Постанова

від 30.06.2009 по справі 21/123-08-4312

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

21/123-08-4312

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"30" червня 2009 р. Справа № 21/123-08-4312

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

головуючого судді Пироговського В.Т.,

суддів Картере В.І., Жекова В.І.,

секретар судового засідання Стогній С.Ю.,

за участю представників учасників процесу:

від Військового прокурора Одеського гарнізону Свентицький І.С.,

від Кабінету Міністрів України Кафлюк Т.І.,

від Фонду державного майна України Чистяков О.О.,

від ДП „Гвардійське” не з'явилися,

від ПП „Ваш бухгалтер” Єрмолаєв С.О.,

від Управління сільського господарства Міністерства оборони України не з'явилися,

від Міністерства оборони України не з'явилися,

від ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області не з'явилися,

від ДПІ у Веселинівському районі Миколаївської області не з'явилися

розглянула апеляційне подання

Військового прокурора Одеського гарнізону

на рішення господарського суду Одеської області

від 10.03.2009р.

у справі № 21/123-08-4312

за позовом Військового прокурора Одеського гарнізону в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та Фонду державного майна України

до ДП „Гвардійське”; ПП „Ваш бухгалтер”,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Управління сільського господарства Міністерства оборони України; Міністерство оборони України,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області; ДПІ у Веселинівському районі Миколаївської області,

про визнання договору недійсним.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 03.04.2009р., яка 07.04.2009р. надіслана учасникам процесу, прийнято до провадження та призначено до розгляду на 28.04.2009р. апеляційне подання Військового прокурора Одеського гарнізону на рішення господарського суду Одеської області від 10.03.2009р. у справі № 21/123-08-4312.

За правилами ст.77 ГПК України в судовому засіданні 28.04.2009р. розгляд справи в апеляційному порядку відкладено на 26.05.2009р., в засіданні 26.05.2009р. –на 16.06.2009р., в засіданні 16.06.2009р. –на 30.06.2009р.

Учасники процесу повідомлені про час і місце засідань апеляційного господарського суду, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення та розписками їхніх представників.

Ухвалою голови Одеського апеляційного господарського суду від 26.05.2009р. на підставі ст.69 ГПК України продовжено строк розгляду апеляційного подання до 01.07.2009р.

Згідно із приписами ст.85 ГПК України в засіданні суду 30.06.2009р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Військовий прокурор Одеського гарнізону в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та Фонду державного майна України звернувся до господарського суду Одеської області із позовом та заявою про доповнення нормативного обґрунтування позовних вимог про визнання недійсним (з моменту укладення) на підставі ч.1 ст.215 ЦК України договору купівлі-продажу нерухомого майна від 23.03.2007р., укладеного між ДП „Військовий радгосп „Гвардійський” та ПП „Ваш бухгалтер”, вказуючи, що оспорюваний правочин суперечить українському законодавству, що є порушенням приписів ч.1 ст.203 ЦК України, та укладений особою, яка не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності, що є порушенням приписів ч.2 ст.203 ЦК України.

Рішенням місцевого господарського суду від 10.03.2009р. зі справи        № 21/123-08-4312 (суддя Зеленов Г.М.) замінено ДП „Військовий радгосп „Гвардійський” на його правонаступника –ДП „Гвардійське”; вирішено вважати, що всі дії, вчинені в процесі до вступу ДП „Гвардійське”, є обов'язковими для нього в такій само мірі, в якій вони були б обов'язковими для ДП „Військовий радгосп „Гвардійський”; відмовлено у задоволенні позову.

Судове рішення вмотивовано тим, що:

-          реалізація нерухомого майна відбувалася у відповідності до Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” з метою погашення податкового боргу державного підприємства;

-          продаж майна державного підприємства, яке знаходиться в податковій заставі, в процедурі погашення податкового боргу не є приватизацією. Процес приватизації державного майна здійснюється виключно державним органом приватизації, має інших суб'єктів цих правовідносин, об'єкти та цілі продажу державного майна. Погашення податкового боргу державним підприємством за рахунок державного майна та приватизація державного майна є зовсім різними процедурами, спрямованими на різні цілі. Процедура погашення податкового боргу передбачена з метою запобігання визнання підприємства боржником та погашення його заборгованості перед бюджетом, в той час як приватизація державного майна спрямована на підвищення ефективності виробництва та залучення коштів на структурну перебудову економіки України. Продаж частини майна державного підприємства в процедурі погашення податкового боргу проводиться відповідно до законодавчих актів з питань приватизації з урахуванням особливостей, передбачених Законом України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами”. Такими особливостями являються вказані в ст.11 цього Закону заходи податкового органу (в т.ч. надання згоди на продаж) щодо продажу активів такого платника податків, які не входять до складу цілісного майнового комплексу, що забезпечує здійснення основної діяльності платника податків;

