Постанова

від 19.08.2014 по справі 806/3451/14

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2014 року Житомир справа № 806/3451/14

категорія 10.3.4

Суддя Житомирського окружного адміністративного суду Панкеєва В.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Житомирського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю "Екозавод "Грифон" про стягнення 3476,86 грн,-

встановив:

Житомирське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до адміністративного суду з позовом, в якому просить стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Екозавод "Грифон" 3476,86 грн адміністративно-господарських санкцій та пені за недодержання нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що згідно звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу працюючих на відповідача у 2013 році складала 14 чоловік, а тому відповідач мав працевлаштувати 1 інваліда, тоді як працевлаштовано не було жодного, що свідчить про те, що ТОВ "Екозавод "Грифон" не виконало нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.

Представник позивача подав через канцелярію суду заяву з проханням справу розглядати в порядку письмового провадження.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, до суду надав заяву з проханням розглядати справу в порядку письмового провадження.

Суд вважає за можливе, розгляд справи провести в порядку письмового провадження у відповідності до ч.6 ст.128 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст.19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в України" (далі - Закон), для підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від середньо-облікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 чоловік, - у кількості одного робочого місця.

Відповідно до ст.20 Закону підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньо облікова чисельність працюючих інвалідів менша ніж установлено нормативом, передбаченим ст.19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інвалідів і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій, громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інвалідів і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації, громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю; порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені на повну суму недоїмки за весь її строк; адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються вищезазначеними суб"єктами самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком в якому відбулося порушення нормативу, встановленого ч. 1 ст. 19 цього Закону.

З матеріалів справи встановлено, що згідно звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів форми № 10-ПІ середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу працюючих на ТОВ "Екозавод "Грифон" у 2013 році складала 14 чоловік (а.с.5).

За таких обставин, відповідач від числа середньоблікової кількості штатних працівників, що складає 14 осіб, повинен був працевлаштувати одного інваліда - штатного працівника.

Суд зазначає, що обов'язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатися пошуком інвалідів для працевлаштування про що неодноразово наголошувалося Верховним Судом України у постановах від 20 червня 2011 року у справі № 21-60а11 та від 16 квітня 2013 року у справі № 21-83а13.

При цьому, згідно з пунктом 4.4. Рекомендацій президії Вищого адміністративного суду від 14 квітня 2008 року № 07.2-10/2 "Про деякі питання практики застосування адміністративними судами законодавства про забезпечення права інвалідів на працевлаштування", при розгляді зазначеної категорії справ адміністративним судам потрібно встановлювати такі обставини: - створення робочих місць відповідно до встановленого нормативу; - інформування центру зайнятості про наявність вільних робочих місць (вакантних посад); - спрямування центрами зайнятості інвалідів до роботодавців та випадки безпосереднього звернення інвалідів до роботодавців з питань працевлаштування; - причини непрацевлаштування роботодавцями інвалідів. Статтею 71 КАС визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. При вирішенні питання про правомірність стягнення адміністративно-господарських санкцій слід виходити із загальних норм права відносно відповідальності за порушення зобов'язань та встановлення в діях або бездіяльності роботодавця складу правопорушення з метою застосування юридичної відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій. При цьому слід враховувати, що елементами правопорушення є вина та наявність причинного зв'язку між самим порушенням та його наслідками. Вважається, що застосування принципу вини як умови відповідальності пов'язане з необхідністю доведення порушення зобов'язання. Якщо при розгляді справи буде встановлено, що роботодавець вжив усіх необхідних заходів для недопущення господарського правопорушення, то адміністративним судам потрібно визнавати незаконним застосування адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць і відмовляти у задоволенні позову.

Згідно листа Романівського районного центру зайнятості від 01.08.2014 за № 03-367, товариство з обмеженою відповідальністю "Екозавод "Грифон" на протязі 2013 року зі звітами за формою № 3-ПН з відображенням відомостей про попит на робочу силу (вакансії) виключно для працевлаштування на них осіб з інвалідністю не зверталось (а.с.15).

За таких обставин, судом встановлено, що відповідачем вимоги щодо виділення та створення робочих місць для працевлаштування інваліда відповідно до нормативів ст.19 Закону, у 2013 році не були виконані, оскільки протягом року на підприємстві не було створено робоче місце для одного інваліда

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що підприємство, як роботодавець свій обов'язок зі створення робочого місця для інваліда у 2013 році не виконало.

З наведених вище підстав, позовні вимоги Житомирського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів підлягать задоволенню.

Відповідно до ч.4 ст.94 КАС України судові витрати не стягуються.

Керуючись ст.ст.71, 86, 94, 128, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд -,

постановив:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Екозавод "Грифон" (р/р 26003105494 в АТ "Райффайзен Банк Аваль" м.Київ, МФО 380805, код ЄДРПОУ 34761074) на користь Житомирського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (ГУ ДКСУ у Житомирській області р/р 31218230700002 МФО 811039, ЄДРПОУ 38035726) заборгованість у сумі 3476,86 грн.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя В.А. Панкеєва