Рішення

від 11.08.2014 по справі 2-596/2014

НОВОСЕЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

11.08.2014

Справа №2-596

2014 рік

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2014 року Новоселицький районний суд Чернівецької області

в складі головуючого: судді Павлінчука С.С.

при секретарі: Кіріл С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Новоселиця цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Агрофірма імені Суворова», треті особи без самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_2, виконавча дирекція Чернівецького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про стягнення виплати за період перебування на стаціонарному лікуванні під час тимчасової непрацездатності,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача з вимогами стягнення невиплачених йому лікарняних за період із 19.12.2013 року по 03.01.2014 року, посилаючись на те, що він надав товариству листок непрацездатності, однак його оплачено у встановлений строк не було.

В судовому засіданні позивач та його представник підтримали позовні вимоги, та просили їх задовольнити, посилаючись також на те, що позивач взнав про те, що йому не було виплачено лікарняні лише 28.05.2014 року на свій запит, коли він отримав протокол комісії із загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку із тимчасовою втратою працездатності відповідача від 14.01.2014 року.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав та пояснив, що оскільки позивач не працював жодного дня після його поновлення на роботі, а тому мав бути звільненим із роботи за прогул, то відповідно він і не має права на оплату лікарняних листків.

Представник ОСОБА_2 в судовому засіданні підтримав позицію відповідача та додатково пояснив, що позивачем пропущений тримісячний строк позовної давності для звернення до суду, а тому просить в позові відмовити також і з цієї підстави.

Представник виконавчої дирекції Чернівецького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності пояснив, що вимоги про стягнення лікарняних є необґрунтованими, оскільки позивач до настання періоду тимчасової непрацездатності не мав заробітку, а тому і немає втрати працездатності, яку слід компенсувати.

Суд, вислухавши пояснення сторін та їх представників, перевіривши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.

Згідно п.11 ст.35 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» у разі настання тимчасової непрацездатності застрахованої особи у період вирішення спору про незаконність її звільнення з роботи допомога по тимчасовій непрацездатності надається за умови поновлення застрахованої особи на роботі з дня винесення такого рішення відповідним органом. Виключний перелік підстав для відмови у виплаті такої допомоги передбачений у ст.36 цього ж Закону.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 відповідно до рішення Новоселицького районного суду від 16.12.2013 року був поновлений на роботі пасічника у ТОВ «Агрофірма імені Суворова» та цим же рішенням було вирішено стягнути із відповідача на його користь в рахунок виплати середньомісячної заробітної плати за час вимушеного прогулу із 15.10.2013 року по день постановлення рішення 2929,50 гривень.

Відповідно до п.4 Постанови КМ України від 26 вересня 2001 р. N 1266 «Про обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням» розрахунковим періодом, за який обчислюється середня заробітна плата (дохід, грошове забезпечення) для застрахованих осіб (включаючи осіб, які працюють неповний робочий день (робочий тиждень) та добровільно застрахованих осіб), є останні шість календарних місяців (з першого до першого числа), що передують місяцю, в якому настав страховий випадок.

Оскільки позивач не працював у вказаний період з поважної причини, що підтверджено вищевказаним рішенням суду, то відповідно до даних правовідносин слід застосувати положення п.10 Порядку, згідно якого середня заробітна плата (грошове забезпечення) для розрахунку страхових виплат та оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця визначається виходячи з місячної тарифної ставки (посадового окладу), встановленої працівникові на момент настання страхового випадку.

Відповідно до довідки відповідача №1029 від 11.08.2014 року посадовий оклад пасічника станом на 16 грудня становив 1395 гривень, а тому позивач правомірно просить стягнути на його користь 697,50 гривень, за 11 робочих днів.

Посилання відповідача на те, що позивач не працював перед самим настанням непрацездатності, а тому мав бути звільненим із роботи за прогул не може бути враховано судом, оскільки товариство трудові відносини із ОСОБА_1 на час розгляду справи припинило, і відповідно своїми наказами як поновило його на роботі 16.12.14 року, так і звільнило лише 05.01.2014 року згідно п.1 ст.36 КЗпП України. Фактично поновлення на посаді не свідчить про початок нової роботи, а про його продовження за попередньою посадою, тобто про продовження трудових відносин працівника із роботодавцем.

Заява представника третьої особи щодо застосування строку позовної давності щодо даних вимог задоволенню не підлягає, оскільки документально не було підтверджено те, коли позивач взнав, що йому не було нараховані кошти за період перебування на лікарняному, а відповідно про саме рішення комісії він взнав лише 28.05.2014 року, тобто менше ніж за три місяці до подачі позову в суд.

У зв'язку із задоволенням позову із відповідача слід стягнути судові витрати понесені позивачем на правову допомогу в розмірі 800 гривень, що підтверджено документально та не перевищує законодавчо встановлені норми для компенсації таких витрат.

В задоволенні вимог про стягнення судового збору в розмірі 250 гривень слід відмовити, оскільки такі витрати ним понесені не були.

На підставі ст.ст.233 Кодексу законів про працю України, Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням», Постанови КМ України від 26 вересня 2001 р. N 1266 «Про обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням», керуючись ст.232 Кодексу законів про працю України, ст.ст. 208, 213, 215, 218 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задоволити частково.

Стягнути із ТОВ «Агрофірма імені Суворова», код ЄДРПОУ 35453632 на користь ОСОБА_1 697 гривень 50 копійок за період перебування на стаціонарному лікуванні під час тимчасової непрацездатності з 19.12.2013 року по 03.01.2014 року, та 800 гривень на правовому допомогу.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Чернівецької області через Новоселицький районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення мотивованого рішення апеляційної скарги.

Суддя: