Постанова

від 27.05.2008 по справі 16/326-07-9207

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

16/326-07-9207

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"27" травня 2008 р. Справа № 16/326-07-9207

          Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого                    Картере В.І.

суддів:                              Жекова В.І., Пироговського В.Т.

при секретарі судового засідання —Кубік О.В.

за участю представників:

від Одеської міської ради - Асташенкова О.І.

від Виконавчого комітету Одеської міської ради - Асташенкова О.І.

від ТОВ “Жилкомунсервіс” - Лях І.Д., Костенков В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Одеської міської ради

на рішення господарського суду Одеської області від 18.02.2008р.

по справі № 16/326-07-9207

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Жилкомунсервіс”

до           Одеської міської ради

          Виконавчого комітету Одеської міської ради

про визнання права власності

ВСТАНОВИВ:

          Товариство з обмеженою відповідальністю „Жилкомунсервіс” звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Одеської міської ради (далі- ОМР) та виконавчого комітету Одеської міської ради, в якому, з урахуванням уточнень, просило визнати за собою право власності на нежитлове приміщення, площею 48,3 кв.м., розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Вільямса, 80.

          Позовні вимоги обґрунтовано із посиланням на належне виконання умов договору оренди від 05.09.2001р. щодо сплати орендної плати у розмірі, передбаченому договором, що в силу приписів ст.ст. 319, 328, 526 ЦК України, є підставою для визнання за ним права власності на спірний об'єкт.

          Рішенням господарського суду Одеської області від 18.02.2008р. (суддя Желєзна С.П.) позов задоволено повністю.

          Вказане судове рішення оскаржене у апеляційному порядку Одеською міською радою.

          В апеляційній скарзі ОМР просить скасувати рішення суду першої інстанції по даній справі та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

          В обґрунтування апеляційної скарги ОМР навела доводи щодо порушення місцевим господарським судом, при прийнятті оскаржуваного рішення, норм матеріального права.

          Так, апелянт стверджує про те, що договір оренди від 05.09.2001р. було укладено з ЖЕО Київського району, яке в подальшому було ліквідовано (без правонаступництва), а рішенням Одеської міської ради №1994-ХХІІІ від 26.01.2001р. створено комунальне підприємство “Житлово-експлуатаційне об'єднання Київського району”, яке не має права розпоряджатись комунальним майном, до якого відноситься спірне нежитлове приміщення.

          Також апелянт зазначив, що право власності ОМР на спірне нежитлове приміщення підтверджується свідоцтвом про право власності №027145 від 15.10.2003р., виданого на підставі рішення виконавчого комітету ОМР №514 від 10.09.2003р. “Про реєстрацію об'єктів комунальної власності”.

          Позивач надав заперечення на апеляційну скаргу, в якому посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу Одеської міської ради - без задоволення.

          Заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи та проаналізувавши на підставі встановлених в ній фактичних обставин правильність застосування господарським судом першої інстанції, при прийнятті оскаржуваного судового рішення, норм матеріального права, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне:

          05.09.2001р., з метою обслуговування ангару та допоміжних приміщень належних ТОВ „Жилкомунсервіс”, Житлово-експлуатаційне об'єднання Київського району м. Одеси (Орендодавець) та ТОВ „Жилкомунсервіс” (Орендар) уклали договір оренди.

          Відповідно до умов п. п. 1.1, 1.2 вказаного договору, Орендодавець зобов'язався передати Орендарю у платне користування з правом викупу складське приміщення № 7, загальною площею 48,3 кв.м., яке знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Вільямса, 80 для використання у цілях, визначених статутом позивача. Вартість об'єкта оренди, відповідно до акту оцінки Овідіопольського районного бюро технічної інвентаризації, склала 5800,00 грн. Пунктом 1.3 вказаного договору визначено, що строк оренди становить 10 років з моменту складання акту приймання-передачі об'єкту оренди.

          Крім цього, пунктом 1.4 договору оренди від 05.09.2001р. визначено, що право власності на об'єкт оренди переходить від Орендодавця до Орендаря в момент внесення останнім орендних платежів у сумі, яка складає двократну вартість об'єкту.

          Як вбачається з акту приймання-передачі, складеного на виконання умов договору оренди від 05.09.2001р., фактична передача спірного приміщення у володіння та користування ТОВ „Жилкомунсервіс” відбулася 08.09.2001р.

          Відповідно до довідки ТОВ „Жилкомунсервіс” та платіжних доручень, що знаходяться у матеріалах справи, позивачем на виконання умов договору оренди від 05.09.2001р. за період з жовтня 2001р. по травень 2002р. було перераховано на розрахунковий рахунок Орендодавця 4'822 грн.

          В подальшому, Житлово-експлуатаційне об'єднання Київського району м. Одеси було ліквідовано, а рішенням Одеської міської ради №1994-ХХІІІ від 26.01.2001р. створено комунальне підприємство „Житлово-експлуатаційне об'єднання Київського району м. Одеси”.

          Розділом 6 договору оренди від 05.09.2001р. встановлено, що реорганізація Орендодавця не є підставою для зміни умов або розірвання договору оренди, а у випадку переходу права власності на об'єкт оренди до іншої особи, договір оренди є чинним по відношенню до нового власника.

