Рішення

від 12.08.2014 по справі 911/1995/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" серпня 2014 р. Справа № 911/1995/14

Господарський суд Київської області у складі судді Саванчук С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Державного підприємства "Адміністрація морських портів України",

01135, м. Київ, просп. Перемоги, 14

в особі філії:

"Дельта-лоцман" державного підприємства "Адміністрація морських портів України",

54017, м. Миколаїв, вул. Лягіна, 27

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Залів Шипінг",

98310, Автономна Республіка Крим, м. Керч, вул. Танкістів, 4

про стягнення 1 225,36 доларів США

за участю представників:

позивача - Толстоухова Н.С. (довіреність від 20.06.2014 № 1063);

відповідача - не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином.

Обставини справи:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі філії: "Дельта-лоцман" державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Залів Шипінг" (далі - відповідач) про стягнення 1 225,36 доларів США, з яких: 1 210,71 доларів США - основний борг, 14,65 доларів США - пеня.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань зі здійснення розрахунку за послуги з лоцманського проведення суден та послуги служби регулювання руху суден, що отримані за договором від 01.08.2010 № 58/П-10.

Ухвалою господарського суду Київської області від 29.05.2014 порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 17.06.2014.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 11547/14 від 17.06.2014) позивачем подано документи на виконання вимог ухвали суду від 29.05.2014.

У судове засідання 17.06.2014 представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали суду від 29.05.2014 не виконав, розгляд справи відкладено на 08.07.2014.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 12745/14 від 02.07.2014) позивачем подано до матеріалів справи додаткові докази.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 13161/14 від 07.07.2014) відповідачем подано заперечення на позовну заяву, у зв'язку зі сплатою ним суми основної заборгованості.

У судовому засіданні 08.07.2014 представником позивача подано письмове клопотання про продовження строку вирішення спору у зв'язку з необхідністю надання додаткового часу для підготовки заперечень на відзив відповідача.

Ухвалою господарського суду Київської області від 08.07.2014 продовжено строк розгляду справи на п'ятнадцять днів.

Ухвалою господарського суду Київської області від 08.07.2014 розгляд справи відкладено до 31.07.2014.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх.№ №13941/14, 13942/14 від 15.07.2014) позивачем подано до матеріалів справи додаткові докази.

Ухвалою господарського суду Київської області від 31.07.2014 розгляд справи відкладено до 12.08.2014.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 15748/14 від 05.08.2014) позивачем подано до матеріалів справи додаткові докази.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 16373/14 від 12.08.2014) позивачем подано до матеріалів справи додаткові пояснення.

У судовому засіданні 12.08.2014 представник позивача підтримав позовні вимоги. Відповідач у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Відповідно до частини 1 статті 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 № 1207-VII, у зв'язку з неможливістю здійснювати правосуддя судами Автономної Республіки Крим на тимчасово окупованих територіях, змінено територіальну підсудність судових справ, підсудних розташованим на території Автономної Республіки Крим судам та забезпечено розгляд, зокрема, господарських справ господарського суду Автономної Республіки Крим господарським судом Київської області.

У зв'язку з надходженням до господарського суду Київської області (вх. № 134/14 від 08.04.2014) повідомлення Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" про тимчасове призупинення приймання до пересилання поштових відправлень адресованих одержувачам населених пунктів Автономної Республіки Крим, з метою забезпечення процесуальних прав відповідача, ухвалами суду від 29.05.2014, від 17.06.2014, від 08.07.2014 та від 31.07.2014 запропоновано позивачу направити копії ухвал про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи на адресу відповідача кур'єрською службою доставки та надати суду докази відправки зазначених ухвал.

