Рішення

від 15.08.2014 по справі 916/2833/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" серпня 2014 р.Справа № 916/2833/14

За позовом: Приватного підприємства „Гран Палета"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „СВЛ-2000"

про стягнення 66283,78грн.

Суддя Малярчук І.А.

Представники сторін:

Від позивача: Ковтун В.О., довіреність від 10.04.2014р.

Від відповідача: не з`явився

В засіданні 15.08.2014 р. приймали участь представники:

Від позивача: Ковтун В.О., довіреність від 10.04.2014р.

Від відповідача: не з`явився

Суть спору: про стягнення з ТОВ „СВЛ-2000" на користь ПП „Гран Палета" 54569,93грн. заборгованості, 1560,85грн. три проценти річних за період з 25.07.2013р. по 07.07.2014р., 6548,39грн. індексу інфляції за період з 25.07.2013р. по 02.07.2014р., 3604,61грн. пені за період з 25.07.2013р. по 24.01.2014р.

Позивач на заявлених позовних вимогах наполягає, в їх обґрунтування зазначає, що між ПП „Гран Палета" та ТОВ „СВЛ-2000" було укладено договір поставки від 23.07.2013р. №230701, відповідно до умов якого позивач поставив відповідачу товар за накладною, який відповідачем було отримано, але не здійснено його оплату. У зв'язку з простроченням відповідачем оплати вартості отриманого товару позивачем на суму заборгованості нараховано пеню, три проценти річних та індекс інфляції.

Відповідач в судові засідання не з`явився, відзив на позов та витребувані судом документи не надав, у зв'язку з чим справу розглянуто за наявними в ній матеріалами у відповідності до ст.75 ГПК України.

Клопотання позивача від 04.08.2014р. за вх.№20133/14 про долучення документів до матеріалів справи було судом задоволено.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши пояснення представників сторін та наявні в матеріалах справи документи, суд встановив наступне:

23.07.2013р. між ПП „Гран Палета" (постачальник) та ТОВ „СВЛ-2000" (покупець) було укладено договір поставки №230701, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього у зумовлені строки грошову суму. Предметом поставки є визначений товар з найменуванням, зазначеним у специфікаціях, або зазначений у видаткових накладних та товаросупроводжувальних документах, підписаних постачальником та покупцем. Поставка товарів здійснюється на умовах само вивозу зі складу постачальника (п.п.1.1., 1.2., 2.1. договору).

За умовами п.п.7.1., 7.2. договору №230701 від 23.07.2013р. ціна товару, яка входить у партію поставки, остаточно узгоджується та вказується сторонами у видатково-прибутковій накладній на поставку партії товару, сума договору складається з суми вартості партій товарів, поставлених постачальником протягом дії цього договору та вказаних у накладних.

Оплата за товар здійснюється шляхом безготівкового переказу на поточний рахунок постачальника, зазначений у реквізитах постачальника в цьому договорі на умовах передоплати (п.8.1. договору №230701 від 23.07.2013р.).

Відповідно до п.9.3. договору №230701 від 23.07.2013р. за прострочення терміну оплати товару згідно пунктам 8.2. цього договору покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Нацбанку, від суми несплаченого товару за кожен день прострочки розрахунків, але крім випадків коли товар або його частина був повернений постачальнику.

Згідно п.11.1. договору №230701 від 23.07.2013р. цей договір вступає в дію з дати його укладення обома сторонами і діє до 31.12.2013р. та автоматично пролонговується на наступний календарний рік, якщо за один місяць до дати завершення дії договору ні одна зі сторін не заявить про намір його розірвання.

На виконання умов договору №230701 від 23.07.2013р. позивач поставив відповідачу товар за видатковою накладною №РН-0000173 від 24.07.2013р. на суму 54569,93грн. Представник відповідача отримав товар згідно довіреності №25 від 24.07.2013р.

Крім того, на підтвердження якості поставленого відповідачу товару позивач подав до матеріалів справи копії висновків ДСЕС №05.03.02-03/4823 від 27.01.2012р., №05.03.02-04/56183 від 08.06.2012р., сертифікату якості №UА.08.002.333 від 15.11.2011р.

Так, проаналізувавши наявні в матеріалах справи документи, подані сторонами докази та викладену ними правову позицію, суд вважає заявлені ПП „Гранд Палета" позовні вимоги щодо стягнення з відповідача оплати вартості поставленого товару в сумі 54569,93грн. правомірними, такими, що відповідають дійсним обставинам справи з огляду на наступні положення законодавства.

Відповідно до п.п.1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (п.1 ст. 656 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 663, пп. 1), 2) ч.1 п.1 ст. 664 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу. Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлено обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Пунктом 1 ст. 691 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно до ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Таким чином, суд, дослідивши договір №230701 від 23.07.2013р., видаткову накладну №РН-0000173 від 24.07.2013р., довіреність №25 від 24.07.2013р., дійшов висновків про наявність заборгованості відповідача перед позивачем в сумі 54569,93грн. за поставлений товар.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3604,61грн. пені за період з 25.07.2013р. по 24.01.2014р.

