Рішення

від 09.06.2009 по справі 28/104

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

28/104

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №  28/104

09.06.09

за позовом          товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Лізинг», м. Київ

до          товариства з обмеженою відповідальністю «ВТС - Трейд», м. Київ

про          стягнення 151 023,98 грн.

Суддя Копитова О. С.

При секретарі судового засідання  Гергардт Т.В.

За участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Євро лізинг»звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «ВТС - Трейд»про стягнення 151 023,98 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на порушення відповідачем умов договору №611 від 05.12.2007 року щодо сплати лізингових платежів. Також за порушення виконання зобов'язання позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 4 680,75 грн., 3% річних в розмірі 739,23 грн. та інфляційні нарахування в розмірі 2 398,61 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 27.02.2009 року порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 31.03.2009 року.

Ухвалою суду від 31.03.2009 року, 21.04.2009 року  розгляд справи відкладався.

          Ухвалою Заступника Голови Господарського суду м. Києва від 21.04.2009 року продовжено строк розгляду справи.

          Під час розгляду справи позивач збільшив позовні вимоги та просить стягнути з відповідача 313 007,10 грн. основного боргу, 3% річних в розмірі 2 157,55 грн. та інфляційні нарахування в розмірі 2 398,61 грн., пеню в розмірі 17 260,40 грн., а всього –352 084,06 грн.

Незважаючи на належне повідомлення про час і місце засідання по справі, в тому числі й на адресу реєстрації, відповідач в судове засідання не з'явився, письмових доказів, пояснень та заперечень по суті спору не надав, вимог ухвали суду не виконав, причини неявки в судове засідання невідомі.

Справа розглядається, згідно статті 75 Господарського процесуального Кодексу України, за наявними в ній матеріалами.

  В судовому засіданні 11.06.2009 року прийнято рішення.

  Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд –

ВСТАНОВИВ :

          05.12.2007 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Євро лізинг»(Лізингодавець) (надалі за текстом - позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю «ВТС - Трейд»(Лізингоодержувач) (далі за текстом - відповідач) укладено Договір лізингу №611 (надалі по тексту Договір) та протокол узгодження розбіжностей до договору лізингу. Відповідно до п.2 договору та на підставі замовлень відповідача на транспортний засіб №611/001 від 06.12.2007 року, №№611/005, 611/006, 611/007, 611/008 від 28.01.2008 р., №№611/009 від 01.02.2008 року, №№611/010, 611/011, 611/012 від 30.05.2008 року позивачем було надано наступні транспортні засоби:

- напівпричіп МАЗ  975830-3012, шасі №YЗМ97583070002628, реєстраційний №АА6060ХТ;

- МАЗ 533605-221, шасі №YЗМ53360570001128, реєстраційний №АА1183ХТ;

- МАЗ  533605-221, шасі №YЗМ53360570001133, реєстраційний №АА1146ЕХ;

- сідловий тягач МАЗ  543205-226, шасі №YЗМ64320570003446, реєстраційний №АА1184ЕХ;

-    причіп СЗАП-8305, шасіX1W83050070002496, реєстраційний №АА7147ХТ;

- сідловий тягач МАЗ  543205-226, шасі №YЗМ54630570003445, реєстраційний №АА2835НА;

-    Opel Astra 1,6, шасі Y6D0TGF698X019167, реєстраційний №АА2026НК;

- Hyundai Accent 1,5D, шасі №NLHCM41VP8Z110066, реєстраційний №АА8236НК;

-  напівпричіп МАЗ 975830-3012, шасі YЗМ97583080003216, реєстраційний №АА0809ХР.

Сторонами було складено та підписано Акти приймання –передачі транспортних засобів №611/011 від 20.12.2007, №№611/005, 611/006, 611/007, 611/008 від 28.01.2008, №611/009 від 21.02.2008, №611/010 від 09.07.2008, №611/011 від 10.07.2008, №611/012 від 18.07.2008 року.

Крім того, сторонами, згідно до п.5.1 договору підписано відповідні плани лізингу та зміни до планів лізингу, які є невід'ємною частиною договору та якими встановлено строки сплати відповідачем лізингових платежів.

Свої зобов”язання щодо сплати лізингових платежів відповідач виконав частково, що призвело до виникнення боргу в розмірі 145 604,00 грн.

Позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогою погасити заборгованість за Договором №611 ФЛ (листи від 04.08.2008, 04.09.2008, 08.10.2008. вказані листи були отримані відповідачем, що підтверджується копіями корінців повідомлень про вручення поштового відправлення, проте залишились без відповіді.

