2010р.; № АА 0510409 на суму 30 000,00 грн., дата складання - 17.03.2010р.; № АА 0510410 на суму 30 000,00 грн., дата складання - 17.03.2010р.; № АА 0510411 на суму 30 000,00 грн., дата складання - 17.03.2010р.; № АА 0510412 на суму 25 000,00 грн., дата складання - 17.03.2010р.; № АА 0510577 на суму 17 934,00 грн., дата складання - 28.12.2009р.; № АА 0510574 на суму 35 000,00 грн., дата складання - 24.12.2009р.; № АА 0510575 на суму 35 000,00 грн., дата складання - 24.12.2009р.; № АА 0510576 на суму 35 000,00 грн., дата складання - 24.12.2009р.; № АА 0510551 на суму 20 000,00 грн., дата складання - 04.12.2009р.; № АА 0510552 на суму 20 000,00 грн., дата складання - 04.12.2009р.; № АА 0510553 на суму 20 000,00 грн., дата складання - 04.12.2009р.; № АА 0510554 на суму 20 000,00 грн., дата складання - 04.12.2009р.; № АА 0510555 на суму 20 000,00 грн., дата складання - 04.12.2009р.; № АА 0510556 на суму 20 000,00 грн., дата складання - 04.12.2009р.; № АА 0510557 на суму 20 000,00 грн., дата складання - 04.12.2009р.; № АА 0510558, на суму 20 000,00 грн., дата складання - 04.12.2009р.; № АА 0510559 на суму 20 000,00 грн., дата складання - 04.12.2009р.; № АА 0510560 на суму 20 000,00 грн., дата складання - 04.12.2009р.; № АА 0510561 на суму 18 000,00 грн., дата складання - 04.12.2009р.; № АА 0510679 на суму 20 000,00 грн., дата складання - 03.11.2009р.; № АА 0510680 на суму 20 000,00 грн., дата складання - 03.11.2009р.; № АА 0510681 на суму 20 000,00 грн., дата складання - 03.11.2009р.; № АА 0510682 на суму 20 000,00 грн., дата складання - 03.11.2009р.; № АА 0510683 на суму 20 000,00 грн., дата складання - 03.11.2009р.; № АА 0510684 на суму 20 000,00 грн., дата складання - 03.11.2009р.; № АА 0510685 на суму 20 000,00 грн., дата складання - 03.11.2009р.; № АА 0510686 на суму 20 000,00 грн., дата складання - 03.11.2010р.; № АА 0510687 на суму 20 000,00 грн., дата складання - 03.11.2009р.; № АА 0510688 на суму 20 000,00 грн., дата складання - 03.11.2009р.; № АА 0510689 на суму 20 000,00 грн., дата складання - 03.11.2009р.; № АА 0510670 на суму 20 000,00 грн., дата складання - 03.11.2009р.; № АА 0510678 на суму 50 000,00 грн., дата складання - 08.10.2009р.; № АА 0510677 на суму 50 000,00 грн., дата складання - 08.10.2009р.; № АА 0510676 на суму 50 000,00 грн., дата складання - 08.10.2009р.) на загальну суму 1 086 738,00 грн., зі строком платежу - за пред'явленням;

- ТОВ «Дім Споживчого Побуту-Бриз» простих векселів (№ АА 0510578 на суму 20 000,00 грн., дата складання - 29.01.2010р.; № АА 0510579 на загальну суму 27 394,60 грн., дата складання - 29.01.2010р.) на загальну суму 47 394,60 грн., зі строком платежу - за пред'явленням.

Зазначені векселі були емітовані та передані позивачем для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари. Матеріалами справи, актом від 30.04.2014 року № 1439/20-33-22-01-07 та поясненнями позивача підтверджується, що зазначені емітовані та передані позивачем ТОВ «Євродез-2007», ТОВ ТБ «Хімік», та ТОВ «Дім Споживчого Побуту-Бриз» векселі станом на момент розгляду справи векселедержателями до платежу не пред'явленні та обліковуються позивачем на 621 рахунку бухгалтерського обліку - «Короткострокові векселі видані».

