Рішення

від 08.07.2009 по справі 17/750

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

17/750

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"08" липня 2009 р.Справа № 17/750

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістиксоюз Технологія" м. Київ    

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛДКХ-1" с. Райківці Хмельницького району

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Приватне підприємство „Віта” с. Дзвониха Тиврівський район Вінницька область

про стягнення заборгованості в розмірі 5 780 919,45 грн., з яких 4 500 000 грн. - основного боргу, 545 940 грн. - пені, 109 479,45 грн. - 3% річних, 625 500 грн. - інфляційного збільшення заборгованості

         Колегія суддів у складі:

         головуючий суддя Димбовський В.В.

         судді Муха М.Є., Гладюк Ю.В.

Представники сторін:

позивача: Маковський А.В. - за довіреністю від 27.04.2009р.       

відповідача: Залуцький В.Н. –за довіреністю від 29.05.2009р.

третьої особи: не з'явився

Рішення оголошується 08.07.2009р., оскільки в судовому засіданні 01.07.2009р. оголошувалась перерва.  

Суть спору: Позивач та його повноважний представник в судовому засіданні просить суд стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 5780 919,45 грн., з яких 4 500 000 грн. - основного боргу, 545 940 грн. - пені, 109 479,45 грн. - 3% річних, 625 500 грн. - інфляційного збільшення заборгованості. Обґрунтовуючи свої вимоги позивач зазначає, що відповідач не виконав свої зобов'язання за договором №7 купівлі-продажу частки у власності на Приватне підприємство „Віта”, а саме не передав у власність ТОВ "Логістиксоюз Технологія" м. Київ частку у власності на Приватне підприємство „ВІТА”, с Дзвониха Тиврівський район Вінницька область. Вказує, що предметом договору №7 купівлі-продажу частки у власності на Приватне підприємство „Віта” від 23.05.2008р. були корпоративні права на ПП „ВІТА”, оскільки, за твердженням позивача, під передачею у власність частки у власності на Приватне підприємство „Віта” позивач і відповідач розуміли купівлю-продаж корпоративних прав на вказане підприємство, за умовою якої позивач ставав повноправним учасником Приватного підприємства „Віта” з моменту прийняття рішення відповідачем про припинення права власності на корпоративні права на ПП „Віта”, його вихід зі складу засновників ПП „Віта” та державної реєстрації відповідних змін до статуту ПП „Віта”. Посилаючись на те, що відповідачем порушено строки виконання взятих на себе зобов'язань за договором, для позивача виконання цих зобов'язань втратило інтерес. Тому, позивач уклав з відповідачем договір про розірвання Договору №7 купівлі-продажу частки у власності на Приватне підприємство «Віта»від 23.05.2008р. та повернення сплачених відповідачу грошових коштів. Оскільки, зазначає позивач, відповідач належним чином не виконав свої зобов'язання щодо повернення грошових коштів за договором про розірвання Договору №7 позивач звернувся з позовом до суду.

Відповідач та його повноважний представник в судовому засіданні позов визнає частково в частині стягнення 4 500 000 грн. - основного боргу, 109 479,45 грн. - 3% річних, 625 500 грн. - інфляційного збільшення заборгованості. В частині стягнення 545 940 грн. пені позов не визнає. В обґрунтування своїх заперечень щодо нарахування пені відповідач зазначає, що невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором №7 купівлі-продажу частки у власності на Приватне підприємство „Віта” було зумовлене неналежним виконанням позивачем своїх зобов'язань за договором №7 від 23.05.2008р., а саме: позивачем порушено строки сплати грошових коштів. З викладених обґрунтувань відповідач просить суд не стягувати з відповідача пеню в розмірі 545940 грн.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача повноважного представника в судові засідання не направляла, причини неявки суд не повідомляла.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи по суті, суд встановив:

23.05.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Логістиксоюз Технологія" м. Київ (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛДКХ-1" с. Райківці Хмельницького району (продавець) укладено договір №7 купівлі-продажу частки у власності на Приватне підприємство „Віта”.

Відповідно до п. 1.1. вказаного договору ТОВ "ЛДКХ-1" с. Райківці Хмельницького району зобов'язався передати у власність ТОВ "Логістиксоюз Технологія" м. Київ частку у власності на Приватне підприємство „ВІТА” (ідентифікаційний код 31260986, місцезнаходження 80252, Україна, Вінницька область, Тиврівський район, с Дзвониха).

Згідно п. 1.3. договору частка у власності Приватного підприємства „ВІТА”, що передається у власність покупця  за цим Договором, становить 100% власності ПП „Віта”.

Пунктами 3.1., 4.1. договору сторони обумовили, що за передачу зазначеної частки в праві власності на ПП «ВІТА»покупець зобов'язався сплатити на користь продавця 11 700 000 грн. ТОВ "Логістиксоюз Технологія" м. Київ зобов'язалося сплатити ТОВ "ЛДКХ-1" с. Райківці Хмельницького району зазначену суму шляхом її перерахування на рахунок продавця двома частинами: перша частина в розмірі 8 468 000 грн. перераховується на рахунок продавця не пізніше ніж протягом 7 днів з моменту підписання цього договору обома сторонами; друга частина в розмірі 3 232 000 грн. сплачується покупцем двома етапами: 1 000 000 грн. сплачується покупцем не пізніше 31 серпня 2008 року; залишкова сума в розмірі 2 232 000 грн. сплачується покупцем не пізніше 30 листопада 2008 року.

