Рішення

від 11.08.2014 по справі 916/2078/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"11" серпня 2014 р.Справа № 916/2078/14

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Семагро Плюс»;

до відповідача: Приватного підприємства «БЛАГО-С 2007»;

про стягнення 193 365,39 грн.

Суддя Щавинська Ю.М.

Представники сторін:

від позивача: Янишен В.П. - довіреність від 22.05.2014 року;

від відповідача: Іванова П.В. - довіреність від 22.01.2014 року.

У судовому засіданні було оголошено перерву відповідно до ст. 77 ГПК України.

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Семагро Плюс» (надалі - позивач) звернулося до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Приватного підприємства «БЛАГО-С 2007» (надалі - відповідач), в якій, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог №388 від 22.07.2014р. (вх. № 2-3120/14 від 29.07.2014 року (а.с.43-44), просить суд стягнути з відповідача основну заборгованість у сумі 85 000,00 грн., проценти за користування товарним кредитом у сумі 1 700,00 грн., штраф за неоплату товару у строк у сумі 30 350,00 грн., інфляційні за прострочення оплати за період з вересня 2013р. по червень 2014р. у сумі 10 750,80 грн. та 75% річних за просрочення оплати за період з 01.05.2013р. по 11.08.2014р. у сумі 65 564,59 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем прийнятих на себе за договором купівлі-продажу товарів на умовах товарного кредиту №24-04/ТК/13-1 від 24.04.2013 року зобов'язань в частині повної та своєчасної оплати товару та сплати процентів за користування товарним кредитом, у зв'язку із чим у останнього виникла заборгованість з оплати вартості товару у сумі 85 000,00 грн. та сплати процентів за користування товарним кредитом у сумі 1 700,00 грн., на які, згідно п.п. 4.3, 4.4 вказаного договору, було нараховано 75% річних, інфляційні та штраф.

Крім того, позивач також зазначає, що 12.05.2014 року звертався до відповідача з письмовою вимогою вих. № 12-05/14 від 12.05.2014р. про безвідкладне виконання взятих на себе зобов'язань за вищевказаним договором, однак вказана вимога залишилась без задоволення та відповіді.

Враховуючи вищевикладене, позивач і звернувся до суду з відповідним позовом.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 02.06.2014р. було порушено провадження у справі № 916/2078/14 із призначенням її до розгляду в судовому засіданні на 23.06.2014 року.

У судовому засіданні, яке відбулося 23.06.2014р. та в яке з'явилися представники обох сторін, було оголошено перерву до 04.07.2014р.

Ухвалою суду від 04.07.2014р., приймаючи до уваги клопотання відповідача, строк розгляду справи продовжено до 14.08.2014р. Крім того, вказаною ухвалою суду, приймаючи до уваги усне клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи для надання йому можливості належним чином підготуватися до розгляду справи, а також неподання витребуваних ухвалою суду доказів, розгляд справи було відкладено на 11.08.2014р.

Представник позивача у судовому засіданні 11.08.2014р. уточнені позовні вимоги, викладені в заяві про збільшення розміру позовних вимог (а.с.43-44), підтримав у повному обсязі, просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача, не заперечуючи проти існування основного боргу, посилався на неправомірне включення позивачем проплати у розмірі 13 000,00 грн. до суми штрафу та вказував, що сплачені кошти є погашенням основного боргу. Крім того, вважав, що розмір відсотків річних повністю перекриває будь-які збитки позивача, тому просив суд зменшити суму штрафу. При цьому, в порушення вимог ухвал суду відзиву на позов не надав, незважаючи на те, що в попередніх засіданнях просив суд відкласти розгляд справи для надання йому можливості належним чином підготуватися.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, надані під час судового розгляду, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «ТД «Семагро Плюс» (Продавцем) та ПП «БЛАГО-С 2007» (Покупцем) було укладено договір купівлі-продажу товарів на умовах товарного кредиту № 24-04/ТК/13-1 від 24.04.2013 року, згідно умов якого (п.1.1) Продавець зобов'язався передати у власність Покупця товар, найменування, кількість, ціна та вартість якого вказується в специфікаціях, які є невідємною частиною даного договору на умовах товарного кредиту, що передбачає відстрочку кінцевого розрахунку до « 01» вересня 2013р., а Покупець зобов'язався прийняти товар та оплатити його й проценти за товарний кредит на умовах, передбачених даним договором (а.с.9).

Пунктом 2.1 договору встановлено, що за користування товарним кредитом, передбаченим даним договором, Покупець сплачує Продавцю 2 (два) процента від вартості товару за весь період користування товарним кредитом.

У відповідності до специфікації до Договору № 24-04/ТК/13-1 від 24.04.2013р. предметом продажу є насіння соняшника ПР63А90 кількістю 150 пос. од. ціною 900,00 грн. за пос. од. на загальну суму 135 000,00 грн. без ПДВ (а.с.10).

