Рішення

від 30.07.2014 по справі 910/9366/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/9366/14 30.07.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетранссервіс" до Приватного підприємства "ТІМ енд ІТ" про стягнення 102387,14 грн Суддя О.Є. Блажівська

за участю представників:

позивача:не з'явились. відповідача:не з'явились. Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівнетранссервіс" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства "ТІМ енд ІТ" про відшкодування заборгованості 102 387,14 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.05.2014 року порушено провадження по справі № 910/9366/14, розгляд справи призначено на 18.06.2014 року.

18.06.2014 р. представники позивача та відповідача в судове засідання з'явились.

Представник позивача надав усні пояснення з приводу позовної заяви.

Представник позивача надав документи, витребувані судом оригінали (для огляду) та належним чином завірені копії.

Судом оголошено про перехід розгляду справи по суті.

Представник позивача надав суду усні пояснення по суті позову, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та надав документи, для долучення до матеріалів справи.

Представник відповідача підтримав заявлену суму основного боргу. Проте заперечив проти нарахування суми інфляційних відсотків.

Представник позивача надав суду клопотання про продовження строку розгляду справи.

Клопотання про продовження строку розгляду справи судом задоволено.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.06.2014 року строк розгляду справи в порядку ст. 69 Господарського процесуального кодексу України в зв'язку із клопотанням позивача продовжено на 15 днів та в зв'язку з необхідністю витребування документів по справі, відповідно до п.1 п.2 ч.1 ст. 77 ГПК України, розгляд справи відкладено на 30.07.2014 року.

30.07.2014 року представники сторін у судове засідання не з'явились, на виконання вимог ухвали суду витребувані судом документи не подали, про причини неявки суд не повідомили. Про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, про що свідчать підписи повноважних представників сторін, присутніх в судовому засіданні 18.06.2014 року, в розписці про оголошення перерви.

Враховуючи, що неявка сторін в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до ст. 75 ГПК України за відсутності представників сторін, за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до вимог ст.81-1 ГПК України в судових засіданнях складені протоколи, які долучено до матеріалів справи.

В судовому засіданні 30.07.2014 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення у відповідності до ст. 85 ГПК України.

В судовому засіданні суд повідомив про порядок отримання повного тексту рішення відповідно до вимог ст. 87 ГПК України.

Розглянувши надані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

встановив:

Між сторонами у справі було укладено договір-доручення про надання транспортно-експедиційних послуг № 22 від 04.12.2013 року (далі - договір), відповідно до умов якого позивач - довіритель (перевізник) доручає відповідачу - повіреному (експедитору) за винагороду здійснювати пошук та підбір вантажовласників (замовників), з метою забезпечення вантажем транспортних засобів перевізника для транспортування їх в міжнародному або міжміському сполученні (п. 1.1 Договору).

Відповідно до п. 2.3 договору конкретні умови по кожній окремій заявці обумовлюються в заявці, яка є невід'ємною частиною даного договору.

Згідно п. 4.1 договору ціни по даному договору встановлені в гривні.

Ціни щодо кожного перевезення погоджуються додатково перед кожним перевезенням. Порядок та строки оплати обумовлюються в разовій заявці. Оплата послуг перевізника здійснюється експедитором за рахунок коштів замовника на підставі належним чином оформлених оригіналів чи ксерокопій товарно-транспортних документів (ТТН або CMR) з відповідними відмітками про отримання вантажу та оригіналу рахунка, податкової накладної, акта виконаних робіт (п. 4.4, 4.5 договору).

Цей договір набирає чинності з моменту підписання та діє до 31.12.2013р. або до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п. 10.1 договору).

Згідно умов договору відповідач - експедитор доручив позивачу - перевізнику здійснити перевезення вантажу - металоконструкції відповідно до узгоджених сторонами заявок № 19 від 04.12.2013р. та № 21 від 09.12.2013р., належним чином засвідчені копії яких залучені до матеріалів справи.

Відповідно до узгодженої заявки № 19 від 04.12.2013р. відповідач доручив позивачу здійснити перевезення вантажу - металоконструкції вагою 20 тон, за маршрутом: 33080 Roveredo in Piano - м. Чорнобиль, дата завантаження - 04.12.2013 р., місце завантаження - 33080 Roveredo in Piano, вантажовідправник - Stabilimento Cimolai SPA, місце розвантаження - м. Чорнобиль, вантажоотримувач - згідно CMR,. загальна вартість перевезення згідно заявки складає 3000 Євро. Форма оплати - розрахунок в гривні по курсу НБУ на день розвантаження. Строк оплати - по оригіналам CMR протягом 30 банківських днів.

