Рішення

від 30.07.2014 по справі 916/1314/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

---

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" липня 2014 р.Справа № 916/1314/14

Господарський суд Одеської області у складі:

головуючого судді В.С. Петрова

суддів О.В. Цісельського

Я.В. Брагіної

при секретарі Н.В. Комендатенко

за участю представників:

від позивача - Сметанін Д.Є.,

від відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „С-Інжиніринг" до Товариства з обмеженою відповідальністю „Технології сучасного будівництва" про стягнення 442795,42 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „С-Інжиніринг" звернулась до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Технології сучасного будівництва" про стягнення 442795,42 грн., посилаючись на наступне.

Між ТОВ„С-Інжиніринг" та ТОВ „Технології сучасного будівництва" було укладено договір № 645 від 23.03.2011 року з додатками, за яким позивач зобов'язався виконати комплекс робіт з поставкою обладнання та матеріалів на об'єкті готель „Чорне море Бугаз" туристичного оздоровчого комплексу масиву „Золотий бугаз" на території Дальницької сільської ради Овідіопільського району Одеської області, а відповідач зобов'язався прийняти та в повному обсязі сплатити результати робіт на умовах і в порядку, передбачених цим договором.

В п. 3.2. договору сторони домовились визначити порядок і процедуру формування/ зміни ціни договору в залежність від настання таких відкладальних умов: у разі зміни середнього міжбанківського валютного курсу продажу доларів США/грн. на попередній день до дати здійснення відповідного платежу по відношенню до курсу Міжбанку на попередній день дати підписання даного договору, сторони домовились про те, що виконавець в односторонньому порядку переглядає загальну вартість обладнання в бік збільшення такої вартості в залежності від того, в який бік відбувається зміна курсу, а також змінює ціну за одиницю обладнання, загальну вартість обладнання та розмір платежу і як наслідок ціну договору.

Як зазначає позивач, у відповідності з п. 3.7. договору платежі за договором здійснюються замовником з урахуванням вимог п.п. 3.2. - 3.6 договору в наступному порядку 50% суми оплати робіт за договором в розмірі 31 793,70 грн., що становить еквівалент в доларах США 3993,68, замовник сплачує на умовах передоплати протягом 3-х банківських днів з моменту підписання договору, залишок оплати робіт у розмірі 31 793,70 грн., замовник сплачує протягом 5-ти банківських днів з моменту приймання робіт замовником. Суму оплати обладнання в розмірі 230 959,20 грн., що становить еквівалент в доларах США 29 011,33, замовник виплачує з розстроченням платежу у такому порядку:

- до 01.06.2011 р. замовник перераховує суму в розмірі 38 493,20 грн. (що становить еквівалент 4 835,22 доларів США);

- до 01.07.2011 р. замовник перераховує суму в розмірі 38 493,20 грн. (що становить еквівалент 4 835,22 доларів США);

- до 01.08.2011 р. замовник перераховує суму в розмірі 38 493,20 грн. (що становить еквівалент 4 835,22 доларів США);

- до 01.09.2011 р. замовник перераховує суму в розмірі 38 493,20 грн. (що становить еквівалент 4 835,22 доларів США);

- до 01.10.2011 р. замовник перераховує суму в розмірі 38 493,20 грн. (що становить еквівалент 4 835,22 доларів США);

- до 01.11.2011 р. замовник перераховує суму в розмірі 38 493,20 грн. (що становить еквівалент 4 835,22 доларів США).

За ствердженнями позивача, він належним чином виконав передбачені договором зобов'язання, а саме виконав належним чином роботи відповідно до умов договору, що підтверджується відсутністю рекламацій та підписаними актами виконаних робіт від 29.07.2011 року на загальну суму 285378,60 грн., та актом №28/07-11 від 29.07.2011 року на суму 9159,00 грн., якими підтверджено виконання об'єму робіт на суму 294 546,60 грн. (що у еквіваленті становить 36998,69 доларів США - п. 3.1 договору).

Проте, як зазначає позивач, відповідач, незважаючи на багаточисленні листи, які надсилались останньому позивачем, відповідач не виконав належним чином свої грошові зобов'язання за договором, за виключенням авансового платежу 31793,70 грн. (що еквівалентно 3993,68 дол. США - п. 3.7 договору), який був сплачений відповідачем 04.05.2011 року. Так, відповідачем не було здійснено оплату у строк, передбачений в п. 3.7 договору, у розмірі 262752,90 грн. з ПДВ (що еквівалентно 33005,01 дол. США - п. 3.7 договору).

Між тим позивач вказує, що згідно ст.ст. 524, 533 ЦК України, відповідно до п.3.2., 3.3. договору борг відповідача по договору, складає суму еквіваленту 33005,01 доларів США, яка на 14.02.2014 року становить 290774,14 грн.

До того ж оскільки відповідач не виконав належним чином свої зобов'язання відповідно до умов договору та не здійснив оплату у зазначений термін, позивач на підставі ст. 625 ЦК України здійснив нарахування 3% річних від дня, коли зобов'язання по договору мало бути виконано, що станом на 14.02.2014 року становить суму у розмірі 21844,82 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 07.04.2014 р. позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю „С-Інжиніринг" прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 916/1314/14, при цьому розгляд справи призначено в засіданні суду на 22.04.2014 р.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 07.04.2014 р. позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю „С-Інжиніринг" прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 916/1314/14, при цьому розгляд справи призначено в засіданні суду.

