Рішення

від 18.08.2014 по справі 920/1339/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18.08.2014 Справа № 920/1339/14

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Періодика», м. Київ,

до відповідача: Сумського державного педагогічного університету ім. А.С. Макаренка, м. Суми,

про стягнення 36 791 грн. 10 коп.

Суддя Жерьобкіна Є.А.

Представники:

Від позивача - ОСОБА_1 (довіреність від 12.11.2013року);

Від відповідача - Фоменко О.М. (довіреність № 1130 від 02.07.2014року);

При секретарі судового засідання Чижик С.Ю.,

Суть спору: позивач подав позовну заяву, в якій просить стягнути з відповідача 32 846 грн. 28 коп. заборгованості за надані послуги відповідно до договорів № 61270 від 06.08.2013року, № 61214/56 від 06.09.2013року, № 61271/57 від 06.09.2013року, укладених між сторонами в межах рамкової угоди про співробітництво та організацію взаємовідносин щодо розповсюдження та отримання періодичних видань від 01.08.2013року.

До початку розгляду судом справи по суті позивач подав доповнення до позовної заяви, в якому просить суд стягнути з відповідача 36 791 грн. 10 коп., в тому числі 32 846 грн. 28 коп. заборгованості за надані послуги відповідно до договорів № 61270 від 06.08.2013року, № 61214/56 від 06.09.2013року, № 61271/57 від 06.09.2013року, укладених між сторонами в межах рамкової угоди про співробітництво та організацію взаємовідносин щодо розповсюдження та отримання періодичних видань від 01.08.2013року, 3944 грн. 82 коп. інфляційних збитків.

Враховуючи, передбачене ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, право позивача до початку розгляду господарським судом справи по суті змінити предмет позову шляхом подання письмової заяви, суд приймає доповнення до позовної заяви до розгляду.

Позивач подав клопотання від 08.08.2014року про долучення до матеріалів справи доказів понесення позивачем витрат на послуги адвоката.

14.08.2014року відповідач подав відзив на позовну заяву № 1395 від 14.08.2014року, в якому повідомляє, що на сьогоднішній день заборгованість перед позивачем в сумі 32 846 грн. 28 коп. за надані послуги відповідно до договорів № 61270 від 06.08.2013року, № 61214/56 від 06.09.2013року, № 61271/57 від 06.09.2013року погашена повністю. Разом з цим прострочення заборгованості виникло не з вини відповідача, платіжні доручення на оплату послуг були зареєстровані відповідачем у Головному управлінні державної казначейської служби України в Сумській області ще у 2013 році, однак останнім не проплачені.

Позивач подав пояснення від 18.08.2014року, в якому підтверджує факт погашення відповідачем основного боргу в сумі 32 846 грн. 28 коп. після порушення судом провадження у справі № 920/1339/14.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, суд встановив:

Як вбачається з матеріалів справи, 1 серпня 2013 року між сторонами було укладено рамкову угоду про співробітництво та організацію взаємовідносин щодо розповсюдження та отримання періодичних видань, в межах якої укладено договори № 61270 від 06.08.2013року, № 61214/56 від 06.09.2013року, № 61271/57 від 06.09.2013року.

Відповідно до умов зазначених договорів, відповідач доручає, а позивач бере на себе зобов'язання від імені та за рахунок відповідача оформити замовлення на періодичні видання (передплату) та організовувати доставку періодичних видань.

Згідно з п. 2.1.1. договорів, відповідач бере на себе зобов'язання надати замовлення на періодичні видання (передплату) у наступні строки:

- на видання країн СНД - до 24 травня 2013 року;

- на видання України - до 15 червня 2013року;

на поточний місяць:

- на видання країн СНД - за 35 днів до початку передплатного місяця;

- на видання України - до 17 числа до передплатного місяця.

На попередню оплату періодичних видань відповідачу було виставлено відповідні рахунки на суму 12 824 грн. 80 коп. відповідно до договору № 61270 від 06.08.2013року (рахунок 61270 від 06.08.2013року), на суму 10 690 грн. 56 коп. відповідно до договору № 61214/56 від 06.09.2013року (рахунок 61214 від 06.09.2013року), на суму 9330 грн. 92 коп. відповідно до договору № 61271/57 від 06.09.2013року (рахунок 61271 від 06.09.2013року).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання, не здійснив попередню оплату періодичних видань за вказаними вище договорами. Разом з цим, позивач на прохання відповідача здійснив замовлення періодичних видань без попередньої оплати. У зв'язку з викладеним у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в загальній сумі 32 846 грн. 28 коп., в тому числі в сумі 12 824 грн. 80 коп. за договором № 61270 від 06.08.2013року, в сумі 10 690 грн. 56 коп. за договором № 61214/56 від 06.09.2013року, в сумі 9330 грн. 92 коп. за договором № 61271/57 від 06.09.2013року.

