Постанова

від 02.07.2009 по справі 19/24

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

19/24

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  

м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2

ПОСТАНОВА

Іменем України

02.07.2009  року                                                                      Справа № 19/24

Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:                              Бойченка К.І.

суддів                                            Єжової С.С.

                                                  Журавльової Л.І.

секретар судового засідання:            Шабадаш Д.С.

за участю представників:

від позивача:                              -Власенко О.М., представник за дов. №2 від 23.06.09;

від відповідача:                              -повноважний представник не прибув;

розглянувши

у судовому засіданні

апеляційну скаргу                     Малого приватного підприємства „Чайний дом

 „Мономах”, м. Луганськ

на рішення          

господарського суду           Луганської області

від                                         26.01.09

по справі                               №19/24 (суддя –Косенко Т.В.)

за позовом                               Товариства з обмеженою відповідальністю „Алокозай-Ті”,

 смт. Комінтернівське, Комінтернівський район Одеської області

до відповідача                     Малого приватного підприємства „Чайний дом

 „Мономах”, м. Луганськ

про                                          стягнення 98208 грн. 69 коп.

В С Т А Н О В И В:          

          У листопаді 2008 року Товариство з обмеженою відповідальністю „Алокозай-Ті”,             смт. Комінтернівське, Комінтернівський район Одеської області (далі за текстом –ТОВ „Алокозай-Ті”, позивач), звернулось до господарського суду Луганської області з позовною заявою від 26.11.08 №385 з вимогами про стягнення з Малого приватного підприємства „Чайний дом „Мономах”, м Луганськ (далі за текстом –МПП „Чайний дом „Мономах”, відповідач), заборгованості  у сумі  64388 грн. 64 коп. за отриманий за договором поставки №07/84 від 06.09.07 товар, інфляційних збитків у сумі 12800 грн. 43 коп., штрафу у сумі 6438 грн. 85 коп., пені у сумі 12815 грн. 57 коп., 3% річних у сумі 1765 грн. 20 коп. (всього у сумі 98208 грн. 69 коп.).

Рішенням господарського суду Луганської області від 26.01.09 у справі №19/24 позов задоволений частково, а саме: з відповідача на користь позивача стягнуто заборгованість за договором поставки №07/84 від 06.09.07 у сумі 60388 грн. 64 коп., пеню у сумі 12815 грн. 57 коп., штраф у сумі 6438 грн. 85 коп., інфляційні нарахування у сумі 12800 грн. 43 коп., 3% річних у сумі 1765 грн. 20 коп., а також витрати по сплаті  державного мита у сумі 975 грн. 09 коп. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 грн. 00 коп.; в решті позовних вимог провадження у справі припинено.

Дане рішення мотивовано наступним:

-ст.ст. 525, 526, 530, 610, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 43, 33, 34, 44, 47, 49, п. 11 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України;

-на виконання умов договору поставки №07/84 від 06.09.07 позивачем було поставлено відповідачу товар на суму 77851 грн. 60 коп., що підтверджено видатковими накладними №РН-0000982 від 15.10.07, №РН-0001016 від 22.10.07, №РН-0001041 від 29.10.07;

-відповідач не виконав свої зобов'язання за договором поставки, відповідно          до п. 5.3 договору не оплатив у повному обсязі поставлений йому товар. Здійснив лише часткову оплату на суму 13462 грн. 96 коп., у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість у сумі 64388 грн. 64 коп., що ним не спростовано та підтверджується матеріалами справи;

-станом на 26.01.09 заборгованість відповідача за заявлений у позовній заяві період змінилась та складає 94208 грн. 69 коп., оскільки за час розгляду справи відповідач сплатив 4000 грн. 00 коп., що підтверджується банківськими виписками з особового рахунку позивача і є підставою для припинення провадження у справі в цієї частині згідно з п.11 ст.80 Господарського процесуального кодексу України;

-відповідно до умов п. 7.3 договору поставки №07/84 від 06.09.07, згідно з діючим законодавством, позивачем було обґрунтовано нарахована відповідачу пеня за порушення строків оплати отриманого товару у сумі 12815 грн. 57 коп., як і передбачений п.п.7.3.1 штраф у розмірі 6438 грн. 85 коп.;

-згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України позивачем правомірно нараховані 3% річних у сумі 1765 грн. 20 коп. та інфляційні нарахування у сумі 12800 грн. 43 коп.;

-вимоги позивача за позовом підтверджені матеріалами справи, відповідають фактичним обставинам та підлягають до задоволення.

