Постанова

від 05.08.2014 по справі 806/3367/14

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2014 року Житомир справа № 806/3367/14

категорія 8.3.3

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Панкеєвої В.А.,

за участі секретаря Бондаренка Д.А.,

за участі представника позивача Кобилинського П.І.,

за участі представника відповідача Зеленової Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з додатковою відповідальністю "Трудовий колектив "Коростенський щебзавод" до Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 15.07.2013 № 0000892202, № 0000902202,

встановив:

Товариство з додатковою відповідальністю "Трудовий колектив "Коростенський щебзавод" (далі - позивач) звернулося з позовом до Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 15.07.2013 № 0000892202 та № 0000902202. Свої вимоги обґрунтовувало тим, що посадовими особами контролюючого органу було проведено документальну позапланову виїзну перевірку товариства з додатковою відповідальністю "Трудовий колектив "Коростенський щебзавод" з питань фінансово-господарських взаємовідносин із ТОВ "Інвестком-Капітал" за травень, липень 2011 року, з ТОВ "В.Л.В." за квітень 2012 року та з ТОВ "Сіятс" за серпень 2012 року та правильності визначення від'ємного значення з ПДВ у травні 2011 року, липні 2011 року, квітні-травні 2012 року та серпні-вересні 2012 року. За результатами перевірки 17.06.2013 був складений акт № 668/22-01/32255892, в якому зафіксовано порушення вимог п.198.2., п.198.3., п.198.6. ст.198, п.201.1. ст.201 Податкового кодексу України, у результаті чого платником завищено суму податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 34376 грн, у т.ч. за травень 2011 року на 5100,00 грн, за липень 2011 року на 3678,00 грн, за квітень 2012 року на 6331,00 грн, за серпень 2012 року на 19267,00 грн та завищено від'ємне значення ряд.24 за травень 2011 року на 5100,00 грн, завищено від'ємне значення ряд.24 за липень 2011 року на 3678,00 грн, завищено ряд.19 за квітень 2012 року на 6331,00 грн та у травні 2012 року завищено бюджетне відшкодування на 6331,00 грн, завищено ряд.19 за серпень 2012 року на 19267,00 грн та у вересні 2012 року завищено бюджетне відшкодування на 19267,00 грн. Позивач вважає, що дані висновки акту не відповідають дійсності, а податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем без дотримання ним норм Податкового кодексу України (далі - ПК України).

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, посилаючись на висновки акту перевірки. Зазначила, що нарахування податків, штрафних санкцій, здійснені законно та обґрунтовано, просила відмовити в позові за безпідставністю, з підстав, викладених у письмових запереченнях.

Вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Надаючи оцінку податковим повідомленням-рішенням Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області від 15.07.2013 № 0000892202 та № 0000902202 суд зазначає наступне.

Працівниками контролюючого органу проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань фінансово-господарських взаємовідносин із ТОВ "Інвестком-Капітал" (код ЄДРПОУ 37240660) за травень, липень 2011 року, з ТОВ "В.Л.В." (код ЄДРПОУ 35497499) за квітень 2012 року та з ТОВ "Сіятс" (код ЄДРПОУ 37046433) за серпень 2012 року та правильності визначення від'ємного значення з ПДВ у травні 2011 року, липні 2011 року, квітні-травні 2012 року та серпні-вересні 2012 року, про що складено акт від 17.06.2013 № 668/22-01/32255892 (а.с.9-17).

Проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п.198.2., п.198.3., п.198.6. ст.198, п.201.1. ст.201 Податкового кодексу України, у результаті чого платником завищено суму податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 34376 грн, у т.ч. за травень 2011 року на 5100,00 грн, за липень 2011 року на 3678,00 грн, за квітень 2012 року на 6331,00 грн, за серпень 2012 року на 19267,00 грн та завищено від'ємне значення ряд.24 за травень 2011 року на 5100,00 грн, завищено від'ємне значення ряд.24 за липень 2011 року на 3678,00 грн, завищено ряд.19 за квітень 2012 року на 6331,00 грн та у травні 2012 року завищено бюджетне відшкодування на 6331,00 грн, завищено ряд.19 за серпень 2012 року на 19267,00 грн та у вересні 2012 року завищено бюджетне відшкодування на 19267,00 грн.

