Ухвала

від 19.08.2014 по справі 810/5837/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" серпня 2014 р. м. Київ К/800/24109/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Вербицької О.В.

суддів: Костенка М.І.

Муравйова О.В.

за участю секретаря : Горголь І.С.

представників:

позивача: Ігнатенко О.В., Галицький І.В.

відповідача : Завальська С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Мрії збуваються»

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 15.04.2014 року

у справі № 810/5837/13-а

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Мрії збуваються» доБроварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Мрії збуваються» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Мрії збуваються») звернулось з позовом до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області (далі по тексту - відповідач, ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 28.11.2013 року адміністративний позов задоволено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.04.2014 року скасовано постанову Київського окружного адміністративного суду від 28.11.2013 року. Прийнято нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Позивач, не погоджуючись з вищевказаним рішенням суду апеляційної інстанції, оскаржив його у касаційному порядку, просить скасувати з мотивів порушення норм матеріального та процесуального права та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку щодо наступного.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОДПІ проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Мрії збуваються» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року, за результатами якої складено акт від 30.09.2013 року № 176/10-06/22-01/31722032.

В акті перевірки зазначено, що позивачем порушено п. 1.32 ст. 1 , п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3, пп. 5.5.1 п. 5.5 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» , пп. 14.1.71 п. 14.1 ст. 14 , п. 138.4 , п. 138.8 , пп. 138.10.3 , пп. 138.10.5 п. 138.10 ст. 138 , пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України , а саме: занижено податок на прибуток на 493 815,00 грн.

На підставі висновків, що викладені в акті перевірки, ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.10.2013 року № 0007302201, яким ТОВ «Мрії збуваються» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 606 408,00 грн. (за основним платежем 493 815,00 грн. та штрафними санкціями 112 593,00 грн.).

Суд першої інстанції визнав не обґрунтованими такі висновки ОДПІ, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до вимог п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин) під валовими витратами виробництва та обігу розуміється сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не включаються до складу валових витрат витрати на виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами.

Не підлягають віднесенню до складу валових витрат суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, пов'язаним з таким платником податку особам.

У разі коли сума виплат (заохочень) або її частина пов'язаним фізичним особам не визнаються валовими витратами, така сума (або її частина) є базою для нарахування внесків на соціальні заходи, передбачені пунктом 5.7 цієї статті.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Підпунктом 5.5.1 п. 5.5 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку.

Відповідно до вимог пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України (далі - ПК України) витрати операційної діяльності включають:

- собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу , які прямо визначають особливості формування витрат платника податку;

- витрати банківських установ, до яких відносяться: а) процентні витрати за кредитно-депозитними операціями, в тому числі за кореспондентськими рахунками та коштами до запитання, цінними паперами власного обігу; б) комісійні витрати, в тому числі за кредитно-депозитними операціями, розрахунково-касове обслуговування, інкасацію та перевезення цінностей, операціями з цінними паперами, операціями на валютному ринку, операціями з довірчого управління; в) від'ємний результат (збиток) від операцій з купівлі/продажу іноземної валюти та банківських металів; г) від'ємне значення курсових різниць від переоцінки активів та зобов'язань у зв'язку зі зміною офіційного курсу національної валюти до іноземної валюти відповідно до підпункту 153.1.3 пункту 153.1 статті 153 цього Кодексу; ґ) суми страхових резервів, сформованих у порядку, передбаченому статтею 159 цього Кодексу; д) суми коштів (зборів), внесені до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб; е) витрати з придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги (факторинг); є) витрати, пов'язані з реалізацією заставленого майна; ж) інші витрати, прямо пов'язані зі здійсненням банківських операцій та наданням банківських послуг; з) інші витрати, передбачені цим розділом.

Згідно п. 138.4 ст. 138 ПК України , витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Підпунктом 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України передбачено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Як вбачається з матеріалів справи, 04.09.2009 року між ТОВ «Мрії збуваються» та ВАТ Банк «Олімпійська Україна» укладено кредитний договір № 03/09 (далі - кредитний договір).

Судом першої інстанції встановлено, що позивач отримав у кредит 16 000 000,00 грн. на поповнення обігових коштів, вартість застави 16 000 000,00 грн. акції, який був погашений 21.06.2010 року Компанією «Валпін Інтернешнл» (Британські Віргінські острови) кошти у розмірі 16 547 000,00 грн., як внесок в статутний фонд, на розрахунковий рахунок ТОВ «Мрії збуваються».

По кредитному договору ВАТ Банк «Олімпійська Україна» нараховано відсотки за користування кредитом у розмірі 1 873 973,00 грн., позивачем віднесено до валових витрат відсотків за кредит у розмірі 734 520,00 грн. за І півріччя 2010 року та 2010 рік в цілому.

