Рішення

від 13.08.2014 по справі 910/11691/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/11691/14 13.08.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АКВАЛАЙФ-УКРАЇНА"

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про стягнення 89 595,24 грн.

Суддя Трофименко Т.Ю.

Представники сторін:

Від позивача: Петриченко А.І. по довіреності № б/н від 12.05.2014р.

від відповідача: ОСОБА_3 по довіреності № б/н від 01.08.2014р.

Обставини справи :

Товариство з обмеженою відповідальністю "АКВАЛАЙФ-УКРАЇНА" звернулось до Господарського суду міста Києва з вимогою про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заборгованості в розмірі 89 595,24 грн., з яких: 82 846,37 грн. - основної заборгованості, 2999,43 грн. - інфляційні нарахування та 3 749,44 грн. - 3% річних за договором поставки товару № 644 від 27.10.2011р. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов зазначеного договору. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача суму оплати послуг адвоката у розмірі 10 672,10 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.06.2014 р. порушено провадження у справі № 910/11691/14р. та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 07.07.2014р. за участю представників сторін.

Розпорядженням Заступника Голови господарського суду міста Києва від 07.07.2014 р. справу № 910/11691/14, передано для розгляду судді Сіваковій В.В., у зв'язку з перебуванням у відпустці судді Трофименко Т.Ю.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 07.07.2014р., відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суддею Сіваковою В.В. прийнято справу № 910/11691/14 до свого провадження та призначено до розгляду на 06.08.2014р.

Розпорядженням Заступника Голови Господарського суду міста Києва від 28.07.14р. справу № 910/11691/14 передано для розгляду судді Трофименко Т.Ю., в зв'язку з її поверненням з відпустки.

В судовому засіданні 06.08.2014р., відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено перерву до 13.08.2014р.

В процесі провадження від представника відповідача надійшов письмовий відзив на позов, відповідно до якого Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 заборгованість за договором поставки товару № 644 від 27.10.2011р. визнає в повному обсязі, але просить відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "АКВАЛАЙФ-УКРАЇНА" в задоволенні позовних вимог в частині стягнення суми на оплату послуг адвоката, посилаючись на те, що Договір про надання юридичних послуг № 2 від 15.02.2014р., укладений між позивачем та Адвокатським бюро «Радзієвський та партнери», а наданому в якості доказу оплати послуг адвоката платіжному № 1201 від 27.03.2014р. дорученні вказано, що призначенням платежу є оплата «юридичних послуг - представлення інтересів». При цьому поняття «юридичних послуг» не є тотожними поняттю «послуг адвоката» в розумінні статті 44 Господарського процесуального кодексу України.

В даному судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача в даному судовому засіданні заборгованість за договором поставки товару № 644 від 27.10.2011р. визнав в повному обсязі, а проти стягнення суми оплати послуг адвоката в розмірі 10 672,10 грн. - заперечував з підстав викладених у відзиві.

У судовому засіданні 13.08.2014р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

27 жовтня 2011 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "АКВАЛАЙФ-УКРАЇНА" (наді - постачальник) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі - покупець) було укладено договір поставки товару № 644.

Відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар у відповідності до поданими покупцем замовленнями, а покупець зобов'язується приймати товар та своєчасно сплачувати його вартість на умовах даного договору.

Згідно з п. 7.1., даний договір діє з моменту його підписання обома сторонами до 31.12.2012р. Даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до терміну, вказаному в п. 7.1., а у частині не виконаних зобов'язань - до їх повного виконання. Якщо за місяць до закінчення строку дії договору жодна сторона письмово не повідомить одна одну про припинення дії договору , договір вважається пролонгованим кожного разу на один рік і на тих саме умовах (п. 7.2. договору).

Пунктом 1.2. договору настановлено, що асортимент та ціна товару зазначається в специфікації, яка є невід'ємною частиною цього договору.

Право власності на товар переходить до покупця з моменту підписання уповноваженими представниками сторін накладної, яка засвідчує момент видачі товару (п. 1.3. договору).

