Постанова

від 14.08.2014 по справі 806/3520/14

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2014 року Житомир справа № 806/3520/14

категорія 10.4.1

Суддя Житомирського окружного адміністративного суду Панкеєва В.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Володарсько-Волинського районного центру зайнятості населення до ОСОБА_1 про стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю у розмірі 2060,18 грн,-

встановив:

Володарсько-Волинський районний центр зайнятості звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення коштів, отриманих як допомога по безробіттю в сумі 2060,18 грн. Позов обґрунтовував тим, що ОСОБА_1 з 22.04.2013 отримав статус безробітного та йому було розпочато виплату допомоги по безробіттю, в той же час, на момент надання статусу безробітного між ОСОБА_1 та ТОВ "Українська дистрибуційна компанія" була укладена угода № 21-М від 20.05.2013, строк дії угоди до 20.05.2014. Про те, що він є зайнятою особою центр зайнятості не повідомив, у зв'язку з чим не мав права на отримання допомоги по безробіттю в сумі 2060,18 грн. Добровільно зазначені кошти відповідач не повернув, а тому позивач просить стягнути їх в судовому порядку.

Представник позивача на адресу суду надіслав клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений вчасно та належним чином.

Суд вважає за можливе розглянути справу у письмовому провадженні відповідно до ч.6 ст.128 КАС України.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебував на обліку в Володарсько-Волинському районному центрі зайнятості як безробітний з 22.04.2014.

Судом встановлено, що на запит Володарсько-Волинського районного центру зайнятості, який направлявся до Шевченківського районного центру зайнятості про розслідування страхового випадку щодо відповідача. Останнім було складено акт № 1722 від 24.12.2013 розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", як видно, з даного акту ОСОБА_1 дійсно працював за умовами угоди № 21-М від 20.05.2013 у ТОВ "Українська дистрибуційна компанія" з 20.05.2013 по 20.05.2014 та отримував дохід (а.с.8-11). Даний факт також підтверджується актами приймання-здачі наданих послуг (а.с.12-22).

На підставі вказаного акту, наказом директора Володарськ-Волинського районного центру зайнятості населення № 24 від 14.02.2014 про відшкодування коштів, виплачених як допомога по безробіттю ОСОБА_1, було прийнято рішення про повернення суми незаконно отриманого матеріального забезпечення ОСОБА_1 в сумі 2060,18 грн.

Вказане рішення надсилалось відповідачу до виконання, проте в добровільному порядку виконане не було.

Частиною 1 статті 1 Закону України "Про зайнятість населення" від 01.03.1991 № 803-XII, із змінами і доповненнями (далі - Закон), який діяв на момент виникненя спірних правовідносин, передбачено, що зайнятість - це діяльність громадян, пов'язана із задоволенням особистих та суспільних потреб і така, що, як правило, приносить їм доход у грошовій або іншій формі.

Згідно ч.1 ст.2 Закону безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу.

Відповідно до ч.1 ст.4 Закону в Україні до зайнятого населення належать громадяни, що проживають на території держави на законних підставах, зокрема, працюючі по найму на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) на підприємствах, в установах і організаціях, незалежно від форм власності, у міжнародних та іноземних організаціях в Україні і за кордоном у фізичних осіб.

Підпунктом 1 пункту 20 Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 лютого 2007 р. № 219 (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), передбачено, що громадяни, зареєстровані як такі, що шукають роботу, та безробітні, знімаються з обліку з дня працевлаштування, в тому числі на сезонні або загальнодержавні оплачувані громадські роботи, державної реєстрації фізичної особи - підприємця, укладення цивільно-правового договору, предметом якого є діяльність, спрямована на виконання власними силами робіт, надання послуг. При цьому в картці робиться запис про прийняття на роботу, зазначаються дата і номер наказу, дата державної реєстрації фізичної особи-підприємця, дата укладення цивільно-правового договору.

Відповідно до вказаних норм, відповідач, працюючи за угодою від 20.05.2013 та отримуючи за це дохід від ТОВ "Українська дистрибуційна компанія", не міг вважатися безробітним, перебувати на обліку в центрі зайнятості та отримувати допомогу по безробіттю.

Згідно ч.2 ст.36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" від 02.03.2000 р. N 1533-III, із змінами і доповненнями (далі - Закону), застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг. У разі виїзду особи, зареєстрованої в установленому порядку як безробітна, за межі України з метою працевлаштування чи здійснення іншої діяльності, спрямованої на отримання прибутку, така особа зобов'язана повідомити про це державну службу зайнятості.

Враховуючи викладене та те, що відповідач безпідставно отриману допомогу по безробіттю не повернув, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства і такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч.4 ст.94 КАС України судові витрати не стягуються.

Керуючись ст. ст.71, 86, 94, 128, 158-162, 186, 254 КАС України, суд - ,

постановив:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 (ідент.номер НОМЕР_1) на користь Володарсько-Волинського районного центру зайнятості (код ЄДРПОУ 22061120) заборгованість в сумі 2060,18 грн.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя В.А. Панкеєва