Під час розгляду справи у судовому засіданні 22.04.2014 р. представником позивача було подано заяву про зміну предмета спору та збільшення розміру позовних вимог, в якій позивачем збільшено розмір позовних вимог до 442795,42 грн., а саме позивач просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 379557,50 грн., 3% річних - 30604,96 грн., пеню в сумі 29151,54 грн. та інфляційні втрати в сумі 3481,42 грн. Вказану заяву позивач обґрунтовує тим, що ним здійснено перерахунок суми основного боргу, що складає 33005,01 дол. США, відповідно до курсу долару станом на 21.04.2014 р. (11,500 дол. США /грн.), у зв'язку з чим сума основного боргу на 22.04.2014 р. складає 379557,50 грн., а сума 3% річних - 30604,96 грн., пеня - 29151,54 грн., інфляційні втрати - 3481,42 грн.

З огляду на особливу складність спору, ухвалою господарського суду Одеської області від 18.06.2014 р. справу № 916/1314/14 призначено до колегіального розгляду у складі трьох суддів.

На підставі розпорядженням керівника апарату суду від 18.06.2014 р. було здійснено автоматичний розподіл справи щодо визначення складу колегії суддів для розгляду справи № 916/1314/14, внаслідок чого було визначено наступний склад колегії: головуючий суддя - Петров В.С., судді - Цісельський О.В. і Брагіна Я.В.

Так, ухвалою господарського суду Одеської області від 18.06.2014 р. справу № 916/1314/14 прийнято до провадження колегією суддів господарського суду Одеської області у складі: головуючого судді - Петрова В.С., суддів - Цісельського О.В. і Брагіної Я.В. та розгляд справи призначено в засіданні суду.

Відповідач відзив на позов не надав, також представник відповідача у судові засідання не з'явився, хоча про дату, час і місце розгляду справи відповідач повідомлявся судом належним чином.

Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року № 18 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

Як передбачено приписами ст. 64 ГПК України, у разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином .

Так, згідно наявного в матеріалах справи рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 68) надіслана судом відповідачу на вказану у позовній заяві адресу ухвала про порушення провадження у справі від 07.04.2014 р. була отримана відповідачем 16..05.2014 р..

Між тим під час розгляду справи судом було з'ясовано, що місцезнаходження відповідача згідно спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 23.04.2014 р. (а.с. 101) зазначено за адресою: м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 25. При цьому надіслана судом ухвала суду про розгляд справи на вказану юридичну адресу, яка значилась на момент порушення провадження у справі в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб фізичних осіб-підприємців, відповідачем була отримана, про що свідчить наявні в матеріалах справи рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 104, 145).

Проте, згідно спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 30.05.2014 р. (а.с. 143) місцезнаходження відповідача було змінено та зареєстровано за новою юридичною адресою: м. Луганськ, вул. Херсонська, буд. 7Е. Проте, надіслана судом поштова кореспонденція на вказану юридичну адресу не повернута підприємством зв'язку.

Так, у пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Крім того, у пункті 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" від 02.06.2006 р. № 01-8/1228 зазначено, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Крім того, як зазначено в абз. 3 п. 3.9.1 Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011 р. „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата , відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

З огляду на вищевикладене, відповідач вважається належним чином повідомлений про розгляд справи судом.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю „Технології сучасного будівництва" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю „С-Інжиніринг" (виконавець) було укладено договір № 645 від 23.03.2011 року із протоколом узгодження розбіжностей від 07.04.2011 р.

Відповідно до п. 1.1. договору позивач як виконавець приймає на себе зобов'язання в порядку, в об'ємах та по ціні, узгодженими сторонами в договорі, виконати наступні обов'язки:

- поставку електротехнічного обладнання і матеріалів згідно специфікації (додаток № 2) на умовах, вказаних в п. 4.2 договору (п. 1.1.1);

- виконати роботи по монтажу і пуско-налагодженню в порядку і об'ємах згідно технічного завдання замовника, узгодженого сторонами, що є невід'ємною частиною цього договору (п. 1.1.2);

- виконати розробку проекту на підставі технічного завдання замовника (додаток № 3) (п. 1.1.3);

В свою чергу відповідач як замовник зобов'язується прийняти у позивача як виконавця та в повному об'ємі оплатити поставлене обладнання і виконані роботи на умовах і в порядку, передбачених даним договором (п. 1.2 договору).

В преамбулі договору (з урахуванням протоколу узгодження розбіжностей) вказано, що замовником будівництва є ТОВ „Бугаз Делюкс", а генпідрядником - ТОВ „Технології сучасного будівництва", в свою чергу ТОВ „С-Інжиніринг" є субпідрядником.

В п. 1.3. договору (з урахуванням протоколу узгодження розбіжностей) передбачено, що роботи проводяться на об'єкті замовника, розташованого за адресою: готель „Чорне море Бугаз" туристичного оздоровчого комплексу масиву „Золотий бугаз" на території Дальницької сільської ради Овідіопільського району Одеської області.