Згідно з п. 4.1. договору, вартість партії товару визначається в накладних виписаних на підставі замовлення згідно з цінами затвердженими сторонами в специфікації.

Положеннями п. 4.2. договору визначено, що покупець перераховує кошти за поставлену партію товару після спливу тридцяти банківських днів з моменту отримання товару.

Постачальник зобов'язаний відпускати товар покупцю за цінами які не вищі ніж ціни на такий самий товар для інших торгових точок (крім гіпермаркетів) (п. 4.5. договору).

За умовами договору, постачальник зобов'язаний поставити товар згідно замовлення покупця (п. 2.1. договору).

Відповідно до п. 2.2. договору, замовлення покупця повинно містити асортимент, кількість товару та бажаний час поставки товару і надсилатися попередньо.

Згідно з п. 2.4. договору, ціна, асортимент та інші характеристики товару, що постачається, відображаються у накладній, яка має відповідати замовленню. В разі, якщо асортимент чи кількість поставленого товару не відповідає узгодженому в специфікації або замовленні, покупець має право не приймати товар, а прийнятий повернути. В цьому випадку зобов'язання постачальника щодо поставки такої партії товару вважаються виконаними в частині, яка стосується узгодженого товару. Зобов'язання по оплаті неузгодженого товару у покупця не виникають.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами було підписано додаткову угоду № до договору поставки товарів № 644 від 27.10.2011р., за умовами якої сторони погодили внести зміни до договору поставки товарів, № 644 від 27.10.2011р., а саме:

п. 2.2. договору викласти в наступній редакції «Замовлення покупця повинно містити асортимент, кількість товару та бажаний час поставки товару і надсилатися попередньо не менш ніж за три доби до поставки товару».

п. 2.4. договору викласти в наступній редакції «У випадку порушення покупцем обов'язків передбачених п. 4.2. договору постачальник має право на 7 (сім) днів після спливу вказаного п. 4.2. строку припинити поставку товару. У таких випадках постачальник не несе відповідальності за неналежну поставку товару, передбачену положеннями даного договору».

п. 4.2. договору викласти в наступній редакції «Покупець перераховує кошти за поставлену партію товару після спливу тридцяти банківських днів з моменту отримання товару».

Відповідно до п. 1.5. додаткової угоди сторони погодили поставити прочерк у графі для заповнення п. 4.7. договору.

Згідно з п. 1.6. додаткової угоди сторони погодили доповнити п.п. 6.3., 6.4., 6.5., договору словами «п'ять відсотків».

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору, позивачем було відпущено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 205 828,56 грн., що підтверджується видатковими накладними наявними в матеріалах справи.

В обґрунтування своїх позовних вимог, позивач зазначає, що відповідач не оплатив в повному обсязі отриману продукцію, у зв'язку з чим в останнього утворилась заборгованість в розмір 82 846,37 грн.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач направив на адресу відповідача лист № 2602/6 від 26.02.2014р., з вимогою погасити існуючу заборгованість за договором поставки товару № 644 від 27.10.2011р. в розмірі 82 846,37 грн.

Відповідач на вказану претензію відповіді не надав, заборгованість не погасив.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що між сторонами було підписано Акт звірки взаємних розрахунків, відповідно до якого заборгованість Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 станом на 31.10.2013р. перед Товариством з обмеженою відповідальністю "АКВАЛАЙФ-УКРАЇНА" становить 82 846,37 грн.

За таких обставин позивач просить стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заборгованість по розрахунках за отриману поставку товару в розмірі 82 846,37 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З наданих позивачем доказів вбачається, що відповідач порушив умови договору в частині оплати прийнятої продукції відповідно до умов договору поставки товару № 644 від 27.10.2011р.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Таким чином, враховуючи те, що Відповідач не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов'язань, отже суд дійшов висновку, що вимога Позивача про стягнення з Відповідача 82 846,37 грн. заборгованості відповідно до договору поставки товару № 644 від 27.10.2011р. правомірна та підлягає задоволенню.

