Рішення

від 13.08.2014 по справі 910/6861/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/6861/14 13.08.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тендертрейбуд»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Трест Міськбуд-4»

Третя особа, що не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Мегалайн Капітал Груп»

про відшкодування шкоди 439 761,63 грн

Судді Пукшин Л.Г. - головуючий

Літвінова М.Є.

Удалова О.Г.

Представники сторін:

від позивача: не з'явились

від відповідача: не з'явились

від третьої особи : не з'явились

В судовому засіданні 13.08.2014, в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду м. Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Тендертрейбуд» про стягнення Товариства з обмеженою відповідальністю «Трест Міськбуд-4» 439 761,63 грн.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що всупереч умовам укладеного між сторонами договору оренди елементів стінової опалубки № 09/00011 від 09.01.2014, відповідачем неналежно виконувались зобов'язання щодо сплати орендних платежів, внаслідок чого в останнього утворилась заборгованість по орендній платі у розмірі 106 639,60 грн., пеня у розмірі 1269,86 грн. та неустойка у розмірі 37129,17 грн. Також, за незаконне заволодіння та користування предметом оренди позивачем нараховані збитки у розмірі 285723,00 грн. та заборгованість по транспортним послугам у розмірі 9 000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 15.04.2014 порушено провадження у справі № 910/6861/14 за вказаною позовною заявою та призначено розгляд справи в судовому засіданні 04.06.2014.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 04.06.2014 залучено до участі у справі Товариство з обмеженою відповідальністю «Мегалайн Капітал Груп», продовжено строк розгляду спору на 15 днів та відкладено розгляд справи на 18.06.2014.

18.06.2014 через канцелярію господарського суду надійшло клопотання третьої особи про відкладення розгляду справи для надання можливості ознайомитись з матеріалами справи.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 18.06.2014 у зв'язку із задоволенням клопотання третьої особи розгляд справи було відкладено на 02.07.2014.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.07.2014 вирішено здійснити розгляд справи № 910/6861/14 колегіально у складі трьох суддів.

Розпорядженням заступника Голови господарського суду міста Києва від 02.07.2014 справу № 910/6861/14 передано на розгляд колегії суддів у складі: Пукшин Л.Г. (головуючий), Літвінова М.Є., Удалова О.Г.

Ухвалою суду від 02.07.2014 колегією суду прийнята справу № 910/6861/14 до провадження та призначено розгляд справи на 30.07.2014.

У судове засідання 30.07.2014 з'явилися представники сторін та третьої особи.

Представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити у повному обсязі. Представник відповідача проти позову заперечував з підстав, що відповідач не в змозі повернути майно позивачу, оскільки третя особа утримує вказане майно позивача, а відтак відповідно до п. 6.2. договору укладеного між позивачем та відповідачем сторони не відповідають за порушення своїх зобов'язань, якщо воно відбулося не з їх вини.

Представник третьої особи надав письмові пояснення, відповідно до яких зазначив, що не перебуває у договірних відносинах ні з позивачем ні з відповідачем, ані позивач ані відповідач не укладали з третьою особою жодних угод щодо зберігання майна позивача.

У судовому засіданні 30.07.2014 оголошувалась перерва до 13.08.2014 до 13.08.2014.

30.07.2014 позивач подав через загальний відділ діловодства суду клопотання про розгляд справи, яке відбудеться 13.08.2014 без уповноваженого представника позивача за наявними у ній матеріалами, у зв'язку з відпусткою останнього.

12.08.2014 третя особа подала через загальний відділ діловодства суду клопотання про залучення до матеріалів справи додаткові докази по справі.

У судове засідання 13.08.2014 представники відповідача та третьої особи не з'явилися, про час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином, клопотання про відкладення не надходило.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представників відповідача та третьої особи не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи та враховуючи клопотання позивача, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

09 січня 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Тендертрейбуд» (надалі - позивач, орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Трест Міськбуд-4» (надалі - відповідач, орендар) було укладено договір №09/00011 оренди елементів опалубки (надалі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору у порядку та на умовах, визначених цим договором, орендодавець зобов'язується передати орендарю в тимчасове володіння та користування елементи опалубки, визначені у цьому договорі, а орендар зобов'язується прийняти в тимчасове володіння та користування предмет оренди і зобов'язується сплачувати орендодавцю орендну плату.