-          безпідставними є посилання позивача на те, що керівник Управління сільського господарства Міністерства оборони України Шестопалов О.О. не мав повноважень щодо надання дозволу ДП „Гвардійське” на відчуження майна, оскільки суперечать викладеній у листі від 05.04.2007р.        № 241/1/797 позиції правового департаменту Міністерства оборони, згідно якої сталою і діючою в Міністерстві оборони України являється практикою, коли в якості представника Міністерства оборони України залучається фахівець Департаменту економічної та господарської діяльності як представник органу уповноваженого приймати рішення відносно майна державних підприємств. Таким представником в Міністерстві оборони визначений тимчасово виконуючий обов'язки начальника управління сільського господарства Міністерства оборони України Шестопалов О.О.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Військовий прокурор Одеського гарнізону звернувся до Одеського апеляційного господарського суду із апеляційним поданням, в якому просить рішення господарського суду першої інстанції від 10.03.2009р. по даній справі в частині відмови в позові скасувати, позов задовольнити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.

Конкретизуючи свої доводи, особа, яка внесла подання, зазначає, що:

-          після виконання ДП „Гвардійське” вимог, передбачених ст.8 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, про одержання дозволу органу ДПС на реалізацію активів, які перебували у податковій заставі, подальше відчуження нерухомості мало здійснюватись в порядку та на умовах, визначених законодавством України в сфері приватизації майна, тобто Законів України „Про управління об'єктами державної власності”, „Про приватизацію державного майна”, „Про приватизацію невеликих державних підприємств”;

-          в оскарженому рішенні вказано про те, що Міністерство оборони України не надало письмовий відзив на позов. Однак таке твердження суперечить матеріалам справи, в яких наявний лист від 14.01.2009р., залишений без будь-якої оцінки з боку господарського суду Одеської області;

-          приймаючи рішення, суд також не надав належної оцінки листу заступника директора правового департаменту Міністерства оборони України від 08.12.2008р. № 241/8/3159, в якому вказано, що Управління сільського господарства Міністерства оборони України не є структурним підрозділом Міністерства оборони України з повноваженнями в розумінні ст.4 Закону України „Про управління об'єктами державної власності” ані взагалі, ані по відношенню до майна ДП „Гвардійське”;

-          місцевий господарський суд не врахував, що станом на момент укладення оспорюваного правочину було чинним розпорядження Кабінету Міністрів України „Деякі питання управління майном, яке вивільняється в ході реформування Збройних Сил” від 22.09.2006р. № 491-р, яким зупинено з 22.09.2006р. укладення договорів, пов'язаних з відчуженням майна державних підприємств, що входять до сфери управління Міністерства оборони України;

-          з 27.10.2006р. повноваженнями щодо управління справами Управління сільського господарства Міністерства оборони України наділена ліквідаційна комісія, до складу якої Шестопалов О.О. не входить.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши наявні в них докази, вислухавши пояснення представників учасників процесу, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, повноту та об'єктивність дослідження наявних у справі доказів, колегія суддів дійшла висновку про скасування оскарженого рішення, враховуючи наступне:

23.03.2007р. між Державою Україна в особі Верховної Ради України в повному господарському віданні Військового радгоспу „Гвардійський” (Продавець) та ПП „Ваш бухгалтер” (Покупець) укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна (Договір), за умовами якого Продавець передає у власність, а Покупець приймає у власність птахо-товарну ферму, розташовану в с. Гвардійське Комінтернівського району Одеської області по вул. Олімпійській, будинок 1/4 на земельній ділянці площею 143 546 кв.м., і сплачує її вартість за ціною і на умовах, встановлених договором; належність Продавцю нерухомого майна, яке відчужується за Договором, підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно, виданим Виконавчим комітетом Чорноморської селищної ради Комінтернівського району Одеської області 23.02.200 р., бланк ЯЯЯ № 944345, зареєстрованим Комінтернівським районним бюро технічної інвентаризації 28.02.2007р., запис № 2 в книзі 216, що підтверджується Витягом про реєстрацію права на нерухоме майно, виданим Комінтернівським районним бюро технічної інвентаризації 28.02.2007р. № 13732540. Продавець свідчить, що на момент укладення Договору нерухоме майно, що є предметом цього договору на даний час перебуває в податковій заставі від 12.02.2004р. за       №№ 1784 –5024, накладеній ДПІ у Веселинівському районі Миколаївської області, в податковій заставі від 09.07.2004р. за № 2636 –2766, накладеній ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області, за іншими зобов'язаннями жодним способом не відчужене, під арештом чи забороною відчуження не перебуває, не є внеском до статутного фонду юридичних осіб, судового спору або прав третіх осіб щодо нього не має, не передане у користування (найом, оренду). Вищезазначений предмет Договору відчужується згідно з дозволом від 16.03.2007р. № 2161/10/, виданим ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області та від 14.03.2007р. № 2, виданим ДПІ у Веселинівському районі Миколаївської області. З урахуванням змін до Договору від 27.04.2007р. продаж нерухомого майна вчинено за 970 000 грн. Договором передбачено, що відчуження нерухомого майна здійснюється за дозволом Управління сільського господарства Міністерства оборони України від 27.02.2007р. за № 198/39 щодо реалізації об'єктів птахо-товарної ферми на конкурентних засадах через біржові торги (протокол проведення торгів на Одеській товарній біржі від 16.03.2007р.) за ціною не нижче, ніж експертна оцінка. Договір укладено сторонами на підставі протоколу проведення торгів з продажу нерухомого майна Військового радгоспу „Гвардійський” –птахо-товарної ферми, перемогу на яких одержав учасник № 3 –ПП „Ваш бухгалтер”. Кошти за придбану нерухомість Покупець перерахував платіжними дорученнями від 27.04.2007р. за № 34 (812 000 грн.) та № 35 (158 000 грн.). Договір підписано керівництвом, скріплено печатками контрагентів та виконано в повному обсязі. Дозвіл на реалізацію майна за Договором надано начальником Управління сільського господарства Міністерства оборони України Шеспопаловим О.О. (лист від 27.02.2007р.         № 198/39).

