Рішення

від 15.08.2014 по справі 904/3589/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11.08.14 Справа № 904/3589/14

За позовом Публічного акціонерного товариства "АВТОКРАЗБАНК", м. Кременчук, Полтавська область

до Селянського фермерського господарства "ЛІЛІЯ", с. Письменне, Васильківський район, Дніпропетровська область

про зобов'язання вчинити певні дії

Суддя Ярошенко В.І.

Представники:

від позивача: Кучеренко О.В. - представник за дов. № 06/163-03 від 12.06.14

від відповідача: не з'явились

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "Автокразбанк" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Селянського фермерського господарства "Лілія" про зобов'язання ліквідаційної комісії Селянського (фермерського) господарства "Лілія" розглянути кредиторські вимоги ПАТ "Автокразбанк" у розмірі 2592434, 15 грн., в т.ч. щодо включення до проміжного ліквідаційного балансу суму заборгованості у розмірі 2592434, 15 грн. та відомості про рухоме майно згідно переліку.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ліквідаційною комісією ФСГ "Лілія" залишено без розгляду заяву позивача про його включення до реєстру кредиторів.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 28.05.2014 порушено провадження у справі та її розгляд призначено на 23.06.2014.

Ухвалою від 23.06.2014 розгляд справи відкладено на 07.07.2014.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 07.07.2014 розгляд справи відкладений на 21.07.2014 та ухвалою суду від 07.07.2014 витребувано у Департаменту ДАІ МВС України інформацію щодо реєстрації транспортних засобів згідно переліку.

В судовому засіданні 21.07.14 представник позивача подав клопотання про продовження строку розгляду спору на п'ятнадцять днів.

Ухвалою від 21.07.2014 задоволено клопотання представника позивача. строк розгляду справи продовжено на п'ятнадцять днів та розгляд справи відкладено на 11.08.2014.

Ухвалою від 21.07.2014 повторно витребувано у Департаменту ДАІ МВС України інформацію щодо реєстрації транспортних засобів згідно переліку.

01.08.2014 через канцелярію господарського суду від центру безпеки дорожнього руху та автоматизованих систем (ЦБДРтаАС) надійшла відповідь на запит щодо реєстрації перелічених транспортних засобів.

11.08.2014 від позивача надійшло клопотання про уточнення позовних вимог, в якому він просить зобов'язати ліквідаційну комісію селянського фермерського господарства "Лілія" розглянути кредиторські вимоги ПАТ "Автокразбанк" у розмірі 2592434, 15 грн., в т.ч. щодо включення до проміжного ліквідаційного балансу суму заборгованості перед ПАТ "Автокразбанк" у розмірі 2592434, 15 грн. Дана заява була прийнята судом до розгляду.

11.08.2014 позивач подав до суду клопотання про залучення до матеріалів справи копію довідки ВДВС щодо виконавчого провадження. відкритого на підставі виконавчого листа № 2-96 від 14.03.2011.

Відповідач явку повноважного представника у судове засідання не забезпечив, відзив на позовну заяву та інші витребуванні судом документи не надав, про причини неявки суд не повідомив. Про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення цінних листів з ухвалами суду (арк. с. 49, 86, 91).

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 11.08.2014 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

15.03.2006 між Відкритим акціонерним товариством "Акціонерний комерційний банк "Автокразбанк" (далі - позивач, банк) та Селянським (фермерським) господарством "Лілія" (далі - відповідач, позичальник) було укладено кредитний договір № 03/ю017/06 (далі - договір), згідно якого банк надає позичальнику кредитні кошти у формі відновлювальної відкличної кредитної лінії у сумі 350000 грн. для поповнення обігових коштів. Перший транш в сумі 300000 грн. надається 15.03.2006. Позичальник здійснює повернення кредиту платіжними дорученнями на відкритий йому позичковий рахунок терміном до 14.03.2008.

15.03.2006 в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № 03/ю017/06 від 15.03.2006 укладено договір поруки між ВАТ «АКБ «АвтокразБанк» та ОСОБА_3

18.05.2006 між ВАТ «АКБ «АвтокразБанк» та СФГ «Лілія» Васильківського району Дніпропетровської області була укладена додаткова угода № 1 до кредитного договору № 03/ю017/06 від 15.03.2006, якою п.1.1 договору викладено в наступній редакції: Банк надає позичальнику кредитні кошти у формі відновлювальної відкличної кредитної лінії у сумі 500000 грн. для поповнення обігових коштів.

02.08.2007 між ВАТ «АКБ «АвтокразБанк» та СФГ «Лілія» Васильківського району Дніпропетровської області була укладена додаткова угода № 2 до кредитного договору № 03/ю017/06 від 15.03.2006, якою п.1.1 договору викладено в наступній редакції: Банк надає позичальнику кредитні кошти у формі відновлювальної відкличної кредитної лінії у сумі 350000 грн. для поповнення обігових коштів.