В якості доказу направлення на адресу відповідача копій ухвал господарського суду Київської області від 29.05.2014, від 17.06.2014, від 08.07.2014 та від 31.07.2014, позивачем подано до матеріалів справи копії транспортних накладних від 13.06.2014 № 364 282 157, від 19.06.2014 № 364 282 523, від 14.07.2014 № 363 994 978, від 01.08.2014 № 983 795 164, а також копію листа Товариства з обмеженою відповідальністю «Аеро-Експрес» від 24.06.2014 № 9-5093/14 про доставку відправлення згідно транспортної накладної від 19.06.2014 № 364282523 на адресу отримувача.

Неможливість надсилання будь-яких поштових відправлень на адресу учасників судового процесу, які знаходяться на тимчасово окупованих територіях України, підтверджується повідомленням від 04.04.2014 № 33-20.606 Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" про тимчасове призупинення приймання до пересилання поштових відправлень адресованих одержувачам населених пунктів Автономної Республіки Крим, копія якого наявна в матеріалах справи.

Судом враховано рекомендації Вищого господарського суду України, що викладені в інформаційному листі від 05.06.2014 № 01-06/745/2014 «Про деякі питання практики застосування у судовій практиці Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України».

Відтак, суд здійснив всі заходи для належного повідомлення відповідача про дату, час і місце розгляду справи № 911/1995/14, що, крім того, підтверджується відзивом на позовну заяву, що надісланий відповідачем до матеріалів справи.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 12.08.2014 оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутнього у судовому засіданні представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -

встановив:

Між Державним підприємством «Дельта-лоцман», правонаступником якого є Державне підприємство "Адміністрація морських портів України", (далі - підприємство) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Залів Шипінг" (далі - агент) укладено договір від 01.08.2010 № 58/П-10 (далі - Договір), відповідно до умов якого підприємство зобов'язується за заявками агента надавати послуги з лінійного і портового лоцманського проведення, послуг по перешвартуванню, перетягуванню (переміщенню) суден в акваторії порту, послуги Служби регулювання руху суден у зонах дії центрів і постів регулювання руху суден та надання права проходження по Бузько-Дніпровсько-лиманському, Херсонському морському каналам та глибоководному судновому ходу річка Дунай - Чорне море (далі - БДЛК, ХМК та ГСХ), а також надавати інформаційну послугу судну при проходженні судном ГСХ (далі - послуги), а агент зобов'язується прийняти і оплатити надані послуги. При цьому споживачем послуг підприємства є судновласник (пункт 1.1. Договору).

Згодом сторонами укладено додаткові угоди до Договору: від 15.04.2011 № 1-11/58/П-10, від 10.10.2012 № 2-11/58/П-10, від 21.04.2012 № 3-12/58/П-10, від 17.04.2013 № 4-13/58/П-10, від 18.06.2013 № 5-13/58/П-10, від 20.11.2013 № 6-13/П-10 та від 12.12.2013 № 7-13/58/П-10, відповідно до яких внесено зміни та доповнення до Договору.

Відповідно до пунктів 2.1.1., 2.1.2. Договору, підприємство зобов'язується за заявками агента у встановленому Договором порядку, відповідно до діючих правил плавання, обов'язкових постанов, зводу звичаїв порту тощо (далі - Правила) своєчасно і якісно надавати послуги, надавати агенту рахунки для сплати зборів та платежів за користування зазначеними послугами, які оформлені на підставі встановлених цін і державних тарифів, розцінок підприємства та вимог Договору.

Пунктом 3.1. Договору (в редакції Додаткової угоди № 1-11/58/П-10) встановлено порядок і умови подачі заявок. У районах обов'язкового лоцманського проведення суден та у зонах дії ЦРРС/ПРРС, для отримання послуг, а також при проходженні суднами ГСХ, агент подає на адресу підприємства заявки та документи, зазначені в пунктах 2.2.1., 2.2.2. Договору, а також уточнення та підтвердження цих заявок, відповідно до Правил та цього Договору. Зазначені документи подаються за підписом уповноважених на те агентом осіб.

