Рішення

від 06.07.2009 по справі 37/90пд

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

37/90пд

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

06.07.09 р.                                                                                                       Справа № 37/90пд                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Попкова Д.О., суддів Іваненкової О.М., Левшиної Г.В., при помічнику Левшиної Я.О., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк, ідентифікаційний код 13511245

до Відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Фірма „Домас”, м. Соледар, Донецької області, ідентифікаційний код 31446099

про: розірвання договору оренди та повернення орендованого майна за актом прийому-передачі.

із залученням третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „УКРЗЕМЛЕСЕРВІС”, с. Володимирівка, Донецької обл., ідентифікаційний код 32714352

за участю уповноважених представників:

від Позивача –  Сорокіна В.В. (довіреність №5 від 23.01.2009р.);

від Відповідача  – не з'явився;

від Третьої особи - не з'явився.

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81-1 ГПК України судовий розгляд здійснювався  з фіксацією у протоколі судового засідання.

Згідно із ст.77 ГПК України розгляд справи відкладався з 16.04.2009р. на 12.05.2009р., з 12.05.2009р. на 21.05.2009р., з 21.05.2009р. на 25.05.2009р., з 25.05.2009р. на 15.06.2009р., з 15.06.2009р. на 06.07.2009р.

СУТЬ СПРАВИ:

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк (далі – Позивач)  звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Фірма „ДОМАС”, м. Соледар, Донецької області (далі – Відповідач) про розірвання договору оренди та зобов'язання повернути державне майно – цілісний майновий комплекс Державне підприємство „Мел” за актом приймання-передачі відповідно до Порядку повернення орендованих цілісних майнових комплексів державних підприємств після припинення або розірвання договору оренди, затвердженого Наказом фонду державного майна України від 07.08.1997р. №847.   

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на невиконання Відповідачем умов договору оренди в частині правонаступництва майнових прав та обов'язків реорганізованого Державного підприємства „Мел”, що призвело до погіршення стану цілісного майнового комплексу та створення умов неможливості його використання за призначенням; щодо страхування орендованого майна, а також – щодо грошових зобов'язань зі сплати орендних платежів.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надає  наказ РВ ФДМУ по Донецькій області №268 від 20.02.2002р., договір оренди №907/2002 від 20.02.2002р., наказ РВ ФДМУ по Донецькій області №391 від 12.03.2002р., лист №06-1923 від 14.03.2002р., акт перевірки використання державного майна, акт звірки нарахування та перерахування орендної плати до державного бюджету станом на 06.02.2009р.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст. 10, 18, 19, 26, 27 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, ст.ст. 526, 530, 611, 651, 783 Цивільного кодексу України.

Позивач надав письмові пояснення по суті спору відносно:

-  порушення умов спірного договору щодо правонаступництва та реорганізації Державного підприємства „Мел” (а.с.а.с. 37, 38);

- щодо неможливості надання переліку наявного у державній власності майна станом на поточний момент із визначенням його індивідуалізуючи ознак (а.с.а.с.95,96);

- щодо майна, переданого в оренду за актом від 20.02.2002р. та передання виявленого пізніше майна в оренду Відповідачу, а також – розміру заборгованості з орендної плати  станом на 26.03.2009р. (а.с.а.с. 118,119);

Крім того, Позивач надав  додаткові документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с.40-91, 95-101, 109-112, 118-141).

Відповідач у судові засідання не з'являвся, витребуваних судом документів не надав та своєї позиції по суті розглядуваного спору до відома суду не довів, хоча належним чином повідомлявся про судові засідання  шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою місцезнаходження, встановленого за матеріалами справи.

Обізнаність Відповідача про розглядувану справу підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення (а.с.29)  та клопотанням №17 від 15.04.2009р. про відкладення розгляду справи (а.с.30)

Крім того, Відповідач ухилився від підписання (з зауваженнями або без) акту звіряння розрахунків від 26.03.2009р. (а.с.а.с.139-141), надісланого на його адресу Позивачем (а.с.138).

Ухвалою суду від 25.05.2009р. до участі у справу залучено у якості Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні Відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю „УКРЗЕМЛЕСЕРВІС”, с. Володимирівка, Донецької обл.

