Рішення

від 04.06.2014 по справі 911/1503/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" червня 2014 р. Справа № 911/1503/14

Господарський суд Київської області у складі судді Бацуци В. М.

при секретарі судового засідання Щур О. Д.

за участю представників учасників процесу:

від позивача: Городнича Т. В. (довіреність № б/н від 12.03.2014 р.);

від відповідача: не з'явились;

розглянувши матеріали справи

за позовом Приватного підприємства "Смолянка - агро", с. Смолянка, Куликівський район, Чернігівська область

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство"Авангард", с. Мала Снітинка, Фастівський район, Київська область

про стягнення 18 819, 60 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ПП "Смолянка - агро" звернулось в господарський суд Київської області із позовом до ТОВ "Науково-виробниче підприємство"Авангард" про стягнення 16 800, 00 грн. попередньої оплати, 572, 50 грн. інфляційних збитків, 450, 15 грн. 3 % річних, 996, 95 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами.

Позовні вимоги обґрунтовані позивачем невиконанням відповідачем свого обов'язку щодо поставки товару згідно рахунку-фактури № СФ-0000171 від 03.04.2013 р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 28.04.2014 р. порушено провадження у справі № 911/1503/14 за позовом ПП "Смолянка - агро" до ТОВ "Науково-виробниче підприємство"Авангард" про стягнення 18 819, 60 грн. і призначено її розгляд у судовому засіданні за участю представників учасників процесу на 21.05.2014 р.

21.05.2014 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено розгляд справи на 04.06.2014 р.

04.06.2014 р. у судовому засіданні представник позивача надав документи, витребувані судом, та усні пояснення щодо своїх позовних вимог, позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в позовній заяві.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, хоча про судове засідання був повідомлений належним чином, про причини своєї неявки у судове засідання суд не повідомив, відзив на позовну заяву та інші документи, витребувані судом, не надав.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за відсутності відзиву на позовну заяву за наявними у ній матеріалами.

За наслідками судового засідання судом оголошено вступну і резолютивну частини рішення у даній справі.

Заслухавши пояснення представників учасників процесу, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд -

ВСТАНОВИВ:

Протягом березня-квітня 2013 р. позивачем згідно рахунків-фактур № СФ - 0000072 від 19.02.2013 р. та № СФ-0000171 від 03.04.2013 р. було перераховано відповідачу грошову суму у розмірі 33 800, 00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 713 від 21.03.2013 р. на суму 6 700, 00 грн., платіжним дорученням № 722 від 26.03.2013 р. на суму 10 100, 00 грн. та платіжним дорученням № 773 від 25.04.2013 р. на суму 17 000, 00 грн., наявними в матеріалах справи.

За період існування між сторонами господарських відносин відповідачем було лише частково виконано свій обов'язок по поставці продукції та поставлено позивачу продукцію на суму 17 000, 00 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-0000057 від 19.02.2013 р. на суму 17 000, 00 грн., наявною в матеріалах справи.

У лютому 2014 р. позивач звернувся до відповідача з претензію вих. № 17 від 15.02.2014 р., у якій він просив відповідача поставити товар на суму 16 800, 00 грн.

У лютому 2014 р. відповідач надав відповідь на претензію вих. № 4 від 25.02.2014 р., у якій визнав борг та гарантував виконати своє зобов'язання по поставці товару протягом 14 календарних днів з моменту написання відповіді на претензію.

Регулювання відносин, що виникають у зв'язку із купівлею-продажем товару здійснюється Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, іншими нормативно-правовими актами і безпосередньо договором.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 692 цього ж кодексу передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 693 цього ж кодексу передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України закріплено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 2 ст. 530 цього ж кодексу закріплено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 610 цього ж кодексу порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього ж кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається із матеріалів справи договір купівлі-продажу товару у письмовій формі між сторонами не підписувався.

Отже, виходячи із вищевказаних норм, прострочення виконання обов'язку відповідачем щодо поставки товару виникло після закінчення семиденного строку від дня пред'явлення вимоги, а саме з 05.03.2014 р.

У встановлений законом строк і станом на час розгляду справи відповідач свій обов'язок щодо поставки продукції не виконав, що підтверджується відсутністю підписаних уповноваженими представниками сторін у встановленому порядку видаткових накладних. У зв'язку із тим, що відповідач у встановлений законом строк не виконав обов'язок щодо поставки товару позивачу, у останнього виникло право вимагати від відповідача повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У процесі розгляду справи, відповідачем не було надано суду жодних належних та допустимих доказів, що б підтверджували належне виконання ним своїх обов'язків по поставці продукції згідно рахунку-фактури № СФ-0000171 від 03.04.2013 р. на суму 17 000, 00 грн. та платіжного доручення № 773 від 25.04.2013 р. на суму 17 000, 00 грн.

