Рішення

від 18.08.2014 по справі 904/4459/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11.08.14р. Справа № 904/4459/14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЩИТ-ПРАВО", м. Дніпропетровськ

до Комунального закладу "Дніпропетровський дитячо-юнацький центр міжнародного співробітництва" Дніпропетровської обласної ради, м. Дніпропетровськ

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні позивача: Управління державної казначейської служби України у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області, м. Дніпропетровськ

про стягнення 43 646,73 грн.

Суддя Золотарьова Я.С.

Представники:

від позивача: Гавриленко Ю.Ю. - представник (дов. б/№ від 01.04.2013)

від відповідача: не з'явився

від третьої особи: Андрійко А.В. - представник (дов. № 01-49/1716 від 08.06.2014)

вільний слухача: Тропіна Т.В.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЩИТ-ПРАВО" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області із позовом до Комунального закладу "Дніпропетровський дитячо-юнацький центр міжнародного співробітництва" Дніпропетровської обласної ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні позивача: Управління державної казначейської служби України у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області про стягнення заборгованості у розмірі 43 646,73 грн., з яких: 38 200,00 грн. - основний борг, 1 788,44 грн. - пеня, 346,63 грн. - 3% річних, 3 311,66 грн. - інфляційні втрати.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за договором про надання правової допомоги від 05.11.2013 та договором про надання правової допомоги від 22.01.2014, в частині повного та своєчасного розрахунку за надані послуги.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 23.06.2014 порушено провадження у справі та призначено до розгляду у судовому засіданні на 08.07.2014.

У межах строків передбачених статтею 69 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався з 08.07.2014 на 11.08.2014.

06.08.14 представник позивач надіслав до господарського суду Дніпропетровської області заяву про уточнення позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 26 446,73 грн., з яких: 21 000,00 грн. - основний борг, 1 788,44 грн. - пеня, 346,63 грн. - 3% річних, 3 311,66 грн. - інфляційні втрати, у зв'язку з тим, що третьою особою, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні позивача: Управлінням державної казначейської служби України в Жовтневому районі м. Дніпропетровська було здійснено частково платежі за Договором про надання правової допомоги та юридичних послуг від 05.11.2013 на загальну суму 20 200 грн., що підтверджується копіями платіжних доручень та актом звірки взаєморозрахунків № 1. Також третьою особою було здійснено частково платежі за договором про надання юридичних послуг та правової допомоги від 22.01.2014 на загальну суму 2 000 грн., що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків № 2.

Позивач зазначає, що протягом серпня 2014 відповідачу були надані додаткові юридичні послуги за договором від 22.01.2014 на загальну суму 5 000 грн., що підтверджується додатковими угодами № 9 від 01.08.2014, № 10 від 01.08.2014, а також актами приймання виконаних робіт № 12 від 01.08.2014, № 13 від 01.08.2014.

Пунктом 3.11 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2012 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" встановлено, що ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову.

Суд розцінює заяву позивача про уточнення позовних вимог як заяву про зменшення розміру позовних вимог.

Відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

08.07.2014 представник відповідача надав відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог, з огляду на наступне. Відповідач є бюджетною установою і відповідно фінансується за рахунок місцевого бюджету, тобто відповідно до положень бюджетного законодавства є розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня. Бюджетні зобов'язання за спірними договорами були взяті відповідачем у межах бюджетних асигнувань, що затверджені кошторисами останнього на 2013 та 2014.

Відповідач зазначає, що ним в повному обсязі виконав вимоги бюджетного законодавства і відповідно вжив всіх необхідних заходів для належного виконання своїх господарських зобов'язань перед позивачем, оскільки відповідач після укладення договорів та додаткових угод до них, зареєстрував взяті за ним бюджетні зобов'язання в установленому порядку, а саме шляхом подачі відповідних договорів разом із реєстром бюджетних зобов'язань третій особі.

Відповідач не заперечує наявність майново-господарських зобов'язань перед позивачем, але зазначає, що дії третьої особи не залежать від волі відповідача і послуги за укладеними договорами є неоплаченими внаслідок порушення третьою особою умов договору про здійснення розрахунково-касового обслуговування.

11.08.2014 третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні позивача надала пояснення по справі, в яких зазначає, що відповідно до абз. 4 п. 2.1.6. Положення про організацію бухгалтерського обліку і звітності виконання державного та місцевих бюджетів в органах Державного казначейства України затвердженого наказом Державного казначейства України від 28 листопада 2000 р. N 119 (із змінами) взаємні претензії за розрахунками між платником та одержувачем коштів розглядаються в претензійно-позовному порядку без участі Державного казначейства.