На день розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем становить 313 007,10 грн., що підтверджується довідкою про стан взаєморозрахунків станом на 20.03.2009 року, підписаної генеральним директором та в.о. головного бухгалтера ТОВ “Євро лізинг” та скріпленої печаткою позивача та не спростовується матеріалами справи.  

Основні  засади  господарювання  в Україні визначає Господарський кодекс України, який регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між  суб'єктами господарювання,  а  також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання (ст. 1 Господарського кодексу України).

 Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного  кодексу  України  з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

          Матеріалами справи встановлено, що між сторонами фактично було укладено договір фінансового лізингу.

Відповідно до ч.1 статті 292 ГК України лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Згідно ст. 806 Цивільного кодексу України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Частина 2 ст. 1 Закону України “Про фінансовий лізинг” передбачає, що за договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України “Про фінансовий лізинг” сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

Пунктом 3 ч.2 ст. 11 Закону України “Про фінансовий лізинг” передбачено, що лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Факт передачі транспортних засобів у лізинг підтверджується матеріалами справи, зокрема підписом уповноважених осіб відповідача на актах приймання –передачі транспортних засобів.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає доведеним факт передачі транспортних засобів у лізинг позивачем та прийняття його відповідачем на умовах, встановлених Договором.

Як убачається з матеріалів справи та встановлено вище відповідач зобов'язався оплатити сплачувати лізингові платежі відповідно до затверджених Планів лізингу та Змін до Планів лізингу.

В порушення умов договору, відповідач сплачував лізингові платежі з порушенням Планів лізингу та Змін до Планів лізингу.

Враховуючи викладені обставини, господарський суд приходить до висновку щодо підставності вимог позивача щодо стягнення з відповідача суми основного боргу та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 611 Цивільного кодексу України встановлює, що у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

Дії відповідача є порушенням грошових зобов'язань, тому є підстави для застосування встановленої договором та законодавством відповідальності.

Згідно ст. 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Розмір неустойки, встановлений законом, може бути зменшений у договорі.

Відповідно до п.16.1 договору, при порушенні лізингоодержувачем (відповідачем) зобов'язань по сплаті лізингових платежів, передбачених Планом лізингу, та/або інших платежів, передбачених цим договором, відповідач сплачує пеню в розмірі 0,1% від простроченої суми за кожен день прострочки.

Суд враховує зазначені положення договору, однак звертає увагу на наступні обставини.

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, між іншим, регулюється Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”.

Відповідно до ст. 1 зазначеного закону платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 зазначеного Закону передбачає, що  розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 17 260,40 грн. з урахуванням приписів Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

  Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи викладені обставини, вимоги позивача про стягнення з відповідача відсотків річних у розмірі 2 157,55 грн. та втрат від інфляції у розмірі 2 398,61 грн. є правомірними та підлягають задоволенню.

Враховуючи наведене вище, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, доведеними відповідними доказами та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.

 Відповідач наведених позивачем обставин не спростував, доказів погашення заборгованості в повному обсязі не надав.

 Таким чином, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, договором сторін, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „ВТС - Трейд” (01024, м. Київ, вул. Героїв Дніпра, 31а, 02660, м. Київ, вул. Червоно ткацька, 84, р/р  260093002562 Київська філія ВАТ “Універсальний Банк Розвитку та партнерства”, МФО 320746, код ЄДРПОУ 30683731, або з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Лізинг»(03035, м. Київ, вул. Сурікова, 3, р/р 2600510828 в ВАТ АБ “Укргазбанк”, МФО 320478, код ЄДРПОУ 32774741) 313 007,10 грн. (триста тринадцять тисяч сім гривень десять копійок) основного боргу, 2 398,61 грн. (дві тисячі триста дев‘яносто вісім гривень шістдесят одну копійку) втрати від інфляції, 17 260,40 грн. ( сімнадцять тисяч двісті шістдесят гривень сорок копійок) пені, 2 157,55 грн. (дві тисячі сто п'ятдесят сім гривень п'ятдесят п‘ять копійок) три відсотки річних, а також 3 520,84 грн. ( три тисячі п'ятсот двадцять гривень вісімдесят чотири копійки) –державне мито та 118,00 грн. (сто вісімнадцять гривень) –витрати на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його складання та підписання в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його складання та підписання в повному обсязі до Київського апеляційного господарського суду або протягом місяця до Вищого господарського суду України.

                     Суддя                                                                      О. С. Копитова