27.11.2007 між ВАТ «АКБ «АвтокразБанк» та СФГ «Лілія» Васильківського району Дніпропетровської області була укладена додаткова угода № 3 до кредитного договору № 03/ю017/06 від 15.03.2006, якою п.1.2 та п. 2.4 договору викладено в наступній редакції: Кредитні кошти надаються терміном до 01.12.2008. Позичальник здійснює повернення кредиту платіжними дорученнями на відкритий йому позичковий рахунок терміном до 01.12.2008.

18.01.2008 між ВАТ «АКБ «АвтокразБанк» та СФГ «Лілія» Васильківського району Дніпропетровської області була укладена додаткова угода № 4 до кредитного договору № 03/ю017/06 від 15.03.2006, якою п.1.1 договору викладено в наступній редакції: Банк надає позичальнику кредитні кошти у формі відновлювальної відкличної кредитної лінії у сумі 500000 грн. для поповнення обігових коштів.

11.08.2008 між ВАТ «АКБ «АвтокразБанк» та СФГ «Лілія» Васильківського району Дніпропетровської області була укладена додаткова угода № 5 до кредитного договору № 03/ю017/06 від 15.03.2006, якою п.1.3 договору викладено в наступній редакції: За користування кредитними коштами встановлюється плата в розмірі 24 відсотків річних.

01.12.2008 між ВАТ «АКБ «АвтокразБанк» та СФГ «Лілія» Васильківського району Дніпропетровської області була укладена додаткова угода № 6 до кредитного договору № 03/ю017/06 від 15.03.2006, якою п. 1.1, п. 1.2, п. 2.4 договору викладено в наступній редакції: Банк надає позичальнику кредитні кошти у формі відновлювальної відкличної кредитної лінії у сумі 632285 грн. для поповнення обігових коштів. Кредитні кошти надаються терміном до 30.04.2009. Позичальник здійснює повернення кредиту платіжними дорученнями на відкритий йому позичковий рахунок терміном до 30.04.2009.

Публічне акціонерне товариство «АвтокразБанк» (далі - позивач) в особі Дніпропетровської філії ПАТ «АвтокразБанк» звернулось до Васильківськогого районного суду Дніпропетровської області з позовом до Селянським (фермерським) господарством "Лілія" та ОСОБА_3 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором від 15.03.2006 № 03/ю017/06 у розмірі 1086926, 66 грн.

За результатами розгляду справи № 2-96/11, Васильківським районним судом Дніпропетровської області прийнято рішення від 14.03.2011, відповідно до якого вищезазначений позов задоволено повністю стягнуто солідарно з СФГ «Лілія» Васильківського району Дніпропетровської області, ОСОБА_3 на користь ПАТ «АвтокразБанк» в особі Дніпропетровської філії ПАТ «АвтокразБанк» заборгованість за кредитним договором № 03/ю017/06 від 15.03.2006 у розмірі 1086926, 66 грн., з яких: заборгованість за кредитом 632285 грн.; заборгованість по процентам за користування кредитом 127219, 20 грн.; пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом 254951, 89 грн.; пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам за користування кредитом 42209, 87 грн.; інфляційне збільшення заборгованості за кредитом 20316, 48 грн.; інфляційне збільшення заборгованості по процентам за користування кредитом 6782, 79 грн.; штраф за невиконання п.п.3.3.5 п.3.3 розділу 3 кредитного договору 3161, 43 грн. Також, стягнуто солідарно з СФГ «Лілія» Васильківського району Дніпропетровської області та ОСОБА_3 на користь ПАТ «АвтокразБанк» судовий збір у розмірі 1700 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду судового процесу 120 грн.

05.04.2011 на виконання рішення Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 14.03.2044 у справі № 2-96/11 було видано виконавчий лист.

25.09.2013 за вищевказаним виконавчим листом відкрито виконавче провадження ВП № 39926531 (арк. с. 42-43).

Відповідно до інформації з офіційного сайту Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців irc.gov.ua, з 17.01.2014 ФСГ "Лілія" перебуває у стані припинення, а також зазначені відомості про строк, визначений засновниками (учасниками) юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, для заявлення кредиторами своїх вимог, до 20.03.2014.

Позивач неодноразово звертався до Селянського (фермерського) господарства "Лілія" з заявами (від 06.02.2014 № 29-1-1/37-13 та від 28.03.2014 № 29-1-1/87-04) з кредиторськими вимогами, в яких просить визнати ПАТ "Автокразбанк" кредитором Селянського (фермерського) господарства "Лілія" з вимогами у розмірі 2592434, 32 грн. та включити до проміжного ліквідаційного балансу СФГ "Лілія" кредиторські вимоги ПАТ "АКБ Банк" та відомості про рухоме майно згідно переліку (арк. с. 37-41). Дані заяви були отримані відповідачем та залишені ним без розгляду та відповіді. що стало підставою для звернення ПАТ "Автокразбанк" з позовом до господарського суду.

