Рішення

від 14.08.2014 по справі 904/5464/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14.08.14р. Справа № 904/5464/14

За позовом JERAMINO ENTERPRISES LIMITED (Джераміно Ентерпрайзес Лімітед), м. Нікосія, Кіпр

до відповідача-1: Приватного підприємства "АКТИВ", м. Київ

відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАКТОР ЛЕКС", м. Павлоград, Дніпропетровська область

про стягнення 8 863 788,68 дол. США

Суддя Колісник І.І.

Представники:

від позивача: Міхович Н.А., довіреність № б/н від 08.08.2014 року, представник;

від відповідача-1: не з'явився;

від відповідача-2: Мовчан Д.Ю., наказ № 1 від 10.09.2013 року, директор.

СУТЬ СПОРУ:

JERAMINO ENTERPRISES LIMITED звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом та з урахуванням уточнень до позову (а.с. 56 том 1) просить стягнути з Приватного підприємства "АКТИВ" заборгованість у сумі 8 858 788,68 доларів США, а також стягнути солідарно з Приватного підприємства "АКТИВ" та з Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАКТОР ЛЕКС" заборгованість у сумі 5 000,00 доларів США.

Усього ціна позову складає 8 863 788,68 доларів США (8858788,68 + 5000,00 = 8863788,68), що в еквіваленті за офіційним курсом гривні до долара США станом на день сплати судового збору - 16.07.2014 року (11,718072 грн. за 1 долар США) складає 103866513,95 грн.

Судовий збір у сумі 73 080,00 грн. позивач просить стягнути з відповідача-1.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що ним на підставі договору позики № 25 від 02.04.2008 року було надано Приватному підприємству "АКТИВ" позику у сумі 8 497 332,48 доларів США, яка останнім у визначений договором строк - до 30.04.2014 року не повернута. На вказану заборгованість позивач нарахував відсотки за користуванням позикою у сумі 366 456,20 доларів США, які разом із частиною основного боргу заявлені ним до стягнення з Приватного підприємства "АКТИВ" у загальній сумі 8 858 788,68 доларів США. Залишок основного боргу у сумі 5 000,00 доларів США позивачем заявлені до стягнення солідарно з відповідачів відповідно до договору поруки № 1 від 20.01.2014 року, за яким передбачена часткова відповідальність Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАКТОР ЛЕКС".

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, наведених у позові.

Приватне підприємство "АКТИВ" свого повноважного представника у судове засідання не направило. У відзиві на позов посилається на те, що ним отримано від позивача позику у загальній сумі 8 497 332,48 доларів США, але у зв'язку з важким економічним, політичним становищем в країні, інфляційними процесами, важким становищем підприємства, він не має змоги виконати зобов'язання за договором позики та повернути позивачу отриману суму грошових коштів. Також у відзиві просить надати відстрочку та розглянути справу без участі його представника (а.с. 155 том 1).

Товариство з обмеженою відповідальністю «ФАКТОР ЛЕКС» до початку судового засідання відзив на позов не надало.

У судовому засіданні представник ТОВ «ФАКТОР ЛЕКС» визнав наявність договірних зобов'язань з поруки у межах 5000 доларів США перед позивачем щодо належного виконання Приватним підприємством «АКТИВ» зобов'язань з повернення позичкових коштів. Проте зазначив про відсутність можливості виконати свої зобов'язання поручителя внаслідок нестабільного економічного і політичного становища в регіоні, в якому він здійснює свою господарську діяльність.

Після судового засідання до суду надійшов письмовий відзив, у якому ТОВ «ФАКТОР ЛЕКС» не заперечує проти своїх зобов'язань солідарно з ПП «АКТИВ» відповідати за договором позики, однак просить надати йому відстрочку на шість місяців, або до зниження офіційного курсу долара США до гривні.

Розгляд справи призначався на 14.08.2014 року.

У судовому засіданні 14.08.2014 року проголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Заслухавши пояснення представника позивача та відповідача-2, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

02.04.2008 року між JERAMINO ENTERPRISES LIMITED, яке відповідно до апостильованого 05.09.2006 року у Нікосії (Республіка Кіпр) свідоцтва про реєстрацію НЕ 173569 НЕ 44, виданого у Нікосії 11.03.2006 року, є компанією з обмеженою відповідальністю /а.с. 75 том 1/ (далі - Позивач, Позикодавець) та Приватним підприємством "АКТИВ" (далі - Відповідач-1, Позичальник) укладено договір позики № 25 (далі - Договір позики).