Отже, вимоги позивача про стягнення із відповідача попередньої оплати у розмірі 16 800, 00 грн. є законними і обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивач просить стягнути із відповідача інфляційні збитки та 3 % річних від суми попередньої оплати за періоди прострочення відповідачем виконання обов'язку по поставці продукції з 26.05.2013 р. по 16.04.2014 р. на загальну суму 572, 50 грн. та 450, 15 грн. відповідно у відповідності до виконаного ним розрахунку.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього ж кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 ст. 625 цього ж кодексу передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок інфляційних збитків від суми основної заборгованості, виконаний позивачем, є невірним.

Правильний розрахунок інфляційних збитків від суми основної заборгованості наступний:

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за період?Інфляційне збільшення суми боргу?Сума боргу з врахуванням індексу інфляції? 05.03.2014 - 16.04.2014 16800.00 1.056 940.80 17740.80 16 800, 00 грн. х 1, 1056 = 17 740, 80 грн.; 17 740, 80 грн. - 16 800, 00 грн. = 940, 80 грн.

Отже, загальний розмір інфляційних збитків від суми попередньої оплати згідно рахунку-фактури № СФ-0000171 від 03.04.2013 р. у вищевказаний період становить 940, 80 грн.

Оскільки, розмір інфляційних збитків від суми основної заборгованості, на яку претендує позивач, є меншим, ніж сума, на яку він має право, то суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача в частині стягнення із відповідача інфляційних збитків від суми попередньої оплати у вищевказаний період у розмірі 572, 50 грн.

Розрахунок 3 % річних від суми основної заборгованості, виконаний позивачем, є невірним.

Правильний розрахунок 3 % річних від суми основної заборгованості наступний:

період заборгованості - з 05.03.2014 р. - по 16.04.2014 р., сума основної заборгованості - 16 800, 00 грн., кількість днів заборгованості - 43 дні.

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів 16800.00 05.03.2014 - 16.04.2014 43 3 % 59.38 16 800, 00 грн. х 0, 03 % х 43/365 = 59, 38 грн.

Отже, загальний розмір 3 % річних від суми основної заборгованості у вищевказаний період становить 59, 38 грн.

Отже, суд приходить до висновку про часткове задоволення вимог позивача в частині стягнення із відповідача 3 % річних від суми основної заборгованості у вищевказаний період у розмірі 59, 38 грн.

Крім того, позивач просить стягнути із відповідача відсотки за користування чужими грошовими коштами за період прострочення відповідачем виконання обов'язку по поставці товару з 26.05.2013 р. по 16.04.2014 р. на загальну суму 996, 95 грн. у відповідності до виконаного ним розрахунку.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 статті 536 цього ж кодексу за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Оскільки, при виникненні господарських відносин договір купівлі-продажу товару у письмовій формі між сторонами не підписувався і відповідно позивач та відповідач не досягли згоди щодо встановлення у договорі відсотків за користування чужими грошовими коштами за кожен день прострочення виконання зобов'язання, а саме поставки товару, то безпідставним є нарахування позивачем відсотків за користування чужими грошовими коштами за прострочення відповідачем виконання обов'язку щодо поставки товару у заявлений період, а тому позовна вимога позивача про стягнення з відповідача 996, 95 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами, є такою, що не ґрунтується на нормах законодавства України, а тому суд не знаходить підстав для задоволення позову в цій частині.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, обставини справи, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство"Авангард" (ідентифікаційний код 38070729) на користь Приватного підприємства "Смолянка - агро" (ідентифікаційний код 34739782) 16 800 (шістнадцять тисяч вісімсот) грн. 00 (нуль) коп. попередньої оплати, 572 (п'ятсот сімдесят дві) грн. 50 (п'ятдесят) коп. інфляційних збитків, 59 (п'ятдесят дев'ять) грн. 38 (тридцять вісім) коп. 3 % річних та судові витрати 1 692 (одна тисяча шістсот дев'яносто дві) грн. 28 (двадцять вісім) коп. судового збору.

3. Відмовити в задоволенні інших позовних вимог.

Суддя В. М. Бацуца

Повний текст рішення підписаний

10 червня 2014 р.