Згідно з пунктами 4.2.1., 4.2.2. Договору (в редакції Додаткової угоди № 1-11/58/П-10), у випадках, коли рух судна здійснюється транзитом без заходження судна в український порт, до подання заявки на надання підприємством послуг, агент здійснює передплату у розмірі повної вартості послуг, що мають бути надані підприємством на підставі заявки, в тому числі, ПДВ. У випадках, коли судно заходить в український порт, розрахунок за надання підприємством послуг та права проходження судна БДЛК, ХМК та ГСХ здійснюється агентом до виходу судна із українського порту. У випадках, коли вихід судна з українського порту здійснюється у вихідні та святкові дні, послуги надаються на підставі заявки і повинні бути оплачені агентом не пізніше першого робочого дня, наступного за днем виходу судна з порту.

Остаточний розрахунок здійснюється агентом протягом 10 банківських днів з дати отримання від підприємства рахунку за реквізитами, зазначеними у такому рахунку.

Договір набирає сили з дати підписання і діє до 31 грудня 2015 року (пункт 8.1. Договору в редакції Додаткової угоди № 6-13/58/П-10).

Додатковою угодою від 18.06.2013 № 5-13/58/П-10 про заміну сторони у зобов'язанні, що укладена між Державним підприємством «Дельта-лоцман» (далі - сторона 1), Товариством з обмеженою відповідальністю "Залів Шипінг" (далі - сторона 2) та Державним підприємством "Адміністрація морських портів України" (далі - сторона 3), сторони домовились про здійснення заміни з 13.06.2013 сторони 1 на сторону 3 як зобов'язану та управнену сторону у Договорі (пункт 1. Додаткової угоди № 5-13/58/П-10).

Сторона 2 підтверджує згоду на заміну сторони 1 на сторону 3 в Договорі у порядку та умовах, визначених цією Додатковою угодою (пункт 2. Додаткової угоди № 5-13/58/П-10).

Відповідно до пункту 3. Додаткової угоди № 5-13/58/П-10 з 13.06.2013 всі права та обов'язки сторони 1 за Договором перейшли до сторони 3.

Заміна сторони за цією Додатковою угодою не тягне за собою жодних інших змін умов Договору, окрім тих, що пов'язані із заміною сторони за Договором (пункт 4. Додаткової угоди № 5-13/58/П-10).

За твердженнями позивача, що підтверджуються матеріалами справи, у лютому-квітні 2014 року позивачем надано відповідачу послуги, визначені Договором, за заявками відповідача про забезпечення лоцманської проводки від 21.02.2014, від 22.03.2014, від 30.03.2014, від 04.04.2014, від 04.04.2014. Копії заявок додано до матеріалів справи.

На підтвердження надання відповідних послуг надано лоцманські квитанції, підписані капітанами суден, у яких зазначено про здійснення лоцманського проведення та надання послуг СРРС від 22.04.2014 № 833, від 23.03.2014 № 1407, від 31.03.2014 № 1606, від 05.04.2014 № 1740, від 05.04.2014 № 1741. Копії додано до матеріалів справи.

Про надані послуги ЦРДС (транзит) позивачем видано квитанції від 22.02.2014 № 3709, від 23.03.2013 № 6219, від 31.01.2014 №7137, від 05.04.2014 № 7777, від 05.04.2014 № 7805. Копії додано до матеріалів справи.

На оплату наданих послуг, відповідно до умов Договору, позивачем виставлено рахунки: від 24.02.2014 № КР-02820 на суму 85,75 доларів США, від 24.03.2014 № КР-04697 на суму 247,17 доларів США, від 31.03.2014 № КР-05155 на суму 227,81 доларів США, від 08.04.2014 № КР-05479 на суму 366,26 доларів США, від 08.04.2014 № КР-05496 на суму 283,72 доларів США. Копії рахунків додано до матеріалів справи.