Як зазначає позивач та не спростовує відповідач, на час розгляду справи, зобов'язання ФСГ "Лілія" щодо оплати заборгованості за кредитним договором № 03/ю017/06 від 15.03.2006 у розмірі 1086926, 66 грн. відповідачем виконані не були.

Також, в матеріалах справи міститься довідка від 24.07.2014 № 4905/03-43 щодо невиконання рішення Васильківського районного суду Дніпропетровської області в межах виконавчого провадження, відкритого на підставі виконавчого листа від 14.03.2011 № 2-96 (арк. с. 99).

Як вбачається з рішення Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 14.03.2011 у справі № 2-96/11, суд визнав правомірними та задовольнив вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованість за кредитом, заборгованість по процентам за користування кредитом, пеню за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом, пені за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам за користування кредитом та штраф за невиконання п.п. 3.3.5 п. 3.3 розділу 3 кредитного договору.

У зв'язку з невиконання рішення Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 14.03.2011 у справі № 2-96/11, позивач нарахував відповідачу проценти на прострочену заборгованість за кредитом у розмірі 488273, 36 грн. за період з 15.03.2006 по 22.07.2012.

Також, як вбачається з рішення Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 14.11.2011 у справі № 2-96/11, суд визнав правомірними та задовольнив вимоги позивача про стягнення з відповідача пені за несвоєчасне погашення кредиту у сумі 254951, 89 грн. та пені за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам за користування кредитом у сумі 42209, 87 грн.

У зв'язку з невиконанням відповідачем вищезазначеного рішення, позивач також нарахував відповідачу пеню за несвоєчасне сплату процентів у розмірі 359474, 52 грн. за період з 23.01.2013 по 22.01.2014 та пеню за несвоєчасну сплату кредиту у сумі 461568, 05 грн. за період з 23.01.2013 по 22.01.2014.

Крім того, позивач нарахував відповідачу штраф у розмірі 98486, 17 грн.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 202 ГК України господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами. Господарське зобов'язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду. До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 цього Кодексу).

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ст. 625 ЦК України).

Отже, чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з прийняттям судового рішення чи відкриттям провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків.

Відповідна позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 31.08.2011 №16/587-22/430.

Господарський суд, перевіривши правильність нарахування процентів на прострочену заборгованість за кредитом, зважаючи на те, що рішення Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 14.03.2011 у справі № 2-96/11 не містить посилань на період, за який відповідно до останнього присуджено до стягнення проценти за користування кредитом, вважає за можливим задовольнити дану вимогу частково у розмірі 205979, 77 грн. за період з 15.03.2011 по 22.07.2012.

Щодо нарахування позивачем пені за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам за користування кредитом у розмірі 359474, 52 грн. за період з 23.01.2013 по 22.01.2014 та пені за несвоєчасну сплату кредиту у сумі 461568, 05 грн. за період з 23.01.2013 по 22.01.2014, господарський суд вважає, що дані вимоги підлягають частковому задоволенню огляду на наступне.

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до п. 4.1 договору за несвоєчасне повне або часткове повернення кредитних коштів та за несвоєчасну повну чи часткову сплату відсотків, позичальник сплачує неустойку у вигляді пені у розмірі 0,2 відсотків, що обчислюється з суми неповерненого кредиту та/або несплачених відсотків за кожен день прострочення. Сплата пені не звільняє позичальника від сплати відсотків за користування кредитними коштами до моменту фактичного погашення заборгованості.

Згідно з п. 4.5 договору за несвоєчасне повне чи часткове повернення кредитних коштів та за несвоєчасну повну чи часткову сплату відсотків, позичальник сплачує банку штраф у розмірі 20 відсотків, що обчислюється з суми неповерненого кредиту та/або несплачених відсотків.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1. ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Спеціальним законом, що регулює договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за невчасне виконання грошових зобов'язань, є Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996 № 543/96, відповідно до статті 3 якого, розмір пені за порушення грошового зобов'язання розраховується із суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, перевіривши правильність нарахування позивачем відповідачу пені, господарський суд задовольняє дані вимоги частково у розмірі 68603, 04 грн. - пені за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам за користування кредитом та 88086, 83 грн. - пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом, оскільки відповідно до чинного законодавства розмір пені не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення виконання грошового зобов'язання.

Щодо нарахування позивачем відповідачу штрафу у розмірі 98486, 17 грн. за несвоєчасне повернення кредитних коштів, господарський суд задовольняє дану вимогу повністю.