На виконання умов договору №7 купівлі-продажу частки у власності на Приватне підприємство „Віта” від 23.05.2008р. позивачем перераховано на розрахунковий рахунок відповідача першу частину грошових коштів в розмірі 8 468 000 грн., а саме: згідно платіжного доручення №24 від 30.05.2008р. на суму 50 000 грн., платіжного доручення №26 від 03.06.2008р. на суму 7000 000 грн., платіжного доручення №30 від 05.06.2008р. на суму 1 418 000 грн. Крім того, перерахування грошових коштів позивачем відповідачу в розмірі 8 468 000 грн. підтверджується також довідкою філії ВАТ КБ „Надра” Хмельницьке РУ №05/2933 від 26.05.2009р.

Як передбачено п. п. 2.2., 2.5. договору покупець стає повноправним власником частки у власності Приватного підприємства „ВІТА” з моменту державної реєстрації відповідних змін до статуту ПП „ВІТА”. Для проведення державної реєстрації змін до статуту ПП «ВІТА»відповідач зобов'язаний був надати позивачеві документи в строк 14 робочих днів після проведення першого етапу сплати грошових коштів відповідачу.

Відповідач взяті на себе зобов'язання згідно договору №7 купівлі-продажу частки у власності на Приватне підприємство „Віта” від 23.05.2008р. не виконав.

07.07.2008 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Логістиксоюз Технологія" м. Київ та Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛДКХ-1" с. Райківці Хмельницького району уклали договір про розірвання Договору №7 купівлі-продажу частки у власності на Приватне підприємство «Віта»від 23.05.2008р.

Відповідно до п. 1 вказаного договору сторони дійшли згоди розірвати Договір №7 купівлі-продажу частки у власності на Приватне підприємство «Віта»від 23 травня 2008р.

Пунктами 2, 3 договору сторони обумовили, що грошові кошти в сумі 8 468 000 грн., перераховані покупцем на підставі основного контракту, продавець повертає покупцеві на протязі 30 банківських днів з моменту підписання Договору про розірвання шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок покупця.

На виконання умов вказаного договору 09.07.2008р. Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛДКХ-1" с. Райківці Хмельницького району перерахувало Товариству з обмеженою відповідальністю "Логістиксоюз Технологія" м. Київ грошові кошти в розмірі 1000 000 грн., що підтверджується випискою за особовим рахунком за 09.07.2008р.

Пунктом 4 договору про розірвання Договору №7 купівлі-продажу частки у власності на Приватне підприємство «Віта»від 23.05.2008р. сторони передбачили, що у разі необхідності заміни боржника щодо виконання продавцем своїх грошових зобов'язань за Договором про розірвання, між сторонами укладаються Додатки до цього Договору про розірвання, в яких вказується найменування нового боржника, а також обсяг відповідальності перед покупцем.

07.07.2008р. між ТОВ "Логістиксоюз Технологія" м. Київ та ТОВ "ЛДКХ-1" с. Райківці Хмельницького району було укладено Додаток №1 до договору про розірвання Договору №7 купівлі-продажу частки у власності на Приватне підприємство «Віта»від 23.05.2008р.

Згідно п. 1 вказаного Додатку до Договору сторони домовились про заміну сторони продавця (боржника) за Договором від 07.07.2008р. про розірвання Договору №7 купівлі-продажу частки у власності на Приватне підприємство «Віта»від 23.05.2008р. в частині та обсязі чітко визначених п. 2 цього Додатку №1 на третю особу - Товариство з обмеженою відповідальністю «Центр науково-технічного розвитку та залучення інвестицій»(м. Хмельницький, вул. Плоска, 10; код ЄДРПОУ 34923357).

Відповідно до п. 2 Додатку №1 до Договору сторони домовились, що обсяг зобов'язань, які будуть виконані ТОВ «Центр науково-технічного розвитку та залучення інвестицій»в рахунок зобов'язань продавця складає 2 968 000 грн.

Як вбачається з п. п. 3, 4 Додатку продавець гарантує, що третя особа перерахує суму, вказану в п. 2 даного Додатку покупцю в строк до 08.12.2008р. на поточний рахунок покупця. На момент отримання грошових коштів в сумі 2 968 000 грн., продавець вважається таким, що виконав зобов'язання перед покупцем в об'ємі, отриманої від третьої особи суми.

Отже, на час звернення позивача з позовом до суду за відповідачем рахується заборгованість в розмірі 4 500 000 грн.

У відповідності до умов договору про розірвання Договору №7 купівлі-продажу частки у власності на Приватне підприємство «Віта» від 23.05.2008р., а саме пунктом 5 сторони обумовили, що у випадку порушення продавцем його грошових зобов'язань, передбачених п. 3 даного Договору, продавець сплачує на користь покупця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несвоєчасно повернутих продавцем грошових коштів покупцю за кожен день прострочення.