Відповідачем відповідні рахунки отримані, про що свідчать реєстри одержаних рахунків разом з оригіналами квитанцій від 28.02.2014 на суму 335,70 доларів США, від 03.04.2014 на суму 474,98 доларів США, від 11.04.2014 на суму 649,98 доларів США.

Відтак, позивачем надано, а відповідачем отримано послуг за Договором всього на суму 1 210,71 доларів США.

Як зазначається позивачем та підтверджується матеріалами справи, відповідач частково оплатив послуги, що отримані ним за Договором, згідно рахунку від 24.03.2014 № КР-04697 на суму 247,17 доларів США, що підтверджується копією виписки з банківського рахунку позивача за 20.05.2014 та банківською довідкою від 20.06.2014 №NIC-52/116, яка засвідчена підписом уповноваженої особи банківської установи та скріплена відбитком її печатки (оригінал у матеріалах справи).

Згідно вказаних доказів, судом встановлено, що сума часткової сплати у розмірі 247,17 доларів США входить до складу позовних вимог, проте, сплата здійснена відповідачем до порушення провадження у справі.

Про включення цих коштів до позовних вимог зазначено у позовній заяві.

З огляду на вищевказаний доказ, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача основної заборгованості у частині 247,17 доларів США слід відмовити, оскільки дана частина боргу сплачена відповідачем 20.05.2014, тобто, до порушення провадження у справі ухвалою господарського суду Київської області від 29.05.2014.

При вирішенні даного питання, судом враховано правову позицію пленуму Вищого господарського суду України, що викладена в абзаці 3 пункту 4.4. постанови від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" про те, що припинення провадження у справі на підставі пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Позивачем направлено на адресу відповідача претензії від 18.03.2014 № 1341, від 14.04.2014 № 1900 та від 23.04.2014 № 2082 з вимогою сплатити заборгованість за Договором. Належні докази направлення вказаної претензії додані до матеріалів справи.

Відповідач, за твердженнями позивача, на вказані претензії не відреагував, заборгованість сплатив частково.

Відповідач подав заперечення на позовну заяву, відповідно до яких, просить суд відмовити в задоволенні позову, у зв'язку зі сплатою ним заборгованості за Договором у гривневому еквіваленті, з копіями платіжних доручень від 05.05.2014 № 5 на суму 6 569,59 грн. та від 05.05.2014 № 6 на суму 4 592,67 грн. у додатках.

З урахуванням сплати, що здійснена за рахунком від 24.03.2014 № КР-04697 у розмірі 247,17 доларів США та визнана позивачем, заборгованість за Договором у розмірі 963,54 доларів США сплачена відповідачем у повному обсязі у гривневому еквіваленті станом на 05.05.2014, що складає 10 985,88 грн.

У письмових поясненнях позивачем визнано, що 05.05.2014 відповідач, згідно з платіжними дорученнями № 5 та № 6, сплатив позивачу суму в розмірі 10 985,88 грн., що станом на дату сплати (1 долар США = 11,401581 грн.) становить еквівалент суми боргу 963,54 доларів США.

Вказане підтверджується довідкою з банківської установи від 20.06.2014 № NIC-52/116, в якій відкрито поточні банківські рахунки позивача, що засвідчена підписом уповноваженої особи банку та скріплена відбитком їх печатки, в якій зазначено, що за період з 01.01.2014 до 13.06.2014 від відповідача на рахунок позивача надійшли, 05.05.2014, кошти в сумі 11 162,26 грн. та 20.05.2014 в сумі 247,17 доларів США.