          Не погоджуючись з рішенням господарського суду Луганської області від 26.01.09 у справі №19/24, відповідач подав до Луганського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу від 10.02.09 б/н, у якій просить, з урахуванням  уточнень до апеляційної скарги від 23.02.09 б/н, згадане рішення скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на те, що, на його думку, оскаржуване рішення у даній справі винесене судом першої інстанції з порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 6, 11, 14, 15, абз. 2 ч. 1 ст. 207, п. 1 ч. 1 ст. 208, ст.ст. 530, 627, 638 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 180, параграфу 1 Глави 30 Господарського кодексу України, п. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

          Позивач відзиву на апеляційну скаргу відповідача до Луганського апеляційного господарського суду не подав.

Повноважні та компетентні представники відповідача у судове засідання, яке відбулося 02.07.09, не прибули, хоча усі сторони у даній справі були повідомлені Луганським апеляційним господарським судом про час, дату та місце цього судового засідання належним чином, про що свідчать матеріали даної справи.

          Розпорядженням голови Луганського апеляційного господарського суду від 13.02.09, відповідно до ст. 28 Закону України “Про судоустрій України”, для розгляду апеляційної скарги Малого приватного підприємства „Чайний дом „Мономах”,                  м. Луганськ, від 10.02.09 б/н на рішення господарського суду Луганської області від 26.01.09 у справі №19/24 призначено судову колегію у складі: головуючий суддя - Бойченко К.І., суддя - Єжова С.С., суддя -  Журавльова Л.І.

          Розглянувши матеріали даної справи, заслухавши пояснення представника позивача у судовому засіданні, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів даної справи і встановлено господарським судом Луганської області, між Товариством з обмеженою відповідальністю „Алокозай-Ті” (позивачем у даній справі) та Малим приватним підприємством „Чайний дом „Мономах” (відповідачем у даній справі) 06.09.07 був укладений договір поставки №07/84 (далі за текстом - договір), за умовами якого позивач –Постачальник, прийняв на себе зобов'язання поставляти чай торгівельної марки Alokozay Tea TM виробництва Фірми „Alokozay FZE”, Dubai, OAE (далі за текстом - товар), а відповідач - Покупець, зобов'язався прийняти й оплатити товар у порядку і на умовах, передбачених договором.

          Згідно з п. 2.3 договору найменування та ціна товару, що поставляється, його опис, характеристика, загальна кількість містяться у накладних на постачання кожної партії товару, що підписуються уповноваженими представниками сторін та є невід'ємною частиною цього договору.

          Умовами п. 2.4 договору сторони встановили, що у разі поставки товару неналежної якості або товару, що не буде відповідати умовам цього договору, Постачальник (позивач у даній справі) зобов'язується за свій рахунок у термін 7 днів з дати отримання повідомлення усунути недоліки або замінити неякісний товар на товар належної якості.

          За умовами п.п. 3.1, 8.2 договору сторони передбачили, що поставка товару здійснюється на підставі письмових замовлень.

          Пунктом 3.6 договору сторони визначили, що датою постачання товару вважається дата підписання накладної уповноваженими представниками сторін цього договору.

          Згідно п. 4.2 договору товар вважається переданим Постачальником і прийнятим Покупцем за кількістю і якістю згідно з підписаними сторонами накладними. Якщо за результатами приймання якість товару не відповідає стандартам, технічним умовам, іншій документації, то покупець має право відмовитися від приймання товару з настанням наслідків, зазначених у п. 2.4 договору.

          Умовами п. 5.3 договору відповідач зобов'язувався оплачувати товар не пізніше ніж через 35 календарних днів з дати постачання товару.

          Згідно з п. 7.3 договору у випадку несвоєчасної оплати поставленого товару, Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від вартості поставленого але не оплаченого товару за кожний день прострочення, нарахування якої не обмежено часом.

          Крім того, за умовами п. 7.3.1 договору сторони встановили, що при простроченні платежу понад 60 календарних днів, Покупець додатково сплачує Постачальнику штраф у розмірі 10% від простроченої суми платежу.