Третя особа своєї позиції по суті розглядуваного спору до відома суду не довела, хоча повідомлялась про судові засідання шляхом своєчасного надсилання увал за адресою місцезнаходження, встановленого за матеріалами справи.

Представник Позивача у судових засіданнях підтримав свою позицію, викладену письмово.

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а окремі не надані Відповідачем і Третьою особою документи та неявка їх представників у світлі приписів ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України істотним чином не впливає на таку кваліфікацію.

Вислухавши у судовому засіданні представника Позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

Наказом №268 від 20.02.2002р. (а.с.7) Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області вирішено передати в оренду Відповідачу державне майно – цілісний майновий комплекс ДП „Мел”, розташований за адресою: Донецька область, Артемівський район, м. Северськ, шляхом укладання договору.

20.02.2002р. між Позивачем  (Орендодавець) та Відповідачем (Орендар) був укладений договір оренди №907/2002 (а.с.а.с.8-11), згідно умов п.п. 1.1., 10.1. якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне майно – цілісний майновий комплекс ДП „Мел”, склад і вартість якого визначено у відповідності з додатками №№1, 2 до договору оренди, актом оцінки, протоколом про результати інвентаризації та передавальним балансом Підприємства, складеним станом на 01.04.2002р., вартість якого становить 66396,74грн., строком на три роки – з 20.02.2002р. по 20.02.2005р.

Пунктом 1.5. договору оренди передбачалося, що Орендар виступає правонаступником усіх прав та обов'язків реорганізованого підприємства відповідно до передавального балансу.

Пунктом 2.1. договору оренди визначено, що Орендар вступає у строкове платне користування Підприємством у термін, вказаний в договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акту прийому-передачі підприємства. В свою чергу, згідно п. 2.4. договору Орендар повертає Підприємство Орендодавцю або юридичні особі, яку вкаже Орендодавець у порядку, визначеному чинним законодавством та цим договором. Підприємство вважається повернутим Орендодавцю з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі.

Відповідно до розділу 5 договору оренди, на  Відповідача, серед інших, були покладені наступні зобов'язання:

- використовувати орендоване майно Підприємства відповідно до його призначення та умов цього договору (п.5.1.);

- своєчасно та в повному обсягу сплачувати орендну плату до державного бюджету (п.5.2);

- забезпечити збереження орендованого майна Підприємства, запобігати його пошкодженню і псуванню, здійснювати заходи протипожежної безпеки (п.5.3.);

-          протягом місяця після укладення цього договору застрахувати орендоване майно Підприємства на суму не меншу за його балансову вартість на користь Орендодавця, в порядку, визначеному чинним законодавством і представити копію договору страхування Орендодавцю (п.5.5.);

-          у разі припинення або розірвання договору повернути  Орендодавцеві або визначений ним юридичній особі орендоване майно Підприємства у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати Орендодавцеві збитки у разі погіршення або втрати (повної або його частини) орендованого майна підприємства з вини Орендаря (п.5.7.).

20.02.2002р. об'єкт оренди згідно із п. 2.1. договору був переданий Відповідачеві, про що сторони склали відповідний акт приймання-передачі (а.с.а.с.12, 13).

Наказом №391 від 12.03.2002р. (а.с.15) Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області прийняте рішення про припинення діяльності ДП„Мел” як такого, що реорганізований через приєднання до орендаря згідно з чинним законодавством.

Листом №06-1923 від 14.03.2002р. (а.с.16) Позивач повідомив про необхідність звернутися до Донецького обласного управління статистики для виключення з ЄДРПОУ ДП„Мел”, який реорганізовано через приєднання до Товариства з обмеженою відповідальністю „Фірма „Домас”.

Згідно наявних в матеріалах справи протоколів (а.с.а.с.41-60, 64, 68) проведення аукціонів по реалізації рухомого майна, яке належить ДП „Мел”, 16.11.2005р., 23.02.2005р., 30.01.2006р. та 30.01.2007р. відбулися аукціони з реалізації майна, що входило до складу цілісного майнового комплексу ДП „Мел”, орендованого Відповідачем, переможцем за якими стало ТОВ „Укрземлесервіс”  (Третя особа).

В подальшому, на підставі договорів купівлі-продажу від 26.04.2007р. (а.с.а.с.61, 62, 65, 66, 69, 70) реалізовані за результатами вказаних вище аукціонів об'єкти нерухомості – нежитлова будівля помолу крейди, нежитлова будівля контори та нежитлова будівля мехмайстерні – були продані Третьою особою Відповідачеві і зареєстровані за ним (а.с.а.с.63, 67, 71).