Проте, позивачем не враховані вказані кошти в рахунок сплати заборгованості за Договором, оскільки, відповідно до чинного законодавства України та умов Договору, відповідач як морський агент зобов'язаний оплатити послуги, надані суднам, що плавають під іноземним прапором, у іноземній валюті.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення присутнього у судовому засіданні представника позивача, суд дійшов висновку, що заявлена позовна вимога про стягнення з відповідача основної заборгованості за Договором у розмірі 1 210,71 доларів США задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Статтею 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Виходячи зі змісту укладеного між сторонами Договору, останній за своєю правовою природою є договором про надання послуг, за яким одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання (частини 1, 2 статті 901 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 13 Кодексу торговельного мореплавства України, правила цього Кодексу поширюються: на морські судна - під час їх прямування як морськими шляхами, так і річками, озерами, водосховищами та іншими водними шляхами, якщо спеціальним законодавством чи міжнародними договорами України не встановлено інше; на судна внутрішнього плавання - під час їх прямування морськими шляхами, а також річками, озерами, водосховищами та іншими водними шляхами під час здійснення перевезення із заходом в іноземний морський порт і у випадках, передбачених статтями 297 і 327 цього Кодексу.

Статтею 92 Кодексу торговельного мореплавства України визначено, що з метою забезпечення безпеки мореплавства на підходах до морських портів, у межах акваторій цих портів, а також між морськими портами незалежно від прапора держави, під яким плаває судно, і форми власності судна проведення суден здійснюється виключно морськими лоцманами. Вимоги до морських лоцманів та підприємств, працівниками яких є морські лоцмани, а також порядок здійснення ними діяльності визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах морського і річкового транспорту.

Відповідно до статті 106 Кодексу торговельного мореплавства України, із суден, що користуються послугами морських лоцманів, справляється лоцманський збір, порядок справляння і розмір якого встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері транспорту, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики економічного розвитку.

Згідно з пунктом 4.8. Положення про морських лоцманів, що затверджене наказом Міністерства інфраструктури України від 08.05.2013 № 292, із суден, що користуються послугами морських лоцманів, справляється лоцманський збір, порядок справляння і розмір якого встановлюються відповідно до закону; лоцманський збір справляється й за лоцманське проведення, що здійснюється методом лідирування, а також у випадках, коли один лоцман здійснює проведення декількох суден, що прямують одне за одним.

Пунктом 4.9 Положення про морських лоцманів встановлено, що лоцманські послуги надаються на підставі двостороннього договору між капітаном судна або морським агентом, що виступає від імені судновласника, з однієї сторони, і лоцманським підприємством, що надає ці послуги, з іншої сторони.

Таким чином, законодавство визначає можливість надання лоцманських послуг також на підставі договору між морським агентом, який виступає від імені судновласника, та лоцманським підприємством, що надає відповідні послуги.

Як встановлено пунктом 4.10. Положення про морських лоцманів, лоцманська квитанція заповнюється і підписується капітаном судна та є документом, що підтверджує факт надання лоцманських послуг; у квитанцію капітан судна вносить відомості, які визначені у формі лоцманської квитанції; внесені у квитанцію відомості та зауваження капітан судна засвідчує своїм підписом та печаткою судна.

Отже, враховуючи вимоги пункту 4.10. вказаного Положення, який фактично визначає, що допустимим доказом надання лоцманських послуг є відповідні лоцманські квитанції, а також положення частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, лоцманські квитанції, копії яких надані позивачем до матеріалів справи, є доказами надання відповідних лоцманських послуг.

Згідно з частиною 1 статті 110 Кодексу торговельного мореплавства України, у районах інтенсивного судноплавства (портові та узбережні води, вузькості, перетин морських шляхів) рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері транспорту, створюються служби регулювання руху суден, що здійснюють радіолокаційне обслуговування суден.

Як встановлено частиною 2 статті 110 Кодексу торговельного мореплавства України, зона дії і порядок руху суден в зоні встановлюються Правилами плавання у цій зоні, що затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері транспорту.