Відповідно до п.п. «в» п.п. 14.1.11. п. 14.1. ст. 14., п.п. 135.5.4. п. 135.5. ст. 135 Податкового кодексу України безнадійна заборгованість - заборгованість суб'єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв'язку з їх ліквідацією.

Згідно ч. 1 ст. 14 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» вексель - цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю).

Положеннями ч. 1 ст. 11 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі встановлено, що будь-який переказний вексель, навіть виданий без прямого застереження про наказ, може бути переданий шляхом індосаменту. Вчинений на векселі індосамент в силу приписів ч. 1 ст. 14 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі переносить всі права, що випливають з переказного векселя.

Як передбачено ст. 77 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі положення ст. 11 та 14 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі підлягають застосуванню також і по відношенню до простих векселів.

З огляду на положення вищезазначених норм, суд зазначає, що особливістю простого векселя є те, що боржником за таким векселем завжди виступає векселедавець. Векселедержателем, у свою чергу, може бути будь яка особа, що отримала відповідний вексель на законних підставах та з дотриманням вимог Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі, зокрема внаслідок використання такого простого векселя як засобу платежу у розрахунках з третіми особами або здійснивши відчуження відповідного векселя. У такому випадку припиняється право вимоги одного кредитора (попереднього векселедержателя) і виникає право вимоги у іншого кредитора (нового векселедержателя). Отже, після ліквідації попереднього векселедержателя вексель не втрачає своєї сили боргового цінного паперу та може і надалі використовуватися в обігу до закінчення строку платежу за ним. При цьому, законодавство не зобов'язує попереднього та нового векселедержателів повідомляти векселедавця про зміну управленої сторони за векселем, внаслідок чого векселедавець позбавлений можливості самостійно встановити належного векселедержателя того чи іншого векселя станом на конкретний дату.

З наведеного вбачається, що лише за умови достовірно встановленої наявності в активах векселедержателя на дату його припинення виданих позивачем простих векселів можна робити висновок про не включення до складу оподаткованого доходу суми безнадійної заборгованості за векселями.

Згідно ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не подано жодних доказів наявності в момент припинення ТОВ «Євродез-2007», ТОВ ТБ «Хімік» та ТОВ «Дім спож. Побуту Бриз» на їх балансі непогашеної заборгованості Публічного акціонерного товариства «Харківський лакофарбовий завод «Червоний хімік» за вищезазначеними векселями, акт перевірки таких відомостей не містить.

Враховуючи зазначене відсутні підстави вважати, що на момент припинення ТОВ «Євродез-2007», ТОВ ТБ «Хімік» та ТОВ «Дім Споживчого Побуту-Бриз» позивач мав кредиторську заборгованість перед зазначеними суб'єктами господарювання.

З огляду на зазначене суд вважає необґрунтованим твердження відповідача, що заборгованість позивача перед ТОВ «Євродез-2007», ТОВ ТБ «Хімік» та ТОВ «Дім Споживчого Побуту-Бриз» набула статус безнадійної.

Суд також відмічає, що виходячи з граматичної конструкції п.п. «в» п.п. 14.1.11. п. 14.1. ст. 14., п.п. 135.5.4. п. 135.5. ст. 135 Податкового кодексу України зазначена норма відноситься лише до тих суб'єктів господарювання, які оголошені банкрутами або щодо яких проведено державну реєстрацію припинення, а не до тих, які мали відносини з платниками податків, що у подальшому були оголошені банкрутами або щодо яких було здійснено державну реєстрацію припинення. Отже, ознака безнадійної заборгованості, що визначена абз. «в» пп. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 ПКУ може відноситися до наявної дебіторської заборгованості у суб'єкта господарювання, а не кредиторської.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про безпідставність посилань податкового органу на порушення Публічним акціонерним товариством «Харківський лакофарбовий завод «Червоний хімік» положень п. 1.25. ст. 1, п.п. 4.1.6. п. 4.1. ст. 4, ст. 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а також п.п. 14.1.11. п. 14.1. ст. 14., п.п. 135.5.4. п. 135.5. ст. 135 Податкового кодексу України.

Щодо податкового повідомлення - рішення № 0000242212 від 19.05.2014р.