Зведеним актом за результатами інвентаризації станом на 31.10.2006р. (а.с.а.с.79,80), складеним за участю Відповідача та ДП „Мел”, виявлені надлишки основних засобів у кількості 9-ти одиниць та нестача одного об'єкту – вагону-битовки.

За результатами аудиторського висновку про фінансову звітність та передавальний акт Державного підприємства „Мел” станом на 23.01.2007р. (а.с.а.с.121-131) Позивачем прийнято Наказ від 25.01.2007р. №97 (а.с.134), яким затверджено передавальний акт майна цілісного майнового комплексу ДП „Мел”, та, серед іншого, зобов'язано відділ оренди цілісних майнових комплексів на підставі передавального акту та передавального балансу (а.с.а.с.135-137) здійснити передачу майна ЦМК ДП „Мел” до орендаря ТОВ „Фірма „Домас” згідно з актом приймання-передачі і внести зміни до договору оренди №907/2002 від 20.02.2002р.

Позивачем була проведена перевірка використання державного майна ЦМК ДП „Мел” переданого в оренду Відповідачу, за результатами якої був складений акт від 08.01.2009р. (а.с.а.с.17-23), що фіксував наступні порушення:  несвоєчасне здійснення орендних платежів, не страхування об'єкту оренди, непогашення боргів державного підприємства „Мел”, внаслідок чого відбулися аукціони з реалізації основних засобів, нарахування амортизаційних відрахувань реалізовані основні фонди про що був складений відповідний акт від 08.01.2009р.  (а.с.а.с.17-23). Крім того, в акті було зазначено, що у разі якщо орендарем в місячний термін, з дня отримання акту перевірки, не будуть вжиті заходи по усуненню встановлених перевіркою порушень істотних умов договору та не буде проведено відновлення складу та вартості ЦМК, надати до відділу правового забезпечення Позивача матеріали для проведення  претензійно-позовної роботи про розірвання договору оренди, та про відшкодування Орендарем збитків, нанесених державі, у розмірі ринкової вартості втрачених основних засобів, визначеної шляхом проведення незалежної оцінки на дату відшкодування збитків.

Як вбачається із підписаного сторонами акту звірки  нарахування та перерахування орендної плати (а.с.а.с.98-101) за період з січня 2002р. і по грудень 2008р. сформувалась заборгованість, яка станом на 26.03.2009р. становить 953,45грн.

Згідно акту звірки, складеного Позивачем, станом на 26.03.2009р. (дата звернення до суду з розглядуваним позовом) розмір заборгованості з орендної плати з урахуванням нарахування за 2009р. становив 2380,02грн.

За таких обставин Позивач наполягає на задоволенні заявленого позову.

Відповідач та залучена Третя особа своєї позиції по суті розглядуваного спору до відома суду не довели, хоча належним чином повідомлялись про судові засідання.

Стосовно заявлених Позивачем вимог суд вважає за необхідне наголосити, що їх одночасне висування цілком відповідає приписам ст. 58 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вимоги пов'язані наданими доказами та підставами виникнення, їх сумісний розгляд не утруднює вирішення справи, а, навпаки, сприяє дотриманню принципу процесуальної економії, та у повній мірі узгоджується  із гарантованим ст. 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 04.11.1950р., ратифікованої Законом України від 17.07.1997р., правом на ефективний судовий захист.

Крім того, позиції щодо можливості висування в межах однієї позовної заяви вимог про розірвання договору оренди та повернення орендованого майна, дотримується і Вищий господарський суд України, що вбачається із змісту п. 17 Інформаційного листа від 13.08.2008р. № 01-8/482.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача  такими, що підлягають  частковому задоволенню, враховуючи наступне:

Зважаючи на статус сторін та характер правовідносин, останні, згідно ст.ст.1-3 Господарського кодексу України регламентуються насамперед його положеннями та іншими актами господарського законодавства, зокрема – Законом України „Про оренду державного та комунального майна”.

Відповідно до ч. 3 ст. 291 Господарського кодексу України договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому ст. 188 цього Кодексу.