Під радіолокаційним обслуговуванням, згідно з частиною 3 статті 110 Кодексу торговельного мореплавства України, мається на увазі контроль за безпекою судноплавства, регулювання руху суден, радіолокаційне проведення, подання допомоги суднам під час аварійно-рятувальних операцій, інформування про рух суден, стан засобів навігаційного облаштування, гідрометеорологічні умови та інші фактори, що впливають на безпеку плавання; перелік послуг, що надаються конкретною службою регулювання руху суден, ступінь обов'язковості окремих видів радіолокаційного обслуговування повідомляються в обов'язковій постанові по порту, лоціях і Повідомленнях мореплавцям; за межами територіального моря України служба регулювання руху суден обслуговує судна тільки за заявкою капітана судна.

Статтею 115 Кодексу торговельного мореплавства України визначено, що із суден, що користуються послугами служби регулювання руху суден, справляється збір, порядок справляння і розмір якого встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері транспорту, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики економічного розвитку.

Згідно з пунктом 4.1. Типового положення про службу регулювання руху суден, що затверджене наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2001 № 340, служби регулювання руху суден (далі - СРРС) створюються для надання послуг з регулювання руху суден, які перебувають у зоні дії СРРС, з метою забезпечення безпеки мореплавства, ефективності судноплавства, охорони людського життя на морі, запобігання забрудненню довкілля з суден.

Статутом позивача, який затверджено наказом Міністерства інфраструктури України від 17.05.2013 №301, визначено, що Державне підприємство «Адміністрація морських портів України» утворено, зокрема, з метою забезпечення функціонування морських портів, організації та забезпечення безпеки судноплавства (пункт 2.1. Статуту).

Відповідно до пункт 3.1. Порядку надання послуг з регулювання руху суден, що затверджений наказом Міністерства інфраструктури України від 08.05.2013 № 291, послуги з регулювання руху суден надаються СРРС для суден, які здійснюють закордонне плавання, на підставі заявки капітана судна і/або морського агента, уповноваженого судновласником; заявка на послуги з регулювання руху суден може бути поєднана із заявкою на лоцманські послуги.

Відповідно до обставин, що викладені в позовній заяві, послуги з регулювання руху суден, які здійснювали закордонне плавання, здійснювалась на підставі заявки морського агента, що відповідає положенням пункту 3.1. Порядку надання послуг з регулювання руху суден.

Згідно з пунктом 4.1. Порядку надання послуг з регулювання руху суден, із суден, що користуються послугами СРРС з регулювання руху суден, справляється збір, порядок справляння і розмір якого встановлюється відповідно до закону.

Тарифи на послуги з регулювання руху суден затверджені наказом Міністерства інфраструктури України від 03.12.2013 № 966.

Відповідно до пункту 1.2. Тарифів на послуги з регулювання руху суден, нарахування збору за послуги з регулювання руху суден здійснюється з умовного об'єму судна, який обчислюється в кубічних метрах і дорівнює добутку трьох величин (довжина судна, ширина судна і висота борту судна), зазначених в обмірному свідоцтві (головні розмірення) або документі, що його замінює.

Збір за послуги з регулювання руху суден справляється із суден груп А, Б, Д та Е (у частині суден, що проходять ходові випробування) при наданні послуг у зоні відповідної служби регулювання руху суден, а також при транзитному проходженні без заходження в морські порти / морські термінали у зоні відповідної СРРС за базовими ставками, наведеними у додатку 2 до цих Тарифів (пункт 2.1. Тарифів на послуги з регулювання руху суден).

Базові ставки збору за послуги з регулювання руху суден, що визначені у додатку 2 до Тарифів на послуги з регулювання руху суден, становлять для суден у закордонному плаванні, які здійснюють плавання у порту Керч 0,0205 доларів США за кубічний метр.

Згідно з приміткою 4 до додатку 2 до Тарифів на послуги з регулювання руху суден, із суден, що прямують до морських портів (терміналів, причалів), не передбачених у цьому додатку та розташованих у зоні дії СРРС Керч, Маріуполь, Одеса, Іллічівськ, збір за послуги з регулювання руху суден справляється за ставками, що уставлені для морських портів Керч, Маріуполь, Одеса, Іллічівськ.

