Постанова

від 20.08.2014 по справі 910/7797/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" серпня 2014 р. Справа№ 910/7797/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Рябухи В.І.

суддів: Сітайло Л.Г.

Ропій Л.М.

при секретарі: Бовсунівській Л.О.,

за участю представників:

від позивача ОСОБА_2, дов. від 01.07.2014 №995,

від відповідача Васюк П.П., дов. від 12.05.2014,

розглянувши апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Фаворит-С"

на рішення Господарського суду міста Києва від 09.07.2014

(дата підписання - 14.07.2014)

у справі №910/7797/14 (суддя Чебикіна С.О.)

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4

до Дочірнього підприємства "Фаворит-С"

про стягнення 98927,45 грн

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.07.2014 позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (далі - позивач) до Дочірнього підприємства "Фаворит-С" (далі - відповідач) про стягнення 98927,45 грн задоволено повністю.

Стягнуто з відповідача на користь позивача 80000,00 грн основного боргу, 10755,50 грн пені, 5437,41 грн 3% річних, 2734,54 грн інфляційних втрат та 1978,56 грн судового збору.

Не погодившись з вказаним рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 09.07.2014 скасувати, постановити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Апеляційна скарга мотивована тим, що оскільки позивач не передав супроводжувальну документацію до обладнання, відповідач обґрунтовано призупинив виконання свого обов'язку щодо оплати.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.08.2014 прийнято апеляційну скаргу до розгляду та порушено апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 28.08.2014. Дану ухвалу надіслано відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.2013 №28.

18.08.2014 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду позивач надав відзив на апеляційну скаргу.

20.08.2014 у судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від 09.07.2014 скасувати, постановити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник позивача заперечив доводи апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Згідно зі ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників сторін, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

У статті 526 ЦК України зазначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч.1 ст. 530 ЦК України).

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, 09.08.2012 між позивач на відповідачем укладено договір №1-30 (далі - договір), відповідно до якого продавець зобов'язується передати обладнання, а покупець - прийняти та оплатити обладнання на умовах договору (п.1.1 договору).

Відповідно до п.2 договору продавець зобов'язується поставити обладнання в термін не пізніше 09.08.2012 (п.2.1 договору); продавець передає та виконує монтаж та пуск-налагодження обладнання покупцю за адресою: м.Київ, пров. Музейний,6 (п.2.2 договору); датою поставки вважається дата підписання сторонами накладної (п.2.3 договору).

Згідно п.п.3.1, 3.2 договору покупець зобов'язується своєчасно здійснювати оплату та прийняти обладнання від продавця згідно накладної та підписати акт вводу обладнання в експлуатацію.

Вартість договору становить 200000,00 грн (п.6.1 договору).

Договір набирає чинності з моменту підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п.11.1 договору).

Договір підписано повноважними представниками сторін, підписи яких скріплено печатками фізичної особи-підприємця та дочірнього підприємства.

У специфікації (додаток №1 до договору) сторони погодили поставку обладнання - апарат дерматологічний лікувальний "eLaser" вартістю 200000,00 грн.

Додатком №2 до договору є акт від 09.08.2012 вводу в експлуатацію апарата дерматологічного лікувального "eLaser", в якому сторони зазначили, що апарат робочий, новий, комплектність повна. Акт підписано представником відповідача без зауважень та заперечень.

У додатку №3 до договору сторони погодили умови та строки платежу, згідно якого покупець здійснює оплату наступним чином:

33333,33 грн не пізніше 22.10.2012,

33333,33 грн не пізніше 20.11.2012,

33333,33 грн не пізніше 20.12.2012,

33333,33 грн не пізніше 21.01.2013,

33333,33 грн не пізніше 20.02.2013,

33333,33 грн не пізніше 20.03.2013.

Позивач поставив обладнання 09.08.2012, що підтверджується видатковою накладною №ВН-0908. Факт отримання обладнання за видатковою накладною підтверджується підписом (без зауважень та заперечень) уповноваженої особи в графі "Отримав(ла)".

Згідно банківських виписок відповідач здійснив часткову оплату обладнання в сумі 120000,00 грн, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 80000,00 грн.

Позивач неодноразово звертався до відповідача з претензією сплатити суму боргу (остання вимога від 15.11.2013 №1511).

Відповідач відповіді на претензії не давав, суму боргу частково погашав - останній платіж здійснено 10.01.2014.

Судом першої інстанції в повному обсязі досліджено факт існування заборгованості у відповідача перед позивачем та розмір такого боргу, враховано відсутність належних доказів на спростування суми боргу, тому суд апеляційної інстанції погоджується з місцевим господарським судом про задоволення позовної вимоги щодо стягнення 80000,00 грн основного боргу.

В статті 610 ЦК України зазначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частина 1 ст. 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.1,3 ст.549 ЦК України).

Згідно ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дана стаття визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання.

Передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи індекс інфляції та відсотки річних, є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Відповідно до п.7.4 договору у випадку несвоєчасної оплати обладнання з боку покупця в строки згідно умов договору, продавець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла в період нарахування пені, від суми заборгованості, за кожен день прострочення таких оплат.

Позивачем наведено розрахунок сум пені, інфляційних втрат та 3% річних, згідно якого він просить стягнути з відповідача 10755,50 грн пені, 2734,54 грн інфляційних втрат та 5437,41 грн 3% річних.

Перевіривши надані позивачем розрахунки пені, інфляційних втрат та 3% річних, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову в цій частині.

Твердження відповідача в апеляційній скарзі, що обладнання поставлено без належної документації, а тому він призупинив оплату, не приймаються колегією суддів до уваги з огляду на те, що в матеріалах справи відсутні докази повідомлення позивача про поставку ним недоукомплектованого обладнання та вимоги щодо надання документації. Крім того, акт введення в експлуатацію та видаткова накладна підписані представником відповідача без заперечень та зауважень; відповідачем здійснено часткову оплату обладнання.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, з огляду на викладене вище, колегія Київського апеляційного господарського суду не вбачає підстав для скасування рішення Господарського суду міста Києва від 09.07.2014 у даній справі, оскільки воно відповідає нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи.

Керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Фаворит-С" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 09.07.2014 у справі №910/7797/14 - без змін.

2. Матеріали справи №910/7797/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

Дану постанову може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий суддя В.І. Рябуха

Судді Л.Г. Сітайло

Л.М. Ропій