За змістом ст.783 Цивільного кодексу України договір найму може бути достроково розірваний на вимогу наймодавця, якщо: наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі; наймач без дозволу наймодавця передав річ у користування іншій особі; наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі; наймач не приступив до проведення капітального ремонту речі, якщо обов'язок проведення капітального ремонту був покладений на наймача.

За змістом  ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути розірвано на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Виходячи з підстав позову, у розумінні їх визначення в абз. 2 п. 3.7. Роз'яснення Вищого арбітражного суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” від 18.09.1997р. № 02-5/289, Позивач наполягає на розірванні договору як на наслідку істотного порушення умов договору з боку Відповідача  відповідно до ст.ст. 611, 651 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 10 та ч.3 ст. 26 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” у вигляді (порушення) умов договору оренди: в частині правонаступництва майнових прав та обов'язків реорганізованого Державного підприємства „Мел”, що призвело до погіршення стану цілісного майнового комплексу та створення умов неможливості його використання за призначенням; щодо страхування орендованого майна, а також – щодо грошових зобов'язань зі сплати орендних платежів.

Враховуючи дату закінчення спірного договору – 20.02.2005р., а також – приписи ч. 2 ст. 17 Закону України „Про оренду державного та комунального майна, ст. 764 Цивільного кодексу України і п. 10.6 договору, суд, за відсутністю в матеріалах справи належних у розумінні   ст. 34 Господарського процесуального кодексу України доказів продовження орендних правовідносин у інший спосіб, або їх припинення у зв'язку із закінчення строку за заявою сторони, дійшов висновку, що орендні правовідносини між сторонами двічі автоматично продовжувалися після 20.02.2005р. на той же строк і на тих же умовах.

З огляду на приписи  п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України саме на Позивача покладається обов'язок довести за допомогою належних у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України доказів наявності підстав для дострокового розірвання спірного договору у вигляді (підстав) істотного порушення його умов.

При цьому, зважаючи на триваючих характер орендних правовідносин, загальний принцип заборони ретроспективної дії нормативно-правових актів у часі, встановлений ст. 58 Конституції України та положення ст. 5, п.4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України і п. 4 Прикінцевих положень Господарського кодексу України, правова оцінка обставин справи здійснюється судом у світлі законодавства, яке діяло на момент створення таких обставин (вчинення відповідних дій).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Аналогічний підхід до  визначення порушення вбачається із аналізу змісту  ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу УРСР (регулював спірні правовідносини у проміжок часу з моменту укладання договору і до 01.01.2004р.)

Загальні вимоги до виконання зобов'язання сформульовані в ст. 526 Цивільного кодексу України, відповідно до яких належність виконання має оцінюватися виходячи з умов договору, законодавства, а за відсутністю таких вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні положення закріплені ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та містилися у ст. 161 Цивільного кодексу УРСР.

Як встановлено ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України та ст. 161 Цивільного кодексу УРСР одним з критеріїв належності виконання є його виконання у визначений строк.

Враховуючи правову природу укладеного договору та статус майна, яке є об'єктом оренди, належність дотримання умов договору має кваліфікуватися і з урахуванням приписів  Закону України „Про оренду державного та комунального майна”.

З огляду на наведені положення законодавства, що підлягає застосуванню до розглядуваних правовідносин, стосовно визначених Позивачем підстав позову суд зазначає наступне:

Відносно недотримання умов договору в частині правонаступництва майнових прав та обов'язків реорганізованого Державного підприємства „Мел”:

Дійсно, відповідно до п.п. 1.4. та 1.5. договору після його укладання Орендар приєднує до свого майна Підприємство у встановленому порядку та виступає правонаступником усіх прав та обов'язків реорганізованого Підприємства відповідно до передавального балансу, що у повній мірі узгоджується із приписами ст.ст. 14, 15 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”.

Між тим, положення договору не визначають конкретного строку, в межах якого мав завершитися процес реорганізації Державного підприємства „Мел”.

Відповідно до ч.2 ст. 37 Цивільного кодексу УРСР при приєднані юридичної особи до іншої юридичної особи її майно (права і обов'язки) переходить в день підписання передаточного балансу, якщо інше не передбачене законом або постановою про реорганізацію.  

Згідно ч. 4 ст. 34 Закону України „Про підприємства в Україні” підприємство вважається реорганізованим з моменту виключення його з державного реєстру України.