Відповідач в призначені для розгляду справи судові засідання, явку свого повноважного представника не забезпечив. 08.07.2014 надіслав до господарського суду Дніпропетровської області заяву, в якій просить суд розглядати справу без його участі.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (пункт 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Згідно зі статтею 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 11.08.2014 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

05.11.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЩИТ-ПРАВО" (виконавець) та Комунальним закладом "Дніпропетровського дитячого-юнацького центру міжнародного співробітництва" Дніпропетровської обласної ради (замовник) було укладено договір про надання правової допомоги та юридичних послуг (а.с.14).

22.01.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЩИТ-ПРАВО" (виконавець) та Комунальним закладом "Дніпропетровського дитячого-юнацького центру міжнародного співробітництва" Дніпропетровської обласної ради (замовник) було укладено договір про надання правової допомоги та юридичних послуг (а.с.36).

Відповідно до пункту 1.1 договорів виконавець надає замовникові правову допомогу та юридичні послуги, пов'язані із супроводом його господарської діяльності, забезпеченням і захистом прав і законних інтересів останнього у взаємовідносинах із третіми особами, зокрема з державою в особі її органів, в обсязі й на умовах, передбачених даним договором, а замовник оплачує за значені послуги.

Згідно з пунктом 1.2 договорів під юридичними послугами в даному договорі розуміються:

- надання консультацій з правових питань, пов'язаних з господарською діяльніс тю замовника;

- підготовка проектів первинних документів, що мають юридичне значення для господарської діяльності, а також захисту прав і законних інтересів замовника.

- у разі потреби - представлення інтересів замовника у взаємовідносинах з ін шими суб'єктами господарювання, державними, зокрема правоохоронним та контролюю чими органами, в органах судової влади шляхом: участі в перевірках, відвідуваннях, переговорах, нарадах, обговореннях, судових засіданнях тощо; складання й подачі листів, вимог, скарг, претензій, позовів, відзивів, заперечень, заяв, пояснень, клопотань (виходячи із процесуальної необхідності); періодичного (виходячи із процесуальної необхідності) ознайомлення з матеріала ми судових справ, здійснення з них виписок, зняття копій необхідних документів; підготовки й подачі апеляційних та/або касаційних скарг (виходячи із процесуа льної необхідності); участі в судових засіданнях суду апеляційної та/або касаційної інстанцій (виходя чи із процесуальної необхідності).

Пунктом 1.3 договорів встановлено, що конкретні види юридичних послуг, що потребують надання, зазначаються замо вником в усних або письмових заявках і погоджуються в додаткових угодах.

Сторонами були укладені додаткові угоди до договору про надання правової допомоги та юридичних послуг від 05.11.2013:

- № 1 від 05.11.2013;

- № 2 від 03.12.2013;

- № 3 від 04.12.2013;

- № 4 від 05.12.2013;

- № 5 від 06.12.2013;

- № 6 від 31.12.2013 (а.с.18,20-21,24-25,27-28,31-32,35).

Сторонами були укладені додаткові угоди до договору про надання правової допомоги та юридичних послуг від 22.01.2014:

- № 1 від 22.01.2014;

- № 2 від 29.01.2014;

- № 3 від 08.04.2014;

- № 4 від 08.04.2014;

- № 5 від 10.04.2014;

- № 6 від 10.04.2014;

- № 7 від 05.05.2014;

- № 8 від 05.05.2014;

- № 9 від 01.08.2014;

- № 10 від 01.08.2014 (а.с.40-41,43-44,46-47,49-50,52-53,55-56,58-59,61-62).

Пунктом 3.5 договорів встановлено, що фактичне надання послуг підтверджується Актами приймання виконаних робіт (наданих послуг), підписаних сторонами.

На виконання вищезазначених додаткових угод, позивач надав послуги відповідачу на загальну суму 43 200, 00 грн., що підтверджується актами приймання виконаних робіт:

- № 1 від 02.12.2013 за договором про надання правової допомоги та юридичних послуг від 05.11.2013 на суму 3 200,00 грн.;

- № 2 від 18.12.2013 за договором про надання правової допомоги та юридичних послуг від 05.11.2013 на суму 4 000,00 грн.;

- № 3 від 18.12.2013 за договором про надання правової допомоги та юридичних послуг від 05.11.2013 на суму 4 000,00 грн.;

- № 4 від 18.12.2013 за договором про надання правової допомоги та юридичних послуг від 05.11.2013 на суму 4 000,00 грн.;

- № 4 від 02.04.2014 за договором про надання правової допомоги та юридичних послуг від 05.11.2013 на суму 1 000,00 грн.;

- № 5 від 18.12.2014 за договором про надання правової допомоги та юридичних послуг від 05.11.2013 на суму 4 000,00 грн.;

- № 5 від 02.04.2014 за договором про надання правової допомоги та юридичних послуг від 05.11.2013 на суму 1 000 грн.;