За положеннями ч.1 ст.199 ГК України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України

У відповідності до приписів ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язань може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Пунктом 1 ст. 547 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин, щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до п.п.1, 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Зі змісту п.п.1, 2 ст. 551 Цивільного кодексу України вбачається, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Частина перша статті 223 ГК України передбачає, що при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені ЦК України, якщо інші строки не встановлено ГК України. За змістом пункту 1 частини другої статті 258 ЦК України щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) передбачено спеціальну позовну давність в один рік. Поняття позовної давності міститься в статті 256 ЦК України, відповідно до якої позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Відтак частина шоста статті 232 ГК України передбачає строк та порядок, у межах якого нараховуються штрафні санкції, а строк, протягом якого особа може звернутись до суду за захистом свого порушеного права, встановлюється ЦК України.

За вищенаведених умов мало місце звернення позивача із вимогою про стягнення пені із дотриманням строку спеціальної позовної даності, який визначений п.1 ч.2 ст.258 ЦК України, та дотриманням шестимісячного строку нарахування пені, визначеного положеннями ч.6 ст.232 ГК України. Таких висновків суд дійшов ще й з врахуванням постанов Верховного суду України по справі №13/110-11 від 27.04.2012р., у справі №40/117 від 20.03.2012р.

Суд перевіривши розрахунок пені, зроблений позивачем встановив, що пеню обраховано вірно, у зв'язку з чим позовна вимога позивача про стягнення з відповідача 3604,61грн. пені за період з 25.07.2013р. по 24.01.2014р. підлягає судом задоволенню у повній мірі.

Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 1560,85грн. грн. три проценти річних за період з 25.07.2013р. по 07.07.2014р., 6548,39грн. індексу інфляції за період з 25.07.2013р. по 02.07.2014р.

У відповідності до п. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно абз.5, 6 п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 №01-06/928/2012 „Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові... Тієї ж позиції дотримується ВСУ у постановах від 04.07.2011 по справі №13/210/10, від 12.09.2011р. по справі № 6/433-42/183 та ВГСУ у постанові від 16.03.2011 по справі № 11/109.

Перевіривши розрахунки трьох процентів річних, індексу інфляції, здійснені позивачем, суд встановив, що вони зроблені позивачем вірно згідно до економічних формул, правила застосування яких, зокрема, визначені листом ВСУ №62-97 від 03.04.1997р. „Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ", п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 №01-06/928/2012 „Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права".

Отже, з врахуванням викладеного підлягають судом задоволенню повністю позовні вимога позивача про стягнення з відповідача 1560,85грн. грн. три проценти річних за період з 25.07.2013р. по 07.07.2014р., 6548,39грн. індексу інфляції за період з 25.07.2013р. по 02.07.2014р.

Згідно ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст.43 ГПК України).

За таких обставин, суд задовольняє заявлені ПП „Гранд Палета" позовні вимоги, у зв'язку з чим стягненню з ТОВ „СВЛ-2000" підлягає 54569,93грн. заборгованості, 3604,61грн. пені за період з 25.07.2013р. по 24.01.2014р., 1560,85грн. три проценти річних за період з 25.07.2013р. по 07.07.2014р., 6548,39грн. індексу інфляції за період з 25.07.2013р. по 02.07.2014р.

Позивачу за рахунок відповідача згідно ст. 49 ГПК України відшкодовуються судові витрати, а саме, 1827 грн. судового збору.

Неявка відповідача в судове засідання не є перешкодою для розгляду справи, оскільки, як визначено п.п.3.9.1., 3.9.2. Постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011р. „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. ...В разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Крім того, у постанові ВГСУ від 04.11.2010р. у справі № 10-22-3-30/336-07-9260 визначено, що суддя може постановити рішення, навіть якщо не надійшло жодного підтвердження про вручення або безпосередньо доставку судових ухвал відповідачу, якщо виконано наступні умови: ухвала була передана одним із способів, передбачених процесуальним законодавством, не було отримано будь-якого підтвердження, не зважаючи на всі розумні зусилля для отримання, процесуальні документи надсилались за адресою, яка зазначена стороною.

В процесі розгляду даної справи судом було вжито всіх необхідних заходів щодо повідомлення відповідача про судові засідання, в тому числі судове засідання, призначене на 15.08.2014р., особливо з врахуванням того, що ухвали надсилались відповідачу за адресою зазначеною позивачем у позовній заяві та витязі з ЄДРЮОФОП станом на 14.08.2014р., суд приймає рішення за результатами розгляду справи по суті.

Керуючись ст. ст.49, 82- 85 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ:

1. Задовольнити позов позивача повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „СВЛ-2000" (67832, Одеська область, Овідіопольський район, смт. Великодолинське, вул. Ентузіастів,8, код 30626275) на користь Приватного підприємства „Гран Палета" (65003, м. Одеса, вул.Чорноморського козацтва, 123 А, кв.59, код 35641235) 54569 (п'ятдесят чотири тисячі п'ятсот шістдесят дев'ять) грн. 93коп. заборгованості, 3604 (три тисячі шістсот чотири) грн. 61коп. пені, 1560 (одну тисячу п'ятсот шістдесят) грн. 85коп. три проценти річних, 6548 (шість тисяч п'ятсот сорок вісім) грн. 39коп. індексу інфляції, 1827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили згідно зі ст. 85 ГПК України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Наказ видати згідно зі ст. 116 ГПК України.

Повний текст рішення складено 18.08.2014р.

Суддя Малярчук І.А.