Рішення

від 18.06.2009 по справі 2/92

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

2/92

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  2/92

18.06.09

За позовом    Приватного підприємства «Богнамі»

До                   Приватного підприємства «ВІВА –авант»

про                 стягнення 42 707,23 грн.

          Суддя Домнічева І.О.

Представники:

Від позивача       Орєхов В.М.

Від відповідача   не з'явився           

Обставини справи:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Приватного підприємства «Богнамі»до Приватного підприємства «ВІВА –авант»про стягнення з відповідача заборгованості, 3% річних та інфляційних втрат, всього в сумі 42 707,23 грн.; також позивач просить стягнути з відповідача понесені ним судові витрати.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.04.2009р. порушено провадження у справі.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 № 02-5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року”(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році” зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

З матеріалів справи вбачається, що ухвали суду надсилались сторонам за адресами, зазначеними в позовній заяві та документах, доданих до матеріалів справи.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Сторони були належним чином повідомлені про призначення справи до розгляду в засіданні суду, про час і місце його проведення.

Розгляд справи неодноразово відкладався, суд вимагав від сторін нові письмові докази по справі.

Позивач у судових засіданнях підтримував викладені у позові обставини, та просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, з врахуванням доповнення до позовної заяви.

Відповідач з'явився у судове засідання 02.06.09р. та подав клопотання про оголошення перерви в судовому засіданні для надання Відповідачу можливості ознайомитись з матеріалами справи та підготуватися до судового засідання, а також для складання між сторонами Акту звірки та для надання Відповідачу змоги подати зустрічний позов.

Судом, за клопотанням відповідача, в засіданні 02.06.09р. було оголошено перерву на 11.06.09р., а також зобов'язано відповідача виконати вимоги ухвали суду від 03.04.2009р. про порушення  провадження у справі.

В судовому засіданні 11.06.09р. Відповідач не надав суду Акту звірки та зустрічного позову, а також не надав доказів виконання вимог ухвали суду від 03.04.2009р. про порушення  провадження у справі.

Представником відповідача в судовому засіданні було подано клопотання про призначення почеркознавчої експертизи підписів, вчинених від імені позивача на: Договорі поставки №22/10/ВМ від 22.10.2007 р., Специфікації у якості Додатка №1 до Договору поставки №22/10/ВМ від 22.10.2007 р. та на «СОГЛАШЕНИИ о расторжении договора»від 03 декабря 2007 г., оскілки на думку Відповідача для розгляду справи необхідно встановити правомочність особи з боку Позивача, від імені якої здійснено підпис.

Судом в засіданні 11.06.09р. було оголошено перерву на 18.06.09р.

Ухвалою від 11.06.09р. судом було вжито заходи забезпечення позову.

Судом вищенаведене клопотання про призначення почеркознавчої експертизи було розглянуто в судовому засіданні 18.06.09р. та відхилено, з мотивів, наведених нижче у рішенні суду.

Відповідно до ст. 28 ГПК України, справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника.  Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації.

Представники відповідача в призначене судове засідання 18.06.09р. не з`явились. Про поважні причини неявки цих представників в судове засідання суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи не надходило.

Сторони були завчасно повідомлені про призначення судом засідання на 18.06.09р. –а саме в судовому засіданні 11.06.09р. представники сторін розписалися в розписці про повідомлення про наступну час та дату судового засідання.

Відповідачем не надано суду доказів, що він був позбавлений можливості направити повноважних представників в судове засідання, в тому числі свого керівника, зважаючи на що судове засідання 18.06.09р. проводилось за відсутності повноважних представників відповідача.

Вимоги ухвали суду від 03.04.2009р. про порушення провадження у справі відповідач не виконав, відзив на позов відповідач не подав.

За таких обставин рішення по справі виноситься на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.  

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оглянувши надані оригінали документів, копії яких долучені до матеріалів справи, суд —

ВСТАНОВИВ:

22.10.2007 року між Позивачем (замовником) та Відповідачем (Постачальником) був укладений договір поставки № 22/10/ВМ від 22.10.2007 року (Договір).

На виконання п. 4.2. Договору замовник (Позивач) сплатив відповідачу 49 200,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №140 від 24.10.2007 року.

03.12.2007 року сторони уклали Угоду про розірвання Договору відповідно до пункту 3 якої Відповідач повинен був у строк до 06.12.2007 року повернути позивачу на його розрахунковий рахунок, отриману передплату в сумі 49 200,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання пункту 3 Угоди про розірвання Договору Відповідач частково повернув позивачу грошові суми, а саме: 15.02.2008 року платіжним дорученням № 29 повернув позивачу 6 000,00 гри.;  26.02.2008 року платіжним дорученням № 34 повернув позивачу 6 000,00 грн.; 31.03.2008 року платіжним дорученням № 50 повернув позивачу 5 730, 00 грн.

Відповідач не скористався своїм правом надати письмові документально та нормативно обґрунтовані заперечення проти обставин, викладених в позові.

Згідно з вимогами ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином у відповідності з умовами договору; одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов не допускається.

Як вбачається з матеріалів справи, Відповідач порушував умови Угоди від 03.12.2007 року про розірвання Договору, а саме щодо зобов'язання викладеного пункті 3 Угоди - Відповідач повинен був у строк до 06.12.2007 року повернути Позивачу на його розрахунковий рахунок, отриману передплату в сумі 49 200,00 грн.

Суд погоджується та вважає обґрунтованим та арифметично вірним наданий Позивачем (наведений в позовній заяві) розрахунок заборгованості Відповідача по Угоді від 03.12.2007 року про розірвання Договору, відповідно до якого заборгованість відповідача становить 31 470 грн.