          Пунктом 8.9 договору сторони встановили, що договір вважається укладеним з моменту його підписання сторонами в день, зазначений на початку і діє протягом року. Договір пролонгується на той же строк, на який укладений, якщо сторони за 30 днів до закінчення строку його дії не виявили бажання про його розірвання.

          Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

          Також, згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

          В обґрунтування позову позивач посилається на те, що він відпустив відповідачу товар (чай), а саме:

          -за видатковою накладною №РН-0000982 від 15.10.07 на суму 19765 грн. 20 коп. (з ПДВ);

          -за видатковою накладною №РН-0001016 від 22.10.07 на суму 29239 грн. 44 коп. (з ПДВ);

          -за видатковою накладною №РН-0001041 від 29.10.07 на суму 28846 грн. 96 коп. (з ПДВ).

          Позивач стверджує, що вказаний у вищеперелічених накладних товар позивач поставив відповідачу саме на виконання  договору, на підставі якого заявлений позов.

          Позивач у позові зазначає, що за отриманий товар відповідач розрахувався частково, залишився неоплачений товар на суму 64388 грн. 64 коп., а саме:

          -за товар, отриманий за видатковою накладною №РН-0000982 від 15.10.07 на суму 6302 грн. 24 коп.;

          -за товар, отриманий за видатковою накладною №РН-0001016 від 22.10.07 на суму 29239 грн. 44 коп.;

          -за товар, отриманий за видатковою накладною №РН-0001041 від 29.10.07 на суму 28846 грн. 96 коп.

          За первісними позовними вимогами позивач наполягав на стягненні з відповідача заборгованості у сумі 64388 грн. 64 коп., інфляційних нарахувань у сумі 12800 грн.         43 коп., штрафу у сумі 6438 грн. 85 коп., пені у сумі 12815 грн. 57 коп. та 3% річних у сумі 1765 грн. 20 коп., а всього –98208 грн. 69 коп.

          Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення у дані справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

          Під час розгляду даної справи позивач, посилаючись на приписи ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, заявою б/н від 09.01.09 про уточнення розміру позовних вимог зменшив їх розмір у частині стягнення боргу у сумі 2000 грн.      00 коп., а заявою б/н від 22.01.09 про уточнення розміру позовних вимог ще зменшив розмір позовних вимог у частині стягнення боргу у сумі 2000 грн. 00 коп.

          Тобто, ціна позову зменшилась до 94208 грн. 69 коп.

          За доводами відповідача, викладеними в апеляційній скарзі, товар йому був поставлений позивачем не за договором, на підставі якого заявлений позов.

          З цього приводу судова колегія зазначає наступне.

          Відповідно до ч. 3 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

          До того ж, згідно зі ст. 3 Цивільного кодексу України одними з загальних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

          Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

          Дійсно, у вищезгаданих видаткових накладних, які підписані представниками сторін та скріплені печатками сторін, обумовлено, що товар реалізується без замовлення, відсутнє у них і посилання на договір.

          Разом з тим, матеріали справи свідчать, що з метою досудового врегулювання спору позивач у претензії від 29.07.08 вих. №47, яка була отримана відповідачем 02.08.08, заявив останньому вимогу невідкладно перерахувати борг у сумі 69388 грн.     64 коп.

          У цій претензії позивач нагадав відповідачу про те, що між ними 06.09.07 був укладений договір поставки №07/84, тобто договір, на підставі якого заявлений позов.

          Також позивач у даній претензії, обґрунтовуючи свої вимоги, вказав, що:

          -на підставі договору Покупцем були отримані товари на суму 182583 грн. 60 коп., про що свідчать видаткові накладні:

          -РН-0000876 від 17.09.07 на суму 26015 грн. 04 коп.;

          -РН-0000910 від 25.09.07 на суму 38337 грн. 28 коп.;

          -РН-0000926 від 28.09.07 на суму 15675 грн. 20 коп.;

          -РН-0000935 від 01.10.07 на суму 13526 грн. 40 коп.;

          -РН-0000959 від 08.10.07 на суму 11178грн. 08 коп.;

          -РН-0000982 від 15.10.07 на суму 19765 грн. 20 коп.;

          -РН-0001016 від 22.10.07 на суму 29239 грн. 44 коп.;

          -РН-0001041 від 29.10.07 на суму 28846 грн. 96 коп;

          -у період з вересня 2007 року по теперішній час Покупцем на користь Продавця було сплачено грошові кошти за поставлений товар на суму 69388 грн. 64 коп.

