Рішення

від 22.06.2009 по справі 37/203

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

37/203

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  37/203

22.06.09

За позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю «Поллі»   

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вестер Україна»

про стягнення 63 755,64 грн.

                                                                                              Суддя   Грєхова О. А.

Представники:

від позивача: Целух О.В. - представник по довіреності від 04.05.2009 р.

від відповідача: не з'явились    

СуТЬ СПОРУ:

Заявлено позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вестер Україна»заборгованості за Договором поставки № 646ТРН2008 від 06.11.2007р. в розмірі 63 755,64 грн., в тому числі 54 802,56 грн. – основний борг, 495,48 грн. - 3% річних, 4 493,80 грн. –збитки від інфляції, 3 963,80 грн. - пеня.

16.04.2009р. суддя Кондратова І. Д., розглянувши матеріали позовної заяви, порушила провадження по справі № 37/203 та призначила розгляд справи в судовому засіданні.

Відповідно до Розпорядження Голови Господарського суду міста Києва № 01-1/484 від 18.05.2009р. в зв'язку з тим, що суддю Кондратову І. Д. призначено суддею Київського апеляційного господарського суду, справу № 37/203 передано на розгляд судді Грєховій О. А.

Ухвалою суду від 19.05.2009р. розгляд справи призначено на 05.06.2009р.

У зв'язку з нез'явленням в засіданні суду повноважного представника відповідача та невиконанням останнім вимог суду, викладених в ухвалі від 19.05.2009р., ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.06.2009р. розгляд справи було відкладено на 22.06.2009р.

Представник позивача в судовому засіданні 22.06.2009р. позовні вимоги підтримав, вважає їх правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Незважаючи на належне повідомлення про час і місце засідання у справі, відповідач в жодне судове засідання не з'явився, письмових доказів, пояснень та заперечень по суті спору не надав.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду її судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (Роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.07.1997р. № 02-5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Відповідно до вимог ст. 87 ГПК України суд належним чином повідомив сторін про розгляд справи ухвалою суду від 19.05.2009р., про що свідчить відмітка про відправку на зворотній стороні вказаної ухвали, повідомлення про вручення поштового відправлення  з відміткою про отримання та реєстри відправки поштової кореспонденції.

За таких обставин, господарський суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь представника у судовому засіданні.

При цьому, суд вважає достатніми матеріали справи для слухання справи у відсутності відповідача відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 22.06.2009р. за згодою представника позивача, в порядку ст. 85 ГПК України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до частини 1 ст. 11 Цивільного Кодексу України (далі ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цивільними актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Згідно з частиною 2 зазначеної статті, підставою виникнення взаємних цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

06.11.2007р. між сторонами у справі укладено Договір поставки № 646ТРН2008  з протоколом розбіжностей до нього, відповідно до умов якого постачальник (позивач) зобов'язався передати (поставити) в обумовлений строком покупцю товар, а покупець (відповідач) зобов'язався прийняти товар та оплатити за нього певну грошову суму (п. 1.1 Договору № 646ТРН2008 від 06.11.2007р.).

Згідно з п. 14.1 Договору 646ТРН2008 від 06.11.2007р. строк дії договору –з моменту його підписання сторонами та по 31.04.2008р. включно.

Матеріали справи не містять доказів його пролонгації.

Додані до матеріалів справи видаткові накладні видані після 31.04.2009р., що дає змогу стверджувати, що вони видавались не на виконання умов вказаного договору поставки.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки (ч. 1 ст. 11 ЦК України).

Як встановлено в ч. 2 ст. 11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, є договори та інші правочини.

У відповідності до ч. 1 ст. 206 ЦК України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

На підставі усної домовленості позивачем поставлено відповідачу товар на суму 63 514,35 грн., що підтверджується належним чином завіреними копіями видаткових накладних № РН-001614 від 29.10.2008р., № 1503 від 09.10.2008р., № 1502 від 09.10.2008р., № РН-001487 від 06.10.2008р., № 1473 від 04.10.2008р., № 1465 від 03.10.2008р., № 1456 від 03.10.2008р., № 1442 від 01.10.2008р., № 1416 від 29.09.2008р., № 1404 від 26.09.2008р., № РН-001347 від 18.09.2008р., № 1287 від 10.09.2008р., № 1279 від 10.09.2008р., 1143 від 04.09.2008р. № 1142 від 04.09.2008р.  з відмітками відповідача про отримання (оригінали оглянуті в судовому засіданні).