Згідно з п. 1.3 договору кількість переданих в оренду елементів предмету оренди, може змінюватися, що відображається в акті приймання - передачі, при цьому вартість перераховується згідно наведеної ціни.

Пунктом 3.1 договору встановлено, що термін оренди становить 30 календарних днів, з моменту прийняття предмету оренди, але в будь якому випадку, не менше 15 календарних днів.

Згідно з п. 4.1. договору розмір орендної плати та гарантійний платіж зазначається в специфікації до договору, яка є невід'ємною частиною договору.

Орендна плата сплачується орендарем на розрахунковий рахунок орендодавця протягом 3-х днів після підписання договору, наперед за місяць оренди (п. 4.2. договору).

Відповідно до п. 4.4 договору орендар зобов'язаний сплачувати орендну плату, за кожен послідуючий місяць оренди, не пізніше останнього дня оплаченого місяця.

Сторони домовилися, що з метою забезпечення виконання орендарем зобов'язань за цим договором, орендар сплачує заставну вартість (гарантійний платіж) без ПДВ, розмір якої визначений в специфікації до договору. Сплачена орендарем заставна вартість, підлягає поверненню протягом 3-х банківських днів з моменту повернення орендарем предмету оренди орендодавцю. Момент повернення предмету оренди є дата підписання сторонами відомості повернення предмета оренди (п. 4.6. договору).

Згідно з п. 4.9. договору ціна цього договору складається з суми усіх орендних плат, транспортних витрат, супутніх послуг та сумі вартості усіх інших послуг.

Пунктом 8.1 договору встановлено, що цей договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

За доводами позивача, що не заперечується відповідачем та підтверджується матеріалами справи, на виконання умов договору сторонами було підписано акти приймання-передачі предмета оренди та специфікацій до договору, зокрема:

Акт від 10.01.2014 р. за яким передано обладнання вартістю 116 110,00 грн, орендна плата якого визначена у розмірі 11 754,00грн; заставна вартість 23 508,00 грн та вартість доставки 2 400 грн;

Акт від 10.01.2014 р. за яким передано обладнання вартістю 116 110,00 грн, орендна плата якого визначена у специфікації № 1 до договору у розмірі 11 754,00грн; заставна вартість 23 508,00 грн та вартість доставки 900,00 грн;

Акт від 10.01.2014 р. за яким передано обладнання вартістю 261 769,00 грн, Акт від 13.01.2014 за яким передано обладнання вартістю 360 544,00 грн, орендна плата якого визначена у специфікації № 2 до договору у розмірі 23651,10 грн; заставна вартість 47 302,20 грн та вартість доставки 2 100,00 грн;

Акт від 12.01.2014 р. за яким передано обладнання вартістю 219 668,64 грн, Акт від 16.01.2014 за яким передано обладнання вартістю 250 792,04 грн, орендна плата якого визначена у специфікації № 3 до договору у розмірі 50 057,76 грн; заставна вартість 100 115,52 грн та вартість доставки 2 400,00 грн;

Акт від 12.01.2014 р. за яким передано обладнання вартістю 10 845,00 грн, орендна плата якого визначена у специфікації № 4 до договору у розмірі 1 260,00 грн; заставна вартість 2 520,00 грн,

Акт від 2701.2014 р. за яким передано обладнання вартістю 130492,00 грн, Акт від 03.02.2014 за яким передано обладнання вартістю 253 120,00 грн, орендна плата якого визначена у специфікації № 5 до договору у розмірі 53 925,00 грн; заставна вартість 107 850,52 грн та вартість доставки 3 600,00 грн.

Крім цього, за доводами позивача що не заперечується відповідачем орендар частково повернув мано, що підтверджується відомостями повернення предмету оренди та зведеним актом. Вартість неповернутого предмету оренди становить 285 723,00 грн, що підтверджується зведеним актом.