Виданий Позивачем наказ від 12.03.2002р. №391 (а.с.15) за змістом ст. 14 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” опосередковує лише припинення діяльності державного підприємства „Мел” і не може ототожнюватися із завершенням процедури реорганізації – така процедура започатковується цим наказом, і має здійснюватися саме з дати його прийняття. Посилаючись на цей Наказ, Позивач листом №06-1923 від 14.03.2002р. (а.с.16) вимагав від  Відповідача здійснити дії з виключення ДП „Мел” з ЄДРПОУ.

Однак, Позивач не надав до матеріалів справи передавального балансу щодо цілісного майнового комплексу ДП „Мел”, підписаного Відповідачем станом на дату укладання спірного договору оренди або дату звернення з листом №06-1923 від 14.03.2002р. Більш того, передавальний акт, який складений комісією з припинення ДП „Мел”, створеною (за змістом його преамбули) наказом Позивача лише 26.09.2006р. (а.с.135, 136), був затверджений наказом Позивача лише 25.01.2007р. (а.с.134). При цьому, передавальний баланс на 23.01.2007р. (а.с.137) взагалі не містить відміток про його підписання з боку Відповідача.

Слід зазначити, що за змістом ст.ст. 104-106 Цивільного кодексу України на порушенні яких з боку Відповідача наполягає Позивач, припинення юридичної особи внаслідок реорганізації шляхом приєднання до іншої юридичної особи передбачає здійснення низки обов'язкових заходів саме з боку створеної уповноваженим органом комісії з припинення, а відповідно до ст. 107 Цивільного кодексу України відсутність затвердженого передавального акту взагалі унеможливлює внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру про припинення юридичної особи.

В контексті наведених норм та встановлених на підставі наявних в матеріалах справи документів відсутні правові підстави вважати Відповідача таким, що порушив умови договору в частині правонаступництва та приєднання ДП „Мел” як на момент звернення до нього з листом  №06-1923 від 14.03.2002р., так і на момент проведення аукціонів з реалізації майна, що входить до орендованого  цілісного майнового комплексу. Дійсно, за відсутністю у відповідні моменти передбачених законодавством підстав для завершення процесу приєднання, насамперед – у зв'язку із зволіканням з боку самого Позивача в частині утворення комісії з припинення ДП „Мел” та затвердження складних нею документів – не було об'єктивної можливості  виключити ДП „Мел” з Єдиного державного реєстру, припинивши у такий спосіб його статус юридичною особи.  

За таких обставин, вибуття з державної власності значної кількості  об'єктів, які утворювали орендований цілісний майновий комплекс, не може кваліфікуватися судом як порушення Відповідачем приписів ст. 783 Цивільного кодексу України шляхом створення умов неможливості використання цілісного майнового комплексу за призначенням, що зумовлює висновок про юридичну і доказову недоведеність цієї підстави заявлених вимог.

Водночас аргументи Позивача щодо порушення умов договору в частині своєчасного здійснення орендних платежів і страхування об'єкту оренди суд вважає прийнятними і обґрунтованими з огляду на таке.

В п. 5.2. спірного договору сторонами встановлено, що Орендар зобов'язаний вчасно та в повному обсягу вносити орендну плату до Державного бюджету.

Умова про сплату орендної плати  віднесена до істотних умов договору оренди у розумінні ч. 1 ст. 180 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України. Цей висновок є вірним і в контексті положень ч. 2 ст. 153 та ст. 256 Цивільного кодексу УРСР.

В п. 5.5 спірного договору сторонами встановлено, що протягом місяця після укладення цього договору застрахувати орендоване майно Підприємства на суму не меншу за його балансову вартість на користь Орендодавця, в порядку, визначеному чинним законодавством і представити копію договору страхування Орендодавцю.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”  умова про страхування орендарем взятого ним в оренду майна  віднесена до істотних умов договору оренди у розумінні у розумінні ч. 1 ст. 180 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України.

Дотримання зазначених умов є обов'язковим для Відповідача згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, а їх порушення зумовлює правомірність ініціювання питання про розірвання договору згідно ч. 3 ст. 26 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” та п. 10.7. спірного договору оренди.