          В порушення умов договору відповідач своєчасно та у повному обсязі не розрахувався, має місце прострочка оплати.

          На вищевказану претензію позивача відповідач листом від 29.08.08 вих. №605 відповів, що прострочена заборгованість буде ним погашена протягом вересня 2008 року.

          Тобто, відповідач факт отримання товару за переліченими видатковими накладними, у тому числі, на яких ґрунтується позов, саме за договором, на підставі якого заявлений позов, не оспорив, а навпаки –визнав.

          Крім того, після порушення місцевим господарським судом провадження у справі, під час її розгляду, відповідач проти позовних вимог, їх обґрунтованості, не заперечив.

          Також, у письмових поясненнях від 15.12.08 вих. №678 та від 12.01.09 вих. №682 відповідач у даній справі  повідомив суд про те, що заборгованість перед позивачем погашається у добровільному порядку (а.с. 35, 44, відповідно).

          З наданих позивачем до справи банківських виписок від 25.11.08 та від 12.01.09 (а.с. 59) вбачається, що відповідач перерахував позивачу по 2000 грн. 00 коп. у кожній, де вказано призначення платежу –оплата за продукти харчування згідно договору №06/1-д від 10.05.06.

          Але, на підтвердження даних, викладених відповідачем у вищевказаних письмових поясненнях від 15.12.08 вих. №678 та від 12.01.09, позивач у згаданих заявах про уточнення позовних вимог підтвердив, що відповідач погасив борг саме за договором, на підставі якого заявлений позов.

          Відповідачем не надано доказів повної оплати товару, що був отриманий від позивача за видатковими накладними, що оспорюються.

          Враховуючи вищевикладене у сукупності, судова колегія дійшла висновку про те, що матеріалами даної справи доведено факт поставки позивачем відповідачу товару за видатковими накладними, що оспорюються, саме на виконання договору, на підставі якого заявлений позов.

          Доказів погашення заявленого до стягнення боргу у сумі 60388 грн. 64 коп.  відповідачем не надано.

          Заявлений до стягнення борг підтверджується матеріалами даної справи, а тому –підлягає до стягнення у повному обсязі, а саме - у сумі 60388 грн. 64 коп.

          Згідно з ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

          Відповідно до ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

          Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України про стягнення неустойки (штрафу, пені) позовна давність застосовується в один рік.

          Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

          Суд першої інстанції не врахував відповідність пункту 7.3 договору приписам пункту 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України та статті 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”.

          Товар, отриманий за видатковою накладною №РН-0000982 від 15.10.07, відповідач повинен був оплатити не пізніше 19.11.07.

          Від несвоєчасно сплаченого боргу за товар, отриманий за цією видатковою накладною, позивач розрахував пеню у сумі 1280 грн. 47 коп. за період з 20.11.07 по 27.10.08.

          З урахуванням дати звернення позивача з позовом до суду (26.11.08) пеня, розрахована від боргу у сумі 6302 грн. 24 коп. за період з 20.11.07 по 25.11.07 у сумі       16 грн. 57 коп. до стягнення не підлягає з причин пропуску строку позовної давності.

          За прострочку сплати боргу у сумі 6302 грн. 24 коп. за товар, отриманий за видатковою накладною №РН-0000982 від 15.10.07, пеня підлягає стягненню у сумі      621 грн. 58 коп., виходячи з розрахунку за період з 26.11.07 по 25.05.08, а в останній частині –у сумі 642 грн. 32 коп., яка розрахована за період з 26.05.08 по 27.10.08, до стягнення не підлягає, оскільки у цій частині нарахування здійснено позивачем всупереч наведеним нормам законодавства (ч. 2 ст. 232 Господарського кодексу України).

          Від простроченого боргу в сумі 29239 грн. 44 коп. за товар, отриманий за видатковою накладною №РН-0001016 від 22.10.07, позивач розрахував пеню у сумі    5851 грн. 08 коп. за період з 27.11.07 по 27.10.08.

          За прострочку сплати боргу у сумі 29239 грн. 44 коп. за товар, отриманий за видатковою накладною №РН-0001016 від 22.10.07, пеня підлягає стягненню у сумі    2890 грн. 29 коп., виходячи з розрахунку з 27.11.07 по 26.05.08, а в останній частині пеня, яка розрахована від цієї суми боргу, стягненню не підлягає, оскільки нарахована позивачем всупереч ч. 2 ст. 232 Господарського кодексу України.