За доводами позивача, що підтверджується матеріалами справи, орендарем зобов'язаний був оплатити рахунки на оплату за оренду елементів опалубки на загальну суму 188 393,60 грн за січень-березень 2014 р. Проте, відповідачем частково оплачено орендні платежі на суму 81 754,00 грн за оренду елементів опалубки, 2 400,00 грн - за послуги доставки та 23 508,00 грн - гарантійного платежу (завірена копія виписки з банківського рахунку позивача міститься в матеріалах справи).

Відтак, у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 106 639,60 грн (188 393,60 грн - 81 754,00 грн) за несплату за оренду елементів опалубки та 9 000,00 грн (900,00 грн + 2 100,00 грн + 2 400,00 грн + 2 400,00 грн + 3 600,00 грн - 2400,00 грн) заборгованості за транспортними послугами по доставці.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України та Глави 30 Господарського кодексу України.

Вказаний договір оренди є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно із ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Матеріалами справи (акти приймання-передачі та специфікації) підтверджується факт передачі майна в оренду, користування ним відповідачем у спірний період та існування за відповідачем станом на момент вирішення спору заборгованості зі сплати орендної плати у розмірі 106 639,60 грн та 9 000,00 грн заборгованості за транспортними послугами по доставці.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Частинами 1, 4 ст. 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, враховуючи приписи п.п.4.2,4.4. договору оренди строк виконання грошового зобов'язання відповідача по сплаті орендних платежів за договорами на момент розгляду справи настав.

Доказів сплати вказаної заборгованості зі сплати орендних та інших платежів відповідачем суду не надано.

Частиною 3 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що одним із основних обов'язків орендаря є внесення орендної плати своєчасно і в повному обсязі.

Згідно із ч.1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Таким чином, обов'язок доказування законодавчо покладено на сторони.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті орендних платежів у розмірі 106 639,60 грн та 9 000,00 грн за транспортними послугами по доставці, а тому вимоги в цій частині суд визнає обґрунтованими та такими,що підлягають задоволенню.

Позивач також просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 1 269,86 грн, за неналежне виконання зобов'язання за договором.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 3.7. договору передбачено, що у разі прострочення сплати орендних платежів орендар сплачує орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен календарний день прострочення.

Отже, враховуючи факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання щодо сплати орендних платежів суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача пені у розмірі 1 269,86 грн, що відповідає обґрунтованому розрахунку позивача.

Щодо вимог про стягнення з відповідача неустойки у розмірі 37 129,17 грн суд зазначає наступне.

Як свідчать матеріали справи 26.02.2014 р. відповідач направив листа позивачу, яким повідомив про факт заволодіння предметом оренди ТОВ «Мегалайн Капітал Груп». Позивачем в свою чергу 14.03.2014 р. направлено відповідачу листа про розірвання договору оренди на підставі п. 5.2.8. договору та вимогу повернення предмету оренди до 24.03.2014 р.

Оскільки, вимога позивача щодо повернення предмету оренди не була задоволена, то позивачем нарахована відповідачу неустойка у розмірі подвійної орендної плати за кожен день прострочення за період з 25.03.2014 по 10.04.2014 у розмірі 37 129,17 грн (ґрунтовний розрахунок міститься в додатках до позовної заяви).

Відповідно до п. 5.2.8. договору орендодавець має право розірвати договір в односторонньому порядку та вимагати повернення оренди та/або відшкодування завданої шкоди та/або компенсації предмета оренди, якщо внаслідок дії чи бездіяльності орендаря погіршується стан предмета оренди та/або виникає небезпека його пропажі, псування, приведення в непридатний стан.

Згідно з п. 5.3.6. договору орендар зобов'язався забезпечувати належну охорону предмету оренди, виключаючи можливість доступу до предмету оренди сторонніх осіб в період оренди.

У п. 6.7. договору визначено, що у разі не повернення предмету оренди протягом 10 днів з дня повідомлення орендаря про припинення та/або розірвання договору він сплачує неустойку у розмірі орендної плати за кожен день прострочення.