Також, у зв'язку з несвоєчасним виконанням відповідачем своїх зобов'язань згідно кредитного договору, позивач нарахував відповідачу інфляційні втрати за несвоєчасне повернення кредиту у розмірі 153012, 97 грн. за період з 05.05.2009 по 21.01.2014, три відсотки річних за несвоєчасне погашення процентів у розмірі 45010, 33 грн. за період з 01.06.2009 по 15.01.2014 та інфляційні втрати за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом у сумі 49843, 25 грн. за період з 01.06.2009 по 15.01.2014.

Відповідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошових зобов'язань на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з рахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

За своїми ознаками, індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, а три відсотки річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань.

При цьому, індекс інфляції (індекс споживчих цін) це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування і інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце протягом повного календарного місяця, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки. Розрахунки індексу інфляції за квартал, період з початку року і т. п. проводяться "ланцюговим" методом, тобто шляхом множення: місячних (квартальних і т. д.) індексів (наказ Держкомстату від 27.07.2007 № 265 "Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін").

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (постанова Вищого господарського суду України від 01.02.2012 № 52/30).

Як вбачається з розрахунку позивача, доданого до позовної заяви, останнім при визначенні інфляційних втрат за період вищезазначені періоди не були враховані місяці, в яких мала місце дефляція, що суперечить вищезазначеним нормам.

Також, враховуючи, що рішення Васильківського районного суду Дніпропетровської області не встановлює період, за який відповідно до нього присуджено до стягнення з відповідача інфляційні втрати за несвоєчасне повернення кредиту та інфляційні втрати за несвоєчасне погашення процентів, господарський суд здійснив перерахунок даних вимог та задовольняє їх частково, а саме інфляційні втрати за несвоєчасне повернення кредиту у розмірі 10648, 21 грн. та інфляційні втрати за несвоєчасне погашення процентів у сумі 829, 31 грн.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд, перевіривши правильність нарахування трьох відсотків річних, задовольняє дану вимогу повністю у розмірі 45010, 33 грн.

Згідно з ч.ч. 3, 5-6 ст. 105 Цивільного кодексу України, учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється. Строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється, не може становити менше двох і більше шести місяців з дня опублікування повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи. Кожна окрема вимога кредитора, зокрема щодо сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, розглядається, після чого приймається відповідне рішення, яке надсилається кредитору не пізніше тридцяти днів з дня отримання юридичною особою, що припиняється, відповідної вимоги кредитора.

Як зазначалось вище, 17.01.2014 було внесено запис про перебування ФСГ "Лілія" у стані припинення та визначено строк заявлення кредиторських вимог до 20.03.2014. ПАТ «Автокразбанк» вчасно, в межах встановленого строку, звернулось до голови ліквідаційної комісії ФСГ "Лілія" з заявою про визнання його кредиторських вимог за кредитним договором №2 03/ю017/06 від 15.03.2006, проте відповіді не отримало.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд вважає протиправним ухилення ліквідаційної комісії ФСГ "Лілія" від визнання кредиторських вимог ПАТ «Автокразбанк».

Відповідно до ч. 8 ст.111 ЦК України, ліквідаційна комісія (ліквідатор) після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, що включає відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог та результат їх розгляду. Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.

Беручи до уваги вищевикладений висновок суду щодо протиправності ухилення відповідача від визнання кредиторських вимог позивача, суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, вимоги позивача про зобов'язання ліквідаційної комісії Селянського (фермерського) господарства "Лілія" розглянути кредиторські вимоги ПАТ "Автокразбанк", в т.ч. щодо включення до проміжного ліквідаційного балансу суми заборгованості за кредитним договором у розмірі 632285 грн., відсотків за користування кредитом у сумі 333198, 97 грн., пені за несвоєчасне погашення кредиту у сумі 343038, 72 грн., пені за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом у розмірі 110812, 91 грн., штрафу у сумі - 101647, 60 грн., трьох відсотків річних у сумі 45010, 33 грн. та інфляційних втрат у розмірі 38576, 79 грн., разом 1604570, 32 грн.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 ГПК України, стягуються з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним вимогам у розмірі 753, 87 грн.

Керуючись ст.ст. 22, 44, 49, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Зобов'язати ліквідаційну комісію Селянського (фермерського) господарства "Лілія" (52630, Дніпропетровська область, Васильківський район, селище Письменне, вул. Гагаріна, буд. 7, код ЖДРПОУ 30155155) розглянути кредиторські вимоги Публічного акціонерного товариства "Автокразбанк" (39600, Полтавська область, м. Кременчук, вул. Київська, 8, код ЄДРПОУ 20046323) у розмірі 1604570, 32 грн., в т.ч. щодо включення до проміжного ліквідаційного балансу суму заборгованості у розмірі 1604570, 32 грн.

В іншій частині позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 18.08.2014

Суддя В.І. Ярошенко