          Від несплаченої заборгованості за товар, отриманий відповідачем за видатковою накладною №РН-0001041 від 29.10.07 у сумі 28846 грн. 96 коп., позивач розрахував пеню у сумі 5684 грн. 02 коп. за період з 04.12.07 по 27.10.08, але до стягнення за прострочку оплати боргу у цій частині пеня підлягає стягненню лише у сумі 2895 грн.      75 коп., виходячи з розрахунку за період з 04.12.07 по 02.06.08, а в останній частині стягненню не підлягає за необґрунтованістю нарахування.

          Тобто, пеня підлягає стягненню на загальну суму –6407 грн. 62 коп.

          Вимоги позивача щодо стягнення штрафу у сумі 6438 грн. 85 коп. ґрунтуються на умовах п. 7.3.1 договору та матеріалах справи, а тому підлягають до задоволення.

          Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

          Заявлені до стягнення інфляційні нарахування у сумі 12800 грн. 43 коп. позивач розрахував за період з листопада 2007 року по вересень 2008 року включно.

          Враховуючи початок прострочки оплати товару, отриманого відповідачем за видатковими накладними №РН-0000982 від 15.10.07 і №РН-0001016 від 22.10.07 –20.11.07 і 27.11.07, відповідно, інфляційні нарахування підлягають стягненню у сумі 11734 грн. 18 коп., виходячи з розрахунку за період з грудня 2007 року по вересень 2008 року включно.

          Позовні вимоги у частині стягнення 3% річних у сумі 1765 грн. 20 коп., які розраховані позивачем з 20.11.07 по 27.10.08 включно, підлягають задоволенню.

          Таким чином, судова колегія рішення господарського суду Луганської області від 26.01.09 у справі №19/24 скасовує на підставі  п. 2 ст. 103, п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України та приймає нове рішення про часткове задоволення позову, а саме: про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу у сумі 60388 грн. 64 коп., інфляційних нарахувань у сумі 11734 грн. 18 коп., 3% річних у сумі 1765 грн. 20 коп., пені у сумі 6407 грн. 62 коп., штрафу у сумі 6438 грн. 85 коп.; в решті позовних вимог відмовляє.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України:

-за позовом:

-витрати по сплаті державного мита у сумі 114 грн. 74 коп. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 13 грн. 79 коп. покладаються на позивача –Товариство з обмеженою відповідальністю „Алокозай-Ті”,                             смт. Комінтернівське, Комінтернівський район Одеської області;

-витрати по сплаті державного мита у сумі 867 грн. 35 коп. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 104 грн. 21 коп. покладаються на відповідача –Мале приватне підприємство „Чайний дом „Мономах”, м. Луганськ;

-за апеляційною скаргою:

-витрати по сплаті державного мита у сумі 37 грн. 37 коп. покладаються на позивача –Товариство з обмеженою відповідальністю „Алокозай-Ті”,                          смт. Комінтернівське, Комінтернівський район Одеської області;

-витрати по сплаті державного мита у сумі 433 грн. 67 коп. покладаються на відповідача –Мале приватне підприємство „Чайний дом „Мономах”, м. Луганськ.

Товариству з обмеженою відповідальністю „Алокозай-Ті”, вул. Першотравнева, буд. 56, смт. Комінтернівське, Комінтернівський район Одеської області, 67500 (пр-т. Шевченка, буд. 4 „Д”, офіс №101, м. Одеса, 65032; пл. Грецька, буд. ѕ, галерея „Афіна”, офіс. 730,  м. Одеса, 65026), ідентифікаційний код №33871680, на підставі  п. 1 ч. 1          ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито” №7-93 від 21.01.93 слід повернути з Державного бюджету України зайве сплачене при поданні до господарського суду Луганської області позову державне мито у сумі 07 грн. 91 коп., перераховане за платіжним дорученням №1739 від 25.11.08, яке знаходиться у матеріалах справи №19/24.

Малому приватному підприємству „Чайний дом „Мономах”, вул. Оборонна,        буд. 76, м. Луганськ, 91047 (вул. М. Раскової, буд. 5, кв. 49, м. Луганськ, 91005), ідентифікаційний код №30761767, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито” №7-93 від 21.01.93 слід повернути з Державного бюджету України зайве сплачене при поданні до Луганського апеляційного господарського суду апеляційної скарги державне мито у сумі 20 грн. 00 коп., перераховане за платіжним дорученням №1342 від 09.02.09, яке знаходиться у матеріалах справи №19/24.