Відповідно до пункту 1.1. договору позики позикодавець надає позичальникові, а позичальник одержує у позикодавця позику у сумі 30 000 000,00 доларів США на строк 21 місяць з дати підписання договору зі сплатою фіксованої процентної ставки у розмірі 9,9% річних від наданої суми позики у порядку та на умовах, передбачених цим договором. У будь-якому випадку граничний строк повернення позики 31.12.2009 року.

Зазначений строк повернення суми позики вказаний також і у преамбулі договору позики.

У подальшому сторони внесли зміни до преамбули та пункту 1.1. договору позики та визначили наступний строк її повернення:

до 31.03.2010 року - відповідно до додаткової угоди № 2 від 11.12.2009 року (а.с. 23 - 25 том 1);

до 30.06.2010 року - відповідно до додаткової угоди № 3 від 12.03.2010 року (а.с. 26 - 28 том 1)

до 30.09.2010 року - відповідно до додаткової угоди № 4 від 15.06.2010 року (а.с. 29 - 30 том 1);

до 31.12.2010 року - відповідно до додаткової угоди № 5 від 15.09.2010 року (а.с. 31 - 32 том 1);

до 31.03.2011 року - відповідно до додаткової угоди № 6 від 15.12.2010 року (а.с. 33 - 35 том 1);

до 31.03.2012 року - відповідно до додаткової угоди № 7 від 15.03.2011 року (а.с. 36 - 37 том 1);

до 31.12.2013 року - відповідно до додаткової угоди № 8 від 15.04.2012 року (а.с. 38 - 39 том 1);

до 31.12.2015 року - відповідно до додаткової угоди № 9 від 02.10.2013 року (а.с. 40 - 41 том 1);

до 30.04.2014 року - відповідно до додаткової угоди № 10 від 08.04.2014 року (а.с. 43 - 43 том 1).

Пунктом 1.2. договору позики сторони передбачили перерахуванння її на рахунок позичальника № 2600130061901 в Київській філії банку "Кредит-Дніпро", МФО 320898.

У подальшому банківські рахунки позичальника для зарахування позичкових коштів змінювались на наступні:

№ 2600630065801 в Київській ФПАТ "Банк Кредит Дніпро", МФО 320898 - відповідно до додаткової угоди № 3 від 12.03.2010 року (а.с. 26 - 28 том 1);

№ 2600030488801 в ПАТ "Банк Кредит Дніпро", МФО 305749 - відповідно до додаткової угоди № 4 від 15.06.2010 року (а.с. 29 - 30 том 1);

№ 2600030488801 в Шовковичному відділенні м. Києва ПАТ "Банк Кредит Дніпро", МФО 305749 - відповідно до додаткової угоди № 5 від 15.09.2010 року (а.с. 31 - 33 том 1);

№ 2600030488801 в Центральному відділенні м. Києва ПАТ "Банк Кредит Дніпро", МФО 305749 - відповідно до додаткової угоди № 6 від 15.12.2010 року (а.с. 33 - 35 том 1).

За умовами договору позикодавець виступив гарантом, що кошти, надані позичальникові, походять із законних джерел і не є доходами від будь-якої злочинної діяльності. Позика буде надаватися позичальникові одним або кількома платежами протягом 5 робочих днів з дня отримання письмового запиту від позичальника на відповідну суму, починаючи з 2 кварталу 2008 року (пункт 1.3. договору позики).

Згідно з пунктом 1.4. договору позики позичальник зобов'язується повернути позикодавцю основну суму позики, визначену у пункті 1.1. цього договору, не пізніше останнього дня користування позикою. Датою погашення позики вважається дата перерахування коштів в розмірі, передбаченому у пункті 1.1. цього договору, на рахунок позикодавця.

За умовами пункту 1.5. договору позики нарахування відсотків здійснюється щомісячно. Нарахування відсотків здійснюється позикодавцем виходячи із фактичного терміну користування позикою із розрахунку 365 (366) днів на рік.

Відсотки за користування позикою сплачуються позичальником в день закінчення строку користування позикою.

Відсотки за позику сплачуються позичальником у валюті позики, зазначеній в пункті 1.1. цього договору.

Відповідно до пункту 1.8. договору позики погашення позики, сплата відсотків та інших платежів за цим договором здійснюється позичальником шляхом безготівкового перерахунку коштів.

