Рішення

від 11.08.2014 по справі 910/9614/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №910/9614/14 11.08.14

За позовомФонду державного майна України доУправління культури, туризму та охорони культурної спадщини Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації простягнення 19 455,86 грн. Суддя Бойко Р.В.

Представники сторін:

Від позивача:Васильківська В.Є. Від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фонд державного майна України (надалі - "Фонд") звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Управління культури, туризму та охорони культурної спадщини Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації (надалі - "Управління") про стягнення 19 455,86 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору оренди №430 нерухомого майна, що належить до державної власності, позивач передав відповідачу в строкове платне користування державне нерухоме майно, а саме: нежилі приміщення площею 315,9 кв.м., натомість відповідач свого грошового зобов'язання по сплаті орендних платежів належним чином не виконав, в зв'язку з чим за ним виникла заборгованість перед Державним бюджетом України у розмірі 17 547,57 грн. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 1 908,29 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.05.2014 р. порушено провадження у справі № 910/9614/14 та призначено її до розгляду на 05.06.2014 р.

В судовому засіданні неодноразово оголошувалась перерва для здійснення сторонами звірки розрахунків за договором оренди №430 нерухомого майна, що належить до державної власності.

21.07.2014 р. до канцелярії суду надійшла заява Фонду про зменшення розміру позовних вимог заборгованості з орендної плати, у зв'язку зі частковою сплатою відповідачем орендних платежів, та збільшення розміру позовних вимог за нарахування пені, в якій позивач просить стягнути з Управління заборгованість з орендної плати за червень 2014 року у розмірі 6 441,64 грн. та пеню у розмірі 2 152,33 грн., нарахованих за неналежне виконання Управлінням своїх грошових зобов'язань у період з 28.09.2013 р. по 15.07.2014 р.

В судове засідання 11.08.2014 р. представник позивача з'явилась, заяву від 21.07.2014 р. підтримала та просила задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 11.08.2014 р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце судового розгляду був належним чином повідомлений, що підтверджується відміткою про відправлення на зворотному боці ухвали суду та інформацією з пошукової системи поштових відправлень, яка міститься на офіційному веб-сайті Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" за адресою http://services.ukrposhta.com/barcodesingle/, відповідно до якої поштове відправлення на адресу Управління №0103025767792 було отримане представником адресата за довіреністю 28.07.2014 р.

Місцезнаходження відповідача за адресою: 01030, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, буд. 26/4, на яку було відправлено ухвали суду, підтверджується наявними в матеріалах справи документами, інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, яка міститься на офіційному веб-сайті Державного підприємства "Інформаційно-ресурсний центр" за адресою http://irc.gov.ua/ua/Poshuk-v-YeDR.html та вказано у позові.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, а пояснення представника відповідача були заслухані у попередніх судових засіданнях, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складались протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

28.09.2012 р. між Фондом (орендодавець) та Управлінням (орендар) було укладено договір оренди №430 нерухомого майна, що належить до державної власності, (надалі - "Договір"), у відповідності до п.п. 1.1 та 1.2 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно, що належить до сфери управління і обліковується на балансі Національного агентства України з питань державної служби (балансоутримувач), - нежилі приміщення площею 315,9 кв. м., що розташовані на 1 поверсі будівлі за адресою: м. Київ, вул. Прорізна, 15 (реєстраційний номер - 00065672.1.ЧЯТЖГХ003) з метою розміщення Центральної районної бібліотеки імені Є. Плужника.

Згідно пункту 2.1 Договору орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у Договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього Договору та акта приймання-передавання майна.

Пунктом 2.3 Договору визначено, що передача майна в оренду здійснюється за вартістю, визначеною у звіті про незалежну оцінку.

У пункті 3.1 Договору сторони погодили, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорцій її розподілу, затвердженої постановою КМУ №786 від 04.10.1995 р., і становить без ПДВ за базовий місяць оренди липень 2012 року - 11 501,90 грн.

Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць (п. 3.2 Договору).

Пунктом 3.6 Договору передбачено, що орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 50% до 50% щомісяця не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним, відповідно до пропорцій розподілу, установлених законом України про Державний бюджет України на відповідний рік і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.

У пункті 3.7 Договору сторонами встановлено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно, або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до державного бюджету та балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6 Договору співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Цей Договір укладено строком на 2 роки 11 місяців, що діє з 28.09.2012 року по 27.08.2015 року включно (п. 10.1 Договору).

На виконання умов Договору позивач передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування державне нерухоме майно - приміщення загальною площею 315,9 кв. м., що розташовані на першому поверсі адміністративної будівлі за адресою: місто Київ, вул. Прорізна, 15, що підтверджується підписаним представниками та скріпленим печатками сторін актом приймання-передавання нерухомого майна.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем зобов'язання по сплаті орендних платежів у період з жовтня 2013 року по першу половину липня 2014 року, що призвело до виникнення в Управління заборгованості зі сплати за користування у червні 2014 року спірним майном у розмірі 6 441,64 грн. Крім того, Фондом нараховано за неналежне виконання Управлінням своїх грошових зобов'язань з сплати орендних платежів за Договором пеню у розмірі 2 152,33 грн.