В п. 1.5 договору, яким останній було доповнено згідно протоколу узгодження розбіжностей, для набрання договором чинності виконавець зобов'язаний в обґрунтування договірної ціни, передати замовнику кошторисну документацію на проектування, на монтаж і пуско-налагодження. Після узгодження замовником вказана кошторисна документація стає невід'ємною частиною (додатком) договору.

Термін виконання зобов'язань за вказаним договором визначені у розділі 2. Так, відповідно до п. 2.1.1. договору поставка обладнання виконується в термін 6 тижнів з дня надходження від замовника суми авансу, передбаченої договором, на поточний рахунок виконавця.

Згідно п. 2.1.2. договору строк виконання проектних робіт становить 6 тижнів з моменту підписання сторонами даного договору. При цьому за умовами п. 2.1.3. договору строк виконання монтажних робіт визначено впродовж 3 тижнів з моменту поставки обладнання згідно п. 2.1.1. договору, узгодження замовником виконаного проекту і передачу виконавцю технічного завдання замовника. Також виконавець вправі приступити до виконання та завершення своїх зобов'язань достроково, а замовник зобов'язаний прийняти і оплатити поставлене обладнання і виконані роботи в повному обсязі (п. 2.2 договору).

В розділі 3 договору сторонами визначено договірну ціну, порядок та умови розрахунку. Так, ціна договору визначається на підставі протоколу узгодження договірної ціни (додаток № 1) і становить 294546,60 грн., в т.ч. ПДВ 20% (що еквівалентно 36998,69 грн.), до якої входить:

- ціна обладнання у розмірі 230 959,20 грн., в т.ч. ПДВ 20% (п. 3.1.1. договору);

- ціна робіт у розмірі 54 428,40 грн., в т.ч. ПДВ 20% (п. 3.1.2 договору);

- ціна проектних робіт 9159,00 грн., в т. ч. ПДВ 20% (п. 3.1.3. договору).

В п. 3.2. договору сторони домовились визначити порядок і процедуру формування/ зміни ціни договору в залежності від настання таких відкладальних умов: у випадку зміни середнього міжбанківського валютного курсу продажу доларів США/грн. (в подальшому - курс Міжбанку) на попередній день до дати здійснення відповідного платежу по відношенню до курсу Міжбанку на попередній день дати підписання даного договору сторони домовились про те, що виконавець в односторонньому порядку переглядає загальну вартість обладнання в бік збільшення такої вартості в залежності від того, в який бік відбувається зміна курсу, а також змінює ціну за одиницю обладнання, загальну вартість обладнання та розмір платежу і як наслідок ціну договору. Наразі сторони визначали в якості джерела інформації про курс міжбанківського валютного ринку Інтернет-ресурс - сайт http: www.currency.in.ua/, розділ котирування міжбанківського валютного ринку України (курс продажу), що відповідає взаємним інтересам сторін.

Згідно п. 3.4. договору (з урахуванням протоколу узгодження розбіжностей) замовник здійснює платежі за договором згідно рахунків-фактур виконавця впродовж 5-ти банківських днів з дня їх надходження

В п. 3.6. договору зазначено, що обов'язки по сплаті вважаються виконаними замовником з моменту надходження коштів на рахунок виконавця.

У відповідності до п. 3.7. договору (з урахуванням протоколу узгодження розбіжностей) платежі здійснюються замовником з урахуванням вимог п.п. 3.2. - 3.6 договору в наступному порядку: 50% суми оплати робіт по цьому договору в розмірі 31 793,70 грн., що становить еквівалент в доларах США 3993,68, замовник сплачує на умовах передоплати впродовж 5-х банківських днів з дня набрання договором чинності в порядку, передбаченому п. 1.5 договору, залишок оплати робіт у розмірі 31 793,70 грн., що складає еквівалент в доларах США 3993,68, замовник сплачує протягом 5-ти банківських днів з моменту приймання робіт замовником.

Суму оплати обладнання в розмірі 230 959,20 грн., що становить еквівалент в доларах США 29011,33, замовник виплачує з розстрочкою платежу у такому порядку:

- до 01.06.2011 р. замовник перераховує суму в розмірі 38 493,20 грн., що становить еквівалент 4 835,22 доларів США (п. 3.7.1);

- до 01.07.2011 р. замовник перераховує суму в розмірі 38 493,20 грн., що становить еквівалент 4 835,22 доларів США (п. 3.7.2);

- до 01.08.2011 р. замовник перераховує суму в розмірі 38 493,20 грн., що становить еквівалент 4 835,22 доларів США (п. 3.7.3);

- до 01.09.2011 р. замовник перераховує суму в розмірі 38 493,20 грн., що становить еквівалент 4 835,22 доларів США (п. 3.7.4);

- до 01.10.2011 р. замовник перераховує суму в розмірі 38 493,20 грн., що становить еквівалент 4 835,22 доларів США (п. 3.7.5);

- до 01.11.2011 р. замовник перераховує суму в розмірі 38 493,20 грн., що становить еквівалент 4 835,22 доларів США (п. 3.7.6).

Згідно п. 3.8. договору оплата здійснюється замовником шляхом перерахунку грошових коштів на вказаний в розділі 12 цього договору розрахунковий рахунок виконавця. Датою оплати робіт вважається дата зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця (п. 3.9. договору). Наразі замовник має право виконати свої зобов'язання по сплаті достроково (п. 3.10 договору).