Крім того, у зв'язку з простроченням відповідачем своїх грошових зобов'язань відповідно до договору поставки товару № 644 від 27.10.2011р. позивач просить стягнути інфляційні нарахування в розмірі 2 999,43 грн. та 3% річних в розмірі 3 749,44 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При перевірці правильності обчислення позивачем 3 % річних та інфляційних нарахувань, судом встановлено, що розрахунок відповідає вимогам чинного законодавства.

Тож, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних нарахувань в розмірі 2999,43 грн. та 3% річних в розмірі 3749,44 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Підсумовуючи все вищевикладене, судом задовольняються позовні вимоги повністю, в сумі 89 595,24 грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач заявлених до нього вимог не спростував, відсутність у нього заборгованості станом на день розгляду справи не довів.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору поставки товару № 644 від 27.10.2011р., а також положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України.

За таких обставин, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача забогоаності в розмірі 89 595,24 грн., з яких: 82 846,37 грн. - основної заборгованості, 2999,43 грн. - інфляційні нарахування та 3 749,44 грн. - 3% річних за договором поставки товару № 644 від 27.10.2011р. підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "АКВАЛАЙФ-УКРАЇНА" в частині стягнення витрат на послуги адвоката в розмірі 10 672,10 грн., суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 15.02.2014 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "АКВАЛАЙФ-УКРАЇНА" (Замовник) та Адвокатським бюро «Радзієвський та партнери» (Виконавець) було укладено Договір про надання юридичних послуг № 2 (далі - Договір), згідно з п. 1.1 якого, відповідно до умов цього договору виконавець зобов'язується надати замовнику юридичні послуги, які визначені в п. 1.2. цього договору, а замовник зобов'язується прийняти надані послуги та оплатити їх своєчасно і в повному обсязі згідно з умовами цього договору.

Згідно з п. 1.2 Договору, виконавець надає замовнику послуги, які замовник може періодично замовляти в письмовій чи усній формі, включаючи, але, не обмежуючись наступним:

- Усні та письмові поради та висновки з питань українського законодавства, включаючи податкове, корпоративне, фінансове, страхове, договірне, антимонопольне та конкурентне, договірне законодавство, а також законодавство про цінні папери та право інтелектуальної власності;

- Підготовка, аналіз юридичних документів, включаючи контракти, положення, протоколи органів управління, угоди, заяви та інші необхідні документи;

- Здійснення інших дій, необхідних або належних у зв'язку з вищезазначеними положеннями або запитаних замовником;

- Представництво інтересів замовника в судах здійснюється виконавцем на умовах, визначених в окремих угодах, які укладаються сторонами окремо.

Матеріалами справи підтверджується, що 13.03.2014р., між Товариством з обмеженою відповідальністю "АКВАЛАЙФ-УКРАЇНА" (Замовник) та Адвокатським бюро «Радзієвський та партнери» (Виконавець) було укладено додаткову угоду № 4 до Договору про надання юридичних послуг № 2 від 15.02.2014р., відповідно до умов якої, з метою відновлення порушених майнових прав замовника при взаємовідносинах з Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 за договором № 644 поставки товару від 27.10.2011р., виконавець зобов'язується представляти інтереси замовника в господарських судах на території України.

Пунктом 2 даної додаткової угоди встановлено, що за надання вищевказаних юридичних послуг протягом трьох днів від дати підписання цієї додаткової угоди замовник сплачує на користь виконавця винагороду у розмірі одна тисяча умовних одиниць (одна умовна одиниця дорівнює одному долару Об'єднаних Штатів Америки). При виконанні розрахунків між сторонами винагорода підлягає оплаті в гривневому еквіваленті відповідно до офіційного курсу НБУ, встановленому на ату оплати.

Згідно з п. 3 даної додаткової угоди, замовник сплачує винагороду виконавцеві на підставі цієї Додаткової угоди шляхом перерахування суми, вказаної в п. 2 цієї додаткової угоди, на рахунок виконавця.

