Рішення

від 11.08.2014 по справі 903/689/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11 серпня 2014 р. Справа № 903/689/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранпостач КГ», м.Городенка, Івано-Франківська обл.

до Товариства з обмеженою відповідальністю «АКМ-2», с.Космівка, Іваничівського району Волинської області

про стягнення 31 657, 37 грн. заборгованості

Суддя: В.А.Пахолюк

з участю представників сторін:

від позивача: Кісілюк В.В. - директор,

від відповідача : не прибув.

Суть спору:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Гранпостач КГ», звернувшись до суду, просить стягнути з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «АКМ-2» 31 657, 37 грн. заборгованості, в т.ч. 20 944, 48 грн. передоплати, 9 330, 27 грн. збитків та 1 382, 62 грн. пені.

Обгрунтовуючи заявлену вимогу вказує, що зобов'язання між сторонами виникли на підставі договору поставки №07/30-13 від 30.07.2013 року, згідно якого продавець поставляє щебінь гранітний, а покупець приймає вказану продукцію та оплачує повну його вартість на умовах встановлених даним договором. Згідно п.6.1 договору оплата здійснюється у формі 100% передоплати шляхом перерахування грошей на розрахунковий рахунок постачальника.

Позивачем проведена попередня оплата за щебінь гранітний згідно поданих заявок в сумі 20 944, 48 грн., однак поставка здійснена не була, а тому в силу ч.2 ст.693 ЦК України позивач набув право на повернення попередньої оплати в сумі 20 944, 48 грн., яку просить стягнути згідно заявленої вимоги.

В обґрунтування вимоги про стягнення збитків позивач зазначає, що у зв'язку з неповерненням відповідачем коштів він був змушений використовувати на протязі простроченого терміну заборгованості кредитні банківські кошти для оплати заробітної плати, податкових зобов'язань підприємства та сплачувати банку проценти.

Пеню нараховує на підставі п.8.2 договору в розмірі облікової ставки НБУ.

14.07.2014 р. відповідачу направлялась претензія на суму 31 657, 37 грн., яка залишена адресатом без задоволення.

Ухвалою суду від 24.07.2014 р. порушено провадження у справі та прийнято позовну заяву до розгляду. Позивача зобов'язано: подати додаткові письмові обґрунтування позовних вимог із зазначенням норм матеріального права в частині: нарахувань пені та підстави визначення періоду прострочення виконання зобов'язання з 01.09.2013 р. по 10.07.2014 р.; позовних вимог про стягнення збитків в сумі 9 330, 27 грн. Відповідача зобов'язано: подати письмові пояснення по суті та предмету спору, довідку з ЄДРПОУ.

На виконання вимог ухвали суду позивачем подано пояснення № 08/08-2 від 08.08.2014 р. у яких зазначає, що пеня нарахована згідно умов договору - в розмірі облікової ставки НБУ від вартості недопоставленої продукції за кожний день прострочки та з врахуванням п.6 ст.232ГК України, а саме з 01.09.2013 р. по 31.03.2014 р.

Щодо розміру та підстав нарахування збитків в поясненнях № 08/08-1 від 08.08.2014 р. зазначає, що сума задіяних кредитних коштів складає 113 786, 39 грн., що підтверджує відповідними копіями платіжних доручень на перерахування вищевказаних податкових відрахувань та платежів по оплаті заробітної плати працівникам.

Разом з тим, в поясненнях та представник в судовому засіданні у вирішенні питання щодо стягнення збитків та пені повністю покладається на розсуд суду.

Відповідач вимог ухвали суду від 24.07.2014 року не виконав, письмових пояснень по суті заявленого позову не подав, в судове засідання представника не направив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення рекомендованої кореспонденції (ухвали суду).

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950р., ратифікованої Україною 17.07.1997р., кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Враховуючи, що явка представника відповідача в судове засідання не визнавалася обов'язковою, господарський суд визнав за можливе розглянути справу за його відсутності та за наявними в матеріалах справи документами у відповідності до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши в судовому засіданні представника позивача, господарський суд встановив:

30.07.2013 року між ТзОВ «АКМ-2» (Постачальник) та ТОВ «Гранпостач КГ» (Покупець) було укладено договір поставки № 07/30-13.