Відповідно до п. 4.1. виконавець зобов'язується виконати поставку обладнання відповідно специфікації (додаток 2) згідно з умовами договору. При цьому за умовами п. 4.2. договору виконавець здійснює поставку обладнання замовнику на умовах поставки DDP об'єкт замовника, розташованого за адресою: готель „Чорне море Бугаз" туристичного оздоровчого комплексу масиву „Золотий бугаз" на території Дальницької сільської ради Овідіопольського району Одеської області, згідно правилам тлумачення міжнародних торгових терміналів INCOTERMS-2000 в строки, вказані в п. 2.1.1 договору за умови узгодження сторонами специфікації.

За умовами п. 4.3. договору право власності на поставлене обладнання переходить від виконавця до замовника після виконання замовником всіх розрахунків (фінансових) з виконавцем, з урахуванням вимог п.п. 3.2.-3.6. договору.

Згідно п. 4.4. договору обладнання вважається прийнятим замовником за якістю та кількістю по факту передачі обладнання на умовах, вказаних в п. 4.2. цього договору після підписання актів прийому-передачі, або товаротранспортних накладних, або видаткових накладних, які підписуються в момент передачі обладнання замовнику. Замовник має право заявити про виявлені недоліки в обладнанні впродовж 10 днів після поставки такого обладнання та матеріалів.

В розділі 5 договору сторонами визначено порядок організації виконання робіт. Так, до моменту початку робіт замовник зобов'язаний надати виконавцю и узгодити з виконавцем технічне завдання, яке повинно містити вихідні дані та технічні умови для виконання робіт виконавцем (п. 5.1 договору). Узгодження технічного завдання замовника та умов виконання робіт підтверджується підписанням сторонами технічного завдання замовника, а також узгодження сторонами протоколу узгодження договірної ціни на умовах технічного завдання замовника (п. 5.2 договору).

Згідно п. 5.3. договору замовник перед початком робіт повинен зобов'язаний виконати всі необхідні заходи, які забезпечують безпечне проведення робіт, зобов'язаний забезпечити безперешкодний доступ робітників виконавця на виробничі території та допуск до об'єкту, в тому числі забезпечити виконавцю безперешкодний ввіз та розміщення обладнання з засобів для проведення даних робіт на місці їх проведення, а також замовник зобов'язаний виконати всі умови проведення робіт, узгоджені сторонами в технічному завданні замовника.

Відповідно до п. 6.1. договору приймання-передача виконаних робіт здійснюється по факту виконання виконавцем завдань узгодженого сторонами технічного завдання замовника. Після завершення робіт виконавця замовник зобов'язаний негайно приступити до прийому робіт.

Згідно п. 6.3. договору (з урахуванням протоколу узгодження розбіжностей) передача виконаних робіт виконавцем та приймання їх замовником оформляються актом про приймання-передачу виконаних робіт (ф. КБ-2В) та довідок (ф. КБ-3), складених виконавцем в програмному комплексі АВК-5, згідно наказу № 554 від 04.12.2000 року Міністерства регіонального розвитку та будівництва України „Про затвердження типових форм первинних документів по обліку в будівництві". Передача виконаних проектних робіт виконується в тому ж порядку, але з використанням акта приймання-передачі виконаних робіт у довільній формі, обраній виконавцем. Виконавець готує акти (ф. КБ-2в) та довідки (ф. КБ-3) згідно преамбули договору.

За умовами п. 6.4. договору замовник повинен здійснити приймання виконаних робіт та підписати акти впродовж 3 календарних днів з дня отримання актів, наданих виконавцем.

Згідно з п. 6.5. договору у випадку якщо замовник з моменту закінчення 3 календарних днів (обумовлених в п. 6.4 договору) не узгодить та не поверне виконавцю підписаний та скріплений печаткою зі своєї сторони акт, а також не надасть замовнику обґрунтованих причин відмови, зауважень (заперечень) до акту чи претензій до виконаних робіт, то відсутність обґрунтованих заперечень або претензій у вказаний 3-х денний строк сторони визнають підтвердженням факту виконання робіт виконавцем та приймання робіт замовником за якісними і кількісними характеристиками в повному об'ємі.

Відповідно п. 6.6. договору при виявлені недоліків в виконаних роботах сторонами спільно складається акт виявлених недоліків, порядок та строки усунення яких узгоджується сторонами в самому акті або в окремому письмовому додатку.

Строк дії договору визначено п. 11.1 договору (з урахуванням протоколу узгодження розбіжностей), а саме договір вступає в силу в порядку, передбаченому п. 1.5 договору, припиняється виконанням сторонами зобов'язань або у випадках, передбачених законом.

В додатковій угоді № 1 до вказаного договору № 645 від 23.03.2011 р. сторонами було змінено додаток № 2 до договору та викладено у новій редакції специфікацію до договору, згідно з якою вартість поставляємого обладнання склала 230959,20 грн., яка узгоджена сторонами в п. 3.1.1 та п. 3.7 договору.