          Комунальним підприємством „Житлово-експлуатаційне об'єднання Київського району м. Одеси” фактично були прийняті на себе права та обов'язки Орендодавця за договором оренди від 05.09.2001р., у тому числі і право на отримання орендних платежів.

          На підставі договору оренди від 05.09.2001р. позивач перерахував на рахунок КП „Житлово-експлуатаційне об'єднання Київського району м. Одеси” 2'030 грн. за період з серпня 2002р. по липень 2005р., що підтверджується платіжними квитанціями, які містяться у матеріалах справи.

          Також, платіжним дорученням №200 від 28.11.2005р. Орендар сплатив Представництву по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради, яке є органом уповноваженим на управління нерухомим майном територіальної громади м. Одеси, 7000 грн. (а.с.40).

          Отже, з 2001р. по 2005р. позивач сплатив орендні платежі на загальну суму 12'144,00 грн., що перевищує двократну вартість об'єкту оренди (5'800 грн. х 2 = 11'600 грн.).

          Зазначений вище договір оренди від 05.09.2001р. у встановленому законом порядку визнано недійсним не було. Також, відкрите володіння та використання Орендарем спірного майна протягом 2001-2005рр., внесення ним орендних платежів за користування майном, а також прийняття цих платежів Орендодавцем - Житлово-експлуатаційним об'єднанням Київського району м. Одеси, а в подальшому КП „Житлово-експлуатаційне об'єднання Київського району м. Одеси” та Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради, свідчить про визнання вказаними особами договору оренди нежитлового приміщення з правом подальшого викупу, а відтак і визнання вказаного договору дійсним.

          Статтею 328 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Згідно ст. 21 Закону України “Про власність” від 07.02.1991р. №697-ХХІІ, чинного на час укладення договору від 05.09.2001р., однією з підстав виникнення права власності є укладення цивільно-правових угод.

          Частиною 1 ст. 334 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

          Частиною 1 ст. 289 ГК України встановлено, що орендар має право на викуп об'єкта оренди, якщо таке право передбачено договором оренди.

          Доводи апелянта щодо ліквідації ЖЕО Київського району, з яким позивач укладав договір оренди спірної нежитлової будівлі від 05.09.2001р., до уваги апеляційним господарським судом не приймаються з підстав їх недоведеності належними та допустимими доказами.

          Також слід зазначити, що відповідно до наявних у матеріалах справи Розпорядження Овідіопольської районної державної адміністрації №318 від 25.05.2001р. та Акту державної технічної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту від 01.03.2001р., ТОВ „Жилкомунсервіс” є власником виробничої бази, до складу якої входить ангар та допоміжні приміщення, розташовані по вул. Ак. Вільямса, 80.

          З метою забезпечення належного функціонування виробничої бази, позивач 05.09.2001р. уклав договір оренди з Житлово-експлуатаційним об'єднанням Київського району м. Одеси , умовами якого було передбачено право Орендаря на викуп складського приміщення № 7, загальною площею 48,3 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Вільямса, 80.

Отже, зазначене складське приміщення №7 є об'єктом допоміжного призначення виробничої бази, розташованої за адресою м.Одеса, вул. Ак. Вільямса, 80, яка належить позивачеві на праві власності, що в свою чергу свідчить про нерозривність даних об'єктів нерухомого майна.

          Відповідно до ст. 186 ЦК України річ, призначена для обслуговування іншої (головної) речі і пов'язана з нею спільним призначенням, є її приналежністю.

          Враховуючи, що складське приміщення № 7, загальною площею 48,3 кв.м., яке знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Вільямса, 80 є допоміжним приміщенням для обслуговування виробничої бази по вул. Академіка Вільямса, 80 у місті Одеса, що належить позивачеві, пов'язане спільними комунікаціями та має з останнім спільне цільове призначення - забезпечення єдиного виробничого циклу, господарський суд першої інстанції цілком правильно дійшов висновку, що вказаний об'єкт нерухомого майна є приналежністю зазначеного комплексу.

          Посилання апелянта на свідоцтво про право власності №027145 від 15.10.2003р., відповідно до якого право власності на спірний об'єкт належить ОМР, апеляційним господарським судом до уваги не приймаються з огляду на те, що у вказаному свідоцтві (а.с.41) зазначено, що до складу нежитлової будівлі, розташованої за адресою м.Одеса, вул. Ак. Вільямса, 80, входять адміністративна будівля під літ. „А”, склад під літ. „Б”, прохідна під літ. „Г”, загальною площею 1712,2 кв.м., та навіс під літ. „В”, відображених в технічному паспорті від 25.09.2003р., а спірної нежитлової будівлі —складського приміщення №7 площею 48,3 кв.м., у вказаному свідоцтві на право власності - не зазначено.

          Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування або зміни оскарженого рішення суду першої інстанції, яке постановлено відповідно до вимог чинного законодавства.

          Керуючись ст.ст. 77, 85, 99, 101-105, ГПК України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

          Рішення господарського суду Одеської області від 18.02.2008р. по справі №16/326-07-9207 залишити без змін, апеляційну скаргу Одеської міської ради - без задоволення.

          Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

          Головуючий суддя:                                                            В.І. Картере

          Судді:                                                                                          В.І. Жеков

                                                                                                    В.Т. Пироговський

          Повний текст постанови підписаний 28.05.2008р.