Як з'ясовано судовим розглядом, фактичною підставою для винесення податкового повідомлення-рішення № 0000242212 від 19.05.2014р. слугували відображені в акті перевірки від 30.04.2014 року № 1439/20-33-22-01-07 висновки відповідача про відсутність факту реального вчинення господарських операцій між позивачем та ПП «Регіон-04». Підставою для таких висновків є отриманий відповідачем від Індустріальної МДПІ м. Харкова Х/о ДПС акт «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Регіон-04» (код ЄДРОПУ 32759862), щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків їх реальності та повноти відображення в обліку за період 01.01.2011 по 30.06.2012 від 10.08.2012 №560/22-207/32759862», який підтверджує неможливість здійснення ПП «Регіон-04» господарської діяльності

З метою здійснення своєї господарської діяльності, позивачем за перевіряємий період вчинено операції по придбанню товару у ПП «Регіон-04» (код 32759862).

Здійснення зазначеної господарської операції з придбання товарів підтверджується первинними документами, а саме: рахунком-фактури № 28/02 від 28.02.2012р., видатковою накладною № 29/02 від 29.02.2012р., прибутковим ордером № 27/03 від 01.03.2012р., карткою складського обліку та податковою накладною № 42 від 29.02.2012р., подорожнім листом № 086728 від 29.02.2012р., які містяться в матеріалах справи.

Зазначені первинні документи підтверджують зміни майнового стану як позивача так і ПП «Регіон-04» внаслідок здійснення господарської операції, рух активів під час здійснення такої операції та відповідні зміни в бухгалтерському та податковому обліку позивача.

Товар придбаний у ПП «Регіон-04» був використаний позивачем у власній господарській діяльності шляхом виробництва герметика з подальшим продажем готової продукції Республіканському унітарному підприємству «Мінський тракторний завод», що підтверджується наступними наявними в матеріалах справи первинним документами: договором № 1 від 17.08.2011р., видатковою накладною № КХ-0000080 від 29.03.3012р., довіреністю № 02419 від 24.03.2012р. та вантажною митною декларацією № 807100000/2012/И1С944

Розрахунки між суб'єктами господарювання під час придбання товару у ПП «Регіон-04» та подальшого продажу готової продукції Республіканському унітарному підприємству «Мінський тракторний завод» проводились у безготівковій формі, що підтверджується банківськими виписками, наявними в матеріалах справи.

Судом встановлено, що при здійсненні поставки придбаного позивачем у ПП «Регіон-04» товару товар поставлявся до складських приміщень позивача, які належать останньому на підставі договору купівлі-продажу державного майна орендного підприємства «Харківській лакофарбовий завод «Червоний хімік» від 10.06.1994р. .

Вказане спростовує твердження відповідача про відсутність факту реального вчинення господарської операції між позивачем та ПП «Регіон-04».

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає, що правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені статтею 201 Податкового кодексу України. Виходячи із змісту положень наведеної норми права, формування податкового кредиту залежить від документального підтвердження нарахування (сплати) податку. Внаслідок застосування зазначених правил, платник податку повинен визначити дату виникнення права на включення відповідних сум податку до податкового кредиту, та відповідно - суму податку, яку він має право включити до складу податкового кредиту.

Згідно з п.п. 14.1.181 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Норми п. 201.1, п. 201.4, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України встановлюють, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну в момент виникнення податкових зобов'язань продавця, яка є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Приписами п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України забороняється включення до складу податкового кредиту сум податку, не підтверджених належним чином оформленими податковими накладними.

Згідно п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.8 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Частинами другою та третьою ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Надані позивачем первинні документи за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства, наявності недоліків (дефектів форми, змісту або походження), які б згідно з п. 201.1, п. 201.4, п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України, ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», п. 2.4 затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку спричиняли втрату означеними накладними юридичного статусу первинних документів судом не виявлено.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Дата виникнення податкових зобов'язань платника ПДВ визначається згідно з нормами ст. 187 Податкового кодексу України, а дата виникнення податкового кредиту визначається, згідно з нормами ст. 198 Податкового кодексу України.

Суд зазначає, що сума податкового кредиту підтверджена відповідною податковою накладною, яка не має недоліків та відповідає вимогам п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України. В свою чергу, податкова накладна складена на підставі видаткової накладної.