В матеріалах справи відсутні докази сплати Відповідачем вищенаведеної заборгованості, а тому, зважаючи на все вищенаведене, суд вважає обґрунтованими вимоги про стягнення з Відповідача суми заборгованості по Угоді від 03.12.2007 року про розірвання Договору в розмірі 31 470 грн.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Суд погоджується та вважає обґрунтованим та арифметично вірним наданий Позивачем (наведений в позовній заяві) розрахунок інфляційних витрат та 3% річних, відповідно до якого: 9 913,20 грн. –інфляційні втрати, та 1 324,03 грн. –3% річних.

В матеріалах справи відсутні докази сплати Відповідачем вищенаведених сум 3% річних та втрат від інфляції, а тому, зважаючи на все вищенаведене, суд вважає обґрунтованими вимоги Позивача про стягнення з Відповідача 9 913,20 грн. –інфляційних втрат, та 1 324,03 грн. –3% річних.

Відповідачем було подано клопотання про призначення почеркознавчої експертизи підписів, вчинених від імені позивача на: Договорі поставки №22/10/ВМ від 22.10.2007 р., Специфікації у якості Додатка №1 до Договору поставки №22/10/ВМ від 22.10.2007 р. та на «СОГЛАШЕНИИ о расторжении договора»від 03 декабря 2007 г., оскілки на думку Відповідача для розгляду справи необхідно встановити правомочність особи від імені якої здійснено підпис.

Судом для розгляду даного клопотання оголошувалась перерва та було зобов'язано відповідача надати суду пояснення, в розумінні ст. 41 ГПК України, в якому вказати, яким чином встановлення правомочності особи, від імені якої здійснено підпис на  Договорі поставки №22/10/ВМ від 22.10.2007 р., Специфікації у якості Додатка №1 до Договору поставки №22/10/ВМ від 22.10.2007 р. та на «СОГЛАШЕНИИ о расторжении договора»від 03 декабря 2007 г., є необхідним для розгляду справи №2/92, предметом якої є стягнення заборгованості по Угоди від 03.12.2007 року про розірвання Договору, та надати з цього приводу розгорнуте письмове пояснення; також Відповідача було зобов'язано уточни, на кого покладаються витрати по проведенню експертизи.

Представник Позивача усно заперечив проти задоволення даного клопотання та зазначив, що з його боку всі вищенаведені договори та додатки підписано уповноваженою; крім того, позивач зазначив що вищенаведені договір, додаток до нього та угода фактично виконувались юридичними особами –позивачем та відповідачем (частково виконувались), зважаючи на що дані договір та угода фактично схвалені юридичними особами (позивачем і відповідачем), а тому не має значення чи були вони підписані уповноваженою особою або не уповноваженою особою.

Відповідачем не було надано суду витребувані пояснення, також Відповідачем не було надано уточнення, на кого покладаються витрати по проведенню експертизи.

Крім того, частиною 1 ст. 202 ЦК України визначається, що правочином є дія особи,  спрямована на набуття,  зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.  Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.  Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до положень ч. 8 ст. 181 ГК України якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо виконання договору, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Згідно з п. 9.2 Роз'яснень Вищого Арбітражного суду України від 12.03.1999 р. № 02-5/111 “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними” наступне схвалення юридичною особою угоди, укладеної від її імені представником, який не мав належних повноважень, робить її дійсною з моменту укладення. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення до другої сторони угоди чи до її представника (лист, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення дій, які свідчать про схвалення угоди (прийняття її виконання, здійснення платежу другій стороні і т. ін.). У такому випадку вимога про визнання угоди недійсною з мотивів відсутності належних повноважень представника на укладення угоди задоволенню не підлягає.

Судом під час розгляду справи встановлено, що Договір поставки №22/10/ВМ від 22.10.2007 р., Специфікація у якості Додатка №1 до Договору поставки №22/10/ВМ від 22.10.2007 р. та «СОГЛАШЕНИИ о расторжении договора»від 03 декабря 2007 г. частково виконувались юридичними особами –позивачем та відповідачем, зважаючи на що вищенаведені договір та угода фактично схвалені юридичними особами (позивачем і відповідачем).

Враховуючи все вищенаведене, суд дійшов висновку, що клопотання Відповідача про призначення почеркознавчої експертизи необґрунтоване та задоволенню не підлягає.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, відповідно до розрахунку позивача, наведеному в позові.

Відповідно ст. 49 ГПК України, з Відповідача на користь Позивача стягуються суми витрат по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 16, 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з приватного підприємства «ВІВА - авант»(02091, м. Київ, вул. Ревуцького, б. 7, квартира 244; код ЄДРПОУ 32488591) на користь приватного підприємства «Богнамі»(69105, м. Запоріжжя, вул. Таганська, б. 16; код ЄДРПОУ  30571284) 31 470,00 грн. (тридцять одна тисяча чотириста сімдесят грн. 00 коп.) основного боргу, 1 324,03 грн. (одна тисяча триста двадцять чотири грн. 03 коп.) - 3% річних; 9 913,20 грн. (дев'ять тисяч дев'ятсот тринадцять грн. 20 коп.) –інфляційних втрат, 427,08 грн. (чотириста двадцять сім грн. 08 коп.) державного мита та 118 грн. (сто вісімнадцять грн.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Суддя                                                                                                               І.О.Домнічева

Дата виготовлення та підписання повного тексту рішення –25.06.2009р.