Згідно договору купівлі продажу цінних паперів № Д 12-08/2009 від 27.08.2009 року (далі - договір купівлі продажу) ТОВ «Мрії збуваються» було придбано у ВАТ « КБ «ЕКСПОБАНК» 3 200 000 штук простих іменних акцій ПАТ «КЕБО» номінальною вартістю 0,25 грн., бездокументарної форми, міжнародний ідентифікаційний номер цінних паперів (ISIN UA 4000028823) по ціні 5,00 грн. за штуку загальною вартістю 16 000 000,00 грн. ТОВ «Мрії збуваються» 04.09.2009 перерахувало 16 000 000,00 грн.

В подальшому 3 067 200 штук простих акцій ПАТ «КЕБО» номінальною вартістю 0,25 грн. на суму 15 336 000,00 грн. по 5,00 грн. за акцію продано згідно договору № ДД2/162/12 від 19.11.2012 ТОВ «Лакі фінанс», що підтверджується наявним в матеріалах справи актом прийому - передачі цінних паперів.

19.11.2012 року між ТОВ «Мрії збуваються» та ТОВ «Лакі фінанс» укладено договір № ДД2/162/12 купівлі - продажу цінних паперів, а саме векселів загальною номінальною вартістю 15 765 000,00 грн. - прості векселі від 24.09.2012 терміном погашення 01.09.2020: АА № 2178185 номінальною вартістю 6 100,00 грн., емітент ТОВ «Гакос груп»; АА № 2178205 номінальною вартістю 3 625,00 грн., емітент ТОВ «Бізнес Індастріз»; АА № 2178200 номінальною вартістю 6 040,00 грн., емітент ТОВ «Гірське повітря», що підтверджується актом прийому - передачі цінних паперів.

Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивачем правомірно було віднесено до валових витрат відсотки за користування кредитом в розмірі 734 520,00 грн. за 2010 рік.

Крім того, в акті перевірки зазначено про заниження позивачем доходу від продажу цінних паперів, а саме - акцій ПАТ «КЕБО» в кількості 3 067 200,00 шт. на 920 160,00 грн.

Підставою для таких висновків ОДПІ стала інформація Агентства з розвитку інфраструктури фондового ринку України при аналізі котіровок акцій даних Української міжнародної фондової біржі - ціна одного цінного паперу ПАТ «КЕБО» станом на 24.09.2012 і до 29.12.2012 становить 5,30 грн.

Відповідно до вимог пп. 14.1.71 п. 14.1 ст. 14 ПК України звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.

Підпунктом 14.1.219 п. 14.1 ст. 14 ПК України передбачено, що ринкова ціна - ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати на добровільній основі, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) у порівняних економічних (комерційних) умовах

Згідно пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Підпунктом 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України передбачено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Як вбачається з матеріалів справи, та було встановлено судом першої інстанції, укладаючи договір № ДД2/162/12 купівлі - продажу цінних паперів від 19.11.2012 року сторонами було погоджено всі істотні умови договору, зокрема - ціну 5,00 грн. за один цінний папір.

Судом першої інстанції встановлено, що в даному випадку у ТОВ «Лакі фінанс» був попит на придбання цінних паперів за ціною 5,00 грн. за один цінний папір, та позивачем доведено належними та допустимими доказами обґрунтованість зазначеної ціни, як ринкової.

Колегія суддів приходить до висновку, що саме за вищевказаних обставин справи, суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального права, отже, прийняте податковим органом спірне рішення є неправомірним.

За таких обставин, постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 15.04.2014 року підлягає скасуванню, а постанова Київського окружного адміністративного суду від 28.11.2013 року має бути залишена в силі, як така, що помилково скасована.

В свою чергу, колегія суду вважає за необхідне зазначити, що доводи касаційної скарги та висновки суду апеляційної інстанції відносно скасування судом першої інстанції податкового повідомлення-рішення від 21.10.2013 року № 0007302201 в повному обсязі не ґрунтуються на матеріалах справи.

Так, зі змісту рішення першої інстанції вбачається, що предметом розгляду суду були позовні вимоги щодо скасування податкового повідомлення-рішення від 21.10.2013 року № 0007302201 в сумі - 471079,50 грн. В цій частині податкове повідомлення-рішення було скасовано, відповідно до вступної та резолютивної частини рішення. В свою чергу, в резолютивній частині повного текста рішення Київського окружного адміністративного суду було допущено описку, яка відповідно до вимог ст. 169 КАС України може бути виправлена судом.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 210, 214-215, 220, 221, 223, 226, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Мрії збуваються» задовольнити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 15.04.2014 року - скасувати.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 28.11.2013 року - залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька Судді М.І. Костенко О.В. Муравйов