За ствердженнями позивача, ним були належним чином виконані роботи відповідно до умов договору № 645, що підтверджується відсутністю рекламацій та підписаними актами виконаних робіт від 29.07.2011 року на загальну суму 285378,60 грн., та актом №28/07-11 від 29.07.2011 року на суму 9159,00 грн., якими підтверджено виконання об'єму робіт на суму 294 546,60 грн. (що у еквіваленті становить 36998,69 доларів США - п. 3.1 договору). Однак, відповідач не виконав належним чином свої грошові зобов'язання за договором, за виключенням авансового платежу 31793,70 грн. (що еквівалентно 3993,68 дол. США - п. 3.7 договору), який був сплачений відповідачем 04.05.2011 року. Так, позивач у позові вказує, що відповідачем не було здійснено оплату у передбачений в п. 3.7 договору строк в розмірі 262752,90 грн. з ПДВ (що еквівалентно 33005,01 дол. США - п. 3.7 договору), що і стало підставою для звернення до суду із заявленим позовом. Наразі позивач стверджує, що внаслідок перерахування ним суми основного боргу, що складає 33005,01 дол. США, відповідно до курсу долару станом на 21.04.2014 р. (11,500 дол. США /грн.), сума основного боргу на 22.04.2014 р. складає 379557,50 грн., яка заявлена до стягнення.

Так, згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Так, укладений між сторонами по справі договір є підставою для виникнення у сторін за цим договором господарських зобов'язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання його сторонами.

При цьому з огляду на зміст укладеного між сторонами по справі договору суд зазначає, що вказаний договір є змішаним та за своєю суттю відповідає зобов'язальним правовідносинам, що виникають з договору поставки (на поставку обладнання) і договору підряду (на виконання робіт з монтажу і пуско-налагодженню).

В ч. 2 ст. 628 Цивільного кодексу України зазначено, що сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж , якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В свою чергу відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності з ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Згідно ч. 1, 4 ст. 692 вказаного Кодексу покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Якщо покупець відмовився прийняти та оплатити товар, продавець має право за своїм вибором вимагати оплати товару або відмовитися від договору купівлі-продажу.

Так, за загальним правилом, виходячи зі змісту вказаних положень Цивільного кодексу України, покупець повинен виконати свій обов'язок щодо оплати товару після його прийняття.

Також відповідно до ч. 1, 2 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

У відповідності до ч. 1 ст. 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Згідно ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

В силу положень ст. 882 ЦК України замовник, який одержав повідомлення підрядника про готовність до передання робіт, виконаних за договором будівельного підряду, або, якщо це передбачено договором, - етапу робіт, зобов'язаний негайно розпочати їх прийняття. Замовник організовує та здійснює прийняття робіт за свій рахунок, якщо інше не встановлено договором. У прийнятті робіт мають брати участь представники органів державної влади та органів місцевого самоврядування у випадках, встановлених законом або іншими нормативно-правовими актами. Замовник, який попередньо прийняв окремі етапи робіт, несе ризик їх знищення або пошкодження не з вини підрядника, у тому числі й у випадках, коли договором будівельного підряду передбачено виконання робіт на ризик підрядника. Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Частиною 4 ст. 879 Цивільного кодексу України передбачено, що оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

З матеріалів справи вбачається, що позивачем згідно договору № 645 було підготовлено робочий проект 15-07-11-СС „Локальна розрахункова система", в якому міститься погоджене сторонами технічне завдавання на організацію локальної розрахункової мережі готельного комплексу „Чорне море - Бугаз".

Так, як з'ясовано судом, на виконання умов договору № 645 позивачем було виконано обумовлені роботи, про що свідчать підписані належним чином уповноваженими представниками сторін акти приймання виконаних будівельних робіт за липень 2011 року на суму 273213,34 грн. та на суму 12174,26 грн., всього на загальну суму 285378,60 грн., яка визначена сторонами у довідці про вартість виконаних будівельних робіт за липень 2011 року. При цьому з вказаних актів виконаних робіт вбачається, що вказана вартість робіт включає в себе також й вартість самого обладнання, яке поставлялось позивачем в сумі 230959,20 грн. згідно специфікації до договору. Також судом встановлено, що позивачем були виконані обумовлені договором проектні роботи згідно акту № 28/07-11 від 29.07.2011 року на суму 9159,00 грн. Відтак, загальна сума виконаних робіт та обладнання складає 294546,60 грн.

В силу статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.

Отже, прийняття відповідачем виконаних позивачем підрядних робіт і поставленого обладнання є підставою виникнення у відповідача зобов'язання оплатити вартість робіт і обладнання, як це передбачено умовами договору та приписами чинного законодавства.

Наразі за умовами п. 3.7 договору № 645 50% суми вартості робіт в розмірі 31 793,70 (54428,40 грн. + 9159,00 грн./2) грн., що еквівалентно 3993,68 дол. США, підлягало сплаті відповідачем на умовах передоплати впродовж 5-х банківських днів з дня набрання договором чинності. Решту частину вартості робіт в сумі 31793,70 грн. (еквівалент в дол. США 3993,68 дол.) та вартість поставленого позивачем обладнання в розмірі 230 959,20 грн. (еквівалент в дол. США 29011,33 грн.), що разом склало 262752,90 грн., підлягали оплаті відповідачем (замовником) з розстроченням платежу у наступному порядку:

- до 01.06.2011 р. - 38 493,20 грн., що еквівалентно 4 835,22 дол. США;

- до 01.07.2011 р. - 38 493,20 грн., що еквівалентно 4 835,22 дол. США;

- до 01.08.2011 р. - 38 493,20 грн., що еквівалентно 4 835,22 дол. США;

- до 01.09.2011 р. - 38 493,20 грн., що еквівалентно 4 835,22 дол. США;

- до 01.10.2011 р. - 38 493,20 грн., що еквівалентно 4 835,22 дол. США;

- до 01.11.2011 р. - 38 493,20 грн., що еквівалентно 4 835,22 дол. США.

