Рішення

від 06.07.2009 по справі 09/1044

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

09/1044

                                   ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

----------------------------------------------------------------------------------------------------------- РІШЕННЯ            

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

          "06" липня 2009 р.                                                                         Справа №  09/1044

                    Господарський суд Черкаської області в складі головуючого - судді Курченко Н.М.,

при секретарі –Лавріненко С.І.,  за участю представника позивача –Сиворка С.С. за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу за позовом приватного підприємства "Будтехносервіс" м.Черкаси до  приватного підприємства "Будівельно-виробнича фірма  "Євгенія" м. Черкаси про  стягнення 31026,04 грн., -

ВСТАНОВИВ :

Заявлено позов про стягнення з відповідача 29837,12 грн., у тому числі 15064,00 грн. основного боргу по договору від 12.09.2008 року, 1734,46 грн. договірної пені, 1701,89 грн. інфляційних нарахувань, 217,71 грн. три проценти річних та 11119,06 грн. збитків внаслідок збільшення ринкової вартості товару.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 12 вересня 2008 року між сторонами був укладений договір купівлі-продажу, на підставі якого відповідач отримав у позивача металопластикові конструкції, за які розрахувався частково.

У заяві від 22 червня 2009 року позивач збільшив позовні вимоги та просить стягнути з відповідача 31026,04 грн., у тому числі: 15064,00 грн. основного боргу, 2332,83 грн. договірної пені, 2175,37 грн. інфляційних нарахувань, 334,78 грн. три проценти річних та 11119,06 грн. збитків внаслідок зміни ринкових цін.

Заява про збільшення позовних вимог прийнята судом до розгляду.

Відповідач  письмовий відзив на позовну заяву не подав, представника у судове засідання  втретє не направив, не повідомивши про причини, хоча був повідомлений про час і місце розгляду справи в установленому порядку, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення ухвал суду. Нез'явлення представника відповідача  не перешкоджає розгляду справи по суті.

На підставі ст.75 ГПК України справу вирішено за наявними в ній матеріалами.

Ухвалою заступника голови господарського суду від 06.05.2009 року згідно ст.69 ГПК України строк вирішення спору продовжений  на один місяць до 06 липня 2009 року.

Згідно ст. 77 ГПК України у судовому засіданні оголошувалась перерва з 30 червня по 03 липня 2009 року та 03 по 06 липня 2009 року.

У судовому засіданні представник позивача підтримав збільшені позовні вимоги.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

12 вересня 2008 року сторони уклали договір, відповідно до умов якого продавець (позивач у справі) зобов'язався продати, а покупець (відповідач у справі) зобов'язався прийняти та оплатити ПХВ-вироби, виготовлені по затверджених ескізах (колір ущільнювача –білий) в кількості 9 шт., загальною площею 29,98 кв.м.

Відповідно до п.2.1 Договору вартість товару становить 25064,00 грн. Оплата проводиться шляхом попередньої оплати 60% від вартості товару, вказаної у п.2.1 Договору, залишок суми покупець сплачує протягом трьох днів з моменту передачі товару (п. 2.3 Договору).

У пункті 4.3 Договору сторони встановили, що покупець, у випадку невиконання своїх зобов'язань згідно п.п. 2.3, 3.2 Договору, сплачує продавцю неустойку у розмірі 0,1% від суми Договору за кожен день прострочення.

08 жовтня 2008 року сторони склали двосторонній акт  №81 прийому-передачі, згідно якого продавець передає, а покупець приймає ПХВ-вироби, виготовлені по затверджених ескізах (колір ущільнювача –білий) в кількості 9 шт., загальною площею 29,98 кв.м.; покупець сплатив вартість товару в сумі 25064,00 грн.  Акт підписаний представниками обох сторін та має відтиски печаток обох підприємств.

Згідно даних банківської виписки ЧФ ВАТ АБ «Укргазбанк»(особового рахунку позивача) за період з  01.11.2008 по 01.12.2008 року,  10.11.2008 року відповідач перерахував 10 000,00 грн. за металопластикові вікна, рах.219 від 08.10.2008 р.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги підлягаючими частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Договір укладений сторонами, на який посилається позивач, як на правову підставу виникнення у нього права на стягнення заявленої суми, за правовою природою є договором поставки.

Загальні положення поставки врегульовані параграфом 1 глави 30 Господарського кодексу України (далі –ГК України).

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Загальні умови виконання господарських зобов'язань визначені главою 22 ГК України. Статтею 193 ГК України передбачено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (далі –ЦК України)  з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж.            

Згідно зі статтями  193, 202 Господарського кодексу України  та статтями 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства;  одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач не скористався своїм правом подати в порядку ст. 59 ГПК України відзив на позовну заяву.

З огляду на викладені норми законодавства та докази, наявні у справі, суд вважає доведеним право позивача вимагати стягнення з відповідача 15 064,00 грн. основного боргу за поставлений товар (25064,00 грн. вартість поставленого товару –10 000,00 грн. сума  платежу). Акт №81 приймання-передачі від 08.10.2008 року, у якому вказано, що покупець сплатив суму 25064,00 грн. не є платіжним документом, оплата вказаної суми не підтверджена іншими належними доказами, зокрема, відповідними платіжними документами. Відповідач здійснив  оплату за товар в сумі 10000,00 грн. 10.11.2008 року, отже доводи позивача про часткову оплату за товар відповідають наявним доказам у справі.  