Факт придбання товару підтверджується документально первинними бухгалтерськими документами, що були надані до суду а саме: видатковою накладною, податковою накладною та банківськими виписками.

Судом не встановлено невідповідності даних податкової накладної фактичним обставинам. Як свідчать матеріали справи, факт здійснення господарської операції між позивачем та ПП «Регіон-04» у перевіряємому періоді підтверджується документально.

На час видачі податкової накладної № 42 від 29.02.2012р. постачальника товару ПП «Регіона-04» було зареєстровано в установленому законом порядку, зазначений суб'єкт господарювання мав статус платника ПДВ, свідоцтво платника ПДВ не було анульовано на момент здійснення господарської операції, докази що спростовують ці обставини відповідачем до суду не надано.

Представник відповідача в судовому засіданні не заперечує проти правильності оформлення податкової накладної, яка виписувалися контрагентом позивача, та згідно якої позивач скористався правом на формування податкового кредиту.

В ході перевірки відповідачем не встановлено наявності у позивача наміру отримати за вищевказаними договорами поставки іншого результату, ніж придбання товару. Досліджуючи витребувані та приєднані до справи документи, суд відзначає, що матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом при здійсненні господарської операції взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст. 11 КАС України не виявлено. При цьому, суд бере до уваги, що доказів, які б вказували на відсутність реальності господарських операцій за цими договорами поставки, за правилами ч. 2 ст. 71 КАС України відповідач до суду не подав.

Ст. 16 Податкового кодексу України передбачає, що особами, відповідальними за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету, та за повноту та своєчасність його внесення до бюджету є платники податку.

Згідно п. 36.5 ст. 36 Податкового кодексу України, відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків.

При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів

Законом не встановлено обмежень по включенню до складу податкового кредиту сум ПДВ по товарах, послугах з підстав викладених відповідачем, за умови, що такий продавець зареєстрований платником податку на додану вартість, за наявності належним чином оформлених податкових накладних, та за наявності фактичного здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг).

Ця позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Європейського Суду з прав людини, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

До суду не надано доказів фактичної відсутності операцій по придбанню позивачем товару у ПП «Регіон-04» у лютому 2012р.

Посилання відповідача в ході перевірки для доведення недотримання суб'єктом підприємницької діяльності вимог Податкового кодексу України на акт про неможливість проведення зустрічної звірки складений відносно ПП «Регіон-04 від 10.08.2012р. №560/22-207/32759862, суд не приймає до уваги, оскільки такий акт, з огляду на приписи Постанови КМУ № 1232 від 27.12.2010р. "Про затвердження порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок" лише фіксує факт неможливості вчинення дій з проведення звірки та не може містити висновку щодо відсутності факту здійснення господарської діяльності, оскільки первинні документи при цьому не досліджувались.

Наведене вище свідчить про те, що позивач правомірно включив до податкового кредиту суми, які підтверджені податковою накладною, складеною контрагентом позивача, у зв'язку з придбанням позивачем товарів, які були в подальшому використані ним в оподатковуваних операціях. За таких обставин твердження відповідача про заниження податкового кредиту, з викладених в акті перевірки підстав не ґрунтується на вимогах чинного законодавства.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про безпідставність посилань податкового органу на порушення Публічним акціонерним товариством «Харківський лакофарбовий завод «Червоний хімік» вимог п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України.

Як з'ясовано судовим розглядом, фактичною підставою для винесення податкового повідомлення-рішення № 0007681706 від 19.05.2014р. щодо збільшення грошового зобов'язання позивача зі штрафів та санкцій по податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються податковими агентами із доходів платників податку у вигляді заробітної плати на загальну суму 1 101 819,71 грн. став висновок відповідача про порушення позивачем п.п. 168.1.2. п.п. 168.1.5. п. 168.1. ст. 168 п. 176.2. ст. 176 Податкового кодексу України шляхом несвоєчасного та неповного перерахування податку на доходи фізичних осіб протягом періоду травень 2012р. - грудень 2013р.

Щодо податкового повідомлення - рішення № 0007681706 від 19.05.2014р.