Як вбачається з протоколів судових засідань по справі № 910/11691/14 від 06.08.2014р. та 13.08.2014р., у судових засіданнях господарського суду міста Києва у даній справі від позивача брав участь представник за довіреністю № 01-04/2014 від 21.04.2014р. - Петриченко А.І., якою Товариство з обмеженою відповідальністю «АКВАЛАЙФ-УКРАЇНА» уповноважило Петриченко А.І. представляти інтереси поручителя.

Платіжним дорученням № 1201 від 27.03.2014 р. позивач перерахував на рахунок Адвокатського бюро «Радзієвський та партнери» 10 672,10 грн. з призначенням платежу: "Оплата юридичних послуг - представляння інтересів в ГСУ по позову до ФОП ОСОБА_1 зг. дод. 4 дог. про надання юридичних послуг № 2 від 15 лютого 2014р. Без ПДВ".

Відповідно до ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно з ч. 3 ст. 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру".

Поняття особи, яка є адвокатом, наводиться в ст. 2 Закону України "Про адвокатуру", де зазначено, адвокатом може бути особа, яка має вищу юридичну освіту, підтверджену дипломом України або відповідно до міжнародних договорів України дипломом іншої країни, стаж роботи у галузі права не менше двох років, володіє державною мовою, склала кваліфікаційні іспити, одержала в Україні свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняла Присягу адвоката України.

Відповідно до п. 6.3. постанови пленуму Вищого господарського суду України, Витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі. Аналогічну правову позицію викладено у Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 N 6-рп/2013 у справі N 1-4/2013.

Таким чином, судові витрати на оплату послуг адвоката підлягають відшкодуванню лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату або адвокатському об'єднанню стороною, котрій такі послуги надавались, оплата послуг адвоката підтверджується відповідними фінансовими документами, і якщо такі послуги надавались адвокатом, а не будь-яким представником.

Зі змісту Договору вбачається, що предметом цього Договору є надання юридичних послуг, які не є тотожними поняттю "послуги адвоката" в розумінні ст. 44 ГПК України.

Підсумовуючи вищевикладене та проаналізувавши умови Договору про надання юридичних послуг № 2 від 15.02.2014р. та Додаткової угоди № 4 до Договору про надання юридичних послуг № 2 від 15.02.2014р., суд приходить до висновку, що за Договором надавалися не лише послуги адвоката, а й інші послуги іншими особами, які не є адвокатами, тому платіжне доручення № 1201 від 27.03.2014 р. не є належним доказом того, що перераховані позивачем кошти в сумі 10 672,10 грн. (хоча й адвокатському бюро) було сплачено саме за послуги адвоката, оскільки в призначенні платежу зазначено: "за юридичні послуги".

За таких обставин, з огляду на те, що, послуги за Договором надавалися не лише адвокатом, а також й іншими юристами, які не є адвокатами, доказів оплати позивачем послуг саме адвоката матеріали справи не містять, а умови Договору та платіжні документи не передбачають виокремлення вартості послуг адвоката із загальної суми вартості сплачених позивачем юридичних послуг, тому суд дійшов висновку про відсутність підстав вважати ці витрати позивача судовими, як витрати на оплату послуг адвоката, та покладати їх на відповідача. (Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 24.05.2011р. у справі № 14/207-10/16).

Судові витрати, у тому числі на оплату послуг адвоката, за своєю правовою природою не є позовними вимогами, про задоволення яких чи відмову у їх задоволенні суд зазначає у резолютивній частині рішення.

Відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, при задоволенні позову судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, ?

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АКВАЛАЙФ-УКРАЇНА" (03680, м. Київ, вул. Солом'янська, 3, офіс 920, код ЄДРПОУ 37817318) 82 846 (вісімдесят дві тисячі вісімсот сорок шість) грн. 37 коп. - суму основної заборгованості, 2 999 (дві тисячі дев'ятсот дев'яносто дев'ять) грн.. 43 коп. - 3% річних, 3749 (три тисячі сімсот сорок дев'ять) грн.. 44 коп. - інфляційних нарахувань та 1827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн.. 00 коп. - судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 15.08.2014р.

Суддя Трофименко Т.Ю.