Пунктом 3.1. договору позики передбачено, що всі платежі позичальника позикодавцю згідно умов цього договору повинні перераховуватись в належний строк в доларах США на рахунок, вказаний позикодавцем та повинні бути вільними від будь-яких відрахувань або утримань, що існують чи будуть існувати, якщо інше не вимагається від позичальника.

За змістом пункту 8.1. договору позики (в редакції додаткової угоди № 11 від 11.06.2014 року) розгляд справи стосовно можливих спорів сторони визначили на вибір позивача у господарському суді міста Києва або у господарському суді Дніпропетровської області із застосуванням чинного матеріального та процесуального законодавства України.

На виконання умов договору позики на підставі меморіальних ордерів позивач надав відповідачу-1 позику у загальній сумі 8 497 332,48 доларів США, а саме: 16.05.2008 року - 210000,00 дол. США, 03.06.2008 року - 246000,00 дол. США, 11.06.2008 року - 4897700,00 дол. США, 23.07.2008 року - 80500,00 дол. США, 06.08.2008 року - 188500,00 дол. США, 28.08.2008 року - 176500,00 дол. США, 08.09.2008 року - 132700,00 дол. США, 24.09.2008 року - 147000,00 дол. США, 26.09.2008 року - 359551,00 дол. США, 05.11.2008 року - 107000,00 дол. США, 27.11.2008 року - 112000,00 дол. США, 24.12.2008 року - 275000,00 дол. США, 05.02.2009 року - 66000,00 дол. США, 06.03.2009 року - 75000,00 дол. США, 13.03.2009 року - 5000,00 дол. США, 27.03.2009 року - 20000,00 дол. США, 08.04.2009 року - 40000,00 дол. США, 29.04.2009 року - 10000,00 дол. США, 30.04.2009 року - 20000,00 дол. США, 07.05.2009 року - 20000,00 дол. США, 20.05.2009 року - 5000,00 дол. США, 03.06.2009 року - 30000,00 дол. США, 24.06.2009 року - 30000,00 дол. США, 28.07.2009 року - 50000,00 дол. США, 26.08.2009 року - 5000,00 дол. США, 03.09.2009 року - 10000,00 дол. США, 20.10.2009 року - 5000,00 дол. США, 27.10.2009 року - 12000,00 дол. США, 17.11.2009 року - 5000,00 дол. США, 24.11.2009 року - 10500,00 дол. США, 30.11.2009 року - 2500,00 дол. США, 14.12.2009 року - 7100,00 дол. США, 16.12.2009 року - 417481,48 дол. США, 23.12.2009 року - 13500,00дол. США, 19.01.2010 року - 16000,00 дол. США, 26.01.2010 року - 500,00 дол. США, 02.02.2010 року - 3100,00 року, 09.02.2010 року - 5200,00 дол. США, 17.02.2010 року - 2500,00 дол. США, 03.03.2010 року - 11800,00 дол. США, 17.03.2010 року - 6000,00 дол. США, 24.03.2010 року - 2400,00 дол. США, 30.03.2010 року - 9400,00 дол. США, 07.04.2010 року - 8000,00 дол. США, 27.04.2010 року - 11000,00 дол. США, 12.05.2010 року - 12600,00 дол. США, 28.05.2010 року - 2600,00 дол. США, 02.06.2010 року - 15000,00 дол. США, 08.06.2010 року - 1000,00 дол. США, 23.06.2010 року - 9000,00 дол. США, 07.07.2010 року - 1500,00 дол. США, 13.07.2010 року - 15000,00 дол. США, 08.09.2010 року - 14000,00 дол. США, 06.10.2010 року - 3000,00 дол. США, 03.11.2010 року - 8500,00 дол. США, 16.11.2010 року - 444000,00 дол. США, 29.11.2010 року - 1500,00 дол. США, 03.12.2010 року - 2200,00 дол. США, 16.12.2010 року - 10000,00 дол. США, 07.02.2011 року - 6000,00 дол. США, 23.03.2011 року - 3000,00 дол. США, 20.04.2011 року - 4000,00 дол. США, 24.05.2011 року - 4000,00 дол. США, 01.07.2011 року - 4000,00 дол. США, 19.07.2011 року - 3000,00 дол. США, 17.08.2011 року - 4000,00 дол. США, 29.08.2011 року - 3500,00 дол. США, 13.09.2011 року - 2000,00 дол. США, 04.10.2011 року - 1000,00 дол. США, 01.11.2011 року - 3000,00 дол. США, 16.11.2011 року - 5500,00 дол. США, 24.01.2012 року - 7000,00 дол. США, 26.01.2012 року - 30000,00 дол. США, 14.03.2012 року - 10000,00 дол. США (а.с. 81 - 154 том 1).