Враховуючи умови даного договору позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі 545 940 грн. (за період з 19.08.2008р. по 15.02.2009р. в сумі 534098,36 грн.; за період з 16.02.2009р. по 19.02.2009р. в сумі 11835,61 грн.).

Крім того, у відповідності до ст. 625 ЦК України, позивач за період з 19.08.2008р. по 10.06.2009р. нарахував відповідачу 109 479,45 грн. - 3% річних, а також за період з 19.08.2008р. по 01.06.2009р. 625 500 грн. - інфляційного збільшення заборгованості.

Таким чином, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 5780 919,45 грн., з яких 4 500 000 грн. - основного боргу, 545 940 грн. - пені, 109 479,45 грн. - 3% річних, 625 500 грн. - інфляційного збільшення заборгованості.

На момент прийняття рішення в матеріалах справи відсутні будь-які докази погашення відповідачем спірної заборгованості в добровільному порядку.

Аналізуючи надані докази, оцінюючи їх у сукупності, судом приймається до уваги наступне:

У відповідності до ч. 2 п. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб,  що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими  актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення   цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правовідносини, які виникли між сторонами за своїм характером являються господарськими, виходячи зі змісту ст. ст. 173, 174 ГК України, як такі, що виникли з господарського договору, і відповідно до ст. 1 Господарського кодексу України є предметом його регулювання.

У відповідності до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст. 6 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони не можуть відступити від положень цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також в разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. ст. 525, 526 ЦК України  зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається за винятком випадків, передбачених законодавством.

Враховуючи те, що відповідачем не виконано зобов'язання, визначене умовами договору про розірвання Договору №7 купівлі-продажу частки у власності на Приватне підприємство «Віта»від 23.05.2008р., правомірною є вимога позивача про стягнення основного боргу в розмірі 4 500 000 грн.

Згідно ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Положеннями ст. 549 ЦК України визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до ст. ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують  на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Враховуючи вищенаведені норми та умови договору про розірвання Договору №7 купівлі-продажу частки у власності на Приватне підприємство «Віта»від 23.05.2008р., в зв'язку із неналежним виконанням зобов'язань, позивач правомірно нарахував відповідачу пеню в розмірі 545 940 грн. (за період з 19.08.2008р. по 15.02.2009р. в сумі 534098,36 грн.; за період з 16.02.2009р. по 19.02.2009р. в сумі 11835,61 грн.).

Заперечення відповідача щодо нарахування позивачем пені в сумі 545 940 грн. судом до уваги не приймаються, оскільки нарахування пені було передбачено договором про розірвання Договору №7 купівлі-продажу частки у власності на Приватне підприємство «Віта»від 23.05.2008р., відповідно до якого відповідач зобов'язався повернути кошти позивачу.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи норми чинного законодавства, відповідачу правомірно нараховано 109 479,45 грн. - 3% річних (за період з 19.08.2008р. по 10.06.2009р.) та 625 500 грн. - інфляційного збільшення заборгованості (за період з 19.08.2008р. по 01.06.2009р.).

З огляду на викладене, колегія суддів прийшла до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені належними у справі доказами та підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85, 116-118 Господарського процесуального кодексу України, СУД –                                        

ВИ Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістиксоюз Технологія" м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛДКХ-1" с. Райківці Хмельницького району за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Приватне підприємство „Віта” с. Дзвониха Тиврівський район Вінницька область про стягнення заборгованості в розмірі 5 780 919,45 грн., з яких 4 500 000 грн. - основного боргу, 545 940 грн. - пені, 109 479,45 грн. - 3% річних, 625 500 грн. - інфляційного збільшення заборгованості задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛДКХ-1" (с. Райківці Хмельницького району, вул. Краснокозачья, 20, код ЄДРПОУ 35668649) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістиксоюз Технологія" (м. Київ, Печерський район, вул. Круглоуніверситетська, 22-А, код ЄДРПОУ 35311886) 4 500 000 грн. (чотири мільйони п'ятсот тисяч гривень) - основного боргу, 545 940 грн. (п'ятсот сорок п'ять тисяч дев'ятсот сорок гривень) - пені, 109 479,45 грн. (сто дев'ять тисяч чотириста сімдесят дев'ять гривень сорок п'ять копійок) - 3% річних, 625 500 грн. (шістсот двадцять п'ять тисяч п'ятсот гривень) - інфляційного збільшення заборгованості, 25500 грн. (двадцять п'ять тисяч п'ятсот гривень) витрат по оплаті державного мита та 118 грн. (сто вісімнадцять гривень) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Головуючий суддя                                                                                     В.В. Димбовський

Суддя                                                                                                                                 М.Є. Муха

Суддя                                                                                                                                 Ю.В. Гладюк

Віддрук. 4 прим.: 1 - до справи, 1 - позивачу, 1 –відповідачу, 1 –третій особі –Приватному підприємству „Віта” с. Дзвониха Тиврівський район, Вінницька область.