Як вбачається з тексту статуту Військового радгоспу „Гвардійський” (Статут) в редакції, чинній на момент укладення оспорюваного правочину, його засновано на майні Міністерства оборони України, що є загальнодержавною власністю, і підпорядковується через Управління сільського господарства Міністерства оборони України, надалі Орган управління майном (п.1.1 Статуту). Орган, до сфери управління якого входить підприємство, надає дозвіл на реалізацію майна, технічних засобів, зданій та споруд, цілого майнового комплексу (п.2.1.9 Статуту).

Вказані положення Статуту, який в установленому порядку повністю або частково визнаний недійсним не був, на думку місцевого господарського суду, свідчать про те, що Шеспопалов О.О. як начальник Управління сільського господарства Міністерства оборони України правомірно дав дозвіл на реалізацію майна за Договором листом від 27.02.2007р. № 198/39.

Між тим, в ст.1. Закону України „Про управління об'єктами державної власності” від 21.09.2006р. № 185-V (із змінами) закріплено визначення „управління об'єктами державної власності”, під яким слід розуміти здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб'єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об'єктів, пов'язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.

Законодавство про управління об'єктами державної власності складається з цього Закону, Господарського кодексу України, Закону України „Про захист економічної конкуренції, інших законів України, якими можуть бути встановлені особливості управління окремими об'єктами державної власності або їх видами, та інших нормативно-правових актів з питань управління об'єктами державної власності (ч.1 ст.2 Закону України „Про управління об'єктами державної власності”).

За приписами ч.1 ст.3 зазначеного Закону України до об'єктів управління державної власності відноситься, зокрема, майно, яке передане державним комерційним підприємствам, установам та організаціям.

Стаття 4 Закону України „Про управління об'єктами державної власності” містить вичерпний перелік суб'єктів управління об'єктами державної власності, до яких належать Кабінет Міністрів України, Фонд державного майна України, міністерства та інші органи виконавчої влади (далі уповноважені органи управління), органи, які здійснюють управління державним майном відповідно до повноважень, визначених окремими законами, державні господарські об'єднання, державні холдингові компанії, інші державні господарські організації (господарські структури), юридичні та фізичні особи, які виконують функції з управління корпоративними правами держави (уповноважені особи), Національна академія наук України, галузеві академії наук.

Положення ст.6 Закону України „Про управління об'єктами державної власності”, де вказана компетенція уповноважених органів управління, прямо не передбачає обов'язок дозволяти відчуження майна, яке знаходиться у віданні державного підприємства, проте п.38 ч.1 цієї статті надає право виконувати інші передбачені законодавством функції з управління об'єктами державної власності.

Відповідно до вимог ч.5 ст.75 ГК України (за правилами ч.1 ст.2 Закону України „Про управління об'єктами державної власності” ГК України відноситься до законодавства, яким врегульовано питання управління об'єктами державної власності) державне комерційне підприємство не має права безоплатно передавати належне йому майно іншим юридичним особам чи громадянам, крім випадків, передбачених законом. Відчужувати майнові об'єкти, що належать до основних фондів, державне комерційне підприємство має право лише за попередньою згодою органу, до сфери управління якого воно належить, і лише на конкурентних засадах, якщо інше не встановлено законом. Розпоряджатися в інший спосіб майном, що належить до основних фондів, державне комерційне підприємство має право лише у межах повноважень та у спосіб, що передбачені цим Кодексом та іншими законами. Відчуження нерухомого майна, а також повітряних і морських суден, суден внутрішнього плавання та рухомого складу залізничного транспорту здійснюється за умови додаткового погодження в установленому порядку з Фондом державного майна України.