У свою чергу відповідач-1 свої договірні зобов'язання з повернення грошових коштів у строк до 30.04.2014 року не виконав, що і є причиною виникнення спору.

За змістом частини першої статті 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно з положеннями статті 99 Конституції України грошовою одиницею України.

При цьому Основний закон не встановлює обмежень щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.

Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Основним законодавчим актом, який регулює правовідносини у свері валютного регулювання та валютного контролю, є Декрет Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».

За змістом статті 2 вказаного Декрету резиденти і нерезиденти мають право бути власниками валютних цінностей, що знаходяться на території України, а також мають право здійснювати валютні операції з урахуванням обмежень, встановлених цим Декретом та іншими актами валютного законодавства.

Отже, визначення в договорі позики грошових зобов'язань у іноземній валюті не суперечить чинному законодавству.

Така позиція узгоджується з практикою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ (ухвала від 6 лютого 2013 року у справі № 6-23439св12).

Постановою Правління Національного банку України від 17.06.2004 року № 720 (із змін. і доп.) (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15.07.2004 року за № 885/9484) затверджено Положення про порядок отримання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів і надання резидентами позик в іноземній валюті нерезидентам (далі - Положення).

Це Положення розроблене відповідно до вимог статей 7, 30, 44 Закону України "Про Національний банк України", статей 5, 11, 13 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.93 № 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", Указу Президента України "Про врегулювання порядку одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів та застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства" від 27.06.99 № 734/99 та нормативно-правових актів Національного банку України та встановлює порядок отримання резидентами (юридичними особами, фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, фізичними особами) кредитів, позик в іноземній валюті, в тому числі поворотної фінансової допомоги, від нерезидентів, а також порядок надання резидентами позик в іноземній валюті нерезидентами.

Пунктом 1.1. зазначеного Положення встановлено, що резиденти (юридичні особи, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, фізичні особи) (далі - резиденти-позичальники) можуть одержувати кредити, позики, у тому числі поворотну фінансову допомогу в іноземній валюті (далі - кредити), від нерезидентів відповідно до договорів.

Резиденти-позичальники одержують та погашають кредити лише в безготівковій формі (пункт 1.4. Положення).

З огляду на презумпцію правомірності правочину, передбачену статтею 204 Цивільного кодексу України, укладений між позивачем та відповідачем-1 договір позики є обов'язковим для виконання сторонами, оскільки відповідно до статті 11 цього ж Кодексу породжує відповідні права і обов'язки.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов укладеного договору.

За статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Невиконання зобов'язання або його виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, є порушенням зобов'язання (стаття 610 Цивільного кодексу України).

Доказів сплати позики у сумі 8 497 332,48 доларів США у визначений договором позики строк - до 30.04.2014 року відповідач-1 суду не надав. Складений повноважними представниками сторін двосторонній акт звірки розрахунків за договором позики станом на 05.08.2014 року підтверджує заборгованість відповідача-1 перед позивачем на суму 8 497 332,48 доларів США (а.с. 166 том 1).

За змістом статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики на рівні облікової ставки Національного банку України лише у тому разі, якщо договір позики не передбачає інших умов.

Відповідно до визначених пунктами 1.1, 1.5 договору позики умов нарахування та сплати процентів за користування позикою, встановлених на рівні 9,9% річних, позивач заявив до стягнення 366 456,20 доларів США, розрахованих із заборгованості у сумі 8497332,48 доларів США за період з 24.01.2013 року по 01.06.2014 року.

Перевіркою зазначеного розрахунку порушень не встановлено.

За викладеного є правомірними позовні вимоги про стягнення на користь позивача заборгованості за позикою у сумі 8 497 332,48 доларів США та процентів у сумі 366 456,20 доларів США за користування позикою.

Відповідно до частини першої статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з частинами першою та другою статті 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

20.01.2014 року між позивачем (далі - Кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ФАКТОР ЛЕКС" (далі - Відповідач-2, Поручитель) укладено договір поруки № 1 (далі - договір поруки).