Проте, як з'ясовано судом та не спростовано відповідачем, вказані платежі не були здійснені відповідачем взагалі, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 262752,90 грн., яка була визнана відповідачем у своєму листі від 12.06.2012 року за вих. № 08/12-06, надісланому на адресу позивача.

Між тим несплатою позивачу вказаної суми заборгованості за виконані роботи і поставлене обладнання згідно договору № 645 відповідач порушив умови вказаного договору, що є недопустимим згідно ст. 525 Цивільного кодексу України.

При цьому докази, які б підтверджували факт сплати відповідачем вартості поставленого обладнання і виконаних робіт, в матеріалах справи відсутні. Адже частиною другою статті 22 ГПК України передбачено, що сторони мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання тощо; обґрунтовувати свої вимоги і заперечення поданими суду доказами (ч. 2 ст. 43 ГПК України), якими в силу ст. 32 ГПК України є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інших обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Щодо доводів позивача про наявність у відповідача заборгованості в сумі 379557,50 грн. внаслідок перерахування ним суми боргу по кожному платежу, що складає разом 33005,01 дол. США, відповідно до курсу долару станом на 21.04.2014 р. (11,500 дол. США /грн.), суд вважає необґрунтованими з огляду на таке. Так, в обґрунтування такого розрахунку суми боргу позивач в заяві про збільшення позовних вимог (а.с. 86-89) посилається на положення ст.ст. 524, 533 ЦК України та п. 3.2, 3.3 договору № 645.

Гривня є законним платіжним засобом на території України (частина перша стаття 192 ЦК України). Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом (частина друга статті 192 ЦК України).

Згідно ст. 524 ЦК України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

При цьому в ч. 1 ст. 533 ЦК України передбачено, що грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.

Згідно з частиною другою статті 533 ЦК України, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Між тим, виходячи зі змісту п. 3.2 договору, позивач був наділений правом на односторонню зміну ціни за одиницю обладнання, загальну вартість обладнання і розміру платежу, та як наслідок на зміну й ціни договору, однак вказаним правом позивач міг скористатися до моменту повного виконання договору, а саме до моменту виконання ним підрядних робіт і поставки обладнання, який настав в момент підписання сторонами специфікації до договору та актів виконаних робіт. Після вказаного моменту у відповідача виник обов'язок здійснити оплату вже отриманого обладнання і прийнятих виконаних позивачем робіт, в свою чергу у такому разі позивач позбавлений права змінювати вартість робіт й обладнання, та взагалі ціну договору.

За таких обставин, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за спірним договором саме в розмірі 262752,90 грн.

З огляду на те, що за умовами договору № 645 строк здійснення платежів за виконані роботи сплинув після 5 банківських днів з моменту приймання робіт (29.07.2011 р.), а за поставлене обладнання по кожному платежу - відповідно 01.06.2011 р., 01.07.2011 р., 01.08.2011 р., 01.08.2011 р., 01.09.201 р., 01.10.2011 р., 01.11.2011 р., відповідно суд доходить до висновку про прострочення виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати поставленого обладнання і виконаних робіт.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

При цьому невиконання зобов'язання або виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), що мало місце у даному випадку (несплата відповідачем всієї вартості поставленого обладнання і виконаних робіт) згідно ст. 610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов'язання, зокрема з боку відповідача.

В свою чергу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

В п. 8.3 договору сторони передбачили, що у випадку невиконання замовником грошових зобов'язань виконавець має право в односторонньому порядку розірвати цей договір та, зокрема, вимагати погашення всієї суми заборгованості. При цьому вказану вимогу замовник зобов'язаний виконати впродовж 5-ти банківських днів з моменту пред'явлення вимоги (п. 8.3.1).

Наразі в п. 8.4 договору передбачено, що у випадку порушення замовником грошових зобов'язань або зобов'язань, вказаних в п. 8.3.1. договору, замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі 0,2 % від суми невиконаного грошового зобов'язання. При підписанні договору сторони погодили, що нарахування пені відбувається без обмеження строку нарахування.

Як передбачено частиною 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. В силу ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).

Згідно положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

При цьому, як передбачає частина 1 ст. 551 Цивільного кодексу України, предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно.

За приписами ч. 1 ст. 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Крім того, згідно ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 229 ГК України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Ч. 1, 2, 4 ст. 217 ГК України передбачають, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин.

В силу положень ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Згідно з частиною 2 статті 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Стаття 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" визначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України, а також за період у шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців.