За результатами проведеної перевірки контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 15.07.2013 № 0000892202, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість на 25598,00 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 12800,00 грн та № 0000902202, яким зменшено від'ємне значення з податку на додану вартість на 8778,00 грн (а.с.18-19).

Фактичною підставою для зменшення позивачу бюджетного відшкодування податку на додану вартість слугував висновок контролюючого органу про безпідставне включення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість у розмірі 34376,00 грн по операціям з отримання товарів від ТОВ "Інвестком-Капітал", ТОВ "В.Л.В." та ТОВ "Сіятс", оскільки останні, за висновками відповідача, здійснювали діяльність спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третіх осіб.

Однак, такі твердження контролюючого органу, на думку суду є передчасними та необґрунтованими з огляду на наступне.

Згідно висновку контролюючого органу позивач безпідставно включив до складу податкового кредиту суми ПДВ за податковими накладними, що були отримані від ТОВ "Інвестком-Капітал" на загальну суму 8778 грн. У цього товариства на момент здійснення спірних операцій були відсутні об'єкти оподаткування податком на додану вартість, а укладені ним з позивачем правочини є фіктивними (а.с.15-16).

Як видно з матеріалів справи, у перевіряємий період позивач мав господарські взаємовідносини з ТОВ "Інвестком-Капітал", з яким уклав договір поставки продукції від 20.05.2011 № 052011 (а.с.26-28), відповідно п.1.1 даного договору ТОВ "Інвестком-Капітал" (Постачальник) зобов'язується поставити, а позивач (Покупець) прийняти та оплатити продукцію відповідно Специфікації № 1, яка є невід'ємною частиною договору.

Даний факт покупки підтверджується видатковими накладними від 23.05.2011 № РН-110523 на загальну суму 30600,00 грн, у т.ч. ПДВ - 5100,00 грн та від 18.07.2011 № РН-110718-1 на загальну суму 22068,00 грн, у т.ч. ПДВ - 3678,00 грн (а.с.31, 36).

Оплату за отримані матеріальні цінності було здійснено позивачем платіжними дорученнями від 23.05.2011 № 166 на суму 30600,00 грн та від 19.07.2011 № 76 на суму 22068,00 грн (а.с.34, 39).

На підставі податкових накладних, що були видані ТОВ "Інвестком-Капітал" від 23.05.2011 № 2305 та від 18.07.2011 № 1804 (а.с.32,37), позивач сплачену у ціні придбаного товару суму податку на додану вартість у розмірі 8778,00 грн включив до складу податкового кредиту відповідного податкового періоду.

Зазначені у видаткових накладних товари були оприбутковані позивачем за рахунками бухобліку та в подальшому були використані в його господарській діяльності.

Вказане підтверджується наявними у матеріалах справи копіями документів на оприбуткування придбаних товарів, на їх списання у виробництво чи продаж та матеріалами, що свідчать про їх залишки на складі на момент завершення перевірки, а саме: рахунками-фактурами від 20.05.2011 № СФ-0520-51, від 18.07.2011 № СФ-0718-52, прибутковими ордерами від 23.05.2011 № 25, від 18.07.2011 № 18 (а.с.30, 33, 35, 38).

В акті перевірки працівник контролюючого органу зазначив, що позивач безпідставно включив до складу податкового періоду суми ПДВ за податковими накладними, що були отримані від ТОВ "В.Л.В." на загальну суму податку 6331 грн. На думку контролюючого органу у даного товариства на момент виникнення господарських відносин були відсутні, необхідні для здійснення таких операцій, трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортні засоби та торгівельне обладнання, а документи ним для перевірки надані не були (а.с.16-17).

Судом встановлено, що 23 квітня 2012 року між ТОВ "В.Л.В." (Продавець) та ТОВ "Трудовий колектив "Коростенський щебзавод" (Покупець) був укладений договір постачання продукції № 0423/253 (а.с.61-63). Відповідно якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити продукцію відповідно Специфікації № 1 (Додаток № 1), що є невід'ємною частиною договору.

Як видно з даної Специфікації № 1 від 23.04.2012 позивач придбав відповідно до договору поставки від 23.04.2012 № 0423/253 у ТОВ "В.Л.В." товарно-матеріальні цінності в асортименті, кількостях та за цінами, що були зазначені у договорі на суму 37986,00 грн, у т.ч. ПДВ - 6331,00 грн.