За загальними нормами ст. 193 ГК України, ст. 526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших актів, договору ,а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу приписів ч.6 ст.265 Господарського кодексу України та ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до правовідносин постачання застосовуються норми Цивільного кодексу України про купівлю-продаж.

Згідно п.1 ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару .

Пунктом 6.1 договору визначено, що оплата вартості товару покупцем здійснюється у формі 100% передоплати шляхом перерахунку грошей на розрахунковий рахунок постачальника відповідно до кількості товару.

На виконання умов договору, позивачем було проведено по заявках відповідну передоплату товару в сумі 20 944, 48 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 1367 від 12.08.2013 року, № 1378 від 20.08.2013 року.

Водночас в порушення умов договору поставка товару (щебеню гранітного) згідно договору поставки відповідачем не була проведена.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч.2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право: 1) вимагати передання оплаченого товару або 2) повернення суми попередньої оплати.

Наведена норма кореспондується з приписами ст. 670 ЦК України.

Згідно із ч. 1 ст. 670 ЦК України якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати: 1) передання кількості товару, якої не вистачає, або 2) відмовитися від переданого товару та його оплати, 3) а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Тобто, у відповідача виник обов'язок по поверненню позивачу сплачених коштів в сумі 20 944,48 грн. на підставі ч.2 ст.693 ЦК України.

14.07.2014 р. позивачем на адресу відповідача було направлено претензію № 07/14-1 з вимогою погасити борг, однак остання залишена без задоволення.

Таким чином вимога щодо стягнення з відповідача грошових коштів в сумі 20 944,48 грн. ґрунтується на нормах чинного законодавства і підлягає задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 9 330, 27 грн. збитків.

В обґрунтування вимоги про стягнення збитків позивач зазначає, що у зв'язку з неповерненням відповідачем коштів він був змушений використовувати на протязі простроченого терміну заборгованості кредитні банківські кошти для оплати заробітної плати, податкових зобов'язань підприємства та сплачувати банку проценти. Сума задіяних кредитних коштів складає 113 786, 39 грн., що підтверджує відповідними копіями платіжних доручень.

Між тим, суд приходить до висновку про необґрунтованість вимоги позивача щодо стягнення збитків в сумі 9 330, 27 грн.

Згідно вимог ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Водночас, як правило для застосування даної норми закону необхідна наявність складу цивільного правопорушення: порушення цивільного права та інтересу; завдання збитків та причинний зв'язок між порушенням права та збитками.

Позивачем при заявленні даного позову та на вимогу суду не було доведено про наявність реальних збитків, а відтак про порушення його цивільного права та права на їх відшкодування.

Щодо вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 1 382, 62 грн.

Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, при цьому статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частина 1 статті 546 ЦК України передбачає, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

У відповідності до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно пункту 8.2 договору у випадку несвоєчасного виконання умов даного договору, постачальнику нараховується пеня в розмірі облікової ставки НБУ від вартості недопоставленої продукції за кожний день прострочки.

Між тим, термін виконання зобов'язання сторони в договорі не визначили.

Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Претензія з вимогою погасити борг відповідно до поштової квитанції направлена відповідачу 15.07.2014 р.

Водночас, з позовною заявою до суду позивач звернувся 21.07.2014 р., що свідчить про відсутність правових підстав для нарахування пені.

Позивачем при подачі позову сплачено судовий збір в сумі 1 827, 00 грн., який відповідно до ст.49 ГПК України розподіляється між сторонами пропорційно розміру задоволених позовних вимог

Господарський суд, керуючись ст.ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 22, 526, 530, 549, 610, 612, 670, 692-693 Цивільного кодексу України, ст. ст. 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -

вирішив:

1. Позов задовольнити частково в сумі 20 944, 48 грн.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АКМ - 2» (45312, с.Космівка, Іваничівський район, Волинська обл., код ЄДРПОУ 35671982)

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранпостач КГ» (78100, Івано-Франківська обл., м.Городенка, вул.Шевченка, 88, код ЄДРПОУ 34367765) 20 944, 48 грн. боргу та 1 208, 74 грн. в повернення по сплаті судового збору.

3. В позові на суму 10 712, 89 грн. відмовити.

Повне рішення складено 13.08.2014 р.

Суддя В. А. Пахолюк