Рішення

від 13.08.2014 по справі 918/1071/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" серпня 2014 р. Справа № 918/1071/14

Суддя Романюк Р.В. розглянувши матеріали справи

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до відповідача-1 товариства з обмеженою відповідальністю "Транспорт. Маркетинг. Технології"

відповідача-2: товариства з обмеженою відповідальністю "Фенікс"

про стягнення 88 015 грн. 58 коп.

В засіданні приймали участь представники:

від позивача: ОСОБА_2 (довіреність № 2415 від 15.07.2014 року).

від відповідача-1: не з'явився.

від відповідача-2: не з'явився.

Обставини справи: У липні 2014 року Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Рівненської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспорт.Маркетинг.Технології" (далі - відповідач-1) та товариства з обмеженою відповідальністю "Фенікс" 88 015 грн. 58 коп. В обґрунтування позовних вимог ФОП ОСОБА_1 зазначив, що на виконання умов договору купівлі-продажу № 230713, укладеного між позивачем та відповідачем-1 23 липня 2013 року, з урахуванням додатку № 1 до цієї угоди, останньому згідно видаткової накладної був переданий товар на загальну суму 73 000 грн. 93 коп. Також 23 липня 2013 року між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ "Фенікс" був укладений договір поруки № 2307/13, згідно з яким останнє взяло на себе обов'язок частково відповідати перед позивачем за виконання майнових зобов'язань відповідачем-1, що виникають з договору від 23 липня 2013 року № 230713 у розмірі 200 грн. 00 коп. Оскільки відповідач-1 взятий на себе обов'язок щодо оплати поставленого йому товару не виконало, позивач, посилаючись на статті 509, 526, 530, 610, 611, ч. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України), статті 174, 193, 232 Господарського кодексу України (далі -ГК України), просив суд стягнути з відповідач-1 основну заборгованість в розмірі 52 800 грн. 93 коп., пеню в розмірі 3 473 грн. 38 коп., 30 % річних в розмірі 14 157 грн. 78 коп., штраф у розмірі 10 600 грн. 19 коп. та інфляційні втрати в розмірі 6 783,30 коп., з ТОВ "Фенікс" - 200 грн. 00 коп., а також стягнути з відповідачів понесені витрати на оплату судового збору.

Ухвалою господарського суду Рівненької області від 18 липня 2014 року порушено провадження у справі № 918/1071/14, розгляд якої було призначено на 29 липня 2014 року.

Ухвалою від 29 липня 2014 року розгляд справи відкладено на 13 серпня 2014 року.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, та наполягав на їх задоволенні.

Представники відповідача-1 та відповідача-2 відзив на позов не подали, в судове засідання не з'явилися, про поважні причини неявки в суд не повідомили, хоча, як вбачається з спеціальних витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

За таких обставин, беручи до уваги те, що відповідачам надавалося достатньо часу для залучення до розгляду справи уповноважених представників, а також для подання письмових пояснень та додаткових документів, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами без участі представників ТОВ "Фенікс" та ТОВ "Транспорт.Маркетинг.Технології" - в порядку ст. 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

23 липня 2013 року між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ "Транспорт.Маркетинг.Технології" був укладений договір купівлі-продажу № 230713, за умовами якого позивач взяв на себе обов'язок передати у власність відповідачу фарбу для розмітки автомобільних доріг, склокульки, розчинник, пластик для розмітки доріг, затверджувач.

Вказаний договір підписаний позивачем та уповноваженим представником ТОВ "Транспорт.Маркетинг.Технології" та скріплений печатками цих суб'єктів господарювання.

Відповідно до пункту 1.1 договору, в порядку та на умовах, визначених цим договором, продавець зобов'язується передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар та сплатити за нього грошову суму у відповідності з пунктом 2 договору.

Пунктом 1.2 вказаного договору передбачено, що загальна кількість товарів, що підлягають продажу, їх часткове співвідношення (асортимент, сортимент, номенклатура) за сортами, групам, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються додатком до договору (специфікацією), який є невід'ємною частиною цього договору.