Відповідно до узгодженої заявки № 21 від 09.12.2013р. відповідач доручив позивачу здійснити перевезення вантажу - металоконструкції вагою 20 тон, за маршрутом: 33080 Roveredo in Piano - м. Чорнобиль, дата завантаження - 10.12.2013 р., місце завантаження - 33080 Roveredo in Piano, вантажовідправник - Stabilimento Cimolai SPA, місце розвантаження - м. Чорнобиль, вантажоотримувач - згідно CMR,. загальна вартість перевезення згідно заявки складає 3000 Євро. Форма оплати - розрахунок в гривні по курсу НБУ на день розвантаження. Строк оплати - по оригіналам CMR протягом 30 банківських днів.

На виконання умов заявки № 19 від 04.12.2013 року, позивачем вантажним автомобілем державний реєстраційний номер НОМЕР_1 з напівпричепом - НОМЕР_3 було здійснено перевезення вантажу до місця призначення і видано його вантажоодержувачу, зазначене підтверджується відмітками одержувача у міжнародній товарно-транспортних накладних (CMR) № 011000, копія якої залучена до матеріалів справи.

На виконання умов заявки № 21 від 09.12.2013 року позивачем вантажним автомобілем державний реєстраційний номер НОМЕР_2 з напівпричепом - НОМЕР_4 було здійснено перевезення вантажу до місця призначення і видано його вантажоодержувачу, зазначене підтверджується відмітками одержувача у міжнародній товарно-транспортній накладній (CMR) № 010834, копія якої залучена до матеріалів справи.

Отже, факт надання послуг з перевезення вантажу за договором та заявками № 19 від 04.12.2013 року та № 21 від 09.12.2013 року підтверджується, зокрема, товарно-транспортними накладними (CMR) № 011000 та № 010834 відповідно.

Для оплати наданих послуг за заявкою № 19 від 04.12.2013 року позивач виставив відповідачу рахунок від 11.12.2013р. № 11876 на суму 32971,00 грн., завірена копія якого залучена до матеріалів справи.

Для оплати наданих послуг за заявкою № 21 від 09.12.2013 року позивач виставив відповідачу рахунок від 16.12.2013р. № 11933 на суму 32916,00 грн., завірена копія якого залучена до матеріалів справи.

Відповідно до умов укладених між сторонами заявок № 19 від 04.12.2013 року та № 21 від 09.12.2013 року сторони погодили, що строк оплати здійснюється по оригіналам CMR протягом 30 банківських днів.

Документи, передбачені заявкою № 19 від 04.12.2013 року, для здійснення оплати наданих послуг з перевезення відповідач отримав 30.12.2012 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення від 18.12.2013 року № 3302704842500, а документи, передбачені заявкою № 21 від 09.12.2013 року, для здійснення оплати наданих послуг з перевезення позивач надіслав відповідачу 21.12.2013 року, що підтверджується списком рекомендованих відправлень по ВПЗ № 27 від 21.12.2013 року, списком згрупованих поштових відправлень № 1395, фіскальним чеком УДППЗ "Укрпошта" від 21.12.2013 року № 4943.

Відповідно до п. 1 розділу ІІ Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених Наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 року № 958 нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку)становлять, зокрема, у межах області та між обласними центрами України (у тому числі для міст Києва, Сімферополя, Севастополя) - Д+3, пріоритетної - Д+1, де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об'єкті поштового зв'язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання; 1, 2, 3, 4, 5 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення.

Згідно п. 2 розділу ІІ Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень при пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції зазначені в пункті 1 цього розділу нормативні строки пересилання збільшуються на один день.

Таким чином, враховуючи, що позивач подав рекомендоване поштове відправлення для пересилання - 21.12.2013 року, а також те, що пересилання здійснювалось між обласними центрами України: м. Рівне - м. Київ, відтак строк пересилання становив 21.12.2013р. + 4 дні, а тому відповідач мав отримати документи - не пізніше 27.12.2013 року (не враховуючи при цьому вихідний день - 22.12.2013р.).

Позивач зазначає, що відповідач в порушення взятих на себе договірних зобов'язань не здійснив розрахунок за надані позивачем послуги перевезення вантажу, в зв'язку з чим за ним рахується заборгованість у загальній сумі 65887,00 грн.