Відповідно до ст. 20 ГК України кожний суб'єкт господарювання має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються, у тому числі, шляхом відшкодування збитків та застосування штрафних санкцій.

Згідно з частиною 2 статті 193 ГК України  кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 218 ГК України визначено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.  Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

           Відповідачем не надано відповідних доказів та не доведено, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Частиною 6 ст. 231 ГК України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»від 22 листопада 1996 року  №543/96-ВР (далі –ЗУ №543).

Статтями 1, 3 зазначеного Закону встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Позивач у розрахунку позовних вимог  нарахував 2332,83 грн. договірної пені за прострочення виконання грошового зобов'язання за період з 12.10.2008 року по 22.06.2009 року, тобто за 253 дні прострочення, із застосуванням встановленого вказаним законом обмеження подвійною обліковою ставкою НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня. Однак при розрахунку договірної пені за прострочення виконання грошового зобов'язання позивачем не враховані вимоги ч.6 ст. 232 ГК України, згідно якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Оскільки договором та спеціальним законом не встановлено інше,  нарахування пені за прострочення виконання зобов'язання слід припинити через шість місяців, тобто нарахування пені припиняється з 12.04.2009 року. Відповідно, договірна пеня за 182 дні прострочення виконання грошового зобов'язання становить 1658,31 грн. з розрахунку:  з 12.10.2008 року прострочена заборгованість 25064,00 грн. по 10.11.2008 року х 0,0547 (пеня за один день) х 29 днів = 397,59 грн.; з 11.11.2008 року заборгованість з врахуванням оплати - 15064,00 грн. х 0,0547 х 153 дні = 1260,72 грн.

Згідно ст.625 ЦК України  обґрунтованим є нарахування позивачем суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, оскільки інший розмір процентів не встановлений договором та законом.

Розрахунок суми боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за період прострочення з жовтня 2008 року по травень включно 2009 року зроблений вірно і становить 17 239,37 грн. з розрахунку: 25064,00 грн. х 101,7; 15064,00 грн. х 101,5 х 102,1 х 102,9 х 101,5 х 101,4 х 100,9 х 100,5. Відповідно, інфляційні нарахування за вказаний період становлять  2175,37 грн. (17239,37 грн. –15064,00 грн.).

Розрахунок суми трьох процентів річних зроблений вірно, за період з 12.10.2008 року по 22.06.2009 року становить 334,78 грн.

Статтею 216 ГК України встановлено, що застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.  Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі.

Згідно ст.224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.  Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;

матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Законом щодо окремих видів господарських зобов'язань може бути встановлено обмежену відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов'язань.

При визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов'язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків.

Виходячи з конкретних обставин, суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ціни на день винесення рішення суду.

Сторони господарського зобов'язання мають право за взаємною згодою заздалегідь визначити погоджений розмір збитків, що підлягають відшкодуванню, у твердій сумі або у вигляді відсоткових ставок залежно від обсягу невиконання зобов'язання чи строків порушення зобов'язання сторонами. Не допускається погодження між сторонами зобов'язання щодо обмеження їх відповідальності, якщо розмір відповідальності для певного виду зобов'язань визначений законом.

Розмір збитків, понесених за час прострочення виконання грошового зобов'язання, позивачем визначений як різниця ринкової вартості не оплачених 6 одиниць товару в цінах станом на день звернення до суду з позовною заявою. За доводами позивача аналогічна комерційна пропозиція станом на 01.03.2009 року  за шість одиниць товару становить 26183,00 грн., отже його  збитки становлять  11 119,06 грн. (26183,06 грн. –15064,00 грн.).  

Зазначені збитки, відповідно до ст. 225 ГК України, відносяться до неодержаного прибутку, на який має право розраховувати позивач.  Оскільки законом і договором не передбачено стягнення збитків понад штрафні санкції, то згідно ст. 232 ГК України, збитки позивачу відшкодовуються в частині, не покритій штрафними санкціями. Договірна пеня за порушення виконання грошового зобов'язання є штрафною санкцією і становить 1260,72 грн., тому збитки підлягають стягненню в сумі 9858,34 грн. (11 119,06 грн. –1260,72 грн.).

З огляду на викладене, суд вважає доведеним право позивача на стягнення з відповідача 15064,00 грн. основного боргу, 1260,72 грн. договірної пені; 2175,37 грн. інфляційних нарахувань; 334,78 грн. три проценти річних  та  9858,34 грн. збитків.

На підставі  ст. 49 ГПК України з відповідача підлягають відшкодуванню позивачу понесені ним витрати на сплату державного мита та  витрат на інформаційно-технічне  забезпечення судового процесу пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що становить 286,93 грн. витрат по оплаті державного мита та 109,13 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення, а всього: 396,06 грн.  

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з приватного підприємства «Будівельно-виробнича фірма  "Євгенія"», м.Черкаси, вул. Волкова, 75, кв. 77, ідентифікаційний код 14182306 на користь приватного підприємства "Будтехносервіс" м.Черкаси, вул. Громова, 138, оф.1, ідентифікаційний код 31078213 - 15064,00 грн. основного боргу, 1260,72 грн. договірної пені, 2175,37 грн. інфляційних нарахувань, 334,78 грн. три проценти річних, 9858,34 грн. збитків внаслідок зміни ринкових цін та 396,06 грн. судових витрат.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Київського міжобласного апеляційного господарського суду.

СУДДЯ                                                                                Н.М.Курченко