Так, з огляду на несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язань за вказаним договором № 645 позивачем нараховано відповідачу пеню по кожному простроченому платежу за шість місяців в загальній сумі 29151,54 грн., виходячи з суми боргу по кожному платежу, розрахованої відповідно до курсу долару станом на 22.04.2014 р., а також враховуючи діючу у обраний позивачем період подвійну облікову ставку НБУ. Дослідивши та перевіривши доданий позивачем до заяви про збільшення позовних вимог розрахунок вказаної суми пені (а.с. 94-95), суд вважає його невірним з огляду на встановлення судом суми боргу, що склалась на момент виникнення у відповідача прострочення. У зв'язку з цим судом самостійно здійснено розрахунок суми пені, виходячи з встановленої судом суми боргу за обраний позивачем період:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення 31793.7 06.08.2011 - 04.02.2012 182 7.7500 % 0.042 % 2457.26 38493.2 02.06.2011 - 01.12.2011 182 7.7500 % 0.042 % 2975.05 38493.2 02.07.2011 - 31.12.2011 182 7.7500 % 0.042 % 2975.05 38493.2 02.08.2011 - 02.02.2012 185 7.7500 % 0.042 % 3024.09 38493.2 02.09.2011 - 02.03.2012 182 7.7500 % 0.042 % 2975.05 38493.2 02.10.2011 - 22.03.2012 173 7.7500 % 0.042 % 2985.69

---

23.03.2012 - 01.04.2012 10 7.5000 % 0.041 %

---

38493.2 02.11.2011 - 22.03.2012 142 7.7500 % 0.042 % 2952.23 23.03.2012 - 01.05.2012 40 7.5000 % 0.041 % Таким чином, загальна сума пені за договором, що підлягає стягненню з відповідача, складає 20344,42 грн .

Крім того, частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому застосування положень частини другої названої статті не передбачає наявність вини боржника, оскільки згідно частини першої цієї ж статті боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Слід зазначити, що виходячи з положень ст. 625 ЦК України, право кредитора на стягнення 3% річних та інфляційних втрат не залежить від моменту пред'явлення вимоги про таке стягнення (до моменту погашення боргу або після цього). При цьому визначальним є наявність факту порушення боржником строків виконання грошового зобов'язання. Таким чином, право кредитора на стягнення 3% річних може бути реалізовано у будь-який момент при наявності вищезазначених вимог, передбачених законодавством.

Наразі слід зазначити, що згідно положень ЦК проценти річних є самостійною формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов'язань. Так, розмір таких процентів річних може бути визначений сторонами в договорі. З огляду на те, що в укладеному сторонами по справі договорі № 645 не встановлено іншого відсотку річних, відповідно сплаті підлягають саме 3% річних від простроченої суми за весь час прострочення.

Враховуючи вищенаведене та несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язання щодо оплати за поставлене обладнання і виконані роботи, суд вважає, що позивачем цілком правомірно нараховано 3% річних. Однак, враховуючи нарахування позивачем річних на суму боргу по кожному платежу відповідно до курсу долару (а.с. 90-91), судом здійснено перерахунок річних, виходячи з встановленої судом суми боргу за обраний позивачем період:

- за період з 06.08.2011 р. по 22.04.2014 р. (991 дн.) на суму боргу 31793,70 грн. розмір 3% річних складає 2589,66 грн. (31793,70 грн. /100%х 3%/365 дн. х 991 дн);

- за період з 02.06.2011 р. по 22.04.2014 р. (1056 дн.) на суму боргу 38493,20 грн. розмір 3% річних складає 3341,00 грн. (38493,20 грн. /100%х 3%/365 дн. х 1056 дн.);

- за період з 02.07.2011 р. по 22.04.2014 р. (1026 дн.) на суму боргу 38493,20 грн. розмір 3% річних складає 3246,08 грн. (38493,20 грн. /100%х 3%/365 дн. х 1026 дн.);

- за період з 02.08.2011 р. по 22.04.2014 р. (995 дн.) на суму боргу 38493,20 грн. розмір 3% річних складає 3148,01 грн. (38493,20 грн. /100%х 3%/365 дн. х 995 дн.);

- за період з 02.09.2011 р. по 22.04.2014 р. (964 дн.) на суму боргу 38493,20 грн. розмір 3% річних складає 3049,93 грн. (38493,20 грн. /100%х 3%/365 дн. х 964 дн.);

- за період з 02.10.2011 р. по 22.04.2014 р. (934 дн.) на суму боргу 38493,20 грн. розмір 3% річних складає 2955,01 грн. (38493,20 грн. /100%х 3%/365 дн. х 934 дн.);

- за період з 02.11.2011 р. по 22.04.2014 р. (903 дн.) на суму боргу 38493,20 грн. розмір 3% річних складає 2856,93 грн. (38493,20 грн. /100%х 3%/365 дн. х 903 дн.);

Отже, з огляду на вищенаведений розрахунок річних, з відповідача підлягають стягненню 3% річних в сумі 21186,62 грн .

Також позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати в розмірі 3481,42 грн., розрахунок яких додано до заяви про збільшення позовних вимог (а.с. 92-93).

Згідно листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 р. № 01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція) (Постанова Вищого господарського суду України від 05.04.2011 р. N 23/466 та лист Верховного Суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.97р. N 62-97р).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (Постанова Вищого господарського суду України від 01.02.2012 р. N 52/30).

У п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" № 14 від 17.12.2013 р. зазначено, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Враховуючи викладене, суд зазначає, що факт знецінення або незнецінення грошових коштів і відповідно обґрунтованість заявлених до стягнення збитків від інфляції необхідно встановлювати на момент звернення до суду з позовом про таке стягнення та ухвалення по ньому судового рішення.