Згідно зі ст.ст. 526, 629 Цивільного кодексу України, п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов'язання не допускається; договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Матеріалами справи, а саме платіжними дорученнями № 364 від 07.04.2014року, № 12 від 22.05.2014року, № 461 від 07.04.2014року, № 41 від 22.05.2014року, № 460 від 22.05.2014року підтверджується факт погашення відповідачем заборгованості перед позивачем в загальній сумі 32 846 грн. 28 коп. 11 серпня 2014 року.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи зазначені обставини, зокрема те, що матеріалами справи підтверджується факт сплати відповідачем на користь позивача 32 846 грн. 28 коп. боргу, провадження у справі в цій частині підлягає припиненню відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Судом встановлено факт несвоєчасного виконання відповідачем договірних зобов'язань щодо попередньої оплати періодичних видань відповідно до договорів № 61270 від 06.08.2013року, № 61214/56 від 06.09.2013року, № 61271/57 від 06.09.2013року.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з поданим розрахунком, відповідачеві нараховано інфляційні збитки в загальній сумі 3944 грн. 82 коп. за період з січня по липень 2014 року, в тому числі в сумі 1540 грн. 25 коп. за прострочення виконання грошового зобов'язання за договором № 61270 від 06.08.2013року, в сумі 1283 грн. 93 коп. - за договором № 61214/56 від 06.09.2013року, в сумі 1120 грн. 64 коп. - за договором № 61271/57 від 06.09.2013року.

В обґрунтування своїх заперечень проти позовних вимог в частині стягнення інфляційних збитків відповідач посилається на те, що прострочення заборгованості виникло не з вини відповідача, платіжні доручення на оплату послуг були зареєстровані у Головному управлінні державної казначейської служби України в Сумській області ще у 2013 році, однак останнім не проплачені.

Разом з цим, згідно з Положенням про Державну казначейську службу України, затвердженим Указом Президента України від 13.04.2011року № 460/2011, останнє є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України.

Відповідно до п. 1 ст. 4 зазначеного положення, казначейство України відповідно до покладених завдань, в тому числі здійснює через систему електронних платежів Національного банку України розрахунково-касове обслуговування розпорядників, одержувачів бюджетних коштів та інших клієнтів, операцій з коштами бюджетів, спільних із міжнародними фінансовими організаціями проектів.

Згідно з п. 1.37 ст. 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» розрахунково-касове обслуговування - це послуги, що надаються банком клієнту на підставі відповідного договору, укладеного між ними, які пов'язані із переказом коштів з рахунка (на рахунок) цього клієнта, видачею йому коштів у готівковій формі, а також здійсненням інших операцій, передбачених договорами.

Відповідно до правової позиції, викладеної у п. 1.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», з урахуванням пункту 30.1 статті 30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" моментом виконання грошового зобов'язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою, а згідно з пунктом 8.1 статті 8 цього Закону банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. При цьому порушення банком, що обслуговує платника (боржника), строку перерахування коштів до банку, який обслуговує кредитора, або несвоєчасне зарахування банками коштів на рахунок кредитора, в зв'язку з чим сталося прострочення виконання грошового зобов'язання, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання цього зобов'язання, однак надає боржникові право звернутися до банку, який його обслуговує, з вимогою щодо сплати пені відповідно до пункту 32.2 статті 32 названого Закону (див. також частину третю статті 343 ГК України).

З огляду на зазначене, суд не приймає до уваги посилання відповідача на те, що прострочення виконання зобов'язання сталося не з вини останнього.

Частина 2 ст. 617 Цивільного кодексу України та ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від відповідальності за порушення зобов'язання.

Разом з цим, інфляційні втрати на суму боргу входять до складу грошового зобов'язання і на відміну від пені не є санкцією за порушення грошового зобов'язання, а є способом захисту майнового права та інтересу, що полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних відсотків і отриманні компенсації (плати) від боржника за користування отриманими ним грошовими коштами, що належить сплатити кредиторові. Тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання. Таким чином, інфляційні нарахування є наслідком невиконання грошового зобов'язання.

З огляду на викладене, враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань стосовно оплати періодичних видань, а також те, що право позивача щодо стягнення інфляційних збитків передбачене ст. 625 Цивільного кодексу України, суд вважає правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача інфляційних збитків в загальній сумі 3944 грн. 82 коп.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно зі ст. 48 Господарського процесуального кодексу України, витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру".

Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 6.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року N 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

Відповідно до п. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; адвокатська діяльність - це незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Як вбачається з матеріалів справи, 16.09.2013року між позивачем та адвокатом ОСОБА_1 було укладено договір про надання правової допомоги адвокатом, згідно з умовами якого позивач замовляє, а адвокат зобов'язується надати правову допомогу щодо стягнення з Сумського державного педагогічного університету ім. А.С. Макаренка грошових коштів за договорами № 61270 від 06.08.2013року, № 61214/56 від 06.09.2013року, № 61271/57 від 06.09.2013року.

Згідно з умовами п. 4 договору про надання правової допомоги адвокатом, вартість винагороди виплачується позивачем адвокату після підписання акту приймання робіт.

За актом від 28.07.2014року про виконання договору про надання правової допомоги адвокатом, позивачу були надані послуги загальною вартістю 3500 грн. 00 коп.

Факт сплати позивачем 3500 грн. 00 коп. за правову допомогу підтверджується матеріалами справи, зокрема видатковим касовим ордером від 01.08.2014року. Позивачем надано суду копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 2204/10 від 27.03.2003року, оригінал довіреності від 12.11.2013року за № 8/1745/1.

Статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Як вбачається зі звіту про виконану роботу за договором про надання правової допомоги від 16.06.2013року адвокатом ОСОБА_1 надано наступні послуги: ознайомлення з документами клієнта та вимогами чинного законодавства щодо стягнення коштів з боржника - 60 хвилин - 487,00 грн.; надання клієнту правової консультації щодо вимог чинного законодавства відносно повернення коштів боржником - 30 хвилин - 243,50 грн.; обґрунтування та написання позовної заяви про стягнення коштів з боржника - 60 хвилин - 487,00 грн.; визначення розміру судового збору та надання клієнту реквізитів для сплати судового збору - 15 хвилин - 121,75 грн.; підготовка позовної заяви клієнта (роздруківка в кількості трьох примірників, укомплектування кожного примірнику позову додатками документів, завірення копій документів) - 60 хвилин - 487,00 грн.; надіслання поштою боржнику копії позовної заяви - 30 хвилин - 243,50 грн.; надіслання поштою від імені замовника позовної заяви на адресу Господарського суду Сумської області - 30 хвилин - 243,50 грн.; участь у судовому розгляді справи, представництво інтересів клієнта в суді - 1500,00 грн.

Відповідно до правової позиції викладеної у п. 6.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 року "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" розподіл сум інших, крім судового збору, судових витрат здійснюється за загальними правилами частини п'ятої статті 49 ГПК, тобто при задоволенні позову вони покладаються на відповідача, при відмові в позові - на позивача, а при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

У порядку встановленому процесуальним законом (частина п'ята статті 49 ГПК України) юридичній особі відшкодовуються витрати на послуги адвоката, пов'язані з розглядом справи саме у господарському судочинстві.

На підставі викладеного, дослідивши надані позивачем докази, суд обмежує розмір витрат на оплату послуг адвоката, вважає розумною та співрозмірною суму цих витрат, що підлягає відшкодуванню в розмірі 2500 грн. 00 коп., враховуючи при цьому тривалість розгляду і складність справи, те, що спір є майновим розрахунковим, предметом спору є стягнення основного боргу та інфляційних збитків, ціна позову складає 36 791 грн. 10 коп.

Згідно з ч. 2 ст. 49 ГПК України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент подання до господарського суду позовної заяви у відповідача перед позивачем існувала прострочена заборгованість в сумі 32 846 грн. 28 коп., тобто відповідачем не було виконано взятих на себе зобов'язань щодо своєчасної оплати періодичних видань, чим порушено права позивача в розумінні ч. 1 ст. 1 ГПК України.

За таких обставин, відповідно до ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України на відповідача покладається судовий збір в сумі 1827 грн. 00 коп., а також витрати на послуги адвоката в сумі 2 500 грн. 00 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Сумського державного педагогічного університету ім. А.С. Макаренка (вул. Роменська, 87, м. Суми, код ЄДРПОУ 02125510) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Періодика" (бульвар Дружби народів, буд. 9, м. Київ, код 23700220) 3944 грн. 82 коп. інфляційних збитків, 1827 грн. 00 коп. судового збору, 2500 грн. 00 коп. витрат на послуги адвоката.

3. В іншій частині позовних вимог - провадження у справі припинити відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 20.08.2014року

Суддя Є.А. Жерьобкіна