Сплата збору за послуги з регулювання руху суден здійснюється відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 № 15 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" (пункт 1.7. Тарифів на послуги з регулювання руху суден).

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Відтак, за матеріалами справи судом встановлено, що позивачем надано відповідачу послуги на суму 1 210,71 доларів США, а відповідачем вказані послуги отримано.

20.05.2014 судновласником судна «FRONT», прапор судна - Російська Федерація, сплачено заборгованість за надані послуги, згідно з рахунком від 24.03.2014 № КР-04697, у розмірі 247,17 доларів США. Відтак, зазначений рахунок є сплаченим у повному обсязі в іноземній валюті, що підтверджується обома сторонами у справі.

Сума заборгованості за Договором, з урахуванням оплати зазначеного рахунку, складає 963,54 доларів США.

Відповідачем повністю сплачено вказану суму заборгованості, до порушення провадження у справі ухвалою господарського суду Київської області від 29.05.2014, у гривневому еквіваленті, що станом на день сплати - 05.05.2014 - складає 10 985,88 грн., що підтверджується копіями платіжних доручень від 05.05.2014 № 5 на суму 6 569,59 грн. та від 05.05.2014 № 6 на суму 4 592,67 грн., а також довідкою з банківської установи від 20.06.2014 № NIC-52/116 про надходження вказаних коштів на рахунок позивача.

Позивач вказує, що виконання зобов'язання здійснено неналежним чином, оскільки Договором та чинним законодавством України передбачено оплату наданих послуг у іноземній валюті та просить суд стягнути з відповідача заборгованість за Договором у розмірі 963,54 доларів США.

Згідно з пунктом 3.3. статті 3 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", гривня як грошова одиниця України (національна валюта) є єдиним законним платіжним засобом в Україні, приймається усіма фізичними і юридичними особами без будь-яких обмежень на всій території України для проведення переказів.

Відповідно до частини 1 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19.02.1993 № 15-93, валюта України є єдиним законним засобом платежу на території України, який приймається без обмежень для оплати будь-яких вимог та зобов'язань, якщо інше не передбачено цим Декретом, іншими актами валютного законодавства України.

Крім того, судом враховано, що грошові кошти позивачем відповідачу як неналежне виконання зобов'язання не повернуті, а, отже, таке виконання зобов'язання вважається прийнятим позивачем.

Відповідно до частини 1 статті 203 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, всі умови якого виконано належним чином, припиняється, якщо виконання прийнято управненою стороною.

Належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.

Відтак, оскільки сплата відповідачем заборгованості у гривнях була здійснена ще 05.05.2014, проте, позивачем не вчинено жодних дій щодо відмови від прийняття такого виконання зобов'язання, яке за твердженнями позивача, є неналежним, грошові кошти відповідачу не повернуті та знаходяться на рахунках позивача, суд дійшов висновку, що виконання зобов'язання у гривнях прийнято позивачем як належне.

Крім того, відповідно до пункту 4.3. Договору, зобов'язання з оплати вважаються виконаними агентом з моменту зарахування грошових коштів на рахунок підприємства.

Позивачем надано письмові пояснення щодо неможливості повернення відповідачу грошових коштів, що сплачені ним на виконання умов Договору у розмірі 10 985,88 грн. та оплата яких, за твердженнями позивача, є неналежним виконанням зобов'язання. Грошові кошти у розмірі 10 985,88 грн. перераховано відповідачем на рахунок позивача 05.05.2014, а 06.05.2014 постановою Правління Національного банку України «Про відкликання та анулювання банківських ліцензій та генеральних ліцензій на здійснення валютних операцій окремих банків і закриття банками відокремлених підрозділів, що розташовані на території Автономної Республіки Крим і міста Севастополя» від 06.05.2014 № 260, відкликано та анулювано банківські ліцензії та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій та припинено участь у системі електронних платежів Національного банку України банків, що розташовані на території Автономної Республіки Крим і міста Севастополя, у тому числі, банку, клієнтом якого є відповідач - Акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит» у місті Сімферополь.