Згідно пункту 1.5. договору, на кожну партію товару за умовами цього договору складається окремий Додаток (специфікація).

У пункті 2.1. договору визначено, що загальна сума цього договору (тобто загальна вартість (ціна) усього проданого за цим договором товару) сторонами не обмежується і визначається на підставі поставленого товару та узгодження на нього ціни (відповідно до додатків до договору (специфікацій).

Ціна (вартість) конкретної партії товару узгоджується сторонами у відповідних додатках (специфікаціях) до цього договору. Ціна на товар, передача у власність якого здійснюється відповідно до умов цього договору, встановлюється в національній валюті України - гривні. В ціну товару включено податок на додану вартість, завантаження в автотранспорт та вартість пакувальних матеріалів (пункт 2.2. договору).

Відповідно до пункту 4.5. договору, право власності на товар, ризики його втрати, пошкодження та псування переходять до покупця в момент отримання ним товару.

В пункті 4.2. договору визначено, що передача товару проводиться з одночасною передачею відповідних товарно-супровідних документів (видаткових накладних, рахунку-фактури, сертифікату, специфікацій, товарно-транспортних накладних, тощо). Підтвердженням факту приймання товару та отримання документів є підпис уповноваженої особи покупця на видатковій накладній.

Згідно пункту 4.6. договору, приймання товару за кількістю і якістю здійснюється відповідно до Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю № П-6 та Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю № П-7 затверджених Держарбітражем СРСР відповідно 15.06.1965 та 25.04.1966 року.

Відповідно до положень вказаної угоди ФОП ОСОБА_1 та відповідач-1 уклали додаток № 1 до договору, в якому визначили перелік та найменування товару згідно вимог, що зазначені в договорі. Зі змісту вказаного додатку вбачається, що предметом купівлі є Холодний пластик "Сигнакул ХПП" червоний у кількості 1200 кг на загальну суму 32 004 грн. 00 коп., Холодний пластик "Сигнакул ХПП" білий у кількості 1000 кг загальною вартістю 23 330 грн. 00 коп. та затверджувач Perkadox CH-50X в кількості 166,67 кг на загальну суму 5500 грн. 11 коп.

Судом встановлено, що позивач поставив відповідачу-1 вищезазначену продукцію на загальну суму 73 000 грн. 93 коп. Факт поставки підтверджується наданими позивачем видатковою накладною від 26 липня 2013 року № 4, товарно-транспортною накладною від 23 липня 2013 року, а також довіреністю № 16 від 26 липня 2013 року виданою відповідачем ТОВ "Транспорт.Маркетинг.Технології".

Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором від 23 липня 2013 року № 230713 свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення постачальником умов даної угоди.

Відповідно до частини 2 статті 207 ЦК України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

З видаткової накладної від 26 липня 2013 року № 4 вбачається, що на ній присутній відтиск мокрої печатки відповідача, що являється доказом прийняття товару безпосередньо вказаною юридичною особою.

Частиною 1 статті 92 ЦК України встановлено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження (частина 3 вищезазначеної статті).

Судом встановлено, що зазначена накладна також підписана посадовою особою відповідача-1 - його директором Куцим О. М. за довіреністю № 16 від 26.07.2013 року. Отже, позивачем підтверджено належними та допустимими доказами поставку товару відповідачу-1.

Відповідно до пунктів 2.6., 2.7. договору, покупець товару здійснює його оплату шляхом оплати безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту отримання товару. Моментом отримання товару покупцем є дата підписання сторонами та скріплення печатками видаткової накладної. Оплата товару проводиться покупцем по кожній окремій партії товару.

Проте всупереч умовам договору ТОВ "Транспорт.Маркетинг.Технології" взятий на себе обов'язок по оплаті вартості даного товару у встановлений строк виконав лише частково в розмірі 20 000 грн. 00 коп., що підтверджується банківською випискою долученою до матеріалів справи. Відповідач-1 не виконавши в повному обсязі свої грошові зобов'язання по оплаті поставленого товару заборгував ФОП ОСОБА_1 53000 грн. 93 коп.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно статті 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (частина 1 статті 692 ЦК України).