Договір є договором оренди, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України, Глави 30 Господарського кодексу України та Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175, 283, 284, 285, 286 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509, 759, 793, 797 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із ч. 1 ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

У частині 1 статті 759 Цивільного кодексу України вказано, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Матеріалами справи (акт приймання-передавання державного нерухомого майна, що розташоване за адресою: м. Київ, вул. Прорізна, 15 (Додаток до Договору)) підтверджується факт передачі нерухомого майна в оренду та користування ним відповідачем.

Позивач стверджує, а відповідачем не заперечуються такі твердження Фонду, що на дату розгляду справи орендар продовжує користуватися нежитловим приміщенням, яке було передано йому за даним актом.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Частинами 1 та 4 статті 285 Господарського кодексу України передбачено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Позивач вказує, а відповідачем не заперечується вказана обставина, що Управлінням не було сплачено орендний платіж за користування спірними приміщеннями у червні 2014 року у розмірі 6 441,64 грн.

У пункті 3.6 Договору сторони визначили, що орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 50% до 50% щомісяця не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним, відповідно до пропорцій розподілу, установлених законом України про Державний бюджет України на відповідний рік і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності з ч. 1 та 3 ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначено, що орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, ч. 3 ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та враховуючи приписи п. 3.6 Договору строк виконання грошового зобов'язання відповідача по сплаті орендного платежу за червень 2014 року на момент розгляду справи настав.

Згідно із ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Таким чином, обов'язок доказування законодавчо покладено на сторони.

Доказів сплати коштів відповідачем суду не надано таким чином підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті частини орендних платежів нарахованих до сплати до Державного бюджету у розмірі 6 441,64 грн. за червень 2014 року на підставі Договору та настання строку виконання такого зобов'язання.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Управління обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

За таких обставин, позовна вимога Фонду про стягнення з Управління заборгованості по сплаті орендного платежу у розмірі 6 441,64 грн. є правомірною та підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 2 152,33 грн. за період з 28.09.2013 р. по 15.07.2014 р. за прострочення виконання грошового зобов'язання із сплати орендних платежів.

Представником позивача в судовому засіданні 11.08.2014 р. було надано акт звірки орендної плати по Договору станом на 09.07.2014 р. (підписаний представниками сторін та скріплений печаткою Фонду), з якого вбачається, що відповідач погоджується з нарахованим позивачем розміром пені в частині 2 152,23 грн.

Відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Пунктом 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Згідно ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Приписами ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Проте, умовами договору оренди №430 від 28.09.2012 р., зокрема п. 3.7, сторонами було закріплено інший порядок нарахування пені, а саме - у разі, якщо орендна плата, перерахована несвоєчасно, або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до державного бюджету та балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6 Договору співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати. Відтак, підстави для зменшення строку нарахування пені за прострочення виконання зобов'язання до шести місяців у суду відсутні.

Зазначена правова позиція наведена Вищим господарським судом України у постановах від 31.08.2011 р. у справі №41/103, від 03.04.2013 р. у справі №5011-12/11851-2012 та підтримана Верховним Судом України у постановах від 26.12.2011 р. у справі №5005/2712/2011 та від 27.04.2012 р. у справі № 13/110-11.

Суд, здійснивши перерахунок з урахуванням визначених позивачем сум та періодів (згідно наданого розрахунку), за які нараховується пеня за прострочення виконання грошового зобов'язання, вважає правомірною вимогу Фонду про стягнення пені у розмірі 2 152,23 грн.

В іншій частині заявлена до стягнення пеня у розмірі 0,10 грн. обрахована невірно, а тому задоволенню не підлягає.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог частково та стягнення з Управління на користь Державного бюджету України заборгованості по сплаті орендних платежів у розмірі 6 441,64 грн. та пені у розмірі 2 152,23 грн.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Фонду державного майна України задовольнити частково.

2. Стягнути з Управління культури, туризму та охорони культурної спадщини Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації (01030, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, буд. 26/4; ідентифікаційний код 37470133) в дохід Державного бюджету України заборгованість у розмірі 6 441 (шість тисяч чотириста сорок один) грн. 64 коп. та пеню у розмірі 2 152 (дві тисячі сто п'ятдесят два) грн. 23 коп. Видати наказ.

3. Стягнути з Управління культури, туризму та охорони культурної спадщини Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації (01030, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, буд. 26/4; ідентифікаційний код 37470133) на користь Фонду державного майна України (01601, м. Київ, вул. Кутузова, буд. 18/9; ідентифікаційний код 00032945) судовий збір у розмірі 1 826 (одна тисяча вісімсот двадцять шість) грн. 98 коп. Видати наказ.

4. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення підписаний 15.08.2014 р.

Суддя Р.В. Бойко