Як вбачається із матеріалів справи, зазначені вимоги спірного договору, що формулюють істотні умову, Відповідачем належним чином не виконані. Дійсно, надані Позивачем  акти звіряння щодо орендної плати (у тому числі – і не підписаний з боку Відповідача, але за відсутністю відповідних платіжних документів відносно періоду з 01.01.2009р. по 26.03.2009р. і не спростований)  достатньою мірою підтверджує неналежність виконання грошових зобов'язань за договором оренди. В свою чергу, ненадання Відповідачем всупереч ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України доказів виконання обов'язку із страхування  об'єкту оренди (укладання відповідного договору протягом 1 місяця з дати укладання спірного) унеможливлюють спростування тверджень Позивача про відсутність такого договору страхування, викладених, у тому числі – в акті перевірки використання державного майна ЦМК ДП „Мел” від 08.01.2009р., який у світлі ст. 32 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” є належним способом фіксації відповідних обставин.  

Означені обставини та їх оцінка дають суду підстави для висновку про наявність істотного порушення умов договору у розумінні ст.ст. 610, 651 Цивільного кодексу України, одним із наслідків якого (порушення) згідно ст. 611 цього кодексу законодавець визначає розірвання договору.

Правильність цього висновку узгоджується із позицією Вищого господарського суду України, сформульованою в абз. 2 п. 13 Роз'яснення „Про деякі питання застосування Закону України „Про оренду державного та комунального майна” від 25.05.2000р. №02-5/237  

Враховуючи обґрунтованість частини аргументів заявлених вимог відносно розірвання спірного договору, суд дійшов висновку про наявність достатньої у розумінні ч. 3 ст. 291 Господарського кодексу України підстави для дострокового розірвання спірного договору оренди.

Положення ч. 3 ст. 291 Господарського кодексу України вимагають дотримання порядку розірвання, встановленого ст. 188 Господарського кодексу України. Проте, у світлі приписів ст. 124 Конституції України та висновків Конституційного Суду України, викладених у рішенні від 09.07.2002р. №15-рп/2002 обставини дотримання/недотримання такого порядку взагалі не впливають на можливість застосування судом відповідного способу судового захисту порушених прав Позивача. Аналогічна права позиція сформульована в п.2 Інформаційного листа  Вищого господарського суду України від 13.08.2008р. № 01-8/482.  

За таких обставин, вимоги Позивача про дострокове розірвання спірного договору  підлягають задоволенню у повному обсягу.

Натомість вимоги Позивача про зобов'язання Відповідача повернути державне майно – цілісний майновий комплекс   Державне підприємство „Мел” за актом приймання-передачі, відповідно до Порядку повернення орендованих цілісних майнових комплексів державних підприємств після припинення або розірвання договору оренди, затвердженого Наказом ФДМ України від 07.08.1997р. №847, суд вважає такими, що підлягають відхиленню.

Дійсно, ч. 2 ст. 202 Господарського кодексу України та ч. 2 ст. 653 Цивільного кодексу України  визначають, що у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються, а отже – в контексті положень, наведених в ст.173 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України, припиняється існування підстави для відповідного права, зокрема – для подальшого перебування у Відповідача майна, отриманого за спірним договором.

Однак, як було встановлено судом, в перебігу орендних правовідносин відбулося відчуження значної частини об'єктів державного майна, які складали орендований цілісний майновий комплекс, на користь Третьої особи. Більш того, в подальшому всі об'єкти нерухомості цього комплексу були придбані у Третьої особи Відповідачем. Вказані обставини зумовили припинення права власності держави на таке майно у відповідності до ст. 346 Цивільного кодексу України та виникнення, відповідно, права приватної власності.

Доказів визнання недійсним зазначених правочинів з  відчуження державного майна  та навіть їх оспорювання  до матеріалів справи не надано, що у світлі презумпцій, встановлений ст.ст. 204 та 328 Цивільного кодексу України, вказує на їх правомірність та правомірність набуття Третьою собою і Відповідачем права власності на таке майно.

Відповідно до ст. 41 Конституції України та ст. 321 Цивільного кодексу України право приватної власності є непорушним, а власник може бути позбавлений власності лише у випадках і в порядку, встановлених законом. В свою чергу, діюче законодавство України не передбачає припинення права власності особи, яка правомірного його набула, у зв'язку із припиненням орендних правовідносин щодо такого майна.