Оплату за отримані матеріальні цінності було здійснено позивачем платіжним дорученням від 25.04.2012 № 125 на суму 37986,00 грн (а.с.69).

На підставі податкової накладної за № 17 від 23.04.2012, отриманої від ТОВ "В.Л.В.", позивач включив до складу податкового кредиту суму сплаченого податку на додану вартість у розмірі 6331,00 грн.

Зазначені у видатковій накладній № РН-0423/01 від 23.04.2012 товари були оприбутковані позивачем за рахунками бухобліку та в подальшому були використані в його господарській діяльності, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями документів на оприбуткування придбаних товарів, на їх списання у виробництво чи продаж та матеріалами, що свідчать про їх залишки на складі на момент завершення перевірки, а саме: прибутковим ордером від 23.04.2012 № 40, рахунком-фактурою від 23.04.2012 № СФ-042334 (а.с.65, 68).

В акті перевірки зазначено, що позивачем безпідставно включено до складу податкового кредиту суми ПДВ за податковими накладними, що були отримані від ТОВ "Сіятс" на загальну суму податку 19267 грн. Такий висновок перевіряючий зробив на підставі відсутності вказаного товариства за адресою свого місцезнаходження, відсутності у нього обєктів оподаткування податком на додану вартість за операціями з продажу товарів (послуг) його підприємствам-покупцям (а.с.17-20).

Судом встановлено, що в липні 2012 року між ТОВ "Сіятс" (Продавець) та ТОВ "Трудовий колектив "Коростенський щебзавод" (Покупець) був укладений договір № 04 (а.с.85-86). Відповідно якого продавець зобов'язується поставити товар та передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язаний прийняти та оплатити його на умовах даного договору.

Позивач відповідно до укладеного договору від 10.07.2012 № 04, придбав у ТОВ "Сіятс" двигун, що підтверджується видатковою накладною від 16.08.2012 № 81602 на загальну суму 115602,00 грн, у т.ч. ПДВ - 19267,00 грн.

Оплату за отримані матеріальні цінності було здійснено позивачем платіжними дорученнями від 16.08.2012 № 1415 на суму 57801,00 грн, від 04.12.2012 № 388 на суму 57 801,00 грн (а.с.90-91).

На підставі податкової накладної від 16.08.2012 № 81602, отриманої від ТОВ "Сіятс", позивач включив до складу податкового кредиту відповідного періоду суму податку на додану вартість, сплачену у ціні придбаного двигуна, у розмірі 19267,00 грн.

Здійснення вказаної господарської операції підтверджується наявними у матеріалах справи копіями документів на оприбуткування придбаних товарів, на їх списання у виробництво чи продаж та матеріалами, що свідчать про їх залишки на складі на момент завершення перевірки, а саме: прибутковим ордером від 16.08.2012 № 29, рахунком-фактурою від 03.08.2012 № 03/08-4 (а.с.87, 89).

Вказані документи складені відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Наказу Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 "Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку".

Договори, укладені між позивачем та ТОВ "Інвестком-Капітал", ТОВ "В.Л.В.", ТОВ "Сіятс" спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, не містять положень, які б суперечили вимогам чинного законодавства або інтересам сторін, а волевиявлення сторін правочину є вільним і відповідає їхній внутрішній волі, що відповідає загальним вимогам, встановленим ст.203 ЦК України, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Згідно приписів п.198.6. ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Отже, достатніми підставами для виникнення у платника податку права на податковий кредит є наявність податкових накладних, виданих йому підприємством-контрагентом, оформлених з дотриманням вимог чинного законодавства, встановлення судом реальності та товарності господарської операції.

Відповідно до п.198.2. ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Судом встановлено факт прийняття та оплати придбаного товару, який у подальшому був використаний у межах господарської діяльності позивача, про що у повній мірі підтверджується наявними у матеріалах справи первинними документами.

Визначаючись щодо правомірності оформлення виданих контрагентами позивача податкових накладних, на підставі яких позивачем було сформовано податковий кредит, суд приходить до висновку, що вони складені та заповнені у відповідності до вимог ст.201 ПК України.