Умовами п. 2.4 договору встановлено, що Покупець здійснює оплату за даним договором відповідно до графіку здійснення платежів, який є невідємною частиною цього договору (додаток 2) (а.с.11).

Згідно додатку 2 до Договору № 24-04/ТК/13-1 від 24.04.2013р. Покупець здійснює оплату за товар та сплату процентів за товарний кредит в наступному порядку:

1) 67 500,00 грн. - передплата за товар - до 30.04.2013 р.

2) 2% за весь період користування товарним кредитом - сплата процентів за товарний кредит - до 01.09.2013р.

3) 67 500,00 грн - сплата за товар - до 01.09.2013р.

Згідно положення п. 2.6 договору кінцевий розрахунок за цим договором повинен бути здійснений у строк, зазначений у п. 1.1 даного договору, та включає вартість товару плюс суму процентів за користування товарним кредитом, яка нараховується на день розрахунку.

Відповідно до п. 3.1 договору передача товару Покупцю оформлюється накладною (ми), які є необхідною та достатньою підставою, підтверджуючою факт отримання Покупцем товару згідно умов цього договору.

Згідно до ст.193 ГК України, яка цілком кореспондується зі ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

У відповідності до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов'язання за договором купівлі-продажу товарів на умовах товарного кредиту №24-04/ТК/13-1 від 24.04.2013 року виконав в повному обсязі та передав відповідачу товар кількістю 150 пос. од. на загальну суму 135 000,00 грн., а останній прийняв його, що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковою накладною № 25 від 29.04.2013 року (а.с.13) та довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей № 6 від 29.04.2013 року (а.с.14).

Однак відповідач, отримавши товар згідно вищезазначених первинних документів, свої зобов'язання за договором в частині повної та своєчасної оплати товару та сплати процентів за весь період користування товарним кредитом у розмірі 2% не виконав, здійснивши тільки часткову оплату вартості товару по договору у сумі 50 000,00 грн., що підтверджується випискою банку по рахунку 26005210211381.980 за 29.04.2013р. (а.с.15). Крім того, 18.11.2013р. відповідачем на виконання договору від 24.04.2013р. було також сплачено 13 000 грн., що підтверджується випискою банку по рахунку 26005210211381.980 (а.с.16). Проведення зазначених проплат позивачем також не заперечується.

Таким чином, суд доходить висновку, що станом на день розгляду справи заборгованість відповідача за фактично отриманий товар за договором № 24-04/ТК/13-1 від 24.04.2013 року складає 72 000,00 грн. (135 000,00 - 50 000,00 - 13 000,00).

При цьому, суд вважає необґрунтованим заявлений позивачем до стягнення розмір основної заборгованості - 85 000,00 грн., а зарахування позивачем здійсненої 18.11.2013р. ПП «БЛАГО-С 2007» проплати у розмірі 13 000,00 грн. в часткову сплату штрафу неправомірним з огляду на наступне.

Так, згідно п. 4.4 договору у випадку несплати товару та/або процентів за товарний кредит в строки, передбачені даним договором Покупець за вимогою Продавця сплачує Продавцю штраф у розмірі 50 (п'ятдесят) процентів від суми заборгованості.

Таким чином, оскільки наявна в матеріалах справи вимога за вих.№12-05/14 датована 12.05.2014р., а проплату у сумі 13 000,00 грн. було здійснено раніше - 18.11.2013р., суд вважає, що станом на момент проведення проплати у відповідача не існувало обов'язку сплатити штраф, у зв'язку з чим посилання позивача на положення ст.534 ЦК України щодо черговості погашення вимог кредитора є неправомірним.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що заборгованість за фактично отриманий товар у розмірі 72 000,00 грн. підтверджується матеріалами справи, та доказів сплати вказаної заборгованості відповідачем, згідно приписів ст.ст. 33-34 ГПК України, не надано, суд вважає за необхідне задовольнити вимоги позивача щодо стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 72 000,00 грн.

Суд, перевіривши розрахунок 2% за весь період користування товарним кредитом у розмірі 1 700,00 грн. (а.с.2), враховуючи положення п. 2.1 Договору № 24-04/ТК/13-1 від 24.04.2013 року та ч.2 п.5 ст.694 ЦК України, вважає його вірним, а вимоги в цій частині такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимог про стягнення з відповідача 75% річних у сумі 65 564,59 грн. та індексу інфляції у сумі 10 750,80 грн., суд зазначає наступне.

Згідно частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Умовами п. 4.3 договору встановлено, що за прострочення платежу (сплати вартості товару та/або процентів за товарний кредит) у відповідності до умов, передбачених даним договором, Покупець за вимогою Продавця зобов'язаний сплатити суму заборгованості (зі сплати товару та/або процентів за товарний кредит) з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 75 (сімдесят п'ять) процентів річних від простроченої суми.

Перевіривши розрахунок інфляційних витрат, в межах наведеного позивачем періоду, суд встановив його помилковість у зв'язку з невиключенням з суми основного боргу сплачених 13000 грн., у зв'язку з чим, за допомогою системи "Ліга-Закон", здійснив власний розрахунок інфляційних.

Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргуСума боргу з врахуванням індексу інфляції 02.09.2013 -17.11.2013 86 700,00 1,006 520,89 87 220,89 18.11.2013 - 30.06.2014 73 700,00 1,121 8 935,98 82 635,98

Отже, сума інфляційних, що підлягає стягненню з відповідача, складає 9 456,87 грн.

Крім того, суд, враховуючи вищезазначені висновки, здійснив також власний розрахунок річних, в межах наведеного позивачем періоду.

Розрахунок процентів

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів 17 500,00 01.05.2013- 01.09.2013 124 75% 4 458,90 86 700,00 02.09.2013- 17.11.2013 77 75% 13 717,60 73 700,00 18.11.2013- 11.08.2014 267 75% 40 434,04

Отже, сума процентів річних, що підлягає стягненню з відповідача складає 58 610,54 грн.

Аналізуючи вимоги позивача про стягнення штрафу у розмірі 30 350,00 грн., суд зазначає наступне.

Згідно ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За приписами частини першої статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 ЦК України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Суд, перевіривши розрахунок штрафу, наведений у позовній заяві, з огляду на встановлені судом обставини неправомірного зарахування позивачем проплати у розмірі 13 000,00 грн. в якості погашення суми штрафу, нарахованого згідно умов п. 4.4 договору, зазначає, що вірним розміром штрафу за несплату товару та товарного кредиту станом на 02.09.2013р. є 43 350,00 грн.

При цьому, приймаючи до уваги положення Господарського процесуального кодексу України щодо меж позовних вимог, суд приймає до розгляду позовні вимоги в частині стягнення штрафу у заявленому позивачем розмірі - 30 350,00 грн., а вимоги в цій частині з огляду на наявність прострочення вважає цілком обґрунтованими.

Разом з тим, відповідно до ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Норми матеріального права, а саме ст. 233 ГК України, яка цілком кореспондується із ч.3 ст. 551 ЦК України, встановлюють, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Так, відповідно до п. 42 інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/211 від 07.04.2008р. "Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України" при застосуванні частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України слід мати на увазі, що поняття "значно" та "надмірно" є оціночними і мають конкретизуватися судом у кожному конкретному випадку. При цьому слід враховувати, що правила частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником.

Вирішуючи питання про зменшення штрафних санкцій, суд також виходить з того, що умовами договору поставки передбачено стягнення відсотків за користування чужими коштами у розмірі 75% річних, що значно перевищує не тільки передбачений ст.625 ЦК України розмір відсотків річних, а й подвійну облікову ставку НБУ, виходячи з якої зазвичай вираховується сума неустойки у вигляді пені.

З урахуванням вказаного, стягнення з відповідача крім відсотків річних також штрафу у заявленій сумі спотворить дійсне правове призначення неустойки, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання, стягнення штрафних санкцій перетвориться на несправедливо непомірний тягар та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

За таких обставин, враховуючи надане законом право суду на зменшення розміру штрафних санкцій, заявлених до стягнення, а також приймаючи до уваги неподання позивачем будь-яких доказів понесення ним збитків внаслідок порушення відповідачем строків оплати товару, значний розмір заявлених до стягнення відсотків річних, суд, керуючись приписами ч. 3 ст. 551 ЦК України, ч.1 ст. 233 ГК України, п. 3 ч.1 ст. 83 ГПК України, вважає за правомірне зменшити нараховану позивачем штрафну санкцію у вигляді штрафу до 500 грн.

Вирішуючи питання про розподіл судового збору, суд виходить з того, що відповідно до п. 4.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від № 7 від 21.02.2013 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" у разі коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 ГПК зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Приймаючи до уваги вищевикладене, а також враховуючи розмір позовних вимог задоволених судом, судовий збір у розмірі 3 442,35 грн. покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1 . Позов задовольнити частково

2. Стягнути з Приватного підприємства «БЛАГО-С 2007» (67511, Одеська обл., Комінтернівський район, с. Новомиколаївка, вул. 8 березня, буд. 26-А, код ЄДРПОУ 35067362) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Семагро Плюс» (61080, м. Харків, пр.-т Гагаріна, 201, код ЄДРПОУ 36429440) суму боргу у розмірі 72 000 /сімдесят дві тисячі/ грн. 00 коп., проценти за користування товарним кредитом у розмірі 1 700 /одна тисяча сімсот/ грн. 00 коп., інфляційні у розмірі 9 456 /дев'ять тисяч чотириста п'ятдесят шість/ грн. 87 коп., 75 % річних у розмірі 58 610 /п'ятдесят вісім тисяч шістсот десять/ грн. 54 коп., штраф у розмірі 500 /п'ятсот/ грн., судовий збір у розмірі 3 442 /три тисячі чотириста сорок дві/ грн. 35 коп.

3. В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 18.08.2014р.

Суддя Щавинська Ю.М.