З урахуванням рекомендацій щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладених в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 р. N 62-97р., судом було перевірено здійснений позивачем розрахунок суми інфляційних втрат та встановлено, що вказаний розрахунок є методологічно невірним та помилковим, у зв'язку з чим судом здійснено перерахунок інфляційних збитків за кожним простроченим платежем, з урахуванням встановленої судом суми боргу. Зокрема:

- за несплату платежу в розмірі 38493,20 грн. інфляційне збільшення за період з 02.06.2011 р. по 22.04.2014 р. склало 2232,61 грн. ((38493,20 грн. (сума боргу) х 1,058 (сукупний індекс інфляції) - 38493,20 грн.);

- за несплату платежу в розмірі 38493,20 грн. інфляційне збільшення за період з 02.07.2011 р. по 22.04.2014 р. склало 2040,14 грн. ((38493,20 грн. (сума боргу) х 1,053 (сукупний індекс інфляції) - 38493,20 грн.);

- за несплату платежу в розмірі 38493,20 грн. інфляційне збільшення за період з 02.08.2011 р. по 22.04.2014 р. склало 2579,04 грн. ((38493,20 грн. (сума боргу) х 1,067 (сукупний індекс інфляції) - 38493,20 грн.);

- за несплату платежу в розмірі 38493,20 грн. інфляційне збільшення за період з 02.09.2011 р. по 22.04.2014 р. склало 2771,51 грн. ((38493,20 грн. (сума боргу) х 1,072 (сукупний індекс інфляції) - 38493,20 грн.);

- за несплату платежу в розмірі 38493,20 грн. інфляційне збільшення за період з 02.10.2011 р. по 22.04.2014 р. склало 2733,01 грн. ((38493,20 грн. (сума боргу) х 1,071 (сукупний індекс інфляції) - 38493,20 грн.);

- за несплату платежу в розмірі 38493,20 грн. інфляційне збільшення за період з 02.11.2011 р. по 22.04.2014 р. склало 2733,01 грн. ((38493,20 грн. (сума боргу) х 1,071 (сукупний індекс інфляції) - 38493,20 грн.);

- за несплату платежу в розмірі 31793,70 грн. інфляційне збільшення за період з 02.11.2011 р. по 22.04.2014 р. склало 2130,18 грн. ((31793,70 грн. (сума боргу) х 1,067 (сукупний індекс інфляції) - 31793,70 грн.).

Таким чином, фактичний розмір інфляційних втрат складає 17219,50 грн. В свою чергу оскільки заявлена до стягнення сума інфляційних втрат є меншою, ніж вище розрахована судом, та з огляду на те, що суд не може виходити за межі позовних вимог, відповідно підлягає стягненню сума інфляційних втрат, яка заявлена позивачем в розмірі 3481,42 грн. Адже за приписами п. 2 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України суд має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору, лише у разі наявності про це клопотання заінтересованої сторони. Так, в процесі розгляду позивачем не уточнювались та не змінювались позовні вимоги, також клопотання про застосування п. 2 ст. 83 ГПК позивачем не заявлялось.

Відтак, загальна сума заборгованості відповідача, що підлягає стягненню на користь позивача, становить 239281,79 грн. (262752,90 грн. основного боргу + 20344,42 грн. пені + 21186,62 грн. 3% річних + 3481,42 грн. інфляції).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Вказані положення ЦК кореспондуються з положеннями ст. 20 ГК України.

Оцінюючи надані сторонами докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „С-Інжиніринг" обґрунтовані частково, відповідають фактичним обставинам та матеріалам справи, у зв'язку з чим підлягають частковому задоволенню.

У зв'язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача та рішення відбулось частково на користь позивача, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем при подачі позову, покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам, виходячи із заявленої до стягнення суми.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,

суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „С-Інжиніринг" до Товариства з обмеженою відповідальністю „Технології сучасного будівництва" про стягнення 442795,42 грн. задовольнити частково.

2. СТЯГНУТИ з Товариства з обмеженою відповідальністю „Технології сучасного будівництва" (91000, м. Луганськ, вул. Херсонська, буд. 7Е; код ЄДРПОУ 33218008) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „С-Інжиніринг" (68000, Одеська область, м. Іллічівськ, вул. 1 Травня, буд. 1А, кімн. 26; код ЄДРПОУ 34944005) заборгованість за договором № 645 від 23.03.2011 р. в сумі 262752/двісті шістдесят дві тисячі сімсот п'ятдесят дві/грн. 90 коп., пеню в сумі 20344/двадцять тисяч триста сорок чотири/грн. 42 коп.,3% річних в сумі 21186/двадцять одна тисяча сто вісімдесят шість/грн. 62 коп., інфляційні втрати в сумі 3481/три тисячі чотириста вісімдесят одна/грн. 42 коп., витрати по сплаті судового збору у розмірі 6155/шість тисяч сто п'ятдесят п'ять/грн. 31 коп.

3. В задоволенні решти частини позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „С-Інжиніринг" до Товариства з обмеженою відповідальністю „Технології сучасного будівництва відмовити.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 04.08.2014 р.

Головуючий суддя Петров В.С.

Суддя Цісельський О.В.

Суддя Брагіна Я.В.