Постанова

від 11.08.2014 по справі 802/2881/14-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

11 серпня 2014 р. Справа № 802/2881/14-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Богоноса Михайла Богдановича,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом: Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області

до: товариства з обмеженою відповідальністю "Імунітет ЛТД"

про: накладення арешту на кошти та інші цінності

ВСТАНОВИВ:

28.07.2014 року до Вінницького окружного адміністративного суду звернувся позивач - Вінницька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Вінницькій області (далі - Вінницька ОДПІ) з адміністративним позовом до відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "Імунітет ЛТД" (далі - ТОВ"Імунітет ЛТД" ) про накладення арешту на кошти та інші цінності.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що станом на момент розгляду справи у відповідача існує податковий борг в сумі 24648,94 грн, а майно яке б стало джерелом його погашення у відповідача відсутнє, що згідно п.п. 20.1.33 п. 20.1 ст. 20 ПК України є підставою для звернення до суду із позовом про накладення арешту на кошти, які знаходяться на рахунках ТОВ"Імунітет ЛТД" у банках.

У судове засідання представник позивача не з'явився, проте подав до суду заяву за вх. № 16060 від 11.08.2014 року про розгляд справи без його участі в порядку письмового провадження, зазначивши, що позов підтримує у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, хоча про дату,час та місце розгляду справи повідомлявся завчасно та належним чином. Проте до суду повернувся конверт з відміткою поштового відділення зв'язку із зазначенням причин повернення - "за зазначеною адресою не проживає".

Положеннями частини 11 статті 35 КАС України передбачено, що у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення справи, а особиста участь сторін в судовому засіданні - обов'язковою не визнавалась, суд, у відповідності до ч. 6 ст. 128 КАС України, визнав можливим проводити розгляд справи в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, оцінивши інші докази, які є у справі, суд приходить до переконання, що заявлений адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Встановлено, що станом на дату звернення до суду за відповідачем згідно наявного у матеріалах справи розрахунку числиться податковий борг в сумі 24648,94 грн (а.с.5).

Дана заборгованість виникла у результаті поданих підприємством податкових декларацій з податку на прибуток від 23.04.2012 року, від 09.02.2012 року, від 26.10.2011 року а також визначена на підставі прийнятих позивачем податкових повідомлень-рішень № 0001451600 від 07.02.2012 року, № 0001441600 від 07.02.2012 року, № 0001521503 від 29.02.2012 року, № 0016621503 від 23.12.2011 року, № 0016611503 від 23.12.2011 року, № 0014961503 від 30.11.2011 року, № 0014951503 від 30.11.2011 року (а.с.17-29).

Пунктом 57.1 статті 57 ПК України передбачено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації.

Відповідно до п.п 14.1.157 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податкове повідомлення-рішення - це письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності .

Пуктом 54.5 ст. 54 ПК України передбачено, якщо сума грошового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов'язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом.

В силу п. 57.3 ст. 57 ПК України, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Згідно зі статтею 59 Податкового кодексу України, податковим органом вживались заходи щодо погашення платником податкового боргу шляхом направлення податкових вимог № 1/1201 від 25.11.2008 року та №2/82 від 09.01.2009 року та № (а.с. 41,42).

Судом встановлено, що ТОВ "Імунітет ЛТД" отримало податкові вимоги 02.12.2008 року та 03.02.2009 року (а.с. 41,42). Однак, податкові вимоги залишились без виконання.

Згідно із п. 87.1 ст. 87 ПК України джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Відповідно до п. 88.1, 88.2 ст. 88 ПК України з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу, право на яку виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення.

Підстави виникнення права податкової застави визначені статтею 89 ПК України. Зокрема підпунктом 89.1.1 пункту 89.1 цієї статті передбачено, що право податкової застави виникає у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку.

Як вбачається із матеріалів справи, для погашення податкового боргу відповідача податковим органом було вчинено дії з метою проведення опису майна Товариства, проте майна, що могло б бути описано у податкову заставу не виявлено. Так, довідками Вінницького ВРЕВ УДАІ УМВС України у Вінницькій області № 6970 від 28.04.2014 року (а.с.34), Державної інспекції сіськогосподарського господарства у Вінницькій області № 10-02/1825/14 від 26.05.2014 року (а.с. 32), Головного управління Держземагенства у Вінницькій області № 11-2-0-0.21-5066/2-14 від 03.06.2014 року (а.с.33), інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 22210345 від 27.05.2014 року (а.с.35) підтверджується факт відсутності у відповідача іншого рухомого чи нерухомого майна, яке могло б бути джерелом погашення податкового боргу.

Пунктом 94.1 статті 94 ПК України передбачено, що адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Згідно із п.п. 94.4. ст. 94 ПК України арешт може бути накладено органом державної податкової служби на будь-яке майно платника податків, крім коштів на рахунку платника податків. При цьому в силу вимог абзацу 2 п.п. 94.6.2 п. 94.6 ст. 94 ПК України застосування адміністративного арешту коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду.

Відповідно до п.п. 20.1.33 п. 20.1 ст. 20 ПК України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

З огляду на викладене та враховуючи те, що у ТОВ "Імунітет ЛТД" відсутнє майно для погашення податкового боргу в сумі 24648,94 грн., що повністю підтверджується належними і допустимими доказами, суд доходить висновку, про наявність підстав для задоволення вимог адміністративного позову та накладення арешту на кошти та інші цінності відповідача у зазначених позивачем банківських установах з метою забезпечення виконання ним своїх грошових зобов'язань перед бюджетом.

Разом з тим, суд звертає увагу на інформаційний лист Вищого адміністративного суду України № 642/12/13-13 від 29.04.2013 р., відповідно до якого, сума коштів, на яку накладається арешт, не повинна перевищувати суму податкового боргу, право на стягнення якої наявне в органу державної податкової служби на момент прийняття судом рішення про застосування адміністративного арешту. Наведене пояснюється похідним характером адміністративного арешту майна (у тому числі коштів) як засобу забезпечення виконання платником податків своїх зобов'язань. Тому, арешт може стосуватися лише того майна (коштів), яке є необхідним для виконання певних зобов'язань платника податків, зокрема, щодо погашення податкового боргу.

Отже, змістовний аналіз норм податкового законодавства вказує на те, що арешт коштів (цінностей) платника податків в банку може бути накладений судом виключно на кошти та інші цінності, які фактично знаходяться в банківських установах, а беручи до уваги, що у судовому засіданні встановлено та підтверджено документально суму податкового боргу ТОВ "Імунітет ЛТД" в розмірі 24648,94 грн., суд доходить висновку, про наявність підстав для задоволення вимог адміністративного позову та накладення арешту на рахунки ТОВ "Імунітет ЛТД" в межах суми податкового боргу в розмірі 24648,94 грн.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також враховуючи відсутність витрат позивача, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Накласти арешт на кошти товариства з обмеженою відповідальністю "Імунітет ЛТД" (код ЄДРПОУ 23106362), що знаходяться на рахунках у банківських установах в межах суми податкового боргу 24648,94 грн (двадцять чотири тисячі шістсот сорок вісім гривень дев'яносто чотири коп.).

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Богоніс Михайло Богданович