Рішення

від 31.07.2014 по справі 910/11261/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/11261/14 31.07.14

За позовомТовариства з обмеженою відповіальністю «Укрроснафтогазбуд» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Країна Світла» простягнення 215 481,04 грн

Суддя Смирнова Ю.М.

Представники:

від позивача Клименко М.С. - представник від відповідача не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповіальністю «Укрроснафтогазбуд» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Країна Світла» 215 481,04 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язання з оплати товару, поставленого на підставі видаткових накладних №39 від 30.10.2013, № 48 від 25.11.2013, № 5 від 29.01.2014, № 8 від 31.01.2014, № 12 від 25.02.2014, у зв'язку з чим у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість у розмірі 240479,92 грн. Крім основного боргу, за прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати у розмірі 6734,22 грн, 3% річних у розмірі 1207,63 грн та проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 3471,93 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.06.2014 за вказаним позовом порушено провадження у справі № 910/11261/14 та призначено розгляд справи на 16.07.2014.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.07.2014 розгляд справи відкладено на 31.07.2014.

В судове засідання, призначене на 31.07.2014, представник позивача з'явився, позовні вимоги підтримав.

Відповідач повноважних представників в судове засідання не направив, відзив на позов не надав.

Місцезнаходження відповідача за адресою: 01135, м. Київ, вул. Чорновола, 12, на яку були відправлено ухвали суду, підтверджується наявними в матеріалах справи документами, в тому числі Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 30.05.2014 та вказано у позові.

Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, справа може бути розглянута за наявними в ній документами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

В період з жовтня 2013 по лютий 2014 року Товариством з обмеженою відповіальністю «Укрроснафтогазбуд» було поставлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Країна Світла» товар на загальну суму 240479,92 грн на підставі наступних видаткових накладних:

- видаткова накладна № 39 від 30.10.2013 на суму 31446,97 грн;

- видаткова накладна № 48 від 25.11.2013 на суму 9789,14 грн;

- видаткова накладна № 5 від 29.01.2014 на суму 10361,63 грн;

- видаткова накладна № 8 від 31.01.2014 на суму 36832,75 грн;

- видаткова накладна № 12 від 25.02.2014 на суму 152049,43 грн.

Видаткові накладні містять номенклатуру (асортимент) товару, кількість та ціну, а представник позивача пояснив що, договір купівлі-продажу у формі єдиного документу не складався.

Частинами 1, 2 ст. 180 Господарського кодексу України визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до п. 1 ст. 181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Таким чином, між сторонами укладено договір купівлі - продажу (шляхом оформлення видаткової накладної), а відтак виникли відносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Наявними в матеріалах справи документами підтверджується поставка позивачем та прийняття відповідачем товару на загальну суму 240479,92 грн.

Вказані видаткові накладні містять підписи повноважних представників відповідача, а будь-яких заперечень щодо поставленого товару відповідачем не заявлено.

Відповідно до ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Зі змісту ч. 1 та ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України вбачається, що покупець зобов'язаний оплатити повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Тобто, термін виконання зобов'язання, що випливає з правовідносин купівлі-продажу, чітко встановлений вищезазначеною спеціальною нормою права - покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Аналогічні висновки щодо настання строку виконання грошового зобов'язання за змістом ст. 692 Цивільного кодексу України містяться в постанові Вищого господарського суду України від 28.02.2012 у справі №5002-8/481-2011, постанові Вищого господарського суду України від 20.09.2012 № 12/5026/556/2012, інформаційному листі Вищого господарського суду України №01-06/928/2012 від 17.07.2012, постанові пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань».

Договором (видатковими накладними) не було встановлено будь-яких строків відстрочення виконання грошового зобов'язання, а тому з урахуванням положень ст.ст. 530, 692 Цивільного кодексу України зобов'язання відповідача по оплаті поставленого позивачем товару мало бути виконано наступного дня після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

За поставлений на підставі вказаних вище видаткових накладних товар відповідачем було здійснено часткову оплату - на суму 36412,66 грн шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, що підтверджується підписаною сторонами угодою про зарахування зустрічних однорідних вимог від 31.03.2014.

Решта вартості поставленого товару оплачена відповідачем не була.

Отже, у відповідача існує заборгованість за поставлений позивачем товар у розмірі 204067,26 грн, а строк виконання грошового зобов'язання по її оплаті на момент звернення позивача з позовом до суду настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідачем належними та допустимими доказами існування заборгованості за поставлений товар у розмірі 204067,26 грн не спростовано, доказів її погашення в добровільному порядку не надано.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача основної заборгованості у розмірі 204067,26 грн є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню.

За прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати у розмірі 6734,22 грн та 3% річних у розмірі 1207,63 грн, нараховані за період прострочення з 25.03.2014 по 04.06.2014.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки судом встановлено факт прострочення виконання відповідачем зобов'язання з оплати поставленого товару, вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 6734,22 грн та 3% річних у розмірі 1207,63 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню за розрахунком позивача, перевіреним судом.

Також позивачем заявлено до стягнення з відповідача проценти за користування чужими коштами у розмірі 3471,93 грн, нараховані за період з 25.03.2014 по 04.06.2014.

Положеннями ч. 3 ст. 692 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

За змістом ст. 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства .

Таким чином, підставами для застосування до правовідносин сторін статті 536 Цивільного кодексу України є, по-перше, факт користування чужими коштами, по-друге, - встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством.

В обґрунтування вимог про стягнення відсотків за користування чужими коштами позивач вказує, що оскільки сторонами договір поставки у формі єдиного документа не укладався, то до правовідносин сторін (щодо визначення розміру відсотків за користування чужими грошовими коштами) за аналогією необхідно застосовувати положення ст. 1048 Цивільного кодексу України.

Проте, нарахування процентів за користування чужими грошовими коштами за договором поставки на підставі частини третьої статті 692 Цивільного кодексу України у розмірі, встановленому частиною першою статті 1048 цього Кодексу, є безпідставним, оскільки договори поставки і договори позики є різними за своєю правовою природою та регулюють різні види цивільних правовідносин.

Аналогічна правова позиція наведена в постанові Вищого господарського суду України від 02.07.2013 у справі № 18/1372/12 та інформаційному листі Вищого господарського суду України № 01-06/1164/2013 від 12.08.2013.

Оскільки сторонами не було погоджено розміру відсотків за користування чужими грошовими коштами за прострочення виконання зобов'язання з оплати поставленого товару, а положеннями законодавства такого розміру не встановлено, вимоги позивача про стягнення з відповідача відсотків за користування чужими грошовими коштами у розмірі 3471,93 грн задоволенню не підлягають.

За таких обставин, позов підлягає частковому задоволенню.

У відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Країна Світла» (01135, м. Київ, вулиця Чорновола, будинок 12, ідентифікаційний код 36177085) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрроснафтогазбуд» (01021, м. Київ, вулиця Інститутська, будинок 28, ідентифікаційний код 36691140) заборгованість у розмірі 204067 (двісті чотири тисячі шістдесят сім) грн 26 коп., інфляційні втрати у розмірі 6734 (шість тисяч сімсот тридцять чотири) грн 22 коп., 3% річних у розмірі 1207 (одна тисяча двісті сім) грн 63 коп. та судовий збір у розмірі 4240 (чотири тисячі двісті сорок) грн 24 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 15.08.2014.

Суддя Ю.М. Смирнова