Суд погоджується з доводами позивача, що підтверджується матеріалами справи про розірвання договору оренди в односторонньому порядку позивачем та припинення його дії з 25.03.2014 р.

Оскільки відповідачем так і не було повернуто об'єкт оренди, що не заперечується останнім, а тому в силу приписів п. 6.7. договору у позивача виникло право на нарахування неустойки.

Судом встановлено, що позивачем розраховано неустойку у розмірі подвійної орендної плати, в той час як п.6.7. договору визначає неустойку у розмірі орендної плати за кожен день прострочи.

За таких обставин позовна вимога про стягнення неустойки підлягає частковому задоволенню у розмірі визначеному договором (п.6.7.), а саме в сумі 18 564,59 грн.

Щодо стягнення збитків у розмірі 285 723,00 грн, як вартості неповернутого майна за договором оренди.

В силу ст. 530 ЦК України , ст. 629 ГК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 16 ЦК України способами захисту порушеного цивільного права є, зокрема, відшкодування збитків та відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Вимоги щодо стягнення збитків можуть бути заявлені як самостійно, так і у поєднанні з вимогами щодо розірвання договору, у разі неналежного виконання або невиконання його другою стороною.

Згідно ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування, збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не встановлено більший або менший розмір відшкодування. Відповідно до положень цієї статті збитками є:

- втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила, або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

- доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби їх право не було порушено (упущена вигода).

Згідно із ч. 3 ст. 216 ГК України потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є таке застереження в договорі.

Відповідно до ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права і законні інтереси якого порушено. Згідно цієї статті під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Стаття 225 ГК України визначає склад та порядок визначення розміру спричинення збитків. Зокрема до складу збитків, що підлягають до відшкодування особою, яка допустила господарське правопорушення включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів, тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитки, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди, у випадках, передбачених законом.

Як вже встановлено судом, що не заперечується відповідачем, останнім не повернуто позивачу орендованого майна, вартість якого становить 285 723,00 грн, що підтверджується зведеним актом, завірена копія якого міститься в матеріалах справи.

За таких обставин, сума завданих збитків, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача складає 285 723,00 грн.

Заперечення відповідача щодо відсутності вини останнього у виконанні договірних зобов'язань, через утримання предмету оренди третьою особою, недоведені належними та допустимими доказами.

Так відповідачем не доведено, а у матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження обставин щодо перебування спірного майна вартістю 285 723,00 грн у ТОВ «Мегалайн Капітал Груп» чи будь-яких інших третіх осіб.

Відповідно до п. 5.3.6. договору орендар зобов'язався забезпечувати належну охорону предмету оренди, виключаючи можливість доступу до предмету оренди сторонніх осіб в період оренди.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

За таких обставин позовні вимоги позивача є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими що підлягають задоволенню частково.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 32 , 33 , 44 , 49 , 82- 85 Господарського процесуального кодексу України , Господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Трест Міськбуд-4» (03083, м. Київ, вул. Червонопрапорна, буд. 28, офіс 37, ідентифікаційний код 37724077) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Тендертрейдбуд» (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Кутузова, буд. 4, офіс, ідентифікаційний код 37892395) заборгованість по орендній платі у розмірі 106 639 (сто шість тисяч шістсот тридцять дев'ять) грн. 60 коп.; пеню в розмірі 1 269 (одну тисячу двісті шістдесят дев'ять) грн. 86 коп.; неустойку у розмірі 18 564 (вісімнадцять тисяч п'ятсот шістдесят дев'ять) грн. 59 коп. суму завданих збитків у розмірі 285 723 (двісті вісімдесят п'ять тисяч сімсот двадцять три) грн. 00 коп.; заборгованість по транспортним послугам (доставці) у розмірі 9 000 (дев'ять тисяч) грн 00 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 8 423 (вісім тисяч чотириста двадцять три) грн. 94 коп.

3. В частині стягнення неустойки у розмірі 18 564,58 грн відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 18.08.2014 року

Судді Пукшин Л.Г. - головуючий

Літвінова М.Є.

Удалова О.Г.