- № 1 від 09.04.2014 за договором про надання правової допомоги та юридичних послуг від 22.01.2014 на суму 1 000,00 грн.;

- № 2 від 03.03.2014 за договором про надання правової допомоги та юридичних послуг від 22.01.2014 на суму 5 000,00 грн.;

- № 6 від 05.05.2014 за договором про надання правової допомоги та юридичних послуг від 22.01.2014 на суму 1 000,00 грн.;

- № 7 від 08.04.2014 за договором про надання правової допомоги та юридичних послуг від 22.01.2014 на суму 1 000,00 грн.;

- № 8 від 08.04.2014 за договором про надання правової допомоги та юридичних послуг від 22.01.2014 на суму 3 000,00 грн.;

- № 9 від 22.04.2014 за договором про надання правової допомоги та юридичних послуг від 22.01.2014 на суму 2 000,00 грн.;

- № 10 від 22.04.2014 за договором про надання правової допомоги та юридичних послуг від 22.01.2014на суму 2 000,00 грн.;

- № 11 від 08.05.2014 за договором про надання правової допомоги та юридичних послуг від 22.01.2014 на суму 1 000,00 грн.;

- № 12 від 01.08.2014 за договором про надання правової допомоги та юридичних послуг від 22.01.2014 на суму 2 000,00 грн.

- № 13 від 01.08.2014 за договором про надання правової допомоги та юридичних послуг від 22.01.2014 на суму 3 000,00 грн. (а.с.19,22,23,26,29-30,33-34,42,45,48,51,54,57,60,63).

Відповідно до пункту 3.1 договорів розміри й строки оплати за надання послуг, що передбачені п. 1.2 даного договору, узгоджуються сторонами в додаткових угодах.

Пунктом 4 додаткових угод передбачено, що розрахунки за надані послуги здійснюються в безготівковій формі, шляхом перерахування ко штів на розрахунковий рахунок виконавця.

Згідно з пунктом 3 додаткових угод замовник зобов'язується оплатити вартість послуг виконавця одноразовим платежем протягом 3 календарних днів з моменту підписання Акту приймання викона них робіт.

Відповідач частково розрахувався за надані послуги у розмірі 22 200,00 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем становить 21 000,00 грн.

Відповідачем суму заборгованості у розмірі 21 000,00 грн. не оплачено, що є причиною виникнення спору.

Приймаючи рішення господарський суд виходив з наступного.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (стаття 174 Господарського кодексу України).

Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов'язання або одностороння змiна його умов не допускається, якщо iнше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, iнших актiв цивiльного законодавства.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до пункту 3 додаткових угод, строк оплати наданих послуг є таким, що настав.

Станом на час розгляду справи доказів сплати заборгованості у повному обсязі від представників сторін не надійшло.

З урахуванням викладеного, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 21 000,00 грн. підлягає задоволенню у повному обсязі.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 Цивільного кодексу України зазначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник має передати кредиторові у випадку порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштiв сплачують на користь одержувачiв цих коштiв за прострочку платежу пеню в розмiрi, що встановлюється за згодою сторiн.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до пункту 4.2.2 договорів у випадку несвоєчасної оплати послуг і витрат виконавця, замовник сплачує виконавцеві неустойку в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення протягом усього періоду невиконання або неналежного ви конання зобов'язань.

У зв'язку з тим, що відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання, позивачем нараховано пеню за період з 06.12.2013 по 01.06.2014 у сумі 1 788,44 грн.

Перевіривши розрахунок позивача (а.с.64-65), судом встановлено, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 1 788,44 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Також, позивачем нараховано 3 % річних за період з 06.12.2013 по 01.06.2014 у сумі 346,63 грн. та інфляційні втрати за період з 06.12.2013 по 01.06.2014 у сумі 3 311,66 грн.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунки позивача (а.с.64), судом встановлено, що вимоги позивача щодо стягнення 3 % річних у сумі 346,63 грн. та інфляційних втрат у сумі 3 311,66 грн. є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, при задоволені позову судові витрати у справі покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 1, 4, 12, 33, 34, 43, 49, 82 - 85, 115 - 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Комунального закладу "Дніпропетровський дитячо-юнацький центр міжнародного співробітництва" Дніпропетровської обласної ради (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Яружна, 49-а; ідентифікаційний код 19433339) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЩИТ-ПРАВО" (49005, м. Дніпропетровськ, вул. Жуковського, 4-а, к.13; ідентифікаційний код 31736836) - 21 000,00 грн. основний борг, 1 788,44 грн. пеню, 346,63 грн. 3 % річних, 3 311,66 грн. інфляційні втрати та 1 827,00 грн. судовий збір, про що видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 18.08.2014

Суддя Я.С. Золотарьова