Не погоджуючись з сумою визначених відповідачем штрафів по податку на доходи фізичних осіб позивач зазначає, що при визначенні розміру штрафу відповідач застосовував по відношенню до одних і тих же порушень одночасно штрафи, що передбачені законодавством як за разове так і за триваюче порушення.

Відповідачем до матеріалів справи наданий розрахунок повноти і своєчасності перерахування до бюджету сум податку з доходів фізичних осіб. Зазначеним доказом підтверджується спосіб розрахунку розміру штрафів, який використовувався відповідачем при визначенні суми грошового зобов'язання, зазначеного у податковому повідомленні-рішенні № 0007681706 від 19.05.2014р.

Як свідчать наявні в матеріалах справи докази при визначенні розміру штрафу за несвоєчасне та неповне перерахування позивачем податку на доходи фізичних осіб відповідачем здійснювалося послідовне нарахування штрафу в розмірі 25, 50 та 75 відсотків, який нараховувався на всю суму недоїмки позивача, що включала до себе в тому числі і суми по відношенню до яких вже раніше застосовувалися санкції у розмірі 25 та/або 50 відсотків. Остаточний розмір штрафу був визначений відповідачем шляхом складення між собою всіх окремих з числа послідовних нарахувань штрафу. Зазначене підтверджується нарахуванням здійсненим відповідачем. Так, наприклад:

- за листопад 2012р. при підтвердженому позивачем розмірі податкового боргу позивача у 12 238,06 грн. відповідачем нарахований штраф виходячи з суми податкового боргу - 17 583,02 грн., при цьому, нарахування штрафу за листопад 2012р. було здійснено відповідачем 5 разів, внаслідок чого загальний розмір штрафу за листопад 2012р. склав 59 496,30 грн. Зазначена сума штрафу складає майже 486 % від розміру податкового боргу позивача за листопад 2012р.;

- за грудень 2012р. при підтвердженому позивачем розмірі податкового боргу позивача за грудень 2012р. у 9 549,68 грн. відповідачем нарахований штраф виходячи з суми податкового боргу - 19 923,70 грн., при цьому, нарахування штрафу за грудень 2012р. було здійснено відповідачем 4 рази, внаслідок чого загальний розмір штрафу за грудень 2012р. склав 45 923,60 грн. Зазначена сума штрафу складає майже 481 % від розміру податкового боргу позивача за грудень 2012р.

П. 127.1. ст. 127 Податкового кодексу України передбачено, що ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Дії, передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Таким чином, п. 127.1. ст. 127 Податкового кодексу України передбачено послідовне збільшення розміру штрафу кожен з яких нараховується на суму податку, що підлягає сплаті до бюджету за наслідками окремого податкового періоду.

Відповідно до п. 168.1.5. ст. 168 Податкового кодексу України якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

Системне тлумачення п. 127.1. ст. 127 та п. 168.1.5. ст. 168 Податкового кодексу України дозволяє зробити висновок, що порушити приписи п. 168.1.5. ст. 168 Податкового кодексу України щодо сплати податкових зобов'язань за конкретний податковий період можливо лише один раз, не перерахувавши до бюджету податок на доходи фізичних осіб у строки, встановлені Податковим кодексом України для місячного податкового періоду. З огляду на наведене, і нарахування штрафу за порушення приписів п. 168.1.5. ст. 168 Податкового кодексу України шляхом не перерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб за конкретний податковий період можливо здійснити лише одного разу.

Зазначене свідчить, що передбаченою п. 127.1. ст. 127 Податкового кодексу України базою для нарахування штрафу у випадку неодноразового порушення платником податків строків виконання зобов'язань податкового агенту є сума податку яка підлягала сплаті до бюджету за окремий відповідний податковий період, яким у випадку п. 168.1.5. ст. 168 Податкового кодексу України є місячний податковий період. Зазначена сума не може включати до себе податкові зобов'язання на які вже нараховувалися передбачені п. 127.1. ст. 127 Податкового кодексу України штрафи.

Податковим органом зазначені положення Податкового кодексу України дотримано не було.