Судом не приймаються до уваги доводи контролюючого органу про наявність недоліків товарно-транспортних накладних, як на підставу відсутності у позивача права на формування податкового кредиту по господарським взаємовідносинам з вказаними контрагентами та в подальшому заявлення вказаних сум до бюджетного відшкодування, оскільки наявність товарно-транспортних накладних, складених із незначними недоліками, не є свідченням відсутності факту перевезення товару, що, у свою чергу, могло вказувати на фіктивність відповідної господарської операції.

Крім того, податкове законодавство не ставить у залежність формування позивачем податкового кредиту та відповідно бюджетного відшкодування від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання визначення складу податкового кредиту та бюджетного відшкодування поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Отже, встановлення факту незнаходження контрагента за місцем реєстрації та недостатність у нього трудових, виробничих або інших ресурсів не є обставинами, які самі по собі позбавляють правового значення виданих контрагентом підприємства податкових накладних, що виключає відповідальність платника податків (позивача).

Відтак, відповідачем не наведено жодних доводів та не надано будь-яких доказів, які б могли свідчити про недобросовісність позивача як платника податків або про наявність обставин, що виключають обґрунтованість віднесення позивачем до складу податкового кредиту спірної суми податку по господарським операціям з ТОВ "Інвестком-Капітал", ТОВ "В.Л.В." та ТОВ "Сіятс".

У відповідності до п.п.14.1.18. п.14.1. ст.14 ПК України, бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

За приписами ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з п.200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п.200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п.200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Виходячи зі змісту викладених норм, платник податків має право на бюджетне відшкодування стосовно тієї суми податку на додану вартість, яка фактично сплачується ним у попередніх податкових періодах постачальникам, що відповідає загальному поняттю відшкодування як компенсації понесених витрат.

У відповідності до п.200.6.-200.7. ст.200 ПК України платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. У разі прийняття такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних звітних (податкових) періодів. Платник податку зберігає право на отримання бюджетного відшкодування коштами у майбутніх звітних (податкових) періодах. Платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Податковим кодексом України або ж іншим нормативно-правовим актом не встановлено будь-яких обмежень, ніж наявність належним чином оформленої податкової накладної, щодо включення до податкового кредиту суми сплаченого податку, не встановлено обов'язку для позивача здійснювати контроль за веденням господарської діяльності та зобов'язань сплати податку до бюджету контрагентами.

Аналізуючи наявні у матеріалах справи докази, суд приходить до висновку, що позивачем податковий кредит сформований у відповідності з зазначеними положеннями Податкового кодексу України, підтверджений відповідними податковими накладними, що виписані контрагентами зареєстрованими платниками податку на додану вартість, а отже, відповідачем безпідставно зроблено висновок про завищення суми податкового кредиту на 34376,00 грн.

Відповідно до ч.1 ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні грунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Згідно із частиною 2 статтею 61 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення контролюючого органу, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання, контролюючий орган має доводити недобросовісність платника податків. Будь-яких беззаперечних та достатніх доказів, які б могли свідчити про недобросовісність позивача при формуванні сум податкового кредиту відповідачем - суб'єктом владних повноважень, суду не надано.

Крім того, відповідачем не надано доказів того, що на момент здійснення вказаних господарських операцій свідоцтва платника ПДВ ТОВ "Інвестком-Капітал", ТОВ "В.Л.В.", ТОВ "Сіятс" були анульовані.

Обставини щодо фактичності здійснення господарських операцій з придбання у контрагентів товару, на які платник податку посилається як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого (сплаченого) податку на додану вартість до податкового кредиту та відповідно права на бюджетне відшкодування такого податку, відповідачем не спростовано.

На підставі викладеного, з урахуванням того, що позивачем були надані всі належним чином оформлені первинні документи, які підтверджують правомірність віднесення до складу податкового кредиту суми сплаченого податку на додану вартість, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача і задовольняє позов підприємства в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Отже, сплачений судовий збір в розмірі 3578,64 грн, що підтверджується квитанцією, підлягає відшкодуванню на користь позивача з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 71, 86, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України -,

постановив:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області від 15.07.2013 № 0000892202 та № 0000902202.

Стягнути на користь товариства з додатковою відповідальністю "Трудовий колектив "Коростенський щебзавод" з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у Житомирської області 3578,64 грн сплаченого судового збору.

Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя В.А. Панкеєва