          Відповідач частково сплатив кошти в сумі 8 711,80 грн. за поставлений йому товар позивачем, що підтверджується розрахунком суми боргу, наданим позивачем.

Матеріали справи також свідчать, що позивач по справі надсилав на адресу позивача претензію № 24/12 від 22.12.2008р. з вимогою про оплату товару в сумі 54 802,56 грн. На доказ направлення претензії відповідачу позивач надав належним чином засвідчену копію декларації № 8112053 від 12.01.2009р.

Відповідач відповіді на претензію позивача не надавав, обов'язок щодо сплати заборгованості перед позивачем не виконав.

Статтею 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати  майно,  виконати  роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії,  а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 зазначеного Кодексу.

Суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (ст. 193 Господарського кодексу України).

Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.          

Враховуючи зазначені норми чинного законодавства, а також нормативні строки пересилання поштових відправлень та поштових переказів (затверджені наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 12.12.2007р. № 1149, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 19.12.2007р. за № 1383/14650) відповідач повинен був у строк до 19.01.2009р. оплати позивачу борг в повному обсязі за поставлений товар.

Однак, відповідач, як у строк до 19.01.2009р., так і на дату прийняття  рішення, свого обов'язку щодо оплати в повному обсязі отриманого товару не виконав.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем становить суму в розмірі 54 802,56 грн.

Згідно зі ст. 614 ЦК України особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідач жодного доказу того, що він  вживав всіх необхідних заходів щодо виконання свого зобов'язання по оплаті отриманого згідно накладних товару, суду не надав.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 54 802,56 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 54 802,56 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

Дії відповідача є порушенням грошових зобов'язань, тому є підстави для застосування встановленої законодавством  відповідальності.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Як зазначено в ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється в письмовій формі.

Судом встановлено, що поставки здійснювались позивачем не на виконання умов договору поставки № 646ТРН2008 від 06.11.2007р. У видаткових накладних № РН-001347 від 18.09.2008р., РН-001487 від 06.10.2008р., РН-001614 від 29.10.2008р. є посилання на договір № ДГ-0000051 від 18.12.2007р., який в матеріалах справи відсутній. Таким чином, позивачем не надано доказів того, що між сторонами існувала письмова угода щодо пені, яка застосовується у випадку прострочення відповідачем оплати поставленого позивачем товару.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 3 963,80 грн. за несвоєчасну оплату поставленого товару задоволенню не підлягають, як такі, що не ґрунтуються на вимогах закону.                                                                                                                                                                                                                                                                 

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи, що поставка товару здійснювалась не на виконання умов договору поставки № 646ТРН2008 від 06.11.2007р. та сторонами додатково не встановлено порядок розрахунків, то в даному випадку підлягають застосуванню положення ч. 2 ст. 530 ЦК України. Таким чином, право на нарахування 3% річних та  інфляційних витрат у позивача виникло через сім днів з дня пред'явлення вимоги за умови несплати відповідачем основного боргу.

За таких обставин, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 % річних в сумі 193,69 грн. та збитків від інфляції в сумі 822,04 грн. підлягають задоволенню за розрахунком суду.

Відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Згідно зі ст. 33 ГПК України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.

Враховуючи вищезазначене, позовні вимоги обґрунтовані, документально доведені та підлягають задоволенню частково.

Позивачем належним чином доведено порушення його прав та охоронюваних законом інтересів з боку відповідача.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

           На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 44, 47, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

              2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вестер Україна»(04112, м. Київ, вул. Ризька, 8-А; ідентифікаційний  код 35073676 з будь–якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Поллі»(21000, м. Вінниця, вул. Чехова, 7Г;  ідентифікаційний код 34721981)  54 802 (п'ятдесят чотири тисячі вісімсот дві) грн. 56 коп. основного боргу, 193 (сто дев'яносто три) грн. 69 коп. три відсотка річних, 822 (вісімсот двадцять дві) грн. 04 коп. інфляційних витрат, 558 (п'ятсот п'ятдесят вісім) грн. 18 коп.  витрат по сплаті державного мита та 103 (сто три) грн. 30 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

          4. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя                                                                                                       Грєхова О.А.