В матеріалах справи наявний здійснений позивачем розрахунок розміру штрафу за порушення п. 168.1.5. ст. 168 Податкового кодексу України з доданими до нього первинним документами бухгалтерського обліку. Протягом судового розгляду справи зазначений розрахунок був досліджений судом за наслідками чого було встановлено відповідність здійсненого позивачем розрахунку положенням п. 127.1. ст. 127 Податкового кодексу України.

Так, наданий розрахунок містить суми податкового боргу за кожен податковий період починаючи з березня 2012р. з нарахуванням штрафу в розмірі 25 % від розміру податкового боргу за перше порушення п. 168.1.5. ст. 168 Податкового кодексу України, яке було здійснено в березні 2012р. (нарахований штраф складає 3 165,29 грн.), з нарахуванням штрафу в розмірі 50 % від розміру податкового боргу за друге порушення п. 168.1.5. ст. 168 Податкового кодексу України, яке мало місце в червні 2012р. (нарахований штраф складає 2 358,42 грн.) та з подальшим нарахуванням штрафу в розмірі 75 % від розміру податкового боргу за відповідний податковий період за третє та кожне наступне порушення (нарахований штраф складає: за серпень 2012р. - 1 600,86 грн., за вересень 2012р. - 8 013,62 грн., за жовтень 2012р. - 8 672,36 грн, за листопад 2012р. - 8 728,55 грн., за грудень 2012р. - 7 499,76 грн., за за січень 2013р. - 8 187,26 грн., за лютий 2013р. - 6 835,22 грн., за березень 2013р. - 6 191,06 грн., за квітень - 7 513,76 грн., за травень 2013р. - 6 060,57 грн., за червень 2013р. - 4 288,37 грн., за липень 2013р. - 5 620,75 грн., за серпень 2013р. - 6825,89 грн., за вересень 2013р. - 6 233,70 грн., за жовтень 2013р. - 6 506,73 грн., за листопад 2013р. - 7 085,53 грн., за грудень 2013р. - 6 718,00 грн.). Зазначені позивачем в розрахунку розміру штрафу за порушення п. 168.1.5. ст. 168 Податкового кодексу України розмір податкового боргу з податку з доходів фізичних осіб в розрізі податкових періодів з березня 2012р. по грудень 2013р. підтверджується наявними в матеріалах справи копіями розрахунково-платіжних відомостей, фактичне погашення позивачем податкових зобов'язань та податкового боргу з податку з доходів фізичних осіб підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних документів.

З урахуванням викладеного суд доходить висновку, що розмір штрафу за несвоєчасне перерахування до бюджету сум податку з доходів фізичних осіб складає 118105,67 грн., у зв'язку з чим податкове повідомлення-рішення відповідача № 0007681706 від 19.05.2014р.,підлягає частковому скасуванню, а саме в частині збільшення грошового зобов'язання Публічного акціонерного товариства «Харківський лакофарбовий завод «Червоний хімік» зі штрафів та санкцій по податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються податковими агентами із доходів платників податку у вигляді заробітної плати, на суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у розмірі 983 714,04 грн.

З огляду на викладене позов підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 7-11, 71, 94, 160-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Харківський Лакофарбовий завод "Червоний Хімік" до Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити частково.

Скасувати повністю податкові повідомлення-рішення Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області № 0000232212, № 0000242212 від 19.05.2014р.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області № 0007681706 від 19.05.2014р в частині збільшення грошового зобов'язання Публічного акціонерного товариства "Харківський лакофарбовий завод "Червоний хімік" зі штрафів та санкцій по податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються податковими агентами із доходів платників податку у вигляді заробітної плати, на суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у розмірі 983 714,04 грн.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України (р/р 31217206784011, платник - УДКСУ у Червонозаводському районі м.Харкова, МФО 851011, код 37999628, юридична адреса: м.Харків, вул. Плеханівська 29) на користь Публічного акціонерного товариства "Харківський лакофарбовий завод "Червоний хімік" (61071, м. Харків, вул. Новожанівська, 1, код 00204234) витрати зі сплати судового збору у розмірі 487,20 грн. (чотириста вісімдесят сім гривень 20 копійок).

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного проваджені або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 18 серпня 2014 року.

Суддя Волошин Д.А.