З урахуванням тверджень позивача, суд зазначає, що вказана постанова Правління Національного банку України не стосується господарської діяльності, яку здійснює позивач, правовідносини сторін за Договором вона ніяким чином не регулює.

Пунктом 2.35. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, що затверджена постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22 встановлено, що кошти, які помилково зараховані на рахунок неналежного отримувача, мають повертатися ним у строки, установлені законодавством України, за порушення яких неналежний отримувач несе відповідальність згідно із законодавством України. У разі неповернення неналежним отримувачем за будь-яких причин коштів у зазначений строк, повернення їх здійснюється в судовому порядку.

Проте, позивачем жодних дій, у тому числі, звернення до банку щодо помилкового зарахування та повернення зазначених коштів не здійснено. Докази протилежного у матеріалах справи відсутні.

Згідно зі статтею 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовної вимоги про стягнення з відповідача 1 210,71 доларів США у зв'язку зі сплатою відповідачем вказаної заборгованості у повному обсязі.

Крім того, позивач на підставі пункту 5.4. Договору (в редакції Додаткової угоди № 3-12/58/П-10) заявляє до стягнення з відповідача пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення, яка за розрахунком позивача складає 14,65 доларів США, що станом на 22.05.2014 за курсом Національного банку України становить 171,85 грн.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" вiд 22.11.1996 № 543/96-ВР визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.

Позивачем нараховано пеню за період прострочення сплати заборгованості за Договором з 01.02.2014 до 30.04.2014. Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені в розмірі 14,65 доларів США, що станом на 22.05.2014 за курсом Національного банку України становить 171,85 грн., суд дійшов висновку, що вказаний розрахунок є вірним, відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, а тому підлягає задоволенню у повному обсязі.

На підставі аналізу вищезазначених норм чинного законодавства, дослідження матеріалів та всебічного розгляду всіх обставин справи, господарський суд дійшов висновку, що позовна вимога в частині стягнення з відповідача 14,65 доларів США пені є доведеною, обґрунтованою, а, відтак, підлягає задоволенню. Позовна вимога про стягнення основного боргу у розмірі 1 210,71 доларів США задоволенню не підлягає.

Судом врахована правова позиція, що викладена у постанові пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", відповідно до якої, за змістом пункту 4 частини 1 статті 55 Господарського процесуального кодексу України, у разі подання до господарського суду позову про стягнення іноземної валюти обов'язковим є зазначення еквіваленту в національній валюті України (гривнях). Виходячи з останнього й визначається сума судового збору, що сплачується з позовної заяви у національній валюті. Однак, якщо день подання позову не співпадає з днем сплати судового збору (збір сплачено раніше), то останній визначається з урахуванням офіційного курсу гривні до іноземної валюти, встановленого Національним банком України саме на день сплати, а не на день подання позову.

Відшкодування судового збору, сплаченого позивачем у розмірі 1 827,00 грн., відповідно до пункту 2 частини 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись статтями 4, 22, 32, 33, 36, 43, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Залів Шипінг" (98310, Автономна Республіка Крим, м. Керч, вул. Танкістів, 4, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 37067799) на користь Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (01135, м. Київ, просп. Перемоги, 14, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 38727770) в особі філії: "Дельта-лоцман" державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (54017, м. Миколаїв, вул. Лягіна, 27, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 38728507) 14 (чотирнадцять) доларів США 65 центів пені, що станом на 22.05.2014 є еквівалентом 171 (сто сімдесят одна) грн. 85 коп. та 21 (двадцять одна) грн. 84 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 18.08.2014.

Суддя С.О. Саванчук