Рішення

від 29.07.2014 по справі 911/1868/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" липня 2014 р. Справа № 911/1868/14

Господарський суд Київської області у складі судді Черногуза А.Ф., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Підприємства «Фармасайнс Україна Інк» до Приватного акціонерного товариства «Альба Україна» про стягнення суми,

представники:

позивача: Островська Т.О. (дов. № 05030614 від 03.06.2014);

відповідача: не з'явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У провадженні господарського суду Київської області знаходиться справа за позовом Підприємства «Фармасайнс Україна Інк» до Приватного акціонерного товариства «Альба Україна» про стягнення суми.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором купівлі - продажу № 1 від 04.01.2011.

Ухвалою господарського суду Київської області від 21.05.2014 порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 03.06.2014.

Ухвалою від 03.06.2014 строк розгляду справи продовжено на 15 днів в порядку ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 22.07.2014.

Ухвалою від 22.07.2014 розгляд справи відкладено на 29.07.2014.

В судовому засіданні 29.07.2014 суд заслухав пояснення представника позивача, він підтримав позовні вимоги у повному обсязі. Відповідач в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої ст. 64 та ст. 87 Господарського процесуального кодексу України. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. (Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»)

Враховуючи, що сторони були належним чином повідомлені про судове засідання та те, що реалізація норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України щодо витребування господарським судом у сторін документів і матеріалів, необхідних для вирішення спору, безпосередньо залежить від суб'єктивної реалізації сторонами їх диспозитивного права подавати та витребовувати через суд докази, а також враховуючи положення п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, який визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом в межах наданих повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами.

В судовому засіданні 29.07.2014 суд, після виходу з нарадчої кімнати в порядку ст. 82-1 Господарського процесуального кодексу України, проголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

Установив:

04.01.2011 між Підприємством «Фармасайнс Україна Інк» (продавець) та Приватним акціонерним товариством «Альба Україна» (покупець) було укладено договір купівлі-продажу № 1, відповідно до п.п. 1.1., 1.2. якого продавець зобов'язується передавати лікарські засоби та вироби медичного призначення у власність покупця, а покупець зобов'язується приймати та оплачувати їх, на умовах даного договору. Продавець передає покупцю товар в асортименті, кількості та по цінам, які будуть зазначені у видаткових накладних, які є невід'ємними частинами даного договору.

Поставка товару здійснюється товарними партіями. Товарна партія формується продавцем на підставі узгодженої з покупцем факсограмної заявки (у вигляді специфікації), у якій зазначається асортимент, кількість, ціна, місце та строк передачі товару, умови платежу (п.п. 3.1., 3.2. договору).

Покупець проводить оплату поставленого товару у формі безготівкового розрахунку шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця. Оплата кожної товарної партії проводиться на умовах відстрочення платежу 14 календарних днів з дати підписання видаткових накладних. За спільною згодою сторони можуть встановлювати інші умови оплати кожної товарної партії. Продавець погоджується, що покупець проводить оплати виключно два дня в тиждень, а саме: вівторок та четвер (платіжні дні). У разі коли день оплати кожної товарної зазначений в п. 5.2. даного договору припадає не на платіжний день, покупець зобов'язується провести оплату в наступний за ним платіжний день. Продавець погоджується не застосовувати до покупця штрафні санкції передбачені в. п. 10.2. в разі коли день оплати кожної товарної партії зазначений в п. 5.2. даного договору припадає не на платіжний день. В разі зміни платіжних днів покупця, останній повідомляє продавця не менше ніж за 15 робочих днів до дати вступу таких змін в силу (п.п. 5.1., 5.2., 5.3., 5.4. договору).

Товар вважається зданим продавцем та прийнятим покупцем по кількості - з моменту підписання сторонами видаткової накладної (п. 6.1. договору).

Так, позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято товар відповідно до видаткових накладних № РН-0000484 від 31.01.2014, № РН-0000725 від 13.02.2014, № РН-0000726 від 13.02.2014, № РН-0000727 від 13.02.2014, № РН-0000871 від 20.02.2014, № РН-0000872 від 20.02.2014, № РН-0000873 від 20.02.2014, № РН-0000874 від 20.02.2014, № РН-0001376 від 24.03.2014, № РН-0001377 від 24.03.2014, № РН-0001401 від 24.03.2014, № РН-0001402 від 24.03.2014 на загальну суму 7785191, 95 грн. Факт отримання товару відповідачем підтверджується підписом уповноважених ним осіб на вказаних накладних, а також відсутністю скарг або заперечень з боку останнього (копії накладних та відповідних довіреностей на прийняття товару містяться у матеріалах справи).

Таким чином, за наслідками дослідження матеріалів справи, судом встановлено, що позивач виконав взяті на себе зобов'язання щодо поставки товару належним чином та відповідно до умов договору.

Відповідачем не надавалось суду жодних скарг щодо якості, комплектності товару або строків поставки. Відтак, у відповідача виник обов'язок сплатити його вартість у повному обсязі.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав і обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини. Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання згідно ст. 174 Господарського кодексу України, є господарський договір.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 265 Господарського кодексу України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Дана норма кореспондується зі ст. 712 Цивільного кодексу України, відповідно до якої за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Приписами статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст.ст. 251, 252 Цивільного кодексу України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач неналежним чином виконував свої грошові зобов'язання, оплативши прийнятий товар лише частково за видатковою накладною № РН-0000484 від 31.01.2014. Товар за іншими накладними відповідачем оплачений не був, що підтверджується довідкою № РІ-ВУІ/767 від 19.07.2014, наданою Публічним акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» (міститься в матеріалах справи).

Так, позивачем у позовній заяві вказано, що за видатковою накладною № РН-0000484 від 31.01.2014 відповідачем було сплачено 1024157,42 грн. Судом встановлено, що сума оплати була меншою ніж вказано позивачем, проте, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони. З аналізу даної норми вбачається, що господарський суд не має права з власної ініціативи виходити за межі заявлених позовних вимог. Відтак, суд розглядає вимогу про стягнення заборгованості у сумі заявленій позивачем - 6761034,53 грн.

Суд звертає увагу, що в ухвалах суду про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи відповідачу було запропоновано подати відзив на позовну заяву з документальним обґрунтуванням його доводів, однак останній не надав суду будь-яких заперечень проти позову або доказів сплати боргу.

Враховуючи наведене, суд вважає вимогу позивача про стягнення з відповідача суми боргу у розмірі 6761034,53 грн обґрунтованою, підтвердженою належними та допустимими доказами, відповідачем не спростованою, а відтак такою, що підлягає задоволенню.

Також у позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача 164330,21 грн пені.

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 10.2 договору встановлено, що у випадку порушення покупцем 5.2. та 5.4., він сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на день розрахунків за кожен день заборгованості.

Перевіривши розрахунок, наданий позивачем, суд встановив, що він складений без врахування положень п. 5.4. договору. Склавши власний розрахунок, суд встановив, що стягненню підлягає лише 132975,32 грн пені, відтак суд задовольняє вказану вимогу частково, у зазначеній сумі.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відтак, сторони, звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст. 38 ГПК України сторонами доказів.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст.ст. 44-49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача.

За таких обставин, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Альба Україна» (код ЄДРПОУ 22946976) на користь Підприємства «Фармасайнс Україна Інк» (код ЄДРПОУ 22900900) 6761034,53 грн боргу, 132975,32 грн пені, а також 73080,00 грн судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ.

Повний текст рішення складено 05.08.2014

Суддя А.Ф. Черногуз