Враховуючи те, що загальна сума основного боргу за договором № 230713 від 23 липня 2013 року, яка складає 53 000 грн. 93 коп., підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і відповідач-1 на момент прийняття рішення не надав документів, які б могли свідчити про погашення вказаної заборгованості перед ФОП ОСОБА_1, суд дійшов висновку про обґрунтованість та законність вимог позивача про стягнення з ТОВ "Транспорт.Маркетинг.Технології" 53 000 грн. 93 коп., у зв'язку з чим позов у цій частині підлягає задоволенню.

Згідно пункту 5.2. договору, у випадку прострочення (порушення, невиконання, протермінування, несвоєчасного виконання) покупцем строків (термінів) оплати товару, визначених умовами цього договору та додатків до нього, покупець зобов'язаний сплатити на користь продавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (тобто у період впродовж якого існувала заборгованість), від суми грошової заборгованості за кожен день прострочення (протермінування, несвоєчасного виконання, порушення, невиконання), штраф у розмірі 20 відсотків від суми заборгованості та 30 відсотків річних за прострочення виконання грошових зобов'язань в порядку ст. 625 ЦК України.

Статтями 610, 611 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Пунктом 6 статті 231 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

За період прострочення виконання зобов'язання за поставлений товар позивач нарахував відповідачу-1 пеню в розмірі 3 473 грн. 38 коп., розрахунок перевірено судом та визнано законним та обґрунтованим.

Частиною 2 статті 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача-1 відсотки річні в розмірі 14157 грн. 78 коп., та інфляційні втрати в розмірі 6 783,30 грн., розрахунок перевірено судом та визнано законним та обґрунтованим.

Згідно ч. 1 ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Позивачем також заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача-1 штрафу в розмірі 10 600 грн. 19 коп., передбачений п. 5.2 Договору. Поданий розрахунок перевірений судом та визнаний правомірним.

Судом також встановлено, що з метою належного виконання вказаного договору 23 липня 2013 року між позивачем та ТОВ "Фенікс" був укладений договір поруки № 2307/13, відповідно до якого останнє взяло на себе обов'язок частково відповідати перед ФОП ОСОБА_1 за виконання зобов'язань відповідачем-1 згідно вищезазначеного договору у розмірі 200 грн. 00 коп.

Водночас при дослідженні матеріалів справи судом встановлено, що укладений між позивачем та ТОВ "Фенікс" договір поруки від 23 липня 2013 року № 2307/13 на момент розгляду справи припинив свою дію.

Частиною 1 статті 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Частинами 1, 2 статті 533 ЦК України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

У той же час частиною 4 статті 559 ЦК України визначено, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки.

Оскільки вказаний договір припинив свою дію, у суду відсутні правові підстави для задоволення позовної вимоги ФОП ОСОБА_1 до ТОВ "Фенікс" про стягнення 200 грн. 00 коп., у зв'язку з чим позов у цій частині не підлягає задоволенню.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

За таких обставин суд дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспорт.Маркетинг.Технології" 52 800,93 грн. боргу, 3 473,38 грн. пені, 14 157 грн. - 30% річних, 10 600,19 грн. штрафу та 6 783,30 грн. інфляційних, а відтак вони підлягають задоволенню

В частині позовних вимог про стягнення заборгованості з ТОВ "Фенікс" в позові суд відмовляє.

З огляду на зазначене, керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспорт. Маркетинг.Технології" (46001, Тернопільська обл., місто Тернопіль, Майдан Волі, будинок 4, офіс 43, код ЄДРПОУ 34227153) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний податковий номер НОМЕР_1): 52 800,93 грн. боргу, 3 473,38 грн. пені, 14 157 грн. - 30% річних, 10 600,19 грн. штрафу, 6 783,30 грн. інфляційних та 1 823 гривні 35 копійок витрат по сплаті судового збору.

3. В решті позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 18 серпня 2014 року

Суддя Романюк Р.В.