Приписами ст. 909 ЦК України та ст. 307 ГК України визначено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Проте, всупереч згаданих приписів закону, положень укладеного між сторонами договору та погоджених заявок, відповідач не виконав своїх зобов'язань щодо здійснення розрахунку за надані послуги, у зв'язку з чим за останнім на час розгляду справи рахується заборгованість в розмірі 65887,00 грн. Доказів сплати зазначеної заборгованості відповідач суду не надав.

Згідно вимог ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, суд вважає, що позивачем правомірно заявлено позов про стягнення 65887,00 грн. заборгованості за надані послуги з перевезення вантажу.

Враховуючи те, що відповідач порушив строки виконання грошового зобов'язання щодо здійснення оплати за перевезення вантажу, позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати та 3% річних з простроченої суми грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача, 3% річних за загальний період прострочення з 14.02.2014р. по 13.05.2014р. складають 476,56 грн., інфляційні втрати за період прострочення за період лютий - квітень 2014 року складають 5949,58 грн.

Розрахунок 3% річних, здійснений позивачем, є арифметично правильним, відповідає вимогам законодавства, а відтак вимога про стягнення з відповідача 476,56 грн. 3% річних підлягає задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат в сумі 5949,58 грн., то суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 3.1 Постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013 року № 14 інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Приписами п. 3.2 зазначеної вище Постанови Пленуму встановлено, що згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.97 N 62-97р.

Судом встановлено, що позивач здійснює нарахування інфляційних втрат не на суму боргу - 65887,00 грн., тобто загальну вартість наданих послуг з перевезення, що визначена відповідно до умов погоджених сторонами заявок, а саме еквівалент вартості перевезення по курсу НБУ на день розвантаження, а помилково здійснює нарахування інфляційних втрат на суму - 95961,00 грн., що як стверджує позивач складає вартість перевезення по курсу НБУ станом на день звернення з даним позовом до суду.

Тобто, різниця у вартості перевезення, що склалась у зв'язку із зміною курсу валюти, та складає за розрахунком позивача - 30074,00 грн. є на його думку збитками, які він також заявляє до стягнення з відповідача у складі загальної вартості основної заборгованості, а відтак і нараховує інфляційні втрати на загальну суму заборгованості з урахуванням різниці курсу валют.

Щодо завданих позивачеві збитків пов'язаних із зміною курсу валют, спричинених внаслідок несвоєчасної оплати боргу, що в сумі становить 30074,00 грн., слід зазначити наступне: згідно п. 4.4 договору ціна за даним договором визначені в гривні, порядок та строки оплати обумовлюються в заявці; згідно погоджених сторонами заявок на перевезення - розрахунки між замовником та перевізником проводяться в гривні по курсу Національного банку України на день вивантаження . Щодо понесених збитків у зв'язку із зміною курсу валют, спричиненої внаслідок несвоєчасної оплати боргу вищезазначеним Договором та законодавством України не передбачено. Тому, підстав у задоволенні позовних вимог в частині відшкодування збитків пов'язаних із зміною курсу валют, спричинених внаслідок не своєчасної оплати боргу в сумі 30074,00 грн. не підлягають до задоволення.

Таким чином, суд здійснивши власний розрахунок інфляційних втрат зазначає, що арифметично вірна сума інфляційних втрат складає 4088,97 грн. В решті заявлених до стягнення сум інфляційних втрат суд відмовляє з огляду на їх безпідставність.

В силу ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. При цьому вимоги, що пред'являються до доказів, визначені ст.34 ГПК України, відповідно до якої, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на зазначене та враховуючи, що відповідач розрахунок за надані транспортні послуги не здійснив, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 65887,00 грн. основного боргу, 476,56 грн. 3% річних та 4088,97 грн. інфляційних втрат є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню. В решті повних вимог суд відмовляє з огляду на їх безпідставність.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 49 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 4 3 , 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "ТІМ енд ІТ" (03179, м. Київ, вул. Чорнобильська, 22, ідентифікаційний код 38205543) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетранссервіс" (33028, м. Рівне, вул. Мазепи, 29, кв. 20, ідентифікаційний код 33276798) 65887 (шістдесят п'ять тисяч вісімсот вісімдесят сім) грн. 00 коп. основного боргу, 476 (чотириста сімдесят шість) грн. 56 коп. 3% річних, 4088 (чотири тисячі вісімдесят вісім) грн. 97 коп. інфляційних втрат, 1409 (одну тисячу чотириста дев'ять) грн. 05 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Повний текст рішення складено: 05.08.2014 року.

Суддя О.Є. Блажівська