Згідно із ст.ст. 317, 319 Цивільного кодексу України саме власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

За таких обставин, Позивач не вправі вимагати повернення у якості державної власності майна цілісного майнового комплексу у зв'язку з розірванням договору оренди у Відповідача, зважаючи на те, що частина такого майна (об'єкти нерухомості) перебуває у нього на праві приватної власності, доказів наявності у нього  іншої частини (рухомого майна, проданого на аукціонах), набутої Третьої особи, до якої жодних вимог не висувається, взагалі не надано.  Припущення протилежного призвело б не тільки до ігнорування гарантій мирного володіння своїм майном, встановлених ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950р., ратифікованих Законом України від 17.07.1997р., але й до  порушення принципу побудови правопорядку, закріпленому ч. 1 ст. 19 Конституції України.

Суд також вважає за необхідне наголосити, що процедура повернення цілісного майнового комплексу, на застосуванні якої наполягає Позивач, за змістом відповідного Порядку, затвердженого Наказом ФДМ України від 07.08.1997р. №847, може бути застосовано виключно до цілісний майнових комплексів, приналежних державі. Наразі, крім переходу значної частини об'єктів цього комплексу у приватну власність, суд зауважує на тому, що у зв'язку з вибуттям, насамперед, всіх об'єктів нерухомості, залишок державного майна, який Позивач відмовився визначити і конкретизувати, взагалі не може вважатися цілісним майновим комплексом у розумінні  ч. 2 ст.191 Цивільного кодексу України. При цьому, правомірність ототожнення судом понять цілісного майнового комплексу та єдиного майнового комплексу у взаємозв'язку із підприємством підтверджується співставленням наведеного вище визнання за Цивільним кодексом України із визначенням, приведеним в п. 3 Національного стандарту № 1 „Загальні засади оцінки майна і майнових прав”, затвердженого Постановою КМУ від 10 вересня 2003 р. N 1440.

Відтак, принципова неможливість застосування запропонованого Позивачем порядку повернення орендованого майна зумовлена зазначеними вище обставинами, які у встановленому порядку в межах цієї справи спростовані не були.

В свою чергу, оскільки за змістом ст.ст. 22, 54 Господарського процесуального кодексу України формулювання позовних вимог віднесено до виключної компетенції Позивача, у суду відсутні підстави для розгляду питання щодо можливості повернення  залишку державного майна (так якого саме), що входило до орендованого цілісного майнового комплексу.

У відповідності до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати підлягають віднесенню на Відповідача пропорційно задоволеним вимогам та у відповідному розмірі стягуються до державного бюджету, оскільки від їх сплати Позивач звільнений.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 2, 4, 4-2 - 4-6, 33, 34, 43, 49, 58, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк (ідентифікаційний код 13511245) до Товариства з обмеженою відповідальністю „Фірма „Домас”, м. Соледар Донецької області (ідентифікаційний код 31446099) про розірвання договору оренди та повернення орендованого майна за актом прийому-передачі задовольнити частково.

2. Розірвати договір оренди №907/2002 від 20.02.2002р. на державне майно – цілісний майновий комплекс Державне підприємство „Мел”, укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк та Товариством з обмеженою відповідальністю „Фірма „Домас”, м. Солевар, Донецької області.

3. У задоволені вимог про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю „Фірма „Домас” повернути Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Донецькій області державне майно – цілісний майновий комплекс Державне підприємство „Мел” за актом приймання-передачі відповідно до Порядку повернення орендованих цілісних майнових комплексів державних підприємств після припинення або розірвання договору оренди, затвердженого Наказом фонду державного майна України від 07.08.1997р. №847., відмовити.  

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Фірма „Домас”, (84546, Донецької області, м. Солевар, вул. Володарського, 1, ідентифікаційний код 31446099) в доход державного бюджету державне мито в сумі 85 грн. 00 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 69 грн. 00 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення набирає законної сили після закінчення 10-ти денного строку з дня його підписання, а у разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання протягом зазначеного строку – після розгляду справи апеляційною інстанцією, якщо рішення не буде скасовано.

За згодою присутнього представника Позивача у судовому засіданні 06.07.2009р. оголошено вступну те резолютивну частину рішення.

Повний текст судового рішення  підписано 06.07.2009р.

6. Рішення може бути оскаржене через Господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його підписання або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

               Суддя