Проаналізувавши викладене, Одеський апеляційний господарський суд відзначає, що норми діючого українського законодавства відносять до повноважень органів управління майном, якими можуть бути лише міністерства або інші органи виконавчої влади, надання згоди на відчуження майнових об'єктів, що належать до основних фондів державних комерційних підприємств.

Отже, наділення Управління сільського господарства Міністерства оборони України, яке не є ані міністерством, ані іншим органом виконавчої влади, повноваженнями щодо надання дозволу на відчуження майна державних підприємств суперечить ГК України та Закону України „Про управління об'єктами державної власності”, в зв'язку з чим відповідні положення п.1.1 Статуту не можуть бути застосовані для вирішення спірних правовідносин.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 28.04.2009р., якою з метою з'ясування правових підстав для надання Шеспопаловим О.О. листом від 27.02.2007р. № 198/39 дозволу на реалізацію майна за Договором, зобов'язано Військового прокурора Одеського гарнізону та Міністерство оборони України надати положення або інший передбачений законодавством правовстановлюючий документ, в якому закріплено права та обов'язки Управління сільського господарства Міністерства оборони України, в т.ч. в частині наявності або відсутності в нього права надавати дозволи на відчуження державного майна.

На виконання цієї ухвали надано лист від 10.11.2008р. № 225/6/6326 за підписом заступника директора економічної та господарської діяльності Міністерства оборони України.

Названий лист, як і інші листи, на які посилаються учасники процесу в обґрунтування своєї позиції, до уваги колегією суддів не приймаються, оскільки не є нормативно-правовими актами в розумінні українського законодавства; викладені в них твердження посадових осіб Міністерства оборони України різного рівня не підтверджені належними та допустимими доказами.

За правилами ст.ст.33,34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень… Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Апеляційний господарський суд відзначає, що відповідачами в рамках провадження у даній справі не надано документів (безпосередньо від уповноваженого органу управління майном –Міністерства оборони України або особи, якій останнє передоручило надання дозволу на відчуження цілісного комплексу державного підприємства), якими спростовуються позовні вимоги Військового прокурора Одеського гарнізону в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та Фонду державного майна України, а, отже, не доведено укладення Договору з дотримання вимог українського законодавства.

Крім того, ч.5 ст.75 ГК України також передбачає необхідність отримання додаткового погодження в установленому порядку з Фондом державного майна України в разі відчуження нерухомого майна, доказів отримання якого також не надано.

Частиною 1 ст.215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1-3,5 та 6 ст.203 цього Кодексу.

Згідно із приписами ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, –відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до вимог ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

З огляду на те, що зміст Договору суперечить актам цивільного законодавства України, він підлягає визнанню недійсним згідно із ч.1 ст.215 ЦК України із застосуванням наслідків, визначених ч.1 ст.216 ЦК України, що не враховано господарським судом першої інстанції.

Додатково господарський суд апеляційної інстанції відзначає помилковість стверджень Військового прокурора Одеського гарнізону про те, що після виконання ДП „Гвардійське” вимог, передбачених ст.8 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, відносно одержання дозволу органу ДПС на реалізацію активів, які перебували у податковій заставі, подальше відчуження нерухомості мало здійснюватись в порядку та на умовах, визначених законодавством України в сфері приватизації майна, оскільки погашення податкового боргу державним підприємством за рахунок державного майна та приватизація державного майна є різними процедурами, не пов'язаними між собою.

При цьому судова колегія зазначає, що законодавець обов'язок отримання дозволу уповноваженого органу управління на відчуження державної власності не ставить в залежність від процедури, в рамках проведення якої відбудеться зміна власника майна (приватизація, реалізація активів з метою погашення податкового або іншого боргів тощо).

Інші доводи учасників процесу, не можуть бути підставами для висновків, зворотнім наведеним вище, в зв'язку з чим оскаржене рішення слід скасувати, задовольнивши позовні вимоги.

Керуючись ст.ст.77,85,99,101-105 ГПК України, колегія суддів

Постановила:

Апеляційне подання Військового прокурора Одеського гарнізону задовольнити.

Рішення господарського суду Одеської області від 10.03.2009р. зі справи № 21/123-08-4312 скасувати, позов задовольнити.

Визнати недійсним з моменту укладення договір купівлі-продажу нерухомого майна від 23.03.2007р., укладений між ДП „Військовий радгосп „Гвардійський” та ПП „Ваш бухгалтер”, зобов'язавши сторони повернути отримане за недійсним правочином.

Постанова в порядку ст.105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя                                                            Пироговський В.Т.

Судді                                                                                          Картере В.І.

                                                                                          Жеков В.І.

Повний текст постанови підписано 06.07.2009р.