          У судовому засіданні за згодою представника позивача оголошені вступна та резолютивна частини даної постанови.

          Керуючись ст. ст. 43, 47, 49, 85, 99, 101, п. 2 ст. 103, п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Апеляційну скаргу Малого приватного підприємства „Чайний дом „Мономах”,       м. Луганськ, від 10.02.09 б/н на рішення господарського суду Луганської області від 26.01.09 у справі №19/24 задовольнити частково.

2.Рішення господарського суду Луганської області від 26.01.09 у справі №19/24 скасувати.

3.Прийняти нове рішення.

4.Позов задовольнити частково.

5.Стягнути з Малого приватного підприємства „Чайний дом „Мономах”,                    вул. Оборонна, буд. 76, м. Луганськ, 91047 (вул. М. Раскової, буд. 5, кв. 49, м. Луганськ, 91005), ідентифікаційний код №30761767, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Алокозай-Ті”, вул. Першотравнева, буд. 56, смт. Комінтернівське, Комінтернівський район Одеської області, 67500 (пр-т. Шевченка, буд. 4 „Д”, офіс №101, м. Одеса, 65032; пл. Грецька, буд. ѕ, галерея „Афіна”, офіс. 730, м. Одеса, 65026), ідентифікаційний код №33871680, борг у сумі 60388 грн. 64 коп., інфляційні нарахування у сумі 11734 грн. 18 коп., 3% річних у сумі 1765 грн. 20 коп., пеню у сумі 6407 грн. 62 коп., штраф у сумі 6438 грн. 85 коп., витрати по сплаті державного мита у сумі 867 грн. 35 коп. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 104 грн. 21 коп.

6.У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

7.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Алокозай-Ті”,                               вул. Першотравнева, буд. 56, смт. Комінтернівське, Комінтернівський район Одеської області, 67500 (пр-т. Шевченка, буд. 4 „Д”, офіс №101, м. Одеса, 65032; пл. Грецька, буд. ѕ, галерея „Афіна”, офіс. 730, м. Одеса, 65026), ідентифікаційний код №33871680, на користь Малого приватного підприємства „Чайний дом „Мономах”, вул. Оборонна, буд. 76, м. Луганськ, 91047 (вул. М. Раскової, буд. 5, кв. 49, м. Луганськ, 91005), ідентифікаційний код №30761767, витрати по сплаті державного мита у сумі 37 грн. 37 коп. за апеляційною скаргою.

          Доручити господарському суду Луганської області видати відповідні  накази.

8.Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю „Алокозай-Ті”, вул. Першотравнева, буд. 56, смт. Комінтернівське, Комінтернівський район Одеської області, 67500 (пр-т. Шевченка, буд. 4 „Д”, офіс №101, м. Одеса, 65032; пл. Грецька, буд. ѕ, галерея „Афіна”, офіс. 730, м. Одеса, 65026), ідентифікаційний код №33871680, з Державного бюджету України зайве сплачене при поданні до господарського суду Луганської області позову державне мито у сумі 07 грн. 91 коп., перераховане за платіжним дорученням №1739 від 25.11.08, яке знаходиться у матеріалах справи №19/24.

9.Повернути Малому приватному підприємству „Чайний дом „Мономах”,              вул. Оборонна, буд. 76, м. Луганськ, 91047 (вул. М. Раскової, буд. 5, кв. 49, м. Луганськ, 91005), ідентифікаційний код №30761767, з Державного бюджету України зайве сплачене при поданні до Луганського апеляційного господарського суду апеляційної скарги державне мито у сумі 20 грн. 00 коп., перераховане за платіжним дорученням №1342 від 09.02.09, яке знаходиться у матеріалах справи №19/24.

Підставою повернення зайве сплаченого державного мита за позовом та апеляційною скаргою з Державного бюджету України є дана постанова, засвідчена гербовою печаткою Луганського апеляційного господарського суду.

Відповідно ч. 3, ч. 5 ст. 105 Господарського процесуального кодексу України постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя                                                            К.І. Бойченко

Суддя                                                                                         С.С. Єжова

Суддя                                                                                Л.І. Журавльова