Відповідно до умов пункту 1.1. договору поруки поручитель зобов'язується перед кредитором солідарно відповідати за виконання Приватним підприємством "АКТИВ" (далі - Боржник) зобов'язань за договором позики № 25 від 02.04.2008 року, укладеним між кредитором та боржником.

Відповідно до статті 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно з пунктом 1.2. договору поруки поручитель відповідає солідарно за зобов'язаннями боржника перед кредитором, що витікають з договору позики в межах 5000,00 доларів США.

Договір поруки набуває чинності з моменту підписання його сторонами та діє до повного виконання зобов'язань за договором позики (пункт 6.1. договору поруки).

За змістом пункту 2.1. договору поруки поручитель зобов'язується у разі невиконання або неналежного виконання боржником зобов'язань перед кредитором за договором позики, на підставі вимоги кредитора перерахувати суми, що підлягають погашенню згідно з розділом 1 цього договору на рахунки, на яких враховується балансова заборгованість боржника перед кредитором, протягом одного банківського дня з моменту пред'явлення вимоги.

Кожна із заявлених позовних вимог має самостійні підстави, тому стягнення на користь позивача суми грошових коштів повинні розраховуватись судом окремо з наведенням у рішенні відповідних розрахунків.

Позивач, звертаючись до суду про стягнення основного боргу за договором позики, правомірно визначив солідарну відповідальність відповідачів у сумі 5000,00 доларів США, які підлягають стягненню з них на користь позивача.

За таких обставин одноосібна відповідальність відповідача-1 в частині основного боргу підлягає зменшенню на цю суму і буде складати 8 492 332,48 доларів США (8 497 332,48 - 5000,00 = 8 497 332,48), які разом із відсотками у сумі 366 456,20 доларів США за користування позикою підлягають стягненню з відповідача-1.

Заяви відповідачів про відстрочку виконання рішення задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

При цьому слід враховувати нормативні положенняґ статті 121 Господарського процесуального кодексу України.

Так, згідно з частиною першою статті 121 цього Кодексу при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Відповідно до пункту 7.1.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 року "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Наприклад, відстрочка може надаватись за рішенням, у якому господарським судом визначено певний строк звільнення приміщення, повернення майна тощо.

Зі змісту пункту 7.2. зазначеної постанови вбачається, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Відповідачами не надано доказів, які б свідчили про те, що їх тяжкий фінансовий стан є винятковим випадком та не обґрунтовано, які саме обставини роблять неможливим або ускладнюють виконання рішення, зокрема ту її частину, яка залишилась невиконаною.

Крім того, відповідачі не обгрунтовують належними та допустимими доказами строк на який необхідно відстрочити виконання даного рішення та не надають доказів на підтвердження можливості виконання судового рішення по закінченню цього строку.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору встановлюються на підставі доказів.

При цьому в силу статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З огляду на викладене суд не вбачає наявності виняткового випадку, як того вимагає чинне законодавство, для надання відстрочки виконання рішення господарського суду.

Відповідно до частини другої статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у сумі 73 080,00 грн. покладається на відповідача-1.

Керуючись ст.ст. 4, 32-34, 36, 43, 44, 49, 75, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного підприємства "АКТИВ" (03040, м. Київ, проспект 40-річчя Жовтня, будинок 94/1, офіс 37, ідентифікаційний код 32999658) на користь JERAMINO ENTERPRISES LIMITED (Гіану Кранідіоті, 10, Найс Дей Хаус, 4-й поверх, офіс 401, п.с. 1065, Нікосія, Кіпр) основний борг у сумі 8 492 332,48 доларів США, відсотки за користування позикою у сумі 366 456,20 доларів США, судовий збір у сумі 73 080,00 грн.

Стягнути солідарно з Приватного підприємства "АКТИВ" (03040, м. Київ, проспект 40-річчя Жовтня, будинок 94/1, офіс 37, ідентифікаційний код 32999658) та з Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАКТОР ЛЕКС" (51400, Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Терьошкіна, буд. 4, ідентифікаційний код 38909561) на користь JERAMINO ENTERPRISES LIMITED (Гіану Кранідіоті, 10, Найс Дей Хаус, 4-й поверх, офіс 401, п.с. 1065, Нікосія, Кіпр) основний борг у сумі 5 000,00 доларів